День виборів на трьох інформаційних каналах

«Ніч виборів» на телеканалах ZIK та 24-му обійшлася без відвертого піару їхніх власників — кандидатів у депутати ВР. На відміну від загальнонаціонального та ще й «першого інформаційного» 5-го каналу, де не змогли втриматися від постійної присутності в ефірі власника — Президента Петра Порошенка, хоча той і не був суб’єктом виборчого процесу.

26 жовтня, починаючи моніторинг «першого інформаційного» (5 канал), каналів ZIK і «24», автор цих рядків приготувалася до монотонного й досить нудного відстежування цими ресурсами перебігу дочасних виборів до Верховної Ради України. Без жодних надій на яскраві інсайди чи ексклюзиви. І, як виявилося, трохи помилялася.

Але про все — по порядку. Почнімо з каналу «24», де в неділю, 26 жовтня, виборчий марафон розпочався о 8-й ранку й закінчився пізно вночі.

Увімкнувши цей канал о 12-й годині, після повернення з виборчої дільниці, натрапила на розмову ведучого Віталія Колодійчука з Єлизаветою Богуцькою, кримським блогером, яка була вимушена покинути рідний Сімферополь через переслідування ФСБ. Зауважу — на інших двох каналах жодного слова про те, чому деякі вимушені переселенці з Криму не змогли проголосувати навіть у цитаделі демократії Києві, не сказали. Тим часом пані Богуцька розповіла моторошну історію про свої невдалі спроби взяти участь у голосуванні через суд. Наскільки пригадую, за тиждень до виборів представники ЦВК запевняли: всі, хто не встиг внести свої дані в реєстр виборців за новим місцем проживання, зможе зробити це 26 жовтня в суді.

Але пані Богуцьку київське правосуддя накрило мокрим рядном, бо один суд, за місцем її проживання в київської подруги, не працював, а в другому, куди її з кривою посмішкою відфутболив міліціонер, що охороняв «вихідний» суд, за півтори години помічниця судді винесла рішення про… відмову.

Ліза Богуцька, відома кримська патріотка України, в студії «24» просто нетямилася від гніву — такого відвертого хамства у вигляді штучного затягування судового процесу, та ще й «прикрашеного» сентенцією ще одного міліціонера, мовляв, сьогодні всім відмовляють, вона не сподівалася. «Думаю, Путин сейчас не только в Крыму, но и во всей Украине. Мне кажется, что этим процессом (відмовою в праві проголосувати незареєстрованим вимушеним переселенцям. — Авт.) руководит кто-то сверху», — резюмувала активістка.

Ще одним ексклюзивом стали періодичні включення Ірини Довгань, кандидата в народні депутати від демократичних сил у м. Слов’янську. Тієї самої жінки, яка пережила приниження й побої прихильників «ДНР» біля стовпа ганьби в Донецьку й подальший полон.

Телефоном вона докладно інформувала про надзвичайно низьку явку виборців станом на певну годину й про їхні настрої, дуже далекі від патріотичних. Відтак уже тоді можна було прогнозувати на цьому окрузі перемогу колишніх регіоналів, які не надто й приховували жадобу реваншу.

Христина Стець потішила ексклюзивом, запросивши в гості Майкла Щура. Ведуча старанно підігрувала візаві, щосили прикидаючись, буцімто не знає, що Майкл Щур — такесобі альтер его Романа Вінтоніва, й називала його «діаспорянином із Торонто». Всі її спроби пожартувати Майкл Щур зверхньо критикував, усіляко підкреслюючи власну монополію на гумор. Утім, розмова щодо виборів вийшла невимушеною й дотепною.

Ще одним ексклюзивом виборчого марафону «24» стали постійні включення закордонних журналістів, які розповідали про перебіг голосування громадян України за межами батьківщини. Чехія, Італія, Москва, Санкт-Петербург, Чикаго — це досить широке географічне охоплення. І скрізь, як, утім, і на вітчизняних округах, кореспонденти відзначали низьку явку, на відміну від виборів президента в травні. Пояснювали вони цей феномен переважно великими відстанями, які треба було подолати охочим проголосувати, або ж зайнятістю людей.

Щоправда, кореспондентка «Радіо Свобода» в Римі Наталка Кудрик була в своїх оцінках щирішою, пояснивши низьку явку виборців тим, що італійська преса нині дуже мало пише про Україну, бо наша криза занадто затяглася і вже трохи набридла місцевим мешканцям.

Канал «24» охопив усі проблемні шари виборців — від мешканців сходу, які на камеру розповідають, чому голосують за єдину Україну; вимушених переселенців з того ж таки сходу, які голосували в Житомирській та Львівській областях; бійців АТО на передовій, котрих позбавила права голосу Верховна Рада — і до поранених українських вояків, що голосували у шпиталях.

Коли о 20-й тут оприлюднили результати Національного та міжнародного екзит-полів, до студії почали запрошувати представників партій-переможців. Антон Геращенко («Народний фронт») та Віктор Пинзеник (Блок Петра Порошенка) в студії обіцяли в числі перших законів ухвалити зняття депутатської недоторканності та швидко сісти за стіл переговорів з усіма суб’єктами майбутньої коаліції.

Втім, називаючи й ілюструючи порушення в деяких округах, на каналі «24» вже ближче до півночі, коли Антон Геращенко в ефірі 5-го каналу оголосив про арешт голови ОВК на 217-му окрузі, де зранку відбувалися тривожні події аж до появи озброєних тітушок, кореспондент каналу про цей округ сказав лише одне: інцидент із заміною системних адміністраторів «ліквідовано». Взагалі не згадавши про тітушок. Натомість ведучий повідомив — на 50-му окрузі в Артемівську ОВК оточили озброєні люди, а міліція після 21-ї години почала видворяти з приміщення спостерігачів.

Головним же показником об’єктивності каналу «24» в день виборів стала практична відсутність піару його власника Андрія Садового, чого можна було очікувати з великою ймовірністю. Коли з’явилася інформація про третє місце партії «Самопоміч» у двох екзит-полах, ведучі обмежилися синхронами голови партії та першого номера в списку — Ганни Гопко — зі штабу цієї політсили. Пізніше таки дали, включанням зі штабу, досить тривалий шматок виступу та відповідей Садового на запитання журналістів, але це не було недоречним.

Щоправда, репортаж із дільниці, де голосував Андрій Садовий, теж показали, не без того, але виключно як лідера партії, що була одним із фаворитів виборчих перегонів. Для балансу ж тут подали кадри з дільниці, де голосував лідер Радикальної партії Олег Ляшко з дружиною Росітою.

У цілому ж канал «24» справив хороше враження різнобічним висвітленням виборчого дня.

Натомість «перший інформаційний», він же — 5 канал, відверто розчарував. Почавши марафон «Вибори 2014» о 14-й розмовою Романа Чайки з Сергієм Тараном та Ольгою Айвазовською про чесність і прозорість виборчої кампанії, 5-й продовжив його включеннями з виборчих дільниць, випусками новин та новими гостями в студії Романа Чайки — Левком Лук’яненком і Юрієм Ключковським.

Гості, як і очікувалося, говорили про європейський вибір українців, війну на сході як чинник, що може знизити легітимність виборів, але все-таки не матиме визначального значення; порушення під час передвиборчої агітації та необхідність нового закону про вибори. Тобто про все, що було на цьому каналі сто разів артикульовано представниками всіх суб’єктів передвиборчих перегонів упродовж усієї кампанії.

Проте одна неприємна несподіванка на глядачів 5-го таки чатувала. Ім’я їй, на жаль, — Президент України Петро Порошенко. На відміну від каналу «24», де власник у день виборів був далеко не головною дійовою особою, «володар п’ятірки» постав на своєму медіаресурсі на повний зріст. Не будучи, як підкреслила ближче до півночі вже обрана народним депутатом від «Самопомочі» Оксана Сироїд у студії Тетяни Даниленко, суб’єктом виборчого процесу.

Ще до початку марафону, в щогодинних випусках новин, починаючи з 12-ї години, ведучі 5-го невтомно показували самотнє голосування Марини Порошенко, яка пояснила — вона сьогодні вперше голосує без чоловіка, бо той поїхав на Донбас. Несподівано так поїхав, щоби проконтролювати процес голосування бійців АТО.

Не забарилися на 5-му й кадри самого Президента в Краматорську, де він обіймався з місцевими мешканцями, обіцяючи, що все буде добре. Особливо зворушливим став епізод, у якому Президент обіцяє літній пані не покинути мешканців Донбасу напризволяще. Ну, а по обіді наш меткий Президент, як той Фігаро, з’явився на екрані вже в цивільному костюмі, вкидаючи бюлетені на своїй дільниці.

І хоча на 5-му багато говорили й про порушення на 217-му окрузі в Києві, а надто ж — на 102-му в Знам’янці Кіровоградської області, де тітушки Лесика, прости Господи, Довгого закидали камінням машину, в якій їхали кандидати в депутати Мустафа Найєм, Світлана Заліщук та Сергій Лещенко, викривши перед цим «каруселі» на дільницях, присутність власника в ефірі 5-го наростала й сягла апогею після оголошення екзит-полів.

Спочатку 5 канал показав звернення Президента з нагоди завершення виборів до Верховної Ради, в якому він переконував: нова Верховна Рада буде справді жити по-новому. Як і обіцяв Петро Олексійович у своїх іще президентських гаслах.

Але далі — більше. Тетяна Даниленко, яка підхопила естафету вечірнього ефіру в Яни Конотоп, перервала своє спілкування з гостями студії, що представляли як партії — переможці екзит-полів Блок Петра Порошенка, «Народний фронт», «Самопоміч», «Свобода» та «Батьківщина» (представників «Опозиційного блоку» не було, вочевидь, тому, що на його перемогу мало сподівалися), так і аутсайдери («Громадянська позиція» Анатолія Гриценка). Перерву ведуча зробила задля прямої трансляції прес-конференції Петра Порошенка зі штабу політичної сили імені себе. Президент був у такій ейфорії, що просто сяяв переможною усмішкою, і навіть поставив майбутніх соратників по коаліції перед фактом — коаліційну угоду вже написано. Ще трохи — і він би виголосив, як Стєнька Разін у романі Шукшина: «Я пришел дать вам волю!».

Слова Президента про вже написану коаліційну угоду страшенно обурили Оксану Сироїд («Самопоміч») та Антона Геращенка («Народний фронт»), які після закінчення трансляції з прес-конференції заявили: коаліційна угода має бути результатом спільного рішення всіх учасників тієї коаліції, а не добровільно-примусовим, суто формальним приєднанням до президентських пропозицій.

Тобто, як слушно зазначали учасники марафону на 5-му (які, до речі, просто в студії почали ділити портфелі, геть відкинувши тезу того ж таки Президента про те, що коаліційна угода — це не про квоти), у парламентсько-президентській республіці роль Президента в виборах до Верховної Ради не може мати вирішального значення. Тоді як його поведінка, не без відвертого підігравання того ж таки 5-го каналу, власником якого Президент досі є, свідчить про зворотнє.

Може, шановному Петрові Олексійовичу все-таки варто продати медіаресурс, який, незважаючи на всі спроби його журналістів бути незаангажованими, не уникнув долі «глашатая найвищої волі»?

Їй-богу, негарно це, не «по-новому» й тим паче — не по-європейськи.

Телеканал ZIK розпочав марафон «Рада. 8.0» о 19-й, і його ведучі в двох студіях — львівській та київській, одразу ж виявили підвищену активність. Що й зрозуміло, адже до оприлюднення екзит-полів залишалася одна година.

На цьому каналі, єдиному з трьох, відстежуваних автором 26 жовтня, звернули увагу на порушення «дня тиші» більшістю політичних сил і кандидатів-мажоритарників. Кореспондент каналу назвала «день тиші» «днем ганьби», показавши білборди, які, хоч і не називали конкретних назв політсил чи прізвищ мажоритарників, але містили цілком впізнавані графічне оформлення чи обличчя.

Тему продовжили гості студії — Олег Соскін і Тарас Чорновіл. Обидва відомі нестандартними поглядами на політичний процес в Україні, тож оригінальні оцінки такого явища від них не забарилися. Приміром, Олег Соскін у контексті теми заявив, що в «день тиші», 25 жовтня, головним порушником закону був саме Президент, який дозволив собі півтори години розтікатися мислію по древу на тему виборів, війни та миру в прайм-таймі Першого національного. Експерт узагалі назвав це інтерв’ю Петра Порошенка Савіку Шустеру «танцями на крові» й закликав майбутніх народних депутатів скасувати «день тиші» взагалі, якщо вже його не дотримуються практично всі учасники виборчого процесу.

Однією з фішок обох студій став пошук причин низької явки виборців. І якщо у Львові представник мережі «Опора» Оксана Куземко висловила припущення, що це пов’язано з відсутністю графи «проти всіх» у бюлетені, й виборці в такий спосіб висловлювали свої протестні настрої, то в київській студії Тарас Чорновіл припустив: на цих виборах ми маємо нарешті реальну явку. Проілюструвавши свою тезу прикладом із 2002 року, коли на окрузі, де балотувалася Раїса Богатирьова, явка була 93%. «Це реально?» — поставив риторичне запитання екс-нардеп.

Таку «реальну явку» Тараса Чорновіл назвав більше позитивом, ближчим до європейської традиції. Натомість Олег Соскін пояснив низьку явку виборців тим, що списків партій не відкрили, зберігши мажоритарну складову, не виконавши обіцянок Майданові, а також порушеннями законодавства в «день тиші».

Тим часом уже згадана Оксана Куземко відкриті списки партій панацеєю не вважає, адже, на її думку, якби це сталося, непідготовленим виборцям довелося б довго розбиратися в цих списках. Але й це не головне, бо виборцеві можна пояснити, як голосувати за відкритими списками, досить швидко. А ось із членами виборчих комісій довелося б працювати досить довго, щоби навчити їх, як рахувати голоси за умови відкритих партійних списків.

Притомні спікери в обох студіях ZIK 26 жовтня стали великою перевагою каналу. Скажімо, вже після оприлюднення екзит-полів до ведучого Віталія Крутякова в Києві завітали Сергій Рахманін і Сергій Висоцький. І якщо другий, будучи 44-м номером у списку «Народного фронту», буквально випромінював ентузіазм щодо здорової конкуренції між пропрезидентською та пропрем’єрською силами в майбутньому парламенті, то заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня» висловив так само здоровий скепсис. Мовляв, вибори до парламенту співвідносяться з реальністю приблизно так, як весілля — з реальним життям подружньої пари після нього. Адже зрозуміло, що провладні сили сформують коаліцію, але головне — якими будуть пріоритети цієї коаліції з перших днів роботи ВРУ. І тільки за цими маркерами можна буде судити, наскільки новий парламент відповідає справжнім прагненням постмайданного суспільства.

Ну, а вибори спікера парламенту й затвердження прем’єра — нині питання другорядні, на думку Сергія Рахманіна.

Можливо, для львівських журналістів це прозвучить прикро, але рівень експертів у їхній студії дуже поступався київській. Принаймні, коли один із гостей львівської студії впевнено заявив, що третє місце партії «Самопоміч» в екзит-полах — це бажання українців (усіх? — Авт.) бачити у Верховній Раді львів’ян, авторка цих рядків мало не впала в ступор. Це взагалі про що? Про Львів як «культурну столицю», український П’ємонт, як його називали наприкінці 80-х, чи такий собі містечковий патріотизм?

Втім, ще однією з сильних сторін каналу ZIK під час марафону «Рада. 8.0» стали репортажі Мирослава Отковича з зони бойових дій на Донбасі. Синхрони бійців батальйону територіальної оборони «Волинь», яких позбавили права голосу народні депутати VII скликання, вражали песимізмом щодо цих виборів узагалі. Як виявилося, вони й не сподівалися, що до них приїдуть представники дільничних комісій зі скриньками для голосування, бо кому хочеться ризикувати життям під обстрілами?

Перше включення Мирослава Отковича з розташування батальйону «Волинь» спровокувало Тараса Чорновола та Олега Соскіна на інвективи щодо Юлії Тимошенко, яка заборонила «Батьківщині» голосувати за відповідний закон на останньому засіданні Верховної Ради VII скликання.

Як і у випадку телеканалу «24», «ніч виборів» на телеканалі ZIK обійшлася без відвертого піару його власника та генерального директора. І це не може не тішити.

На відміну від загальнонаціонального та ще й «першого інформаційного» 5-го каналу, де в день виборів до Верховної Ради так і не змогли втриматися від постійної присутності в ефірі власника — Президента Петра Порошенка.

Інна Долженкова, «Вибори та ЗМІ»

фото – ukranews.com