Україна потребує кодифікованого виборчого законодавства, яке не залежатиме від «політичної доцільності»
Олена Бондаренко та Ольга Айвазовська – про те, як «Опора» фіксує порушення передвиборного законодавства і як на них реагує Партія регіонів.
18 вересня на «Телекритиці» відбулася чат-конференція з першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Оленою Бондаренко і головою правління Громадянської мережі «Опора» Ольгою Айвазовською на тему «Чи існує загроза свободі слова на парламентських виборах-2012».
Чи відстежує «Опора» наскільки зафіксовані нею порушення збігаються з порушеннями, зафіксованими іншими організаціями? Як можна притягнути до відповідальності медіа, що відмовляють кандидатам у розміщенні агітації? Як реагує Партія регіонів на зафіксовані грубі порушення, здійснені саме кандидатами від провладної партії? Хто фінансує «Опору»? Що думає перший заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації про події навколо телеканалу ТВі та про ухвалення законопроекту про наклеп? Відповіді на ці та інші запитання читайте в повній версії чату.
Олена Бондаренко: Добрый день! У меня всего 1 час 15 минут времени. Постараюсь пообщаться как можно с большим количеством участников 🙂 Надеюсь на острые, остроумные и смелые вопросы.
Ольга Айвазовська: Доброго дня всім, з ким сьогодні пощастить поспілкуватися. Буду рада відповісти на ваші запитання та сподіваюся, що комунікація буде цікавою.
– Ольго, нещодавно «Опора» презентувала статистику порушень передвиборного законодавства. Лідер – Партія регіонів, але її відрив від інших здається до неможливості великим – 188 порушень проти менше десятка порушень опозиції. Як так вийшло? Не вірю, що опозиція майже не порушує закону. Можливо, менше й не так зухвало, як ПР, але ж не настільки. Це кидає тінь на ваш проект і може викликати деякі підозри 🙁
Ольга Айвазовська: Дякую за ваше запитання. Якщо бути чесною, то сама здивувалася, що лідер за порушеннями отримав такий відрив від наступної позиції – самовисуванців, на рахунку яких 47 порушень. Утім, вам стане все одразу зрозуміло, коли подивитесь, який рейтинг самих порушень, адже на першому місці адміністративний ресурс (109 випадків). Це явище завжди було притаманне партії влади, чого не потрібно, сподіваюся, доводити. Винятком є декілька фактів зі Львівської й Тернопільської областей, коли ці інциденти та порушення зараховано іншій політичній силі, що домінує на рівні місцевого самоврядування – ВО «Свобода». Але феномен лідерства Партії регіонів можна пояснити і тим, що в більшості регіонів опозиція чи інші партії є менш активними в усьому: як кампанії в цілому, так і позазаконних методах ведення агітації. Тим не менше, щиро вдячна, що стежите за нашою роботою.
– У мережі запустили вже кілька мап порушень виборчого законодавства. Чи відстежували те, наскільки порушення, зафіксовані вами, збігаються з порушеннями, зафіксованими іншими організаціями. І чи додаєте ви порушення, зафіксовані ними, на свою мапу? (Звісно, ті порушення, які документально підтверджені.)
Ольга Айвазовська: На жаль, не маю можливості слідкувати за кожним порушенням, оприлюдненим на сайтах-картах. Тим паче, нема можливості порівнювати дані. Втім, хочу сказати, що дві з трьох мап порушень, які реалізовуються різними організаціями, використовують наші дані в якості одного з джерел поповнення власних карт. Це сприяє тому, щоб наша інформація поширювалася далі нашого організаційного сайту. Загалом вітаю всі проекти, кампанії та заходи, спрямовані на демократизацію та прозорість виборчого процесу.
– Олено, від колег-медіаюристів не раз чула про те, що в районні газети, які фінансуються з місцевих бюджетів, надійшли вказівки не публікувати агітаційних матеріалів і реклами непровладних кандидатів. Про це вже не раз писала ТК, та й в інших виданнях з’являлися публікації на тему – з листами-відмовами редакторів, деякі з яких навіть прямо видали, що така ситуація у більшості районних видань. Наприклад, ось. Як прокоментуєте ситуацію?
Олена Бондаренко: Да, действительно, и я сталкивалась с такими ситуациями. Они хоть и несистемны и единичны, но всё равно вызывают горечь: есть еще чинуши, которые рассматривают коммунальные газеты как боевые партийные листки. Такие случаи встречаются и на западе, и на востоке страны. На западе в местных советах – большинство в руках у наших оппонентов, на востоке – большинство депутатов шли под нашими флагами. Корни такого отношения к газетам – в низкой политической культуре тех, кто позволяет себе вмешиваться в редакционную политику.
– Олено, як ви ставитеся до проектів-мап, які фіксують порушення виборчого законодавства? І що скажете про те, що значна частина порушень, грубих порушень, зафіксованих на них, здійснені саме кандидатами від провладної партії. Партія на ці порушення заплющує очі чи буде якось реагувати і карати своїх порушників? 🙂
Олена Бондаренко: Зайдите, пожалуйста, на сайт Партии регионов. Там вы найдете перечень почти четырех сотен нарушений выборного законодательства нашими оппонентами. Предлагаю – для баланса и объективности – ознакомиться. Что касается наших кандидатов, здесь отношение к ним зависит от конкретики: кого-то журим, кому-то помогаем юристами, чтоб по незнанию не нарушали, кому-то и по пятой точке достается 🙂
– Олені Бондаренко. У нас на Дніпропетровщині все телебачення і всі газети окуповані Партією регіонів і зокрема головою ОДА регіоналом Олександром Вілкулом. Який канал не увімкни, яку газету не візьме – суцільні «Регіони». Фактично тепер інформаційні випуски телеканалів, поточна хроніка і публікації в газетах суцільно складаються з повідомлень і статей про кандидатів в депутати від ПР: першого заступника міського голови Дніпропетровська Крупського, начальника Придніпровської залізниці Момота, депутата міськради Морозенка, радника Пінчука – Солошенка. Детально висвітлюється кожен їхній піар-чих. Дивитися новини, як і читати газети – неможливо! Це вже поза всілякими межами добра і зла. Журналісти перетворилися на прес-обслугу вашої партії. Вони готові вилизувати вас з ніг до голови, що і роблять в ефірі та на шпальтах газет. Партія регіонів повністю перетворилася на КПРС. Абсолютний камбек у часи СРСР брежнівської доби. Про опозицію – ніде ані слова. Коли ж нарешті припиниться таке безбожне ґвалтування телеглядачів і читачів? Це неможливо витримати! Про яку таку свободу слова при проФФесорі-рецидивісті взагалі, а надто – під час виборчої компанії йдеться? Вона померла завдяки таким, як ви. Ви її закатували.
Олена Бондаренко: Эмоции – в сторону. Факты, пожалуйста. Недавно была в Кривом Роге, в местном киоске купила пачку местных газет. Не буду рекламировать некоторые издания, но то, что там прочла – оскорбления, мнения, поданные вместо фактов, субъективизм в отношении власти и отдельных лиц – это просто – ни в какие ворота. Это не критика, это такое себе дикарское медиакиллерство.
– Ольга, назовите источники и объем финансирования вашей организации на 2012 год. Сколько человек входит в ГО «Опора»? Сколько из них волонтеров (работающих бесплатно)?
Ольга Айвазовська: Із задоволенням назву. Нашими грантодавцями у 2012-му були Посольство Великої Британії, Чорноморський фонд (Румунія), Агентство з міжнародного розвитку США, Агентство з міжнародного розвитку Канади, Національний демократичний інститут, Міжнародний фонд «Відродження», Фонд розвитку демократії, ОБСЄ, Програма сприяння незалежному тестуванню в Україні та інші. За перші два квартали ми отримали надходжень у сумі 1 865 216 гривень. Цифра точна, бо спеціально звернулася за випискою до бухгалтерії. Дякую за питання! Всі звіти в податкові органи та пенсійний подаються вчасно, а минулого року «Опора» успішно пройшла міжнародний аудит фінансової діяльності, який проводила одна з кампаній, що належить до Великої четвірки – KPMG.
– Спасибо. Еще осталась часть вопроса о численности. Не кажется ли вам, что форма ГО (общественного объединения) не слишком подходит вашей организации? Ведь, по сути, вы коммерческая структура, выполняющая заказы правительств перечисленных стран?
Ольга Айвазовська: Ні, ми не комерційна структура і жодних замовлень не виконуємо. Ми формуємо конкурентну пропозицію та шукаємо організації, які поділяють наші ідеї та цінності, які працюють офіційно та відкрито. Ось і все. Щодо чисельності, то наразі в нас мобілізовано майже 4000 активістів. Не розумію, чому вам здається, що громадська організація повинна бути гола, боса і голодна. В кожному з трьох секторів (влада/ громадськість/ бізнес) можна бути успішним. Нас вирізняє тільки мета: влада – отримати й утримати повноваження, бізнес – отримати та примножити грошові одиниці, громадськість – забезпечити належне середовище (політичне, екологічне, гендерне та інше) через участь громадян. Дякую за ваші питання.
– Я і мої колеги працюємо у ЗМІ одного з відомств. Чи має право керівництво відомства, зокрема начальник управління (відділу, департаменту), який відповідає за відомчі ЗМІ, редагувати і вичитувати тексти, вносити корективи у фото- і відеоматеріали, газетні і журнальні шпальти, телепрограми ще в процесі підготовки матеріалів? В наших ЗМІ є власні керівники і редактори, але вони змушені виконувати розпорядження чиновників. За короткий термін наші ЗМІ перетворилися на піар-контори керівника нашого відомства. Чи є це цензурою й тиском на свободу слова?
Олена Бондаренко: Нет такого законного права у чиновника. Это цензура. Максимум, на что имеет права чиновник – это вычитать свои комментарии, перепроверить цитату или дать свой ответ изданию.
– Елена, как вам теперь работается в Комитете свободы слова без Андрея Шевченка? Раньше вы из-за него не ходили на заседания, а в последний раз из-за чего? Из-за Стеця? Или вопросы повестки не понравились? Почему не пришел ни один провластный депутат? Это же было плановое заседание. Как-то всё это подозрительно…
Олена Бондаренко: Жаль, что и вы стали жертвой некачественной информации о работе комитета – неполной, непроверенной и субъективной. Легче всего подозревать, обвинять или критиковать, ведь лень кому-то звонить, чего-то перепроверять. Я даже уже и не удивляюсь, когда встречаюсь с упоминанием своей фамилии в статье или заметке, при этом мне никто не звонит, не уточняет, не замеряет градус достоверности в очередной информационной утке. Прошлое заседание комитета, прежде всего, было назначено на первую неделю последней сессии, которая по плану и была сессионной, но никак не комитетовской. Это – раз. Два: большинство из нас – в жарком предвыборном процессе. Наши депутаты – не исключение. У всех – график. В моем, к примеру, графике – всё расписано уже до 27 октября. 5 сентября был день, когда я посещала Черкассы. То же самое и у моих коллег. Созывать же комитет, зная, что большинство будет отсутствовать – очевидный политический трюк и игра на публику. Спасибо вам за то, что вы захотели уточнить и задали вопрос непосредственно мне. Если бы так поступали все журналисты, вранья было бы меньше.
– Олено, коли ви були в опозиції, то захищали права журналістів у Комітеті з питань свободи слова та інформації. А тепер захищаєте права влади. Що ж це за Комітет свободи слова?
Олена Бондаренко: Пожалуйста, факты.
– Ольго, що ви робите, коли фіксуєте якесь порушення виборчого законодавства? Передаєте матеріали правоохоронцям? У ЦВК? Чи куди?
Ольга Айвазовська: Зафіксовані порушення направляються до ЦВК та Генеральної прокуратури. Зазвичай матеріал має цікавий шлях: ЦВК – Генпрокуратура – місцева прокуратура – ОВК. Поки на рівні останньої ланки все і губиться. Ми ще не зверталися до судових інстанцій, адже спостерігачі мають право це робити лише щодо дій чи бездіяльності виборчих комісій, порушень законних прав спостерігача чи в якості виборця. Зараз у мене на столі лежить 5 невідкритих конвертів із місцевих прокуратур, але їхня товщина вже свідчить про те, що це лише листи-повідомлення про пересилання наших заяв до інших органів.
– Ольго, хоч когось покарали на основі ваших заяв про порушення виборчого законодавства? Назвіть їх.
Ольга Айвазовська: Поки ми на етапі листування з правоохоронними органами і назвати прізвища тих, кого покрали, не можу. Але хочу зазначити, що жодного документу, який підтверджує безпідставність наших заяв, теж не було.
– Шановна пані народний депутат, якими медійними законами ви можете похвалитися, тобто які були ухвалені за вашого авторства чи за участі вашого комітету за цю каденцію? Скільки загалом законопроектів ви написали за останні 5 років?
Олена Бондаренко: Легко и просто узнать всё о моей депутатской деятельности со странички депутата на сайте ВР: rada.gov.ua. Кстати, на будущее: там есть информация о деятельности любого депутата. Моя личная гордость – это законопроекты, которые касаются деятельности Нацсовета, Закон «О доступе к публичной информации». Но полагаю, что венцом моей работы в парламенте станет новая редакция Закона о ТВ и радиовещании. Работа над ним идет крайне тяжело. Потому как он радикально либерализирует отношения между медиа и государством.
– Олено, як ви оцінюєте стан свободи слова напередодні виборів? Він погіршився чи поліпшився? Які проблеми перед виборами загострилися?
– Смотрите ли вы телепрограмму «Знак оклику» на телеканале ТВі? Как вы относитесь к тому, что постоянный журналист этой телепрограммы Наталья Седлецкая в течении полутора лет обвиняет министра топлива и энергетики Украины Юрия Бойко в покупке двух нефтеплатформ по цене, которая на 400 миллионов долларов США превышает их реальную стоимость? Почему вы не пытаетесь привлечь к уголовной ответственности журналистку Наталью Седлецкую за умышленное распространение неправдивой информации про деятельность министра топлива и энергетики Украины Юрия Бойко, которая приводит к подрыву доверия граждан Украины к правительству Украины во главе с Азаровым? 04.09.2012 в 13 часов оператор кабельного телевидения города Харцызск ООО ТРК «Лига» (Генеральный директор Успенский Игорь Константинович, численность абонентов 10 тысяч) транслировавший телеканал ТВі в течении 4 лет, без предупреждения выкинул этот телеканал. Прокомментируйте, пожалуйста, массовое исключение телеканала ТВі из кабельных сетей по всей Украины? Почему как депутат ВР Украины вы, Елена, не делаете никаких официальных заявленный, ведь это прямое нарушение прав граждан Украины на получение информации и подрыв доверия граждан Украины к правительству Украины во главе с Азаровым? Благодарю вас за искренний ответ.
Олена Бондаренко: На первый вопрос ответ дает закон. Подать в суд на журналистку имеет право лишь тот субъект, чьи права были нарушены. То есть либо господин Бойко, либо министерство. Правда, тут необходимо учитывать политические риски и особенности украинской журналистики: начнется вой о цензуре. Второй вопрос вызывает горечь. Поскольку понимаю – как долго и детально необходимо написать. Во-первых, ситуация вокруг ТВі – не так однозначна, как это пытается представить ее руководитель господин Княжицкий, въехавший на спине своего несчастного коллектива в список «Батькивщины» на престижное 11-е место. Во-вторых, канал ТВі – не единственный, который вырубают кабельщики по всей стране. Пострадали и страдают иные нишевые телеканалы – и отечественные, и зарубежные. К примеру, из сетей выбрасывают Первый деловой, News one, «Бизнес» и другие. Все они – жертвы так называемой универсальной программной услуги. Это чудовищное решение Нацрады, которое заставляет кабельщиков транслировать определенный список телеканалов обязательно. То есть такая себе обязаловка для всех и каждого. И так как этих обязательных к трансляции каналов – в зависимости от региона – от 32 до 44, то, к примеру, аналоговый кабельщик более половины своего частотного ресурса вынужден отдать под эту универсальную услугу. А значит – перетрясти всю сетку программ, выкинуть те, которые «не влезли». Проблема ТВі в том, что они отказываются это понимать, более того, скорее всего, господин Княжицкий эту ситуацию использует как политический трамплин для себя любимого. Мы по универсальной услуге созывали Чрезвычайный съезд кабельщиков со всей Украине, приехало более 100 участников, приняли обращение к президенту, даже опубликовали его в газете «Сегодня». Призываем президента вмешаться в эту ситуацию, так как бездумное и вредоносное решение Нацсовета приведет только к монополизации информпространства, подорожанию услуг кабельщиков для населения и иным отвратительным последствиям. ТВі на этот съезд делегировал даже свою съемочную группу, брал интервью, записал выступление по этому поводу своего представителя и… сюжет не вышел в эфир. Вот вам и свобода слова на ТВі. А главное в этой ситуации то, что ТВі, похоже, не волнует судьба других пострадавших каналов. Его не волнует то, что причины их бед – в абсолютно губительном для рынка регуляторном акте Нацсовета. И в этой борьбе они отказались поддержать даже тех, кто готов сражаться за отмену этого решения.
– Ольго, як фіксація всіх порушень вплине на результати виборів? Ви їх фіксуєте, а толку? Хіба це змінює думку суттєвої кількості людей щодо нечесних кандидатів?
Ольга Айвазовська: Думаю, що впливає та змінює. Інакше я б цим не займалася. Інколи чую від третіх осіб оцінку тих чи інших подій, яка на 100 відсотків віддзеркалює тези наших звітів чи заяв. Коли ми їх вперше оголошували, то вони подекуди не сприймалися чи здавались дещо екзотичними. Зокрема, можу сказати це про останні місцеві вибори. Навіть Президент не зміг не визнати, що вони відбулися «з технічними проблемами через недосконалість законодавства». Тоді й розпочалася робота над Виборчим кодексом, яка, на жаль, була зведена до одного закону, в основу якого лягла виборча модель, що вже себе вичерпала. Ми також ретранслюємо наші дослідження на міжнародний рівень, який досить чутливий до позиції громадськості. Знаєте, маленькими кроками досягається велика мета. Сподіваюся, що ми таки на правильному шляху. Загалом, результати моніторингу також використовуються нами для спроб вплинути на проблему на системному рівні, в тому числі через законодавство.
– Ольго, чи не планує ваша організація після виборів, проаналізувавши ситуацію, типові порушення і їх схеми, намагатися подавати якісь законопроекти, які б могли убезпечити від численних порушень на наступних виборах? В яких були б ЧІТКО прописані механізми притягнення кандидатів в народні депутати до відповідальності за порушення виборчого законодавства?
Ольга Айвазовська: Так, ми плануємо готувати низку законодавчих ініціатив, утім, «Опора» не може сама подавати законопроекти. Сподіваюся, що будуть у ВРУ депутати, які живуть не короткотерміновими цілями. Законодавче регулювання виборчого процесу потребує постійного удосконалення. Я дуже хочу, щоб ми мали повноцінне кодифіковане законодавство, яке синхронізує різні рівні виборів та важливі процедури і буде меншою мірою вразливе перед «політичною доцільністю».
– І, до речі, Ольго, яких норм у виборчому законі бракує для того, аби забезпечити чесні, прозорі і справедливі вибори? Іншими словами, які основі прогалини в законі, які дозволяють порушенням лишатися безнаказаними?
Ольга Айвазовська: Я можу довго про це говорити та писати, адже прогалин достатньо. Втім, якщо коротко, то їх можна умовно розділити на організаційні, політичні та концептуальні. Концептуальні – виборча система, яка в українських реаліях є корупційною: провокує більш жорстке застосування адміністративного ресурсу, не дає можливості проявитися внутрішньопартійній демократії, впливає на маргіналізацію політичної пропозиції з боку кандидатів. Політичні недоліки – відсутність належної відповідальності з боку колегіальних органів (виборчих комісій) за порушення законодавства чи стандартів забезпечення виборчого процесу. Організаційні – прогалини й технічні описки в законі: від бюлетенів у мажоритарних округах, на яких не передбачено друку прізвища кандидата, до неналежним чином прописаної процедури формування комісій, зокрема жеребкування. До речі, останнє є яскравим показником того, яких виборів нам варто чекати – аутсайдерські й технічні партії організовуватимуть вибори, а невдалу систему разового жеребкування на ОВК тепер перенесено на рівень ДВК.
– Не далее как на прошлой неделе глава комитета Стець обвинил членов комитета в прогулах заседаний без уважительных причин, вы же в список прогульщиков не попали, мол, у вас была обоснованная причина, и вы просто так заседания не сачкуете. Это он так выражает спасибо за голоса при его назначении? Как вы вообще оцениваете его работу?
Олена Бондаренко: Частично я на ваш вопрос ответила ранее. Что касается работы Юрия Стеця, могу сказать, что он старается работать эффективно, тушить накал политических страстей. Иногда получается, иногда нет. Комитет заработал. И это есть оценка его работы как главы, который ищет компромисс. А кто ищет, тот всегда найдет 🙂
– Олено, які на вашу думку найбільші проколи влади у відносинах зі ЗМІ? Чому вони складаються не надто гладко?
Олена Бондаренко: Проблемы всё те же. Резко взлетело количество заказных материалов в СМИ, а это фактически та же цензура, диктат денег. Есть факты давления на журналистов, есть факты манипулирования журналистами и ситуации, когда свободой слова и борьбой за нее на самом деле прикрывают политические и личные цели. Украина в этом плане меняется слишком медленно. Не так быстро, как хотелось бы.
– «Нет такого законного права у чиновника. Это цензура. Максимум, на что имеет права чиновник – это вычитать свои комментарии, перепроверить цитату или дать свой ответ изданию». Олено, як діяти окремим журналістам і виданням загалом у випадку такої цензури або тиску органів влади на видання, засновником якого вони є? В таких ситуаціях засіб масової інформації перетворюється на заручника і геть не зрозуміло, як йому вирватися з ситуації, до кого звертатися і як себе захистити.
Олена Бондаренко: Законопроект не выделяет чиновника в отдельную категорию. Нормами этого законопроекта, если он будет принят как закон, может воспользоваться любой гражданин, которого оклеветали. Это первое. А второе: данная норма о диффамации содержится в законодательстве Великобритании, Польши, Чехии, Германии и Франции. Вы считаете, что наш гражданин чем-то хуже граждан этих стран в возможности защитить себя от клеветы? Это логика автора законопроекта господина Журавского. Моя попытка отговорить фракцию от голосования за данный документ успешной не была. Сработал принцип партийной дисциплины. Хочешь руководить – умей подчиниться.
– Ольго, чи зверталися до вашої організації кандидати з вимогою прибрати з сайту інформацію про здійснене ними порушення? Можливо, хтось погрожував абощо. Наскільки поширені такі випадки?
Ольга Айвазовська: Не погрожували, але намагалися тиснути. Втім, ми до цього готові й будемо продовжувати належним чином працювати. Сподіваємось і на вашу підтримку
– Тобто прокуратура як така бездіяльна? І толку від неї мало – більшість порушників лишаться непокараними?
Ольга Айвазовська: Так. Кожна інституція, організація, орган влади знаходить мільйон відмовок, щоб не брати на себе відповідальності та якнайшвидше передати справу далі.
– Ольго, Олено, як ставитеся до того, що в законі є норма, яка дозволяє призупинити вихід видання до завершення виборів? Чи не здається, що це надто жорстка норма? Тим паче, якщо врахувати, що в законі точно не прописано, за які саме порушення видання можуть притягнути до такої відповідальності – все на розсуд судді. Це все суперечить європейській правовій практиці.
Ольга Айвазовська: Держава та влада – різні речі. В інтересах держави мати належну законодавчу базу, яка би сприяла співіснуванню громадян, політичних конкурентів у її кордонах. Щодо влади, то, яка б політична сила її не представляла, виборче законодавство змінювалося під інтереси вузької групи. Я дуже хочу, щоб ми мали такий закон, із яким, образно кажучи, і вовки, і вівці могли б іти на вибори й чекати на рішення більшості громадян, якість пропозицій якої групи є вищою. В нас інколи так трапляється, що фінал – запрограмований. Цей закон не є настільки поганим, як той, що регулював місцеву кампанію. Але фальшування – порушення будь-якого (хорошого чи поганого) законодавства, бо це просто кримінал. Після завершення виборчої кампанії важливо, щоб не згас суспільний інтерес до теми виборів та нормативної бази. Тоді ми матимемо моральне право вимагати від законотворців працювати над Кодексом. Я це планую робити, якщо буде підтримка, то працюватиметься легше 🙂
Олена Бондаренко: И заключительный вопрос. Время бежать 🙂 Ваш вопрос о суде практически содержит и ответ. Приостановка – это крайняя норма. Но не единственная. Практика показывает, что такая норма судом в нашей стране применяется крайне редко. Это ж надо с целый вагон и маленькую тележку понарушать законодательство, чтоб суд пошел на такую крайнюю меру наказания! Ну и вопрос на вопрос: вы считаете, что медиа могут, имеют право жить вне закона? нарушать закон о выборах? не нести вообще никакой ответственности за нарушения? Так каких журналистов и какие редакции защищать: те, чьи права на профессию нарушены? или те, кто сами нарушают права других граждан? Поймите, профессия «журналист» – это не индульгенция, не алиби и не вседозволенность. У них тоже помимо прав есть и обязанности. Я – сторонник помогать и защищать тех, чьи права действительно нарушают. Тех же, кто использует удостоверения журналиста как обоснование для «что хочу, то и делаю» или «мне можно всё», защищать не буду и не хочу. Позорят профессию, убивают доверие людей к журналистике в целом.
– Ольга, многие считают вас обычным инструментом манипуляций. Фальшивкой. Почему мы должны доверять вам больше, чем любой другой проплаченной джинсе?
Ольга Айвазовська: Ну я не знаю, хто такі «многие» 🙂 Але мені відомі дві такі людини, які активно ретранслюють цю думку, бо вона для них є зручною. Можете мені не вірити. Я лише людина, яка вийшла в чат під власним іменем і щиро відповідаю на ваші запитання. Головне, щоб у кожного з нас була чиста совість. У мене – так. Я не використовую методу нападу, ані з метою захисту, ані заради власного бажання самоствердитися. Дякую за ваші питання
– Разного рода венчурные структуры работают по той же схеме. Готовы ли вы утверждать, что интересы правительства США совпадают с интересами граждан Украины?
Ольга Айвазовська: Не маю жодного відношення до інтересів США і не можу їх тлумачити. Раджу вам звертатися безпосередньо до їхнього дипломатичного представництва 🙂
Олена Бондаренко: Спасибо за ваше личное время и неравнодушие 🙂 Хочется пожелать нам всем удачи, здоровья, любви и настоящести чувств!!!
– Если бы это было просто ваше частное мнение, то вопросов бы не возникало. Проблема в том, что это ваше мнение почему-то широко тиражируется не только СМИ, но и некоторыми иностранными государствами. По последнему ответу: фактом является то, что правительство США вас финансирует, а значит заинтересовано в вашей работе. Вы считаете, что ни нам (гражданам), ни лично вам не должно быть важно, зачем они это делают? Обычно, заплатив за что-то, мы рассчитываем на результат. Нет?
Ольга Айвазовська: Раджу ознайомитися з однією з моїх відповідей на ваше запитання щодо джерел. Як ви собі можете уявити, щоб усі ці країни та грантодавці домовилися на геополітичному рівні? Як на мене, це неймовірний варіант. Диверсифікація джерел – шлях до незалежності. Це правило, якого ще ніхто не зміг нівелювати. Спробуйте бачити більше, ніж дає вам можливість це робити банальний стереотип. І успіху
Ольга Айвазовська: Щиро вдячна за всі запитання! Була рада спілкуванню. Гарного всім дня 🙂
Чат проведено Громадською організацією «Телекритика» у рамках проекту «Вибори та ЗМІ» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
Фото – Миколи Шиманського та з особистого архіву Ольги Айвазовської
