Інна Богословська: Ми маємо відмовитися від політичної реклами, бо це ракова пухлина на тілі суспільства

«Детектор медіа» до президентських виборів робить серію інтерв’ю з кандидатами у президенти, яким ми ставимо подібні запитання. Услід за Андрієм Садовим (який 1 березня вже зняв свою кандидатуру), Анатолієм Гриценком, Романом Безсмертним і Віктором Бондарем на наші питання відповіла Інна Богословська.

Про Інну Богословську у «Вікіпедії» написано: український політик і підприємець, депутат Верховної Ради кількох скликань, наприкінці листопада 2013-го заявила про вихід зі складу фракції та Партії регіонів, екс-голова партії «Віче», заслужена юристка України тощо. Вона — одна з чотирьох жінок із 44 кандидатів на посаду Президента України (наразі п’ятеро відмовилися від участі у виборчих перегонах). Чому вона вирішила балотуватися на найвищу посаду в країні? Хто її підтримує і фінансує? Пані Інна в інтерв’ю «Детектору медіа» розповіла, що впевнена, що впоралася б із завданням вивести країну з кризи. Вона навіть вирішила, що може на п’ять років забути про себе заради майбутнього України.

Своєю командою Інна Богословська називає всіх, хто колись голосував за «Озиме покоління» та «Віче», й таких, за її словами, близько мільйона. А от щодо тих, хто фінансує її кампанію, відповідає просто: «Всі потрошку». Водночас радіє великій кількості волонтерів, які їй допомагають. Зауважує, що завжди мріяла про таких, але коли фінансувала свої виборчі кампанії власним коштом, то волонтерів не було. А тепер, мовляв, кошти скінчилися, зате з’явилися волонтери.

На цих виборах Інна Богословська відмовилася від прес-служби й від розміщення замовних матеріалів. І ще з 1999 року категорично проти політичної реклами. «Якби ми тоді це ліквідували, то вже би мали іншу реальність. Реальна політика — це простір смислів, сенсів і цінностей. Це не обгортка», — каже вона.

Кандидатка у президенти підтримує всі медійні реформи, водночас зауважує, що немає нічого гіршого за напівдію. «У тих реформах, які зараз зроблені, бракує одного: в кожному бюджеті має бути захищена стаття на фінансування, яка не залежить від волі депутатів, і кримінальна відповідальність за втручання в редакційну політику», — зазначає Богословська.

— Панні Інно, назвіть три причини, чому громадяни України повинні проголосувати саме за вас?

— По-перше, президентом має стати людина, яка повинна системно виводити з кризи, не стаючи частиною цієї системи. Цю систему треба знати, стати над нею, допомогти всім вийти з кризи й піти. Саме така функція зараз має бути у президента. Це має бути не вожак, не батько чи мати нації, а людина, яка вміє стратегічно виводити країну із глибинної кризи. Це моя професія, це те, що я робила все життя у своїй юридичній та аудиторській практиці, а згодом у політиці.

По-друге, президент зараз має бути позапартійним. Якщо систему виводити з кризи, то ти не можеш бути часткою цієї системи. Президент має прийти й повідомити суспільству про відкриття соціальних ліфтів, не зважаючи на політичні партії чи якісь спільноти. Він має сказати: моя команда — це мій офіс 200 осібк, які просто виконують технічну функцію забезпечення діяльності президента. А команда, яка повинна вивести Україну з кризи, має з’явитися виключно на публічних конкурсах, виключно в системі інтернет, де можна виключити суб’єктивні фактори, зробити сухий аналіз, порахувавши бали, які виставляються стосовно кваліфікації та ін. На кожну посаду має бути три людини, щоб можна було швидко замінити у випадку звільнення.

По-третє, я готова на п’ять років забути про себе. Має зараз прийти людина, яка 24 години на добу буде займатися тільки державою, тільки суспільством. Президент має почати із себе за іншим стандартом поведінки: жити в резиденції, всі його розмови мають записуватися, бути публічними, він не може користуватися власним мобільним телефоном, власною електронною поштою. Тільки коли президент покаже інший стандарт державної служби, тоді вся решта системи почне змінюватися. Це як каталізатор у хімічних дослідах. Це треба зробити. Я не вірю в будь-який інший варіант. Чи готове до цього суспільство? Скоріше за все ні. Вчора я була на одному великому економічному форумі і побачила, що влада добилася того, чого хотіла: зубожіння суспільства. Малий і середній бізнес виглядають як жебраки. Бідний милостивим бути не може. Коли в людини єдине завдання — вижити, то все решта відходить на другий план. Суспільство потроху стає на ноги, але поки що виглядає дуже хворобливо.

— Хто веде ваші акаунти в соцмережах? У яких?

— Свій фейсбук веду особисто, в мене є особиста сторінка й офіційна, також є ютьюб, інстаграм. Я розбестила своїх підписників на особистому акаунті, бо вони можуть написати о третій ночі й отримати відповідь. Але це класно, й мені це подобається. А офіційну сторінку вже допомагають вести помічники. У нас є кол-центр, телефони вказані в соцмережах, і проблем зв’язатися з нами немає.

— Яка у вас команда, скільки в ній членів, хоча би приблизно? Кого ви бачите головою АП в разі виграшу? Хто з політтехнологів зараз працює з вами?

— Я маю велику політичну історію, є люди, які колись голосували за «Озиме покоління», а зараз дуже активні на місцях, потім за «Віче». Це велика кількість людей, більше мільйона, їх я можу назвати командою. Це ті люди, які на собі відчули, як постсовкова система не дає їм стати такими, як вони хочуть. Частина з них поїхала, зараз допомагають із-за кордону. Це той середній клас, який так і не відбувся в Україні, і якщо він не відбудеться, то країни не буде й у нас буде югославський сценарій. Бо тільки середній клас є замовником правил. Зубожілим людям не треба правила, їм треба гречка. А багаті завжди були у змові з державою, їх правила не цікавлять, бо вони їх самі собі встановлюють і самі по них грають.

У моїй команді працює частина людей мого віку (50+) і молодь 25–35 років. Вони зі мною з ранку до ночі. Для мене важливо в цій кампанії те, що мені допомагають переважно волонтери. Раніше всі виборчі кампанії я проводила за свій власний рахунок і витратила все, що заробила в бізнесі за багато років. Безумовно, були люди, які мені допомагали, я їм дуже вдячна, але 75 % вартості всіх кампаній — це були мої власні гроші. Сьогодні їх немає. З одного боку, на жаль, тому що інвестори не люблять зі мною домовлятися, тому що в них є умови, а я можу виконувати принципи, правила, але не умови. А з іншого боку, тепер зі мною працює велика кількість волонтерів, про що я мріяла завжди. Коли в мене були гроші, то волонтерів не було. А коли сьогодні грошей немає, то є багато волонтерів. І це просто диво.

Із політтехнологів мені ніхто не допомагає. Нас немає на білбордах, не тільки тому, що шкода витрачати гроші, а й тому, що це моя принципова позиція. Я взагалі вважаю, що ми маємо відмовитися від політичної реклами, бо це ракова пухлина на тілі суспільства.

— Хто ж все-таки фінансує вашу президентську кампанію?

— Всі потрошку.

— Як ви збираєтеся вирішувати проблеми Донбасу і Криму? Конкретні механізми та інструменти?

— Кілька років тому після Іловайська я написала, як вирішити питання Донбасу. Нам треба буде перекрити кордон. Без перекриття 420 км кордону між Україною та Росією, який зараз не контролюється Україною, жодного рішення не може бути в цьому питанні. Після того нам треба буде дати термін для всіх, хто не хоче жити в Україні, щоб вони могли вільно виїхати. Водночас запровадити режим амністії для тих, хто займає зараз керівні посади у школах, вишах або є місцевими чиновниками. Їх треба пропустити через процедуру судової амністії, якщо був кримінал, то встановити покарання. А якщо суд встановить, що вони просто працювали, то мають отримати таке рішення, щоб їм ніхто не дорікав. І третє, треба впроваджувати план не відновлення, а будівництва. Ми навіть не можемо собі дозволити думати, що будемо там відновлювати шахти тощо. Там треба буде будувати новітню інфраструктуру бізнесу, промисловості. Це має бути інфраструктура завтрашнього дня, а не позавчорашнього.

Кордон можна перекрити тільки за допомогою миротворчих військ.

— Яким чином ви ламатимете олігархічні монополії в економіці?

— Найтяжче мені зараз знайти людину, яка готова піти на Антимонопольний комітет. Насправді, перша умова — сам президент має перестати бути одним із перших бізнесменів країни. Друга умова — це антимонопольне законодавство. Як це не парадоксально, воно в нас є, але має з’явитися політична воля (мені вже набридло це говорити). Має прийти людина, яка для початку почне виконувати закон. І відразу будуть відчутні зміни. І третє. Ми маємо зробити дві базові речі: нам треба вводити базовий дохід, який кожен із нас із вами буде отримувати від використання надр і господарських земель. Це нам дасть можливість зруйнувати монополії. Корінь монополій у тому, що вони використовують те, що належить Богові і всім людям, а не їм. Має бути принцип: те, що створено Богом, а не рукотворне, не може бути у приватній власності. У нас, згідно з Конституцією, надра й земля належать народу. І базовий дохід — це те, що руйнує монополії й олігархат. І друге, природні монополії (постачання електроенергії, газу, трубопроводи) — мають бути у спільній власності, а не приватній, це можуть бути великі акціонерні товариства, або просто державна власність. Я, правда, дуже не люблю державну власність і вважаю, що гірше господаря, ніж держава, немає, але є такі інструменти, які дозволяють на монополіях зробити прозору систему управління. Це треба робити, це не може бути в одних руках, бо від таких монополій залежить величезна кількість населення й держава в цілому.

— Як ви охарактеризуєте зараз роль медіа щодо вашої кампанії? Чи є прямі відмови від ефірів, за якою причиною — якщо так? Які телеканали (інші медіа) вас підтримують? А які ігнорують вас як кандидата в президенти?

— У мене в цій кампанії жахлива ситуація з медіа. Ви, мабуть, у курсі, що я Ахметову ніколи руки не подам, тому холдинг «Медіа група Україна» для мене закритий. Давно категорично виступаю проти Медведчука, вважаю, що ця людина має бути заарештована, тому всі його канали мене перестали запрошувати. Якщо раніше «112 Україна» мінімум двічі на тиждень мене запрошував, я їм давала рейтинги, то зараз ні. «Інтер» давно мене не запрошує. «Плюси» теж категоричні щодо мене після того, як я виступила проти Кернеса в них в ефірі чотири роки тому. В жоден ефір мене не кличуть, у новинах не дають. Коли у «Праві на владу» ведуча Наталя Мосейчук заявила, що вони кличуть усіх кандидатів у президенти, то я звернулася й до неї, і до Ткаченка. Але досі не отримала відповіді. Я так розумію, що політика Коломойського — не пускати.

Я антисистемний кандидат, не є часткою цієї системи й ніколи не була. Навіть, коли була четвертим номером у Партії регіонів, то була там білою вороною, бо боролася в тій системі за зовсім інше. Ну, і канали Порошенка теж мене не пускають в ефір.

На радіо та на регіональні медіа без грошей не запрошують. Ми були там, куди нас брали безкоштовно, наприклад, на дебатах у Валерія Калниша на «Радіо НВ». Тобто можете простежити: ті медіа, в яких я була на ефірах, запрошували мене безкоштовно. Я не плачу за ефіри. У мене не тільки немає можливості, а й це моя принципова позиція.

— Якою буде роль медіа в цій президентській кампанії взагалі? На що, по-вашому, вони вплинуть? Можете коротко розказати про «карту» підтримки тими чи іншими медіа, перш за все телеканалами — кандидатів у президенти? Хто кого просуває та, навпаки, «мочить»?

— Дуже погана роль. Медіа перестали бути засобом інформування населення. Медіа стали виключно інструментом у політичній боротьбі. Нам потрібно буде вирішувати питання демонополізації ЗМІ, теж через Антимонопольний комітет, але треба певні зміни до законодавства, бо медіа — сенситивна штука, там не можна рубати з плеча. Але думаю, що ми маємо вводити закон, згідно з яким трудовий колектив має обов’язково мати у власності акції каналів. Бо зараз — це рабство, в нинішніх економічних умовах, коли зменшується економічний простір, журналісти змушені виконувати волю власника, не дивлячись на жодні професійні стандарти.

— Якою є головна технологія влади в цій кампанії? А ваша? Ваших конкурентів — які теж опозиційні до влади?

— Головна технологія влади в цій кампанії — це соціологія, яка використовується не як наука з вивчення суспільної думки, а як передвиборна технологія. Друга — це дуже грубий адмінресурс. Вчора до мене приїжджали люди з Центральної України, де навіть виховательок дитячих садків зібрали і сказали, що якщо вони не забезпечать голосування за Порошенка, то можуть втратити роботу. І вони вже бояться. Мені здається, що такого нахабства не було ніколи.

Це будуть вибори, коли вперше на виборчі дільниці прийде половина виборців, які не дивляться телевізор, які сидять у мережі. І от мережеві технології інтернету стали брутальними. Ми знаємо, що свого часу Тимошенко породила ботоферми, тепер цю технологію взяв на озброєння Порошенко. І це вже існує в таких збочених формах, що неможливо перебувати в мережі. Зараз Фейсбук змінив алгоритми, вони стали гірші, ФБ на сьогодні перестав бути вільним соціальним майданчиком, зараз там із десяти постів вісім — це реклама і боти. Вчора ми поставили ролик на офіційну сторінку, і мої молоді колеги були вражені кількістю бруду, який почав з’являтися в коментарях під ним. А я порадила зайти на сторінки тих, хто це пише. А там боти-боти-боти, і в кожного пусті сторінки. Це такі гівномети, які використовуються як глобальна технологія. Дуже паршива ситуація, і поки не відомо, що з цим робити. Мені подобається пропозиція Маска, який робить сайт, на якому розвінчуються фейкові новини.

Тимошенко і Порошенко діють однаково. А Зеленський — це жах узагалі, але є одна надія. Коломойський — людина, яку перемогти неможливо. Але він сам собі все життя робить велику шкоду — він не вміє вчасно зупинитися. Думаю, те, що зараз відбувається із Зеленським, — це саме така історія. І Коломойський, як завжди у своєму житті, зробить велику помилку і все це завалиться як картковий будиночок.

— Соцопитування показують втому громадян від великої кількості негативу в інформаційному просторі. Чи використовуєте ви у своїй кампанії не лише критику, але й конструктивні меседжі?

— Я виходжу з конструктивними меседжами. Але якщо ви проаналізуєте рейтинги, то побачите, що на позитивну інформацію реакції немає, рейтинги приносить негативна інформація. Три покоління втрачено, людям не пояснювали, що таке добро і зло, що таке глибинні знання, а що таке поверхові. Це просто так не проходить. Ми будемо це вигрібати дуже довго. Я і моя сім’я завжди вкладали всі кошти, які заробляли, у благодійні просвітницькі проекти. Я впевнена, що держава має це зробити своїм пріоритетом.

— Чи доводиться учасникам виборчої кампанії платити за розміщення матеріалів про себе в медіа поза рекламними площинами? Якщо так, то як це відбувається? І як це можна змінити у майбутньому?

— Я взагалі на цих виборах відмовилася від прес-служби й від розміщення замовних матеріалів. Я для себе це вирішила, просто не хочу і не буду цього робити.

— Хто очолює вашу прес-службу? Скільки в ній працівників? Що є головним завданням тих, хто забезпечує медійний супровід вашої кампанії?

— Медійний супровід у нас робить агенція, яка найнята для просування. Я прийшла в той стан, коли не хочу брудними методами досягати хорошої мети. А система медіа побудована так, що нікого не цікавить подія, людина, цікавлять гроші й розміщення. Я не буду грати за цими правилами.

— Ви сказали, що підтримуєте ідею заборони політичної реклами взагалі? Чому?

— Дуже давно, з 1999 року. Бо вже тоді, коли не було ще все так погано, було зрозуміло, куди ми рухаємося. Якби ми тоді це ліквідували, то вже би мали іншу реальність. Реальна політика — це простір смислів, сенсів і цінностей. Це не обгортка. На минулих виборах ми вже отримали класичний приклад того, що таке політична реклама. «Народний фронт» — 0 % за місяць до виборчої кампанії, 70 млн доларів, вкладених у політичну рекламу, перше місце в перегонах і нуль через короткий термін після виборів. Тобто продали обгортку, в якій нічого не було. Ми маємо з цим покінчити. Такий стан у медіа — це відображення того, що в нас загалом у країні.

До парламентських виборів ми йдемо із законодавством, у якому 5 % прохідний бар’єр для партій, необмежене фінансування виборчих кампаній і необмежений обсяг політичної реклами. Тобто нові партії не проб’ються. Коли ми хочемо боротися з олігархатом, то в таких умовах замуровані всі соціальні ліфти. І це можна було би змінити, якби переміг президент, який скине цю глибу з дороги, яка перекрила Україні рух. Ті політичні партії й політики, які є сьогодні в нинішній владі, на це не здатні. У мене з’явилася величезна надія на об’єднавчий процес Гриценка й Садового та інших. Я готова підтримати цей процес. Це було би чудово. Подивимося, як українці готові об’єднуватися.

Політичну рекламу треба забороняти. Запровадити обов’язкові дебати на кожному етапі виборчих перегонів, і ЗМІ будуть отримувати за це гроші. Фактично ми маємо зробити все, щоби змусити кандидатів виходити на пряме спілкування з виборцями.

— Які медійні реформи ви підтримуєте: суспільного мовлення; реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ; фінансова прозорість медіавласності?

— Немає нічого гіршого, ніж напівдія. У тих реформах, які зараз зроблені, бракує одного: в кожному бюджеті має бути захищена стаття на фінансування, яка не залежить від волі депутатів, і кримінальна відповідальність за втручання в редакційну політику. А що сьогодні вийшло після реформування преси? Ми додали ще один інструмент для місцевих баронів. Якщо до того мали опосередкований вплив на ці газети, а тепер — прямий.

Стовідсоткової прозорості медіавласності ми не досягли. Нам треба запровадити стандарт — 49 % чи 51 % акцій медіа у власності колективу, тоді всі власники контролюватимуть одне одного.

Фото: Facebook-сторінка Інни Богословської