Ненависть як технологія. Як політики розколюють суспільство за допомогою соцмереж

Олександр Клюжев, сайт “Опори”

«Неосвічена біомаса» проти «корумпованих порохоботів»: аналіз фейсбук-дописів, що розколювали українців під час парламентських виборів 2019 року.

Наступного дня після виборів фейсбук-стрічка рясніла радістю і зловтіхою, гнівом, розчаруванням і погрозами, образливими епітетами та ярликами. Здавалося, люди зовсім не здатні прийняти вибір, із яким вони не згодні, зрозуміти мотиви тих, хто підтримував іншого кандидата або не підтримав їхнього. І справа не лише у людській природі. Це також наслідок виборчих технологій — цілеспрямованого поділу суспільства. Технологій, які особливо ефективно працюють в інтернеті.

Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала використання технології поділу суспільства у соціальних мережах під час позачергових парламентських виборів 2019 року. Ми вивчали, як популярні фейсбук-дописи розколюють суспільство за політичними поглядами, соціальними, мовними, регіональними, майновими та іншими ознаками, демонізують опонентів тощо.

Як ми це зробили? Перш за все, поділили резонансні фейсбук-дописи на соціально-політичні теми на ті, що розділяють суспільство, загострюючи протистояння між його групами, та ті, що апелюють до громадянської єдності, пом’якшуючи суперечності. Загалом виділили і проаналізували 859 дописів, які розділяють суспільство, та 135 таких, що об’єднують.

Ці масиви дописів, у свою чергу, посортували за тематикою та спрямованістю «за» чи «проти» конкретних політичних сил чи політиків. До прикладу, пост може підтримувати конкретну партію і водночас дискредитувати медичну реформу; протиставляти мовні групи, водночас дискредитуючи «Європейську солідарність» та «Опозиційну платформу — За життя». Матеріалів, які розділяють суспільство, лише три відсотки від проаналізованих. Втім часом одного такого допису достатньо, щоб роздмухати конфлікт.

Найбільше дописів, спрямованих на розкол у суспільстві, було на фейсбук-сторінках, які займаються клікбейтом — зловживають увагою читачів, роздмухуючи сенсації на порожньому місці.  Про приховані мережі, до яких входять такі сторінки, читайте тут. Наприклад, Антивсепропальщик/Антипопуліст (12% усіх виявлених) та BBCсCNN — новини України сьогодні (3%). Перша критично налаштована проти Володимира Зеленського і «Слуги народу» — дві третини проаналізованих дописів сторінки у якийсь спосіб критикують президента і його партію. Мішенню другої є «Європейська солідарність» — понад третина проаналізованих дописів спрямовані проти партії Петра Порошенка.

Використання дописів, що ділять суспільство, «за» і «проти» політичних сил

«Біомаса» Зеленського і «порохоботи-крадії»

Найбільше дописів, які працюють на поділ суспільства — 391, або 46% — були спрямовані проти Володимира Зеленського та «Слуги народу». Хоча щойно обраний президентом Зеленський формально не очолював партію й не брав участі в парламентських виборах, у цих дописах він часто фігурує як фактичний лідер «Слуги народу».

У цих дописах виборців, які підтримали Зеленського та мають намір голосувати за «Слугу народу», часто намагались принизити, називаючи дурними і неосвіченими, та попереджали про катастрофічні наслідки їхнього вибору, які вони начебто не можуть передбачити самі.

Протиставлення «освічених» виборців «безграмотним» — відома у світі технологія мобілізації лояльного електорату. Відсутність освіти та непрофесійність закидали (часто — безпідставно) й самим кандидатам у народні депутати від  «Слуг народу», вибудовуючи уявний зв’язок між «неосвіченими виборцями» та «некомпетентними обранцями». «Виборців Зеленського» також часто звинувачували у зраді та непатріотичності.

Дописів, які працюють на поділ суспільства й водночас спрямовані на підтримку «Слуги народу» та Зеленського, у проаналізованому масиві було 69. У них прибічникам партії Зеленського протиставляли «порохоботів», начебто відповідальними за корупцію та розвал країни. У деяких дописах, які з’являлись на сторінках проросійського спрямування та анонімних пабліках, Зеленського закликали зупинити «агресивну націоналістичну» частину суспільства.

154 пости (18% проаналізованих), які загострюють поділ суспільства, були спрямовані проти «Європейської солідарності» та її лідера Петра Порошенка. Прихильників цієї партії звинувачували у соціальних негараздах та корупції, а також висміювали патріотичні гасла виборчої кампанії:

Прихильників «Європейської солідарності» називали образливим словом-ярликом «порохобот», яке виникло кілька років тому на позначення, власне, «ботів» — знеособлених учасників атак в інтернеті, але згодом поширилось на всіх, хто підтримує Порошенка. Проросійські та близькі до «Опозиційної платформи — За життя» ресурси називали прибічників «Європейської солідарності» носіями «нацистських» поглядів, критикували партію та її лідера за підтримку української мови і церкви, протистояння російській агресії.

Із 80 дописів, спрямованих на поділ суспільства й лояльних до «Європейської солідарності», 50 були спрямовані проти Зеленського та його виборців.

«У країні, залитій кров’ю…»

Дописів, спрямованих на поділ суспільства і водночас проти «Опозиційної платформи — За життя», ОПОРА виявила 47 (5%). Здебільшого в них підтримку партії ототожнювали з підтримкою російської агресії проти України. Також на людей, які підтримують ОПЗЖ, покладали відповідальність за дії режиму Віктора Януковича.

Більшість дописів на підтримку ОПЗЖ (31) базувалась на заявах та інтерв’ю її лідерів, які експлуатували дражливі питання мови, протистояння з Росією та продажу сільськогосподарської землі.

«Некомпетентні соросята»

Дописів, спрямованих проти партії «Голос», порівняно небагато — 29. В них можна побачити спроби назвати кандидатів від «Голосу» агентами Джорджа Сороса та інших демонізованих сил, які «управляють Україною ззовні». А отже, покласти на виборців, готових підтримати «Голос», відповідальність за те, що Україна де-факто втрачає суверенітет. Лідера й найрозкрученіше обличчя партії — співака Святослава Вакарчука — висміювали за нерішучість і некомпетентність.

Найменше — лише 9 — дописів, що працювали на поділ суспільства, були спрямовані проти «Батьківщини» та її лідерки Юлії Тимошенко. Та й у тих експрем’єрка та її партія переважно згадувались за компанію з іншими політичними силами.

До злагоди через конфлікт

135 дописів, проаналізованих ОПОРОЮ, спонукали суспільство до об’єднання, закликали долати суперечності та працювати разом, аби побудувати успішну країну. Однак чимало таких закликів супроводжуються шельмуванням опонентів, які начебто заважають єднанню й порозумінню.

Закликати єднатись усіх, крім своїх політичних опонентів — це теж технологія, яка має мало спільного з подоланням непорозумінь між українцями.

Чи у соцмережах проблема?

Поширення інформації та споживання контенту, спілкування та формування спільнот у соціальних мережах змінює і вибори, і суспільство, й кожного з нас. Алгоритми соціальних мереж допомагають людям об’єднуватись у групи — і відмежовуватись від інших груп. Політикам вигідно, загострюючи суперечності між групами виборців, робити кожну з них більш ізольованою, а порозуміння та компроміси — неможливими.

Технології поділу заохочують демонізувати, висміювати чи принижувати опонентів; роблять громадян ортодоксальними у їхній політичній вірі, а отже — менш критичними та вимогливими до обранців. Коли виборці протистоять виборцям, ефективність роботи політиків виходить на другий план. Перемога «твого» політика — це твоя особиста перемога над уявним ворогом.

Політизується не лише онлайнове, а й реальне життя. Роберт Талліс у книжці Overdoing  democracy пише, що сучасні люди перестарались із залученістю до політичного процесу. Тепер  політичні погляди впливають на все, аж до вибору спортзалу чи житлового кварталу. Ще ніколи ідентичності людей не були так сильно марковані політичною позицією. Західні демократії вже серйозно ставляться до поляризації суспільства.

Не варто легковажити нею й українцям. Суспільство не повинне толерувати спроби політиків використати відмінності між громадянами у своїх політичних інтересах.

Що може зробити пересічний виборець, щоб подолати цю проблему?

По-перше, розуміти, що нетерпимість до опонентів не дорівнює принциповості. Для перемоги потрібно здобути нових прихильників позиції, яку ти поділяєш, а не принизити всіх, хто з нею не згоден. Для цього треба говорити з носіями інших думок і поглядів, а не залякувати їх.

По-друге, оцінювати політика, а не його виборців. І не намагатись покласти на уявних та узагальнених людей, які голосували за кандидата, відповідальність за будь-які його дії.

По-третє, розпізнавати маніпулювання відмінностями між виборцями й не підтримувати політиків, які використовують цю небезпечну технологію.