Політики піаряться на війні

«Особливо цинічно, коли на цьому спекулює Партія регіонів, яка, власне, стала однією з причин війни. Але джинсують на цю тему всі», – зазначили експерти Інституту масової інформації та Інституту медіа права Олена Голуб та Ігор Розкладай під час чат-конференції в «Телекритиці»

Чи можливо боротися з джинсою, як ЗМІ можуть убезпечитися від судових позовів під час виборів, яким чином ідентифікувати журналістів на виборчих дільницях – читачі «Телекритики» отримали від представників організацій, що захищають як права журналістів, так і права споживачів інформації відповіді на ці та інші актуальні запитання.

Голуб Олена: Доброго дня, дякую всім, хто приєднався до нашого чату, розпочинаю відповідати на ваші питання 🙂

 – Олено, доброго дня! Як відрізнити проплачений маріал від просто редакційного? Чи є якийсь механізм?

Голуб Олена: Так, є ряд ознак замовлення, це такі як: матеріал відстоює або просуває інтереси певної сторони, матеріал входить до серії матеріалів компліментарного, або ж негативного характеру про певного політичного субєкта, такий самий або дуже схожий матеріал розміщений в інших ЗМІ, протокольний матеріал про політика і або він коментує речі в яких не є експертом ну і інші. Це стосується політичної джинси.

Ігор Розкладай: Всім доброго дня!

 – Ігорю, доброго дня. Чому редакції газет, якщо позначають рекламний матеріал, то роблять це або дуже дрібними літерами, або якимись позначками, а десь в іншому місці роз’яснюють, що ця позначка означає плашку «реклама». Чи є якісь правові норми, яким чином треба позначати рекламні матеріали: місце, розміри плашок тощо? І чи є якесь покарання за джинсу?

Ігор Розкладай: Закон каже, що рекламні матеріали мають позначатися «реклама» або «на правах реклами». На практиці ви можете бачити цілу масу позначок, які використовуються ЗМІ. Перш за все, за таке порушення нема санкції і, головне, немає саморегуляторної інституції, яка б засуджувала таку практику.

Щодо джинси. за кримінальним кодексом є статті, які можна коротко описати як «комерційний підкуп». Джинса є таким підкупом. Але є одне але. Дуже важко довести факт підкупу. Тобто, ви маєте довести неправомірність дій. Якщо це стосується, приміром, вимагання хабара чиновником у підприємця, то останній є, очевидно, жертвою і зацікавлений покарати хабарника. Тоді він звертається до правоохоронних органів, ті мітять купюри і далі ви, думаю, знаєте, як усе відбувається. В цьому випадку жертви як такої немає, адже обидві сторони отримують профіт. ЗМІ – дохід, джинсовик – оприлюднену під виглядом журналістського матеріалу інформацію. Такі речі, знову ж таки, могли б регулюватися саморегуляторними механізмами, але це поки мрія.

– Олено, що ви думаєте про те, що зараз під час виборчої компанії політики почали ще активніше піаритися за рахунок війни?

Голуб Олена: Справді, наразі політики дуже активно піаряться на війні. Особливо цинічно, коли на цьому спекулює Партія регіонів,  яка, власне, стала однією з причин цієї війни, а зараз Герман роздає ранці для школи дітям у Слов’янську. Але про ситуацію на Донбасі й під час президентської кампанії говорили практично всі політики, та й джинсували на цю тему, тож це не ново. Явище однозначно негативне.

– Чи проводить ІМІ якісь моніторинги преси під час виборів? Чи проводив раніше?

Голуб Олена: Так, ІМІ проводить щоденний моніторинг джинси в 6 друкованих та 4 інтернет-ЗМІ центральних, а наші регіональні представники в 15 регіонах, кожен із яких моніторить дві друковані газети та два інтернет-видання. Так само ми моніторили й попередні вибори, статті про це є на «Телекритиці» й на сайті ІМІ, на своїй сторінці у фейсбуку я викладаю найганебніші випадки джинси

– Доброго дня всім! Ігорю, скажіть, чи доводилося вам чи вашому інституту звертатися до суду за невиконання закону про вибори? На ЗМІ чи на журналістів? Якщо так, то з приводу чого?

Ігор Розкладай: ІМП не є суб’єктом виборчого процесу. Ми брали участь у роботі Незалежної експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборів, що, приміром, дозволяло не пустити ксенофобські ролики Вітренко чи КПУ. Так само ми можемо проконсультувати ЗМІ. Але подавати до суду – ні.

– Скажіть, на що треба звертати увагу головним редакторам ЗМІ під час виборів, щоб потім на них не подали до суду?

Ігор Розкладай: Щодо уваги редакторів – треба виконувати закон, а якщо сумніваєтеся – звертайтеся до юристів і консультуйтеся. Наша практика показує, що журналісти спочатку роблять, а потім питають «ой, що нам робити – на нас подали до суду».

– Олено, чи змінюються стандарти, відповідно до яких повинні працювати журналісти під час виборчої кампанії? Нагадайте колегам, на основі яких стандартів вони повинні працювати.

Голуб Олена: Під час виборів стандарти не змінюються. Я нагадаю декілька стандартів, але власне журналісти їх забувати не повині. Журналістські стандарти: баланс думок і поглядів, повнота, оперативність, точність, достовірність, відокремлення фактів від коментарів.

– Питання до юриста. Скажіть, які права у журналістів на виборчих дільницях у день виборів?

Ігор Розкладай: Права журналіста виписані в низках статей закону про вибори. Це ч. 4 ст. 13 і ч. 2 і 3 ст. 34. Плюс Закон про інформацію, статті 24, 25, 26, 29, 30.

– Як можна перевірити, чи ця особа справді журналіст? Бо в нас часто посвідченнями журналістів прикриваються всякі накачано-мордаті тітушки.

Ігор Розкладай: Щодо журналіста й ідентифікації. Проблема залишається – в нас немає PressOffice та єдиної прес-карти, яка б могла відсіяти тітушек. З іншого боку, навіть прес-карти не захищають від непорядності. Згадайте епізод із «незалежною журналісткою “Раша тудей”», яка з німецькою прес-картою знімала «протести» на Закарпатті. Щодо журналіста найкраще мати посвідчення і редакційне завдання.

– Питання по термінології. Влада у нас ніяк не вирішить, як називати ДНР і ЛНР, хто там захоплений, а хто в заручниках. Головне – одні кажуть, що потрібно відкрито казати: ми воюємо (а не ведемо АТО) з військами РФ (а ополчення українців немає). Тоді що, просто«ворожі війська»? А якщо вони не війська, а терористи чи бойовики? Вибачте, читаю повідомлення ЗМІ, і тільки й встигаю, що зрозуміти: ага! отже ці – наші, а то – не наші, погані. Ну і взагалі, хто визначає, як потрібно все це називати? Редакція? Кожен журналіст окремо? Можливо, настанови ІМІ потрібні?

Ігор Розкладай: Ми спільно з ІМІ й «Телекритикою» розробляли рекомендації, як кого називати. Зараз надішлемо посилання.

Рекомендації щодо використання деяких термінів в умовах протистояння України інформаційній пропаганді з боку Росії – тут.

– Більшість журналістів працюють позаштатно, в багатьох навіть немає трудових книжок. Але чомусь про те, що це неправильно, згадується лише коли вони потрапляють у заручники або зазнають нападу. Тому що виявляються абсолютно незахищеними. Чия це наша провина і як може журналіст-фрілансер захистити себе юридично?

Ігор Розкладай: Це питання журналістської спільноти, ну і, звісно, оподаткування. З одного боку, журналісти не мають на це погоджуватися, але і слід піднімати питання, щоби в Україні не треба було платити подвійну зарплату.

– Що робити тим ЗМІ, хто не встиг оприлюднити свої розцінки на рекламу 29 серпня? Чим відрізняються нюанси роботи ЗМІ під час виборчої кампанії з позачергових виборів? Які строки для ЗМІ скоротилися? Які права чи обов’язки змінилися? Які ЗМІ нині зобов’язані надати місце/час для передвиборної агітації? В які строки вони мають це зробити? Яка відповідальність за те, що вони цього не зроблять? Які обмеження на ЗМІ накладає ця виборча кампанія? Чи мають бути припинені перевірки ЗМІ на час виборів?

Ігор Розкладай: Перевірки – так. Сьогодні профільний комітет підтримав проект постанови Обмеження – традиційні: заборона мови ворожнечі, поширення наклепу, заклики до повалення державного ладу, обмеження щодо поширення соціології (дві дні до виборів), коментування програм (10 хв до і після). Щодо обов’язковості ЗМІ – уточніть, що ви мали на увазі. Програми друкуються в державних і комунальних ЗМІ, а агітація, як і завжди, публікується розцінки і на рівних умовах всім охочим. Позачергові вибори в контексті ЗМІ скорочують строки, зокрема дуже малий строк щодо розцінок. Ну і якщо не встигли – так не встигли.

– Чим буде займатися під час виборчої кампанії Нацрада? Чи має вона збирати експертну раду з виборів?

Ігор Розкладай: Ну, думаю, про Нацраду треба питати саму Нацраду. Щодо експертної ради: первинно вона створювалася самими експертами і визнавалася ЦВК і Нацрадою, далі її вже створював регулятор, що, в принципі, не дуже правильно. З іншого боку, на позачергових виборах настільки малі строки, що дати зважений висновок просто не буде часу, тому, думаю, її не буде створено.

– За вашими прогнозами – як вплине кампанія на дотримання журналістських стандартів у медіа?

Голуб Олена: Під час виборчої кампанії різко зростає кількість замовних матеріалів, які апріорі не бувають збалансованими й повними і, відповідно, негативно впливають на рівень дотримання стандартів. На мою думку, вибори мають лише спонукати журналістів писати якісно, адже від вибору громадянина залежатиме життя і самого журналіста в майбутньому.

– Чи бачите ви вже ознаки порушень у ЗМІ стандартів журналістики, ознаки прихованої політичної реклами? На користь яких політичних сил чи політиків?

Голуб Олена: Виборча кампанія вже розпочалась, і досить активно. Наразі найактивніше піаряться: Партія регіонів, Наталія Королевська, Ольга Богомолець, Партія розвитку України, Олег Ляшко. Надзвичайно багато чорного піару проти Ляшка. Розпочинають свою кампанію і мажоритарники. Що стосується стандартів, то варто зазначити, що інформаційна війна Росії проти України стимулювала українських журналістів писати якісніше, дотримання стандартів зросло, але вибори негативно вплинуть на рівень стандартів.

– Як ви взагалі ставитеся до ідеї позачергових парламентських виборів під час війни?

Ігор Розкладай: Щодо війни і виборів. Де-юре в нас війни немає. Ну, по-перше, вона не оголошена Росією, а діяльність терористів уже давно вийшла за рамки міжнародних «стардартів» ведення війни. До того ж, оголошення війни прямо забороняє проводити вибори. З іншого боку, є шалений запит суспільства – прибрати з ради багатьох панів, які себе проявили і 16 січня, і до, і після. Тому я вважаю, що вибори потрібні. Інше питання, що я усвідомлюю, що не перші позачергові…

Голуб Олена: Це вже не ідея – це реальність. Вибори потрібні, але спочатку варто було би стабілізувати ситуацію на сході. Безліч моїх знайомих обурюються: «Гроші на вибори, а нашим хлопцям немає чим воювати». На це важко щось заперечити.

– Чи є механізми якимось чином покарати чи привести до відповідальності ті ЗМІ, які розміщують політичну джинсу, агітують за тих чи інших політиків?

Ігор Розкладай: Стосовно джинси я вже відповів вище. Щодо агітації: насправді є достатньо велика відмінність агітації «в ящику» і на папері. На заході газети переважно політично ангажовані. Візьміть навіть наших сусідів поляків. ТБ ж більше контролюється, бо вважається, що його вплив значно більший. Наприклад, раджу прочитати цей документ.

Голуб Олена: Неможливо довести, що певний матеріал є джинсою. ІМІ подавав скаргу до держспоживстандарту на одне з видань за розміщення комерційної джинси, але спілка рекламодавців, яку було чомусь залучено як експертів, з нами не погодилася. Відносно політичної довести, що то джинса, неможливо взагалі.

Вилетів з голови один із головних замовників джинси, який, власне, і не переставав піаритись – Петро Симоненко. Ось один із абзаців такого матеріалу, розміщеного на одному сайті (не партійному): «В условиях утверждения праворадикальной диктатуры и разгула профашистских сил в Украине, в условиях гонений на политических оппонентов со стороны правящего режима и угрозы свободе, здоровью и жизни лидера оппозиционной политической силы – Компартии Украины Петра Симоненко». Цинізм вражає.

– Щоразу перед виборами парламент ухвалює постанову про заборону перевірок ЗМІ на час виборчої кампанії. Як ви вважаєте, краще це щоразу робити постановою чи ухвалити раз і назавжди закон?

Ігор Розкладай: Звісно, краще вписати в законі, але багато хороших ідей у законі з’являються із затримкою в кілька років.

– Елена, во время этих выборов, на ваш взгляд, СМИ также будут заниматься пиаром политиков под видом новостей, то есть за деньги? Или уже и сейчас есть такие примеры? кого тогда уже пиарят?

Голуб Олена: В Україні жодна виборча кампанія вже років десять не проходила без замовних матеріалів, ця — не виняток. Хто піариться  відповідала вище.

– А чи є якісь обмеження щодо зовнішньої політичної реклами? За що можуть зняти з виборів?

Ігор Розкладай: Щодо зовнішньої реклами закон містить дві спеціальні норми. Власне, зовнішню рекламу як форму поширення агітації та обов’язок рівного доступу й рівних умов для кандидатів і партій щодо розміщення агітації. Ми неодноразово вказували, що така реклама має бути також ідентифікована – тобто хто її замовив, але зміни в закон, як я зазначав, потрапляють зі запізненням у 4 роки.

– А чи будуть ваші інститути робити нагадування щодо того, щоб ЗМІ не видавали кому попало журналістські посвідчення?

Голуб Олена: Добре, нагадаємо, хороша ідея.

Ігор Розкладай: Хороша ідея, але є питання що частина ЗМІ є самі по собі «хто попало».

– Як можна покарати ЗМІ за передвиборчу джинсу? І хто це має робити?

Ігор Розкладай: Покарати ЗМІ за джинсу можна лише одним способом. Не купувати і не дивитися, тобто бойкотувати. Є, звісно, неправові способи, але я їх радити не буду 🙂

– Олено, як на вашу думку, критика ЗМІ політики Порошенка – це прагнення об’єктивізувати діяльність Президента й чинного уряду чи це чорнуха, прив’язана до олігархів-власників ЗМІ, яким це вигідно?

Голуб Олена: ЗМІ мають бути в опозиції до влади, але це не означає, що писати можна будь-що і будь-як, журналістські матеріали мають бути збалансовані протилежною точкою зору. І про всі матеріали судити неможливо, але я не виключаю можливості чорного піару.

Ігор Розкладай: Я додам, що критика влади, тобто оцінка дій і вказівка як на проколи, так і на можливості збільшення ефективності є одним зі завдань ЗМІ. Інше питання, що дуже часто плутають критику з чорним піаром та істериками. Але судити можна виключно по конкретному матеріалу.

– Олено, я прочитав, що ви розробили свою методологію моніторингу ЗМІ на предмет дотримання ними журналістських стандартів, в тому числі гендерного балансу, та виявлення замовних матеріалів. Її десь оприлюднено?

Голуб Олена: На сайті ІМІ є мої методології і щомісяця друкуються звіти з моніторингів.

– Ігорю, а при Нацраді буде створено експертну раду, як колись? Ця рада розглядала скарги на політичну рекламу?

Ігор Розкладай: Я вже писав вище – з огляду на стислість кампанії навряд чи це можливо й ефективно.

Ігор Розкладай: Дякуємо за участь! Якщо буде потреба – звертайтеся по консультації за адресою: hotline@medialaw.kiev.ua. На все добре.

Голуб Олена: Якщо ЗМІ продовжують продаватися і ставити джинсу політиків, ці політики й ставитимуться до них відповідно. Так журналісти четвертою владою не стануть. Дякую за питання і гарних вам (якісних і позитивних) новин.

Біографічна довідка:

 Ігор Розкладай – юрист Інституту медіа права, магістр права (Національний університет «Києво-Могилянська академія»). Член Незалежної експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборів 2007 року.

 Представник колективного члену у громадській раді при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення.

 Автор публікацій з проблематики інформаційного та медіа права, зокрема проблеми становлення цифрового мовлення, захисту персональних даних, органів, що опікуються інформаційною сферою.

 Хобі: генеалогія, орнітологія, історія, postcrossing.

 Олена Голуб – медіаексперт, керівник відділу моніторингу журналістських стандартів та джинси Інституту масової інформації.

 З 2005 року – помічниця керівника НГО «Міжнародний інститут демократії».

 Червень 2006 – жовтень 2007 – координатор проекту «Престижна журналістська практика» в рамках співпраці офісу ОБСЄ в Україні та Інституту масової інформації.

 З 2007 року – експерт Інституту масової інформації з питань дотримання друкованими та інтернет-ЗМІ журналістських стандартів та виявлення матеріалів з ознаками замовлення.

 З 2012 року – керівник відділу моніторингів джинси та журналістських стандартів ІМІ.

 Розробила серію методологій моніторингу ЗМІ на предмет дотримання ними журналістських стандартів, в тому числі гендерного балансу, та виявлення замовних матеріалів.

Отримала «Відзнаку гендерної рівності-2013» від Жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна» та Інформаційно-консультативного жіночого центру.

«Вибори та ЗМІ»

Фото Максима Лисового