«Навіть дуже заангажовані медіа реагують на результати моніторингів» – експерт

У кримських ЗМІ завдяки моніторингам дотримання журналістських стандартів суттєво зменшилася кількість джинси, у Харкові результати моніторингів ігнорують і намагаються про них не писати, у Львові навпаки – охоче висвітлюють і активно обговорюють. 

Ми поцікавилися у медіаекспертів, які займаються моніторингами ЗМІ: навіщо проводити моніторинги? Як реагують на них мас-медіа і чи поліпшується завдяки моніторингам ситуація в інформаційному просторі?

Відповідають: Вікторія Сюмар (виконавчий директор Інституту масової інформації, Київ), Олександр Чекмишев (керівник Комітету «Рівність можливостей», Київ), Віра Соболєва (координатор Інформаційного прес-центру, Сімферополь),  Роман Шостак (медіаексперт Українського освітнього центру реформ, Львів), Юрій Хомайко (медіаексперт Українського освітнього центру реформ, Харків).

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації (Київ)

Перед виборами сплеск політичної джинси просто катастрофічний. Деякі політичні сили роблять основну ставку у передвиборчій кампанії саме на політичну джинсу. Тому зараз значний масив новин – це саме замовні матеріали. Українці споживають рекламу замість об’єктивної інформації про політичні партії, їх кандидатів і загалом стан речей у суспільстві. Як наслідок, вони не бачать справжньої картини дійсності, а отже не можуть на виборах зробити дійсно обдуманий і усвідомлений вибір. Основне завдання моніторингів – показати і довести людям, що їх обманюють, що далеко не всій інформації можна і треба вірити, навчити ставитися до неї критично.

Олександр Чекмишев, керівник Комітету «Рівність можливостей» (Київ)

По-перше, моніторинги сприяють забезпеченню рівності доступу до медіа суб’єктів виборчого процесу. По-друге, вони стимулюють ЗМІ до більш якісного висвітлення виборчої кампанії – відокремлення інформації від політичної реклами, відмови від джинси, збільшення кількості аналітичних матеріалів на противагу суто інформаційному коментуванню передвиборчих подій. Завдяки цьому виборець  отримує більш повну і якісну інформацію, необхідну для прийняття усвідомленого рішення. Ось ці три завдання і є головною місією моніторингів.

Якщо публічно видання або канали не реагують на моніторинги, то всередині редакцій обговорення їх результатів і врахування певних хиб відбувається – це наша інсайдерська інформація. Маємо абсолютно доказові факти цього. Навіть дуже заангажовані медіа або ті, які працюють на певну партію, реагують на моніторинги. Звісно, вони не стануть вмить об’єктивними, але принаймні почнуть «працювати обережніше», що  теж є позитивним зрушенням. В регіонах моніторинги мають швидше просвітницьку функцію і сприяють підвищенню рівня дотримання журналістських стандартів. Повільно, але ситуація в інформаційному просторі поліпшується, українська журналістика еволюціонує – за якістю її вже не можна порівняти з журналістикою середини 90-х або двотисячних. І це відбувається, зокрема, завдяки медіамоніторингам.

Віра Соболєва, Інформаційний прес-центр (Сімферополь)

Завдяки регулярним моніторингам кримських ЗМІ, які ми проводимо останні кілька років, кількість неналежно маркованих рекламних статей суттєво зменшилася. Приміром, «Севастопольская газета» тепер ставить позначку «публікується на комерційній основі» навіть під тими статтями про політичні партії, які в інших газетах виходять під виглядом редакційних текстів.  Щоправда, перед виборами кількість матеріалів з ознаками замовності у пресі все ж зростає – не раз журналісти жалілися нам, що на них тиснуть власники, які забороняють маркувати подібні тексти.

Щомісяця результати моніторингів оприлюднюються під час прес-конференцій – на них збирається багато журналістів, які потім цю інформацію доносять до читачів. Рівень висвітлення – високий. Іноді виникають спірні моменти, і журналісти або й редактори звертаються до нас з питаннями, чому саме цей матеріал віднесли до замовних. Ми пояснюємо і консультуємо. Сам факт такої уваги з боку представників мас-медіа теж є свідченням того, що на результати моніторингів зважають. Взагалі ж, у нас вважається, що якщо засіб масової інформації моніторять, то це є показником його серйозності і рейтинговості. Тому деякі кримські газети навіть просили включити їх до списку видань, контент яких ми аналізуємо.

Юрій Хомайко, Український освітній центр реформ (Харків)

Насамперед, моніторинги потрібні самим журналістам. В такий спосіб їм вказують на помилки, а отже дають можливість покращити свою роботу. Проте, тут є один нюанс – далеко не завжди журналісти порушують стандарти через те, що не знають про них. Найчастіше, особливо коли йдеться про джинсу, їх на порушення штовхають власники мас-медіа. Тому харківські медійники ображаються на нас за публічне акцентування уваги на порушення стандартів  в їхніх матеріалах. Зокрема, через це на прес-конференції, які ми влаштовуємо, приходить дуже мало журналістів. Теми моніторингів висвітлюють погано. І в цьому проблема, адже інше, не менш важливе, завдання моніторингів – навчити читачів і глядачів розпізнавати джинсу і не дозволяти шити себе в дурні. Для цього потрібно, щоб на телебаченні і в пресі з’являлися відповідні просвітницькі матеріали. У нас їх виходить вкрай мало.

Роман Шостак, Український освітній центр реформ (Львів)

Моніторинг – це детонатор, який має, з одного боку, викликати обговорення у професійному середовищі, з іншого – збурити громадську думку. Якщо це відбудеться, якщо вдасться привернути увагу до проблеми і розпочати її обговорення, то можна сподіватися і на її вирішення. Або принаймні позитивні зрушення у цьому напрямку. Наразі нам вдається викликати резонанс у професійному середовищі – на прес-конференції по результатам моніторингів приходять журналісти, бурхливі дискусії точаться на наших сторінках у соціальних мережах. Львівські журналісти не ображаються, коли їм вказують на помилки – якщо є порушення і його можна довести, то це не стає предметом образ, а лиш предметом дискусій. І це важливо, адже основне завдання моніторингів саме у виявленні порушень. Якщо знаєш про порушення – можеш його усунути. Якщо ж воно лишиться непоміченим, то сприйматиметься як належне, а такої ситуації допускати не можна.

Отар Довженко (ГО «Телекритика», Львів)

Кожен із нас дивиться у світ медіа крізь своє «вікно», обмежене явищем егокастингу, себто свідомо обраного нами спектру медіа, які створюють відчуття емоційного комфорту і симпатичнішої картини світу. Моніторинг дозволяє оминути ці фільтри. Постійному глядачеві каналу ТВі може здаватися, що в телеефірі в Україні сама лише опозиція, і найпопулярніша постать українського телебачення – Олесь Доній, а тим часом постійний глядач каналу «Інтер» може взагалі не знати, що в Україні є ще не ув’язнені опозиціонери. Моніторинг дає усереднену і узагальнену картину. Звісно, не кожному вона цікава, але для свідомих і активних громадян така інформація є цінною та помічною.

Зміни в інформаційному просторі завдяки моніторингам відбуваються, але вони, на жаль, не є системними. У першу чергу через те, що медійний ринок регулюється переважно позаринковими важелями, на які моніторинг уплинути не може. Там, де від редакторів і журналістів щось залежить, і де вони цінують свою репутацію, якість і стандарти, до моніторингів прислухаються. Медіапідприємства, метою існування яких є трансляція джинси і задоволення піар-потреб власника, звісно, на моніторинги не реагують і під їх впливом не змінюються.  Ну, і не страшно. Від прогнозів Гідрометцентру в погоді нічого не змінюється, але люди знають, коли треба брати парасольку. Хочеться сподіватись, що результати медіамоніторингів будуть дороговказами для аудиторії медіа – кому варто довіряти більше, кому менше, які ЗМІ перебувають під впливом тієї чи іншої політичної сили або політика, які меседжі варто брати до уваги, а які є прихованою рекламою. Медіаграмотна, уважна, пильна аудиторія буде впливати на ситуацію в інформаційному просторі «кнопкою» і «гривнею». Залишається донести результати моніторингів до аудиторії і зробити так, щоб вона звернула на них увагу.

Лєра Лауда