«Надрукуйте фото кандидатів, які підпадають під люстрацію»

Перебіг позачергових парламентських виборів був відносно спокійним, без особливих проблем у ЗМІ з політичною рекламою. Позитивним є й те, що не було втручання адміністративного ресурсу.

Про деякі проблеми, що виникали в ЗМІ під час виборів, ми переважно дізнавалися із запізненням. Можливо, відбувалося це тому, що керівники ЗМІ, як правило комунальних, не завжди і не вчасно ділилися своїми проблемами та їхнім вирішенням. Дехто намагався вирішувати ту чи іншу проблему на місцевому рівні, не бажаючи виносити її «на люди».

Свої консультації для редакторів я часто доповнював проханням, щоб вони надсилали запитання, описували проблеми, навіть вигадували актуальні виборчі питання, щоби спільно розглянути кожне з них та поширити результат серед колег. Звичайно, робилося це задля запобігання непорозумінь між ЗМІ та учасниками виборчого процесу. Ось приклад. Нещодавно з редактором районки я обговорював проблему, яка виникла в газеті, — саме на виборчу тематику. Не заглиблюючись у подробиці, скажу, що редактору я порадив: давайте повідомимо всіх редакторів про цей випадок, щоб вони знали й не припускали аналогічних помилок. Редактор довго вмовляв мене не розповідати, щоб ніхто про це не знав, мовляв, а що подумають про газету, її керівника…

Отак починаєш розуміти, звідки береться небажання деяких керівників ЗМІ говорити про свої редакційні проблеми. Виявляється, вони не бажають, щоби про них хтось дізнався, боячись, мабуть, якогось осуду від колег. І це погано. Варто ж пам’ятати, що ніхто геть усього не може знати. Такі речі треба сприймати нормально. Адже чим більше ми будемо ділитися проблемами, тим швидше станемо сильнішими. Все це стосується і практики судів. Отож розповіді про всі редакційні проблеми варто надсилати на адресу офісу Національної спілки журналістів України — для формування бази з судової практики. Зрозумійте, так буде краще всім журналістам!

А тепер я хотів би зупинитися на деяких проблемних питаннях, що виникли під час передвиборчої кампанії.

До редакцій надходило багато звернень із проханням розмістити політичну рекламу, але не за угодами. Зрозуміло, що це прихована політична реклама, зловживання. Тим паче коли біля рекламних матеріалів немає рекламної позначки. Звичайно, більшість людей сприймають такі публікації за редакційні. А ж така практика суперечить професійним стандартам та журналістській етиці. Багато хто (заради більшого заробітку) не надто звертає увагу на ці порушення, мовляв, а коли ж заробити, як не зараз.

ЗМІ часто використовують як знаряддя для маніпулятивної технології впливу на виборців. Саме тому важливо чітко визначити, які повідомлення підпадають під категорію прихованої реклами, а які — ні. Трапляються й такі випадки, коли біля політичної реклами не ставлять позначку, навіть якщо є угода.

На моє переконання, і на щастя керівників та власників ЗМІ, через те, що в переважній більшості учасники передвиборчої компанії зацікавлені у прихованій агітації, зареєстровано мало порушень. Відповідно, мало й судових процесів.

Також поставали питання щодо відведення площі під політичну рекламу в одному номері; чи дотримуються рівні умови для всіх кандидатів, чи можна випускати спецномер на замовлення одного кандидата чи політичної партії.

Тут потрібно звернути увагу на статтю 14, пункт 2 Закону «Про рекламу»: друкована площа, відведена на політичну рекламу впродовж виборчого процесу в друкованих засобах масової інформації, в тому числі рекламних, не може перевищувати 20 відсотків обсягу друкованої площі кожного номера видання чи додатка до нього. Це обмеження не поширюється на друковані засоби масової інформації, засновниками яких є політичні партії.

Також слід пам’ятати, що передвиборча агітація з використанням ЗМІ всіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов, а також здійснюється на умовах рівної оплати за одиницю друкованої площі. Це ж стосується і спецвипуску.

За три дні до голосування виникла проблема в одній із комунальних газет. Голова ОВК відмовлявся виплатити кошти газеті за публікацію складу дільничних виборчих комісій, хоча договір із ОВК було укладено. Під час розгляду цього питання виявилося, що невиплата коштів сталася з вини редактора. Він оприлюднив склад дільничних виборчих комісій, не отримавши їх безпосередньо від ОВК. Списки йому передав редактор «сусідньої» районки.  Крім цього, він оприлюднив ці списки на два дні пізніше від терміну для оприлюднення. Для того, щоб не виникало аналогічних проблем, обсяг публікації, її зміст, строки оприлюднення повинні узгоджуватися сторонами письмово — шляхом укладання додаткових угод. Якщо не дотримуватися цього, ОВК може відмовити у фінансуванні. Власне, в даному випадку ОВК так і відповіла редакції.

Інше запитання надійшло від редактора приватної газети: кандидат у народні депутати звернувся із запитом щодо отримання інформації про замовника політичної реклами. Цілком справедливо редактор відмовив кандидату в наданні інформації, мотивуючи тим, що частина 1 статті 19 Конституції передбачає: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством.

Розпорядників публічної інформації визначає стаття 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Але видання не підпадає під жоден із пунктів зазначеної правової норми, бо воно не є суб’єктом владних повноважень, не фінансується з бюджету, не виконує делегованих повноважень…

А ось інший приклад. Голова РДА звернувся до редактора з проханням опублікувати звіт про зроблене ним за певний період. У принципі, голова РДА повинен звітувати перед районною радою, але й редактор не зобов’язаний перевіряти, звітував він перед радою чи ні. Редактору можна було опубліковувати звіт, але за певних умов: потрібно перевірити звіт, чи не містить він політичної реклами партії або повідомлення агітаційного характеру. Також не потрібно вказувати, що голова РДА є членом політичної партії, яка є учасником виборчих перегонів. Такої інформації в звіті не повинно бути, інакше він буде вважатися передвиборчою агітацією і суперечити вимогам частини 1 статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

І насамкінець — курйозний випадок. До редактора приватної газети звернулися особи, які назвалися люстраційним комітетом, із прохання розмістити фото з кандидатами в народні депутати, які підпадають під люстрацію. Редактор відмовив у розміщенні такої інформації, адже ці публікації можна віднести до антиагітації, а тому такі матеріали можна розміщувати лише за угодою та коштом виборчого фонду.

Також хочемо висловити вдячність від Тернопільської обласної організації НСЖУ та журналістів області Тетяні Котюжинській — за постійну юридичну підтримку ЗМІ області та й України в цілому.

Роман Руснак, юрист ТОО НСЖУ для «Вибори та ЗМІ»

фото – www.mukachevo.net