Ніч виборів-2014: благословенна передбачуваність

У прямому ефірі виборчих спецпроектів наше телебачення показало перехід частини України до нудних, спокійних прозорих виборів європейського зразка. На жаль, тільки частини

«Результаты ожиданные как бы», – усміхнено коментує кореспондентці «Інтера» мілітарі-хлопець, який увечері 25 травня прийшов стежити за новинами на Майдан Незалежності. Справді, ці вибори являли собою свято передбачуваності.

Канали, що розпочали виборчі марафони вранці, мусили задовольнятись оптимістичними повідомленнями про високу явку на Заході та «надзвичайними подіями» на кшталт дідуся, який зривав на дільниці плакати з біографіями кандидатів, примовляючи, що всі вони однакові. Їхні кореспонденти один за одним виходили на зв’язок, щоб повідомити, що все гаразд. Вони сумлінно інформували про все, що відбувалось у різних кутках України, але, власне, нічого особливого не відбувалось. Коли з’явилися перші дані від спостерігачів, картинка (наприклад, на 112 каналі) доповнилася порушеннями на кшталт  поодиноких прикладів голосування в селах людьми без паспорту, що самі ж експерти пояснювали тим, що там всі всіх знають    А після того, як Мустафа Найєм традиційно поламав усім кайф, опублікувавши попередні результати «алкогольних» екзит-полів, зникла й головна інтрига – чи буде другий тур. Такої європейської безпроблемності та одностайності Україна не знала з часів референдуму й президентських виборів 1991 року.

Й водночас крізь інформаційну завісу пробивались вісті зі страшного потойбіччя: бій під Новоайдаром, штурм блокпостів під Слов’янськом, чеченські бойовики в центрі Донецька, марш сепаратистів до маєтку Ріната Ахметова. У повідомленнях про перестрілки, провокації, захоплення виборчих комісій та інші події, немислимі в Україні ще кілька місяців тому, 25 травня дивувало тільки те, що їх так мало. Всі з острахом чекали на паралельний підрахунок убитих і поранених. Ситуацію, коли не все так погано, як ми боялися, ми вже звикли сприймати як лихий знак – затишшя перед бурею.

«А найменш активна на цих виборах була Донецька область», – легковажно повідомляє кореспондентка 5 каналу під час прямого включення з Центральної виборчої комісії. Відчайдушні спроби поодиноких виборчкомів на Донеччині й Луганщині відкрити дільниці, голосування мешканців окупованого Криму на материку, мітинги прибічників «народних республік» проти виборів на Донбасі являли собою своєрідні атракціони, зразково-показово висвітлені більшістю телеканалів. Найпотужнішою спробою висмикнути телеглядачів із теплої ванни млявої навколовиборчої балаканини став сюжет Андрія Цаплієнка зі слов’янських блокпостів на «Інтері». Без зайвого пафосу й самохвальства, перебуваючи у рідній йому стихії екстремальної журналістики, репортер показав українцям, хто й чим платить у цей день за спокійне голосування 80% українських виборців.

Андрій Цаплієнко в українській гарячій точці: щойно йому сказали їхати з блокпоста, бо наступають бойовики

Пізніше в ефірі кількох телеканалів пролунала заява силового віце-прем’єра Віталія Яреми, який пояснив, що антитерористичну операцію призупинили на час виборів і найближчим часом відновлять. Але про війну в цей вечір говорили переважно з оптимізмом, на різні голоси повторюючи, що головне завдання нового Президента – розібратись із терористами й повернути країні мир.

Телеканали, – навіть ті, які зовсім недавно підігрували сепаратистам, а ще раніше славили режим Януковича, – вслід за патріотичним поривом електорату вбралися у вишиванки й розгорнули синьо-жовті стяги.

Останній бастіон опозиції  серед великих каналів на телебаченні, канал «Україна», капітулював разом із своїм власником ще кілька тижнів тому, й тепер надолужував згаяне, посилено пропагуючи національну єдність і соборність. Раз у раз в ефірі з’являлись лайфові ролики, в яких мешканці різних регіонів пояснювали, чому вони голосують і чому так важливо брати участь у виборах. Іванна Коберник, розмовляючи з гостями, намагалась підводити їх до теми мирного вирішення кризи на Донбасі.

Власне, канал Ахметова в цей вечір працював насамперед для Донбасу, демонструючи йому, що можлива інша Україна – без гранатометів і блокпостів, самопроголошених республік і квазіреферендумів, Україна, що грає за правилами і дивиться в майбутнє. Й милосердна до тих, хто програв. Іще однією функцією «України» у вечір виборів стала психотерапія для Сергія Тігіпка та Михайла Добкіна. Лише на цьому каналі їм дозволили зберегти обличчя, спокійно виговоритись і подякувати своїм виборцям.

Ідеологічно програли ті канали, що вирішили показувати говорильню: 5 канал, де кадри зі штабу Петра Порошенка чергувались із розмовою в студії, за форматом схожою на «Час: Підсумки», та Перший національний із каналом 24, що транслювали «Шустер live». Інформаційний канал 24 обрав день виборів для дебютного ефіру з київської студії з живими ведучими, однак із важливими breaking news не пощастило, й енергетика ефіру вийшла не тією, якої можна було сподіватись.

Зате власник каналу 24, львівський мер Андрій Садовий, став героєм дня, провівши свою дотепер нікому не відому партію до Київради

Ще одну заявку на статус всеукраїнського гравця зробив львівський телеканал ZIK, що належить власникові футбольного клубу «Карпати» Петру Димінському. Для команди каналу, який донедавна орієнтувався на західноукраїнську аудиторію та фокусувався на журналістських розслідуваннях, п’ятнадцятигодинний марафон став справжнім подвигом. На початку ефіру технічні накладки йшли одна за одною, проте згодом ефір удалося стабілізувати. Якщо не намагатися порівнювати марафон із дорогими продуктами лідерів ринку, а оцінювати його саме як першу спробу, то ZIKу, безперечно, вдалося привернути до себе увагу.

ZIK забирає з собою у всеукраїнський ефір «львівського Шустера» Остапа Дроздова

Савік Шустер на Першому національному силкувався, як міг, поєднувати свій класичний формат із елементами інформаційного марафону, проте в ефірі домінували все ж не факти, а балачки. Звісно, думки гостей студії – Юрія Луценка, Валерія Коновалюка, Нестора Шуфрича, Вадима Рабиновича, Миколи Катеринчука, Анатолія Гриценка, Інни Богословської, Вадима Карасьова та інших, – могли бути цікавими й актуальними для багатьох. Однак відповіді на головні питання, що бентежили в цей вечір телеглядачів, знав лише Петро Порошенко. Всі інші могли лише робити припущення, виправдовуватись та давати новому главі держави заочні поради. Тому виграли канали, які включили трансляцію зі штабу Порошенка-Кличка та проінтерв’ювали переможців найпершими, –  «1+1», 5-ий та «Інтер».

Сам темпоритм ефіру «Шустер live» не відповідав духові моменту. У ті хвилини, коли глядачі сподівались динамічно оновлюваних цифр – звичної родзинки ночі виборів – летаргійний монолог Володимира Бондаренка про проблеми міста Києва міг змусити сягнути до кнопки перемикання каналів навіть паралітика. Пізніше, після опівночі, цікавим контрапунктом у програмі Шустера стало обговорення результатів виборів до Європарламенту та їхнього можливого значення для України. Ще один плюс – увага до київських та інших місцевих виборів, зокрема ексклюзивні результати екзит-полів.

На противагу теплій ванні в ефірі «України», на «Інтері» регіоналів чекав холодний душ. У новинах цього каналу вже не перший тиждень різко критикують Михайла Добкіна. Під час виборчого марафону критика переросла в розправу.

Ведучий Дмитро Анопченко раз у раз повторював, що результати президентських виборів – це кінець ПР, а самого Добкіна буквально добивав ногами. В цьому Дмитрові допомагала Ольга Герасим’юк, чия поява в ролі співведучої стала для глядачів несподіванкою.  Разом вони зацькували й без того деморалізованого Добкіна: «Вы прошли свой последний путь», «вы можете победить на выборах разве что в Донецкий облсовет», «Вы розмовляєте як сепаратист, ви підтримуєте сепаратистів!». Опустивши кандидата-невдаху нижче плінтуса, Анопченко ще й закликав його утриматись від образ на адресу Юрія Луценка, який і собі долучився до обвинувального хору.

Окрім регулярних епітафій Дмитра Анопченка, нищівну критику Партії регіонів та Комуністичної партії України можна було також почути в сюжеті Валентини Левицької. Дісталося Добкіну й від Наталії Мосейчук на «1+1»: «Ви людина президента, що самоусунувся і втік. Ви не думали звернутись до колег по партії з закликом розпустити партію, яка збанкрутувала…».

Олександру Вілкулу в ефірі «Шустер live» не бракувало ні позитиву, ні бадьорості

Втім, самі регіонали на цвинтар не квапились. У кожному ефірі регіонали намагалися знайти собі місце в новій політичній системі, переконати глядачів у тому, якою корисною й потрібною є саме їхня «конструктивна опозиція». Попри вочевидь провальний результат висуванця ПР навіть на Сході, найзавзятіший оборонець партії Нестор Шуфрич говорив в студії Шустера про «виборців Партії регіонів». Його поміркованіший колега Юрій Мірошниченко на «Інтері» чесно визнав, що електорат утрачений: «Виборець Сходу залишився в розпачі». Варто зауважити повну чи майже повну відсутність у студіях комуністів та інших поки що легальних проросійських політиків – можливо, зважаючи на результати голосування та всезагальний патріотичний настрій, режисери виборчих спецпроектів не побачили сенсу в їхньому залученні навіть задля формального балансу.

Свою другу студію «Інтер» розгорнув на Майдані. Цього вечора знімальні групи центральних каналів здійснювали обов’язкове паломництво на барикади, хоча картинка переважно розчаровувала. Маргінальна публіка, що гуртується зараз на Майдані, контрастує з його символічним значенням каталізатора великих змін.

Цей персонаж із Майдану спершу навіть на запитання  не міг відповісти

За такий Майдан, яким він є в ці дні, було ніяково, й спроба повернути його до колишньої кондиції за рахунок людей, охочих покрутитись перед камерою, телевізійникам не вдалася. Натомість, свіжі обличчя у майданівській студії «Інтера» потішили: крім Ольги Герасим’юк, однією зі співведучих стала Наталія Соколенко, яка перед цим долучалась до ведення марафону на каналі ZIK.

Її гості, директору проектів ГО «Центр UA» Світлані Заліщук, дали змогу поставити Петрові Порошенку головне запитання: що буде з його бізнес-активами. З першого разу ймовірний переможець виборів дати чітку відповідь на запитання не подужав, і Дмитро Анопченко в головній студії мусив запитати знову, перш ніж Порошенко вичавив із себе обіцянку продати все.  Сьогодні Петро Порошенко вже  уточнив, що «все» не стосується 5-го каналу http://www.telekritika.ua/kontekst/2014-05-26/94055. Що й не дивно: роль 5-го в тому, що саме Петро Рлесвійович став президентом, величезна, починаючи з 1-го грудня 2013-го. Тоді на грейдер біля АП, аби зупинити протистояння, піднималося багато політиків, але свою хвилину слави завдяки камерам 5-го  отримав лише Порошенко. Що ж, будемо сподіватися, що канал й справді буде критикувати нового президента та свого власника «ще більше, ніж інші».

«Стоп цензурі» в ефірі «Інтера» 🙂

В ефірі «Інтера» також відбулося своєрідне символічне прощання зі старою політичною демагогією: спроба керівника Адміністрації Президента Сергія Пашинського ухилитись від відповіді на запитання про риболовлю на гелікоптері в заповіднику шляхом недолугої контратаки на ведучих. Звинувачення в заангажованості журналістів з уст Добкіна були якщо не справедливими, то, принаймні, зрозумілими. Белькотіння ж Пашинського про «канал Фірташа і Льовочкіна» у відповідь на спокійне й доречне запитання про гелікоптер від Романа Бочкали знаменувало епічний провал не лише конкретного політика, а цілої політичної культури.

Ніч виборів на «1+1» – початок повернення з війни. Канал попрощався із трагічно-пафосною тональністю, в якій висвітлював Майдан, окупацію Криму та протистояння на Сході, й дозволив собі додати дещицю жовтизни. Формат традиційного інформаційного марафону чергувався тут із спецвипуском «Світського життя» Катерини Осадчої, де йшлося про наїдки, вбрання, членів сімей кандидатів та інші зовсім мирні речі.

«Плюси» зробили гламурного персонажа навіть із Дмитра Яроша, записавши інтерв‘ю з його дочкою. Про візитку також не забули

Сюжети, підготовлені журналістами «ТСН» заздалегідь, переважно влучили в ціль. Винятком ставсюжет Наталі Нагорної про Олега Ляшка. Журналістка легковажить потенціал кандидата, говорячи, що «за нього дійсно готові проголосувати деякі люди», але, мовляв, не ті, що ходять на вибори. Певно, авторка була б обережнішою з оцінками, якби знала, що Ляшко отримає  майже 8% голосів і вийде на третє місце.

«1+1» грубо округлив результати екзит-полів

Через збої в інформаційній системі ЦВК постійно оновлювані результати підрахунку цього разу не були доступні. Та й особливої цікавості до них, скажімо відверто, не було. Без інтриги та саспенсу, що традиційно супроводжують підрахунок голосів, і гарячих новин зі Сходу телеканалам просто не було що показувати. Один за одним вони закруглялись; о другій ночі з дистанції зійшов «Інтер», а 5 канал запустив повтор прес-конференції свого власника та Віталія Кличка.

Ще ніколи українські телевізійні оглядачі не лягали в ніч виборів так рано. Нецікаво, і слава Богу.

Читайте також відгуки про ніч виборів-2014 на вітчизняних телеканалах від наших оглядачів Отар Довженко, сайт «Дуся», «професійні глядачі».

Отар Довженко для «Телекритики»