Саморуйнівна комунікація Віталія Кличка
Якщо сам Кличко намагається керувати по-новому, то його комунікація з громадськістю залишається не просто совковою, а карикатурно-совковою.
Візьмуся стверджувати: якщо недолуге комунікування Віталія Кличка з киянами й не завадить йому перемогти на майбутніх міських виборах, то лише через відсутність реальних суперників. Хоча попсувати його виборчій команді нерви та показники явно є кому – зважаючи на наступ різних носорогів та іншої подібної нечисті.
Зрозуміло: сам Кличко, будучи дуже відомим спортсменом, давно звик бути й на екранах, і в інтернеті, й у журнальному глянці. Давно звик бути персоною не просто публічною, а високопублічною. То, здавалося б, жодних проблем для нього тут бути не може. Насправді ж публічність спортивної суперзірки й публічність політика – речі, засадничо різні. Для політика (чи хай навіть міського адміністратора) аж ніяк не достатньо поставати перед публікою в ефектних позах та ефектних ракурсах – а то й просто шкідливо.
Що ж до роботи піар-команди Кличка – то дедалі частіше складається враження, що її члени поставили собі за мету якнайскоріше позбутися свого шефа. Провалити його на виборах, і провалити з тріском. Бо надто вже нагадують їхні витвори типову продукцію команд Леоніда Черновецького та Олександра Омельченка – до того нагадують, що навіюють киянам враження: не змінилося геть нічого; все яким було, таким і є. Щодо стилю рекламування свого шефа – то нічого не змінилося точно.
Нещодавно в ліфті нашого під’їзду з’явився чималенький за розмірами плакат під назвою: «Річний звіт київського міського голови Віталія Кличка». Слова «вибори» в тексті, звісно ж, немає й близько, але час та обставини появи цих шедеврів канцелярського мистецтва не залишає сумнівів щодо передвиборчого, й саме такого, їхнього призначення. І вже тут виникають два зауваження.
Перше: дошки реклами та оголошень у ліфтах ретельно закриті склом, от просто так що завгодно туди не встромиш. Тож поширювали цей політ канцелярської думки не активісти й навіть не співробітники прес-служби міської адміністрації, а жеки, й навряд чи за це отримували грубі гроші як за рекламу від приватної фірми. Тобто, або за це було заплачено з міського бюджету, або ж поширювали просто за наказом згори – хотіли того чи не хотіли, а були змушені. Якщо це не використання адмінресурсу, то що тоді?
І друге: під’їзди та ліфти – це, взагалі-то, домашній простір. І вторгнення до нього політичної реклами нічого, крім роздратування, не викликає. Залишається тільки подякувати, що ніхто не влізав до осель через кватирки, щоб доправити ту рекламу безпосередньо до кожного киянина, й не зламував з тією самою метою двері. Й на тому спасибі!
Що ж до тексту «річного звіту», то він вартий того, щоб розглянути його детально. Отже, розділ перший: «Соціальний захист».
«Зупинено безконтрольне зростання цін на хліб. Відкрито кіоски з продажу соціального хліба по всьому місту, яких до кінця року буде 200». «Буде – не буде, плюне – поцілує» – це, даруйте, що завгодно, тільки не звіт. От коли це «буде» стане доконаним фактом – тоді й звітуйте. Набагато цікавіше було б дізнатися, скільки тих кіосків зараз, на даний момент.
«Збільшено в 12 разів кількість учасників програми “Турбота. Назустріч киянам”. Сьогодні це мільйон мешканців столиці». Більш ніж кожний третій киянин! І як це я досі не чув про цю програму на кожному куті й навіть не знаю, як стати її учасником? Що ж до турботи… Взагалі-то, хотілось би, щоб міський голова нарешті від турботи перейшов до ефективного адміністрування – й тоді потурбуються про себе кияни самі. Зрештою, ми обираємо міського голову, а не директора богадільні.
А може, мова про «картку киянина»? То це є досить поширеною у світі практикою. Он, скажімо, в Таллінні жителі міста безкоштовно користуються міським транспортом – але нікому й на думку не спадає гладити їх по голівці, плаксиво примовляючи: «Ой ви, сіренькі наші, вбогенькі, от як ми про вас турбуємося».
«Збережено пільги на проїзд для пенсіонерів, учасників АТО та інших незахищених категорій населення». Учасники АТО як приклад незахищених категорій населення – це, звісно, найкраща агітація йти на захист Батьківщини, яку тільки можна вигадати. Але родзинка навіть не в цьому, а в слові «збережено». «У вас гаманець не відібрали, хоча могли й відібрати – от бачите, які ми молодці» – щось приблизно в такому дусі.
А в око впадає зміст слова «соціальний», у якому його тут ужито. У цивілізованому світі (в якому Віталій Кличко не те що бував, а жив, і жив достатньо довго) «соціальний» означає «суспільно значущий», «загальносуспільний», «загальної цінності». У постсовковій системі координат це слово означає «для вбогих». Показово, що «річний звіт» починається саме з оцього «для вбогих», ніби його цільовою аудиторією обрано «гречкобабусь» та «гречкодідусів». Якщо так, то дуже даремно: цю публіку давно й безповоротно приворожив Сергій Думчев зі своєю віртуальною гречкою, тобто обіцянками легкого й дуже легкого розв’язання складних проблем.
Розділ другий: «Медицина».
«Додатково залучено 150 млн. грн. на реконструкцію та 26 млн. грн. на оснащення медичних закладів». «Додатково» – це додатково до чого? А названі суми – це багато чи мало? На що конкретно їх може вистачити? Та й від «залучено» до «реконструйовано та оснащено», чи знаєте, шлях буває дуже й дуже довгим.
«Збільшено кількість апаратів штучної нирки відкритого типу з 16 до 30». Дуже добре, прийнято.
«Підвищено видатки для забезпечення препаратами інсуліну та іншими пільговими медикаментами». Конкретність, варто зазначити, аж зашкалює: наскільки підвищено, скільком пацієнтам можна на це розраховувати? Що вражає до глибини душі, то це слова «та інших» – такі вже ці слова всеосяжні й універсальні, що й не знаєш уже, що вони в даному разі означають.
«Збільшено склад екстреної медичної допомоги до 40 бригад». Даруйте, але пересічний киянин звик користуватися поняттями «швидка медична допомога» та «невідкладна медична допомога»; поняття «екстрена» не є загальновідомим. То що в даному разі мається на увазі? А 40 бригад – це багато чи мало? А було скільки – тобто наскільки збільшено?
«Розширено перелік ліків до 210 найменувань, що продаються зі знижкою в мережі КП “Фармація” власникам картки киянина». Знову те саме: а було скільки, наскільки розширено?
Але, зрештою, що робити тим киянам, які не вживають інсуліну й не потребують штучної нирки, не купують пільгових медикаментів, а просто час від часу хотіли б розраховувати на нормальну, вчасну та якісну медичну допомогу?
Розділ третій: «Освіта».
«Заплановано відкриття 2 дитячих садків та 2 шкільних закладів». Ну, знаєте, заплановано. У Януковича дуже багато чого було заплановано, й так усі чотири роки поспіль, аж до самої його втечі. Заплановано – ще не факт, що відкрито.
«Залучено 4,5 млн. євро іноземної допомоги на реконструкцію 20 дитячих садків». Чергова світла далечінь у райдужній перспективі. Але це, часом, не звіт для міськрадівської бухгалтерії?
«Створено 74 додаткові групи для дошкільнят». Що то за групи, де їх створено? От просто групи, самі по собі, групи як юридичні особи?
«Виділено 230 млн. грн. на будівництво та реконструкцію навчальних закладів». Набридло вже, чесно кажучи, коментувати такого штибу реляції.
«Закладено кошти в бюджет наступного року (добре, хоч не в ломбард. – Б.Б.) на муніципальні надбавки педагогам». Стоп-стоп: а хіба бюджет наступного року вже ухвалено?
Розділ четвертий: «Безпека і порядок».
«Демонтовано 4000 МАФів та нелегальних газових комплексів». Це багато чи мало? Добре чи погано? А газові комплекси – боюся, пересічні кияни не надто вже обізнані, що воно таке.
«Затверджено комплексну схему розміщення МАФів у 7 районах міста». Порівнюємо цей пункт із попереднім і доходимо висновку: міська влада грається у гру «відкрий-закрий»: там МАФи демонтує, тут затверджує. То їх що, просто пересувають туди-сюди, переносять із місця на місце? З того, як це написано в «річному звіті», саме це й випливає.
Оце, як виявляється, й уся безпека й увесь порядок.
Розділ п’ятий: «ЖКГ».
«Збережено без змін єдиний тариф, формування якого залежить від міської влади, – квартплати. Цей тариф підвищуватися не буде!» – отак, зі знаком оклику. А мова (і вже дуже давно) про те, що тариф цей невідомо звідки береться, невідомо як формується й дуже нагадує чи то феодальну, чи то рекетирську данину, яку люди платять просто за те, щоб їх не позбавили їхньої власності й не викинули з їхніх осель. Відкупне таке. Бо якщо це справді плата за реально надані послуги, чому її сума є константою з місяця в місяць? А коли високий міський чиновник, виступаючи по радіо й розповідаючи про комунальні тарифи, називає киян КВАРТИРОНАЙМАЧАМИ (ви кажете, що вже двадцять років, як приватизували свою квартиру, а то й узагалі купили її?), це лише посилює підозри у феодально-рекетирській сутності категорії «квартплата». Але, попри великі сподівання, розбиратися в цьому питанні, наводити в ньому «безпеку і порядок» нова міська влада не квапиться, а звітує про те, що данину не підвищуватиме. Спасибі, звісно ж, і на тому.
«Встановлено 4000 лічильників тепла». Де, кому, за якою процедурою? Як би оце отримати 4001-й? А вас, до речі, не насторожує надлишок занадто вже круглих цифр у «річному звіті»?
«Розпочато ремонт 17 км опалювальних мереж». Черговий равлик, що їде й, можливо, коли-небудь буде.
«Проведено реконструкцію водопровідної станції “Оболонь-2”. Реконструкція ще трьох триває». Чудово, прийнято.
«Виділено 65 млн. грн. на термосанацію будинків». Хоча б пояснили, що воно таке – та термосанація. Бо, може, неподобство якесь.
«Заплановано заміну та модернізацію 100 ліфтів у житлових будинках». Сперечань немає: «заплановано» – це важка й копітка, просто тобі звитяжна – й, головне, виконана – робота. Але знову зрадницьке запитання: чому саме 100, чому не 98 і не 103?
Розділ шостий: «Інфраструктура та благоустрій».
«Проводиться ремонт міжквартальних проїздів» – то він повсякчас проводиться за будь-якої влади, от тільки результати виявляються геть різними. Якими ж вони є нині?
«Повернуто місту стадіон “Старт” та велотрек “Авангард”». Чітко й конкретно, прийнято.
«Залучено 1 млрд. грн. інвестицій на модернізацію вуличного освітлення» – отут хотілося б детальніше: коли вона стане доконаним фактом, яка така вже невідкладна була в ній потреба, чому це така вже актуальна проблема, й чому не можна ще кілька років жити з не модернізованим, а традиційним освітленням? І, головне, як у даному разі розуміти слово «інвестиції» – тобто, виходить, після модернізації з вуличного освітлення хтось матиме прибутки? У який тоді спосіб?
«Здійснюється оновлення та створення нових парків і скверів» – тут теж ціла купа запитань: коли воно здійсниться? Парків та скверів у місті – не тисячі, тож їх, оновлювані й створювані, можна було назвати й перелічити; чому не названо й не перелічено? У чому полягає оновлення? Адже взяти сокиру й зрубати всі дерева до бісової матері – це теж оновлення.
І розділ сьомий, геть грізний: «Корупція». Узагалі-то, я досі був переконаний, що метою міської влади є не так корупція, як боротьба з нею. Але вже що є, те й є.
«Виявлено фінансових порушень на суму 578 млн. грн.». Гаразд, прийнято.
«Звільнено 327 чиновників міської адміністрації». Хай буде.
«За фактами виявлених порушень відкрито 48 кримінальних проваджень». Непогано, хоча й про судові результати тих проваджень непогано було б дізнатися. Може, ще зарано?
«Створено Антикорупційну раду при Київському (sic – із великої літери, не як-небудь. – Б.Б.)міському голові». Що робили в СРСР, коли поставала якась проблема? Створювали відповідне міністерство. Проблема, звісно ж, не розв’язувалася, але ж як робота кипіла! Чи не те саме й тут?
«Запроваджено спеціальний антикорупційний номер телефону – (096) 588-11-88». Гаразд, не чіпляймося до формулювання, хоч би яким смішним той «антикорупційний номер» видавався. Річ у зовсім іншому. По-перше, подібні номери заведено робити а) легкими для запам’ятовування й б) широко відомими, розрекламованими. У даному разі ані того, ані того ми не маємо. По-друге ж, а чому цей номер – мобільний? Якийсь пенсіонер зателефонує з домашнього телефона – йому ж потім пенсії не вистачить рахунок оплатити! Це що, якась шарашчина контора, яка навіть приміщення не має, де можна встановити стаціонарний телефон? А раптом той мобільний телефон – сам телефон, не номер – хтось загубить? Або вкрадуть? Або розрядиться? Не викликає чомусь довіри такий антикорупційний номер. Несолідний він якийсь, нереспектабельний.
«Реалізовано проект “Відкритий бюджет”». То й у чому ж він полягає, які результати приніс? З даного тексту цього зовсім не зрозуміти – так, фікція якась.
«Забезпечено прозорість конкурсних закупівель та всієї фінансової звітності всіх підприємств та організацій КМДА (www.kyivaudyt.gov.ua)». Ну, гаразд, добре.
А тепер знову риторичне запитання: чи міститься в цьому чималенькому тексті бодай яка-небудь ІНФОРМАЦІЯ, а не лише суцільне бла-бла-бла, та ще й із претензією?
І знову: цей текст – це «звіт» монарха, який хоче продемонструвати турботу про підданців, васалів та інших нижчих від нього істот. Це геть не має нічого спільного з комунікацією модерного цивілізованого глави міського САМОврядування. Це не діалог рівного з рівними. Це – патерналізм концентрований (а до того ще й дутий).
А київські пенсіонери знайшли у себе в поштових скриньках ще один продукт канцелярського натхнення – конверти з гербом Києва, шапкою «Київська міська державна адміністрація», слоганом «Реальними справами змінюємо наше місто» та факсиміле підпису Віталія Кличка. Судячи з відсутності поштових марок та штемпелів, доправляли ці листи методом розвезення.
У конвертах тих були аркуші якісного паперу, на яких у високоякісний типографський спосіб було надруковано звернення від імені Кличка. Першу його половину становила констатація важкого становища держави й браку в неї коштів (за виглядом тих листів цього й не скажеш), далі у вельми проникливому стилі було сказано про непідвищення розміру квартплати й організацію продажу соціального хліба. А далі було таке: «Незважаючи на нестачу коштів у державі, Київська міська державна адміністрація знайшла можливість виплатити Вам матеріальну допомогу з нагоди святкування 24-ї річниці Незалежності України». Узагалі-то, отримавши ці 100 гривень, пенсіонери й без спеціального повідомлення дізналися про те, що їм виплачено допомогу.
Завершення листа проймало до сліз: «Київська міська влада працює для Вас. Це – тільки перший крок, адже ми працюємо, щоб зробити таку допомогу регулярною. Турбота про киян є одним з наших пріоритетів, як це прийнято у будь-якій європейській країні». Зворушливо, чи не правда? От тільки «в будь-якій європейській країні» міська влада не турбується про громадян, а функціонує. Без зайвих емоцій, без лірики з мелодрамою – функціонує, мов механізм, і все. Совкова ж традиція якраз і полягає в тому, що функціонує влада кепсько, зі скрипом та тріском, натомість повсякчас «турбується».
А до речі: якщо «турбота про киян є ОДНИМ ІЗ пріоритетів» міської влади, то в чому, в якій площині й у яких сферах полягають її інші пріоритети? Цікаво, чи не правда?
А ще цікавіше, скільки коштів та службового часу відібрав оцей совбюрократизм? Може, краще було б цим коштом допомогу пенсіонерам трошечки збільшити? І знову те саме: що це, як не адмінресурс? І можна гадати, пенсіонери цього не розуміють, не бачать.
А вся пікантність ситуації полягає в тому, що Віталієві Кличку є про що звітувати, й навіть чимало про що! Особисто для мене проміжний підсумок його діяльності на посаді міського голови складається з кількох пунктів.
1. Уперше за багато років були розчищеними (й оперативно розчищуваними після снігопадів) проїжджі частини і тротуари міських вулиць минулої зими.
2. Відкрито кілька тролейбусних та трамвайних маршрутів (зокрема відновлено два закритих за Черновецького та Омельченка), збільшується чисельність рухомого складу комунального транспорту – причому все це не під вибори, а рівномірно, тихо, в робочому порядку, без притаманних Леонідові Черновецькому та Олександрові Попову фанфар.
3. Не хотілося б наврочити або виявитися недостатньо поінформованим, але, як на мої враження, зупинено вакханалію руйнування історичної забудови.
4. Значно зменшилася кількість скандалів щодо землевідведення та незаконної забудови, а до тих скандалів, що виникають, далеко не завжди можна ставитися однозначно: послухати деяких активістів, то будувати взагалі не можна – ніде й нічого.
5. Попри тяжку кризу, міські служби працюють щонайменше не гірше, ніж до Кличка, а де в чому – як-от у вивезенні сміття – помітно краще.
Але в тому й полягає парадокс комунікації Віталія Кличка з громадськістю, що корисні справи він робить тихо й непомітно, не акцентуючи на них уваги, а фанфари лунають і лунають – на порожньому місці й геть фальшиві. Геть осторонь реальних справ. Якщо сам Кличко намагається керувати по-новому, то його комунікація з громадськістю залишається не просто совковою, а карикатурно-совковою.
Борис Бахтєєв
