Як уникнути маніпуляцій соціологічними даними. Поради експертів

Як оприлюднювати результати опитувань, як перевіряти сумнівні контори, як соціологічні дані можуть вплинути на голосування та що варто було би вказувати соціологам — обговорили учасники круглого столу «Соціологія і вибори: аргумент для розумного вибору чи маніпуляція?»

Із початком передвиборчих перегонів у ЗМІ все більше поширюються як фейкові результати соціологічних досліджень, так і некоректна оцінка опублікованих рейтингів, складених за даними опитувань навіть перевірених соціологічних організацій.

Через неуважність, поспіх, недбале ставлення чи нерозуміння, як правильно читати рейтинги та перевіряти правдивість результатів соціологічних опитувань, журналісти свідомо чи ні формують громадську думку навколо передвиборчого процесу, яка часто не відповідає дійсності. Внаслідок цього суспільство втрачає довіру до соціологічних досліджень, звинувачуючи соціологів у продажності та непрофесійності. А це, у свою чергу, дає більше можливостей для маніпуляцій на користь тих чи інших політичних сил.

Соціологічна асоціація України звернулася до ЗМІ із закликом «неухильно виконувати вимоги до оприлюднення даних соціологічних досліджень та перевіряти компетентність джерела інформації».

А 1 лютого тему маніпуляцій соціологічними даними у ЗМІ обговорили учасники круглого столу «Соціологія і вибори: аргумент для розумного вибору чи маніпуляція?».

«Виборча кампанія перетворюється на дурдом-шоу», — зауважила директорка Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна, яка модерувала круглий стіл.

«Детектор медіа» зібрав основні тези й поради, які озвучили на круглому столі експерти, представники громадських організацій та соціологічних груп щодо оприлюднення та поширення даних соціологічних досліджень.

Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології:

Соціологічна асоціація України звернулася до ЗМІ. Ситуація, яка склалася, по-перше, спричинена фейковими даними, по-друге, тим, що політичні сили, якщо їм не подобається результат, звинувачують компанії, які не викликають сумнівів, у продажності. Це призводить до інфляції соціологічного знання. Це також може позначитися й на науці.

Соціологічна асоціація закликає ЗМІ не перекладати перевірку достовірності на тих, хто читає, а займатися цим самостійно.

Можна перевірити, чи є сайт організації, чи є досвід проведення, чи описана методологія, чи є соціологи у складі центру. Якщо є сумніви, можна звернутися до керівників інших центрів чи до Соціологічної асоціації.

Також у зверненні перераховано сім пунктів, які треба вимагати при публікації даних (хто опитував, коли, скільки опитали, метод опитування, яку сукупність репрезентують опитані, похибка й точні формулювання запитань). Хоча вони досить просто імітуються. Раніше було видно по опису дослідження, що це непрофесійне дослідження, а зараз цього вже не так видно.

Соціологічна асоціація України готова надати консультативні послуги тим ЗМІ та інформагентствам, які мають сумніви у представлених для публікації даних соціологічних досліджень.

Олексій Антипович, директор соціологічної групи «Рейтинг»:

Нещодавній приклад — дослідження, проведене у грудні та оприлюднене тільки в січні нашими міжнародними партнерами, журналісти подають як свіжу, останню інформацію. А це не відповідає дійсності.

Тому закликаю аналізувати першоджерело. Треба читати між рядків: дати проведення, хто проводив, формулювання запитань, переліки кандидатів.

Починають з’являтися технології, навіть у наших полях, із ними стикнулися серед наших інтерв’юерів. Наприклад, зараз активно просувалося опитування для певного кандидата з агітаційною метою і з грошовою винагородою. Під звичайним опитуванням замасковували підкуп виборців. Це також у режимі передвиборчої кампанії, соціологія тут використовується як певний інструмент.

Журналістам раджу не користуватися цифрами, які за гроші розміщають у ваших ЗМІ ті чи інші штаби. Багато хто не буде розбиратися, особливо коли це йде із приставкою «згідно з соціологічним опитуванням, що…» і далі можна говорити все що завгодно.

Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова:

Наскільки можуть впливати на виборчу поведінку опубліковані результати соціологічних досліджень?

Як правило, ті, хто публікує недостовірні дані соціологічних досліджень, намагаються завищити рейтинг кандидата, керуючись підходом: виборці, які не визначилися, будуть голосувати за кандидата-лідера. Це ефект натовпу. Людина, яка не має чіткої політичної позиції, наслідує поведінку більшості. Але практика показує, що практично неможливо знайти приклади такого впливу.

Часто трапляється інший ефект впливу: є два основних кандидати, один із яких випереджає іншого. Частина виборців цього лідера вирішує не голосувати під впливом публікацій даних про його лідерство, тому що їхній кандидат і так перемагає. Але оскільки таких людей можуть бути сотні тисяч, може перемогти інший кандидат. Тобто спрацьовує ефект самознищуваного прогнозу.

Маніпуляційними можуть бути не лише публікації результатів опитувань, у яких завищують рейтинги свого кандидати, але й заниження рейтингів інших кандидатів.

Я не можу пригадати випадку, коли публікація результатів фейкових опитувань справді вплинула на результати виборів. Можливо, тому що громадяни отримують інформацію з різних джерел.

Якщо й можна говорити про вплив публікацій результатів соціологічних досліджень на електоральну поведінку, то це можливо як результат консолідованого впливу. Коли від різних компаній надходять приблизно однакові результати, тоді вони сприймаються громадянами як достовірні.

Ольга Айвазовська, голова правління всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа “Опора”»:

Якщо не знаєте, як трактувати або що робити з результатами досліджень, звертайтеся до закону «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів», «Про місцеві виборі».

Там є всі відповіді щодо соціології: який перелік інформації має бути оприлюднений соціологічною структурою, коли не можна оприлюднювати рейтинги.

Навіть опитування, оприлюднені вчора (31 січня. — Ред.),  але проведені в різний період часу, могли бути сприйняті суспільством без інформації про час, територію, вибірку, похибку могли бути сприйняті суспільством як контраверсійні. Один із цих рейтингів міг бути сприйнятий як сфальшований.

При адекватній та відповідальній роботі ЗМІ жодні штучні, підроблені або зманіпульовані рейтинги чи дані соціології не матимуть значного впливу на виборців.

Закон «Про вибори Президента України», розділ «Інформаційне забезпечення виборів», стаття 56-6 «Особливості поширення інформації про результати опитування громадської думки, пов’язаного з виборами»:

1. Підприємства, заклади, установи та організації, що проводять опитування громадської думки, мають право оприлюднювати результати опитування, пов’язаного з виборами, з обов’язковим зазначенням часу його проведення, території, яку охоплювало опитування, розміру та способу формування соціологічної вибірки опитаних, методу опитування, точного формулювання питань, можливої статистичної похибки.

2. Інформаційні агентства, засоби масової інформації у разі поширення результатів опитування громадської думки, пов’язаного з виборами, зобов’язані зазначати повну назву організації, що проводила опитування, замовників опитування, а також інші відомості, зазначені у частині першій цієї статті.

3. Забороняється оприлюднення чи поширення в інший спосіб результатів опитування громадської думки, пов’язаного з виборами, в тому числі щодо партій — суб’єктів виборчого процесу та кандидатів на пост Президента України, протягом останніх двох днів перед днем виборів (перед днем повторного голосування).

4. Забороняється оприлюднення в день виборів (у день повторного голосування) результатів опитування виборців щодо їх волевиявлення під час голосування до його закінчення.

5. Способи проведення опитувань виборців щодо їх волевиявлення під час голосування повинні забезпечувати збереження таємниці голосування опитуваного виборця.

6. У разі оприлюднення телерадіоорганізацією результатів інтерактивного опитування аудиторії, що проводиться під час передачі, пов’язаної з виборами або за участю кандидатів на пост Президента України, учасникам передачі забороняється коментувати результати таких опитувань або іншим чином посилатися на них. Протягом всього часу оприлюднення результатів інтерактивного опитування аудиторії повинно супроводжувати текстове повідомлення «Це опитування відображає думку лише цієї аудиторії», яке має демонструватися на екрані (для телепередач) у формі, сприйнятній для глядача, чи бути озвученим (для радіопередач) чітким текстом диктора або ведучого передачі безпосередньо перед і після оприлюднення зазначених результатів.

Олександр Мартиненко, генеральний директор інформаційної агенції «Інтерфакс-Україна»:

Ми чесно пишемо в себе на сайті, що факт публікації на сторінці «Опитування» не є свідченням репрезентативності цього дослідження. Там розмішуються всі дані, ми не можемо підтвердити ані факту фейковості, ані факту достовірності деяких опитувань.

У власних продуктах, у стрічці новин на сайті в нас викладені опитування компаній, які ми вважаємо перевіреними.

В Україні існують ЗМІ: телебачення, радіомовлення, інтернет, соцмережі, які розміщують рейтинги на замовлення. Це навіть роблять не журналісти, а комерційні відділи, без посилань, без першоджерел. Усе це проходить без нас.

Я пропоную Соціологічній асоціації розкривати замовників кожного опитування. Тоді до вас буде менше запитань. Будь-який журналіст зможе звернутися до замовників і дізнатися, що до чого.

Євген Бистрицький, голова ініціативи «Виборча Рада UA»:

Громадське об’єднання «Виборча Рада UA», спираючись на Конституцію України та законодавчий процес, сформулювало для представників засобів масової інформації перелік актуальних запитань, які варто ставити кандидатам у президенти, щоби зрозуміти їх реальне бачення майбутнього, конкретний план роботи. Ці питання можуть відобразити можливості й повноваження майбутнього президента.

Якщо вам обіцяють гори щастя, не вийде цього, бо в нього поки що дуже обмежені повноваження.

«Виборча Рада UA» вважає, що передусім для того, щоб розкрити претендента на посаду глави держави, він має дати відповіді щодо свого бачення ролі президента у конституційному полі, у формуванні влади. Розповісти про форми та методи здійснення ним повноважень та передвиборчих обіцянок. Якщо кандидат не може відповісти, то навряд чи він вартий уваги.

Фото: Максим Поліщук

Print Friendly, PDF & Email

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *