«Закони приймають політики. З їхньої точки зору, чим менше прав у журналістів, тим для них краще»

4 вересня на «Телекритиці» відбулася чат-конференція з головою Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Юрієм Стецем і головою правління Комітету виборців України Олександром Черненком на тему «Чи існує загроза свободі слова на парламентських виборах-2012».

Як можна притягнути до відповідальності медіа, що відмовляють кандидатам у розміщенні агітації? Як вплинула на ЗМІ стаття закону, що дала змогу блокувати вихід видання до кінця виборів? Скільки коштує політична джинса на 5-му каналі? Відповіді на ці та інші запитання читайте в повній версії чату.

Олександр Черненко: Доброго дня, дорогі друзі! Дякую «Телекритиці» за можливість із вами поспілкуватися. Готовий до цікавих і гострих запитань 🙂

Юрій Стець: Привіт усім, сорі за запізнення. Окреме вітання Віктору Федоровичу Януковичу за київські затори.

Олександре, доброго дня! Ви постійно моніторите вибори. Чи часто до КВУ звертаються щодо порушень свободи слова, тиску на ЗМІ чи цензури? Чи моніторить КВУ такі випадки?

Олександр Черненко: Безперечно, КВУ моніторить усі факти порушень, пов’язані з виборчим процесом. Медіамоніторинг також є невід’ємною складовою наших досліджень. Однак в Україні сформований пул громадських організацій, які роблять це професійніше, ніж ми (комітет «Рівність можливостей», Академія української преси, Інститут масової інформації та ін.). В своїх звітах ми фіксуємо лише факти тиску на ЗМІ та окремих журналістів, факти перешкоджання журналістській діяльності, пов’язаної з виборчим процесом, а також намагаємося дати оцінку поширенню джинси. На цих виборах ми вже зафіксували низку таких фактів, але їхня кількість поки що не є аномальною порівняно з попередніми виборами. Окрім відомої історії з відключення каналу ТВі, певні проблеми з перешкоджанням роботі ЗМІ ми побачили в Одеській, Черкаській, Миколаївській областях та АРК Крим.

Скільки коштує «комуністична джинса» від Петра Симоненка, Спиридона Кілінкарова, Адама Мартинюка, Петра Цибенко та інших діячів КПУ – цієї сатанинської, антиукраїнської й антилюдської, злодійської партії, яку зараз 5-й канал безбожно піарить у вигляді замовних передач з циклу «Актуальні інтерв’ю», «Історія в кабінетах», а також трансляцій наживо: останнього партійного (виборчого) з’їзду КПУ, прес-конференцій (Симоненка, Кілінкарова, Мартинюка), розлогих цитат комуністичних діячів в рубриці «Пряма мова»? Як це поєднується з носінням вами вишиванки і патріотичною лінією каналу?

Юрій Стець: Моє ставлення до КПУ десь приблизно таке саме. Я вважаю їх конченими ублюдками, які знищували мій народ, мою державу. Це що стосується моєї позиції. Якщо ви говорите про 5 канал, то визначтеся для себе. Можливість будь-якій політичній силі озвучувати свою точку зору – це ознаки демократії? А втручатися в редакційну політику й забороняти журналістам запрошувати на ефіри представників певної політичної сили – правильно? Тепер деталі. Програма «Актуальне інтерв’ю» на 5-му каналі немає. Щодо програми Лариси Губіної «Історія в кабінетах», чи правильно просто «В кабінетах», зазначу наступне: гостями цієї програми були Кравчук, Чорновіл, посол Грузії, Литвин та інші політики, в тому числі і представники КПУ. З Губіною не спілкувався місяці три. Коли побачу, скажу, що вона красива жінка, нав’язувати їй теми й гостей не буду. Про інші програми те саме…

Наскільки я в курсі, згідно з телевізійним законодавством, яке регулює рекламу, гучність рекламних роликів має йти на гучності поточних телевізійних програм, щоби вони не були ані тихішими, ані гучнішими від передач, між якими чи в яких вони розміщені. Так от, регіональна реклама автівок марки BYD, яка йде під вивіскою ваших рекламних партнерів у Дніпропетровську – «Арт-стайл» – удвічі чи втричі гучніша за інші реклами. Під час цього ролику треба терміново хапати пульт і вимикати звук, інакше можна втратити слух. Отже, глядачі повинні бути завжди напоготові. І не дай Боже втратити пильність. Коли закінчиться цей терор дніпропетровських глядачів? За що нам таке «щастя»? Пожалійте наші вуха й нерви! Приведіть свою діяльність у відповідність до телевізійного законодавства.

Юрій Стець: Це питання мені нагадує історію мого діалогу з депутатом ПР Болдирєвим. Він вимагав від мене, щоб я визнав, що під час Помаранчевої революції на 5-му каналі під трансляцію з Майдану підкладали звук флейти. Ніби таким чином ми зомбували народ. Це те саме.

Пане Юрію, країна знову в очікуванні виборів і знов напередодні у глядачів нахабно відбирають право обирати, що дивитися. Відключення каналу ТВі по Україні у 2012-му – це повторення історії 5-го каналу й України в цілому в 2004-му. Вам так не здається?

Юрій Стець: Аліно, ви в своєму запитанні й дали відповідь. Це очевидний факт. Ситуація ТВі 2012-го – це повторення ситуації з 5-м каналом у 2004 році. Єдине, що можу зазначити: нехай представники влади і кабельники, які вимикають ТВі, згадають, чим це закінчилося в 2004-му.

Олександре, ви самі пишете про порушення прав ЗМІ під час виборчої кампанії? Я маю на увазі як журналіст у якісь видання.

Олександр Черненко: Сьогодні доводиться більше коментувати, ніж писати особисто. Разом із тим, я маю періодичну колонку в журналі «Фокус», у КВУ є спільний проект із сайтом «Главком», час від часу публікую блоги на «Українській правді». В своїх публікаціях висвітлюю актуальні проблеми виборчого процесу, зокрема ті, які стосуються ЗМІ.

Юрий, а Порошенко насколько часто звонит на канал раздает ЦУ? Он же у нас теперь депутат 🙂

Юрій Стець: Наскільки мені відомо, поки що кандидат у депутати. Але можете його називати депутатом 🙂 По суті: думаю, якщо ви дивитеся 5 канал, то помітили за останні декілька місяців відсутність у новинах та інших програмах («Час. Підсумки дня», «Час. Інтерв’ю», «Портрети», «Республіка» тощо) Порошенка в будь-якій іпостасі. Стосовно дзвінків, я спілкуюся з ним щодня про що завгодно: політика, вибори, ситуація в країні, в тому числі зі свободою слова, про дітей і родину, але аж ніяк не про 5 канал. Чи телефонує він іншим, запитайте в них, на Facebook є майже всі журналісти 5-го каналу.

Наскільки нова редакція закону про вибори сприяє журналістам у висвітленні виборчого процесу? Тобто ця редакція закону, порівняно з попередньою, ускладнила журналістам роботу чи, навпаки, полегшила? Які найкращі нововведення, які – найгірші?

Олександр Черненко: Виборче законодавство в сфері медіа на цих виборах змінилися найменше, в порівнянні з попередніми законами про вибори. Є багато речей, які суттєво ускладнюють діяльність журналістів, а з іншого боку – на багато запитань закон не дає відповіді. Хоча в Україні на кожних виборах проблема не в законі, проблема – в його застосуванні. Наприклад, якщо редактор публікуючи джинсу, не зморгнувши оком заявляє, що це авторський матеріал або редакційна політика видання, то до якої відповідальності його можна притягти?

Юрій Стець: Будь-який закон, якщо він не виконується, не має сенсу. Нинішня влада, з одного боку, демонструє готовність приймати необхідні для журналістів закони (про доступ до публічної інформації), і тут же демонструє так само свою готовність їх не виконувати. Тому проаналізувати нинішнє виборче законодавство в частині роботи медіа просто неможливо. Повторюся, нині працювати журналістам набагато складніше, аніж за попередньої влади, незалежно від законодавчої бази.

Вже неодноразово читала повідомлення про те, що ЗМІ відмовляють кандидатам у депутати в розміщенні агітаційних матеріалів. Особливо державні ЗМІ. Як можна притягнути їх до відповідальності? Бо в нас про це поговорять-поговорять, а толку? Закон про вибори і принцип рівного доступу порушено. А самих порушників не покарано. До речі, який штраф чи інші санкції можуть застосувати відносно ЗМІ за таке порушення?

Юрій Стець: Є два шляхи. Шлях перший – якщо це стосується електронних ЗМІ – Нацрада визнає це як порушення, робить два попередження і забирає ліцензію. Ви вірите в це? Я ні. Є другий шлях: опозиція або кандидати, чиї права в цьому випадку порушено, подають до суду і виграють його. А в це ви вірите? Я ні. Можливо, песимістично, але правда. Поки не знищено систему, говорити про відповідальність безглуздо.

Сколько можно заработать на политической джинсе за время выборов? 🙂 Возьмем, например, среднестатистический популярный телеканал и общенациональную газету. И кому эти деньги идут – на зарплаты журналистам, или другие потребности редакции, или в карман владельцу? Или напополам? Только не говорите, что вы такие честные и не знаете о расценках. Даже если сами не размещаете джинсу, то точно в курсе цен и того, сколько берут ваши коллеги 🙂

Юрій Стець: Точно не власникам каналів, і точно не топ-менеджерам. Гроші, які можуть запропонувати, надто малі. Ніхто з топів у це гратися не буде. Чи беруть редактори та журналісти гроші за розміщення джинси? Напевно, що так. До чого це може призвести? Подивіться на приклад Королевської. Дєвочка зникла з екрану після всім відомого скандалу. Перший національний не рахується. І не тому що за її розміщення перестали пропонувати кошти, просто в даному випадку, навіть якщо є шалений суспільно важливий інформпривід, журналіст 10 разів подумає, чи ставити цю новину, чи ні, бо раптом його теж звинуватять у джинсі. Викривайте, кричіть, наголошуйте на цьому – і джинси стане менше. Стосовно коштів, які на це виділяються політичними силами, можу тільки говорити про Об’єднану опозицію. Джинси не розміщуємо, грошей на це немає.

Юрію, як ви ставитеся до моніторингів ЗМІ, які проводять різні організації, зокрема ТК. Читаєте їх, обговорюєте з колегами або редакцією? Наскільки ЗМІ взагалі з ними рахуються і чи можуть моніторинги вплинути на ситуацію в інфопросторі? І в чому медіаексперти, які роблять моніторинги, найчастіше помиляються (можливо, щось перебільшують або десь перегинають палицю)?

Юрій Стець: Моніторинг або інша аналітика є необхідною в роботі телеменеджера. «Телекритику» читаю від корки до корки, ясно, що моніторинги в тому числі. Нічого об’єктивного в житті не буває. З будь-якою статистикою є й ті, хто погоджується, й ті, хто ні. Це нормально. Головне, щоб реагували та намагалися виправити ситуацію.

Пане Олександре, а що ви скажете про ситуацію зі ЗМІ в Одеській області?

Олександр Черненко: В Одеській області ситуація зі ЗМІ, як і в інших областях, ситуація непроста. Але в Одесі досить розвинутий медіаринок, тому сигналів про порушення ми отримуємо звідти більше. Буквально після чату я відбуваю в Одесу, де матиму зустрічі із низкою журналістів, зокрема відвідаю канал «Нова Одеса», в кого намагаються скоротити ефірний час, під приводом того, що цей час необхідний для розміщення політичної реклами, коштом державного бюджету. Спробую розібратися на місці

Александр, слышал, КИУ открыл горячую линию для журналистов. Можно позвонить, рассказать о нарушении прав журналиста в контексте выборов и получить юридическую консультацию. С какими вопросами чаще всего к вам обращаются? Из каких регионов? И что наименее понятно или известно журналистам в новом законе о выборах, какие статьи там наиболее неоднозначны?

Олександр Черненко: Наша гаряча лінія працює для всіх охочих повідомити про порушення на виборах, а також отримати кваліфіковану юридичну консультацію, пов’язану з виборчим процесом, тобто не лише для журналістів, а й для виборців, членів комісій, кандидатів. Від представників ЗМІ поки що особливо багато дзвінків не отримували. Але наші юристи готові допомогти, звоніть: 044 (425-21-66)

В новом законе появилась статья о том, что суд может приостановить выход печатного издания до завершения выборов в случае, если будет установлено, что издание грубо нарушило закон о выборах. Были ли уже случаи использования этой нормы? И как вы к ней относитесь? Не кажется ли вам, что эта статья – прекрасный способ заткнуть рот журналистам? Как так получилось, что она вообще попала в закон?

Олександр Черненко: На попередніх виборах в Україні були спроби призупинити дію ліцензії окремих ЗМІ, згадати хоча б «Чорноморку» в Криму. На щастя, далі спроб справа не йшла. Сьогодні діють набагато технологічніше: кабельні оператори розривають угоди з мовниками, окремі програми визнають нерентабельними й закривають, знаходять інші більш-менш легальні приводи обмежити простір свободи в медіа. Щодо існування подібних законодавчих норм у Європі та США – там таких норм просто не може бути. Там журналісти в своїй діяльності керуються не стільки нормами законодавства, яке там дуже ліберальне, скільки загальноприйнятими стандартами.

Юрій Стець: З останнього. Як приймався закон про вибори, бачила вся країна. Я за нього не голосував, оскільки вважаю, що він повністю виписаний під перемогу однієї політичної сили. Для цього в нього і закладали весь необхідний інструментарій. В тому числі й пункт статті, про яку виговорите. Щодо подібного інциденту, то приклад уже є. Газета з Ірпеня. Про це писав сайт «Вибори і ЗМІ».

Кстати, есть ли подобные статьи в законах других стран? Европы, США?

Юрій Стець: Ми аналізували на засіданні Комітету з питань свободи слова та інформації закони, що стосуються виборів, декількох європейських країн, нічого подібного не знайшли.

Олександре, «є багато речей, які суттєво ускладнюють діяльність журналістів»… Тобто? Наведіть кілька прикладів. І хто має ініціювати зміни до виборчого законодавства, аби на наступних виборах за ту ж джинсу можна було притягувати до відповідальності? Чи взагалі колись хто ініціював якісь правки, які стосувалися саме цього?

Олександр Черненко: Якщо коротко, можливість призупинення ліцензії або заборона на випуск друкованого видання під час виборчого процесу, так зване право на відповідь, коли ЗМІ зобов’язані публікувати думку кандидатів або партій, щодо інформації, яку вони вважають недостовірною – це лише кілька норм, які не дають можливості ЗМІ нормально працювати під час виборів. Щодо змін до закону: є дуже багато поправок профільних громадських організацій та медіа-експертів до виборчого законодавства. Але закони приймають політики. З їхньої точки зору, чим менше прав у журналістів, тим для них краще.

Юрію, і все ж – чому під час реклами на каналах підвищують звук? На багатьох 🙂 Це залежить від каналу чи хто займається відповідними налаштуваннями? 🙂

Юрій Стець: Можу сказати, що на 5-му каналі цього немає. За інші канали не відповідаю, не вимірював із приладом. Порада проста, коли показують рекламу – вимкніть телевізор, посміхніться дружині, поцілуйте дітей, зателефонуйте батькам і не переймайтеся дурнею.

Щойно прочитав на ТК, що КВУ теж планує запустити інтерактивну мапу порушень під час виборів. Як це вже зробила «Опора» та «Майдан»? Вважаєте, потрібно кілька таких мап чи ліпше було би, аби різні організації об’єднали зусилля і зробили єдину мапу порушень?

Олександр Черненко: Свою мапу порушень КВУ планував підготувати ще рік тому. Наявність інших таких проектів – нормальна практика. За достовірність інформації, оприлюдненої в нашій мапі, ми несемо повну відповідальність, а за достовірність інформації інших проектів ми відповідати не хочемо. Зрештою, користувач сам може визначитися, що йому ближче.

Юрій Стець: Та ні, якщо це буде єдина мапа порушень, то зменшаться можливості доносити цю інформацію до громадськості та міжнародних інституцій. Якщо це буде моніторинг багатьох неурядових організацій, і вони будуть у своїх результатах збігатися, це свідчитиме про об’єктивність, а отже, до цієї інформації буде більше довіри.

Олександр Черненко: Шановні друзі, дякую за запитання, шкода, але мушу з вами прощатися.

Юрію, наскільки часто журналісти стикаються з ситуацією, коли політики вимагають від них не давати в ефір або не публікувати певні матеріали про них? Або вже постфактум вимагають зняти матеріал із сайту видання? Наскільки політики тиснуть на журналістів? У яких формах це відбувається? Можливо, кілька прикладів із вашої практики.

Юрій Стець: Розумієте, це питання стосується чеснот того чи іншого журналіста. От уявіть собі, телефонує Мустафі Найєму якийсь політик і каже: «Прибери той чи інший абзац із мого інтерв’ю». Що зробить Найєм? Правильно, опублікує все без змін і додасть, людина, в якої я брав інтерв’ю, намагалась мене цензурити. Це справді залежить від журналіста і його репутації… А приклади, вони всім відомі. Читайте блоги Сергія Лещенка на «Українській правді» 🙂