Медіа мали б говорити про реальні ризики розколу країни: експерти про роль ЗМІ в місцевих виборах-2020

Якою буде, а якою мала б бути роль медіа у виборчій кампанії в жовтні цього року? На запитання «Детектора медіа» відповідають Ольга Айвазовська, Олександр Мартиненко, Олексій Кошель, Світлана Конончук, Людмила Опришко, Андрій Куликов, Роман Головенко та Ігор Фещенко.

 25 жовтня 2020 року відбудуться чергові місцеві вибори. Вибори пройдуть за новим територіально-адміністративним поділом та в умовах реформи децентралізації. Чи вплинуть медіа на вибір громадян, подаючи якісну інформацію, чи продадуться за 5 копійок місцевим політикам? Чи актуальною буде джинса, чи за нових виборчих правил партії не звертатимуть особливої уваги на місцеві медіа? Чи збільшиться активність у телеграм-каналах, чи місцеві кандидати, як і раніше, друкуватимуть тисячами свої «агітки» для бабусь і дідусів, які не користуються соціальними мережами, зате справно ходять на вибори?

«Детектор медіа» поцікавився в експертів, медіаюристів та журналістів, якою має бути роль ЗМІ на чергових місцевих виборах, поставивши такі запитання:

1. Якою буде роль місцевих та національних медіа у місцевих виборах-2020? У чому ця роль зміниться у порівнянні з попередніми виборами?
2. А якою мала би бути ця роль? Яким викликам нашому суспільству під час виборчої кампанії та з огляду на її можливі результати мали б медіа перш за все приділяти увагу? Яким чином сприяти вирішенню найгарячіших проблем або принаймні їхньому пом’якшенню?

Дехто з експертів вважає, що роль медіа на чергових виборах не зміниться, а дехто — що вона стане меншою.

На запитання відповідають Ольга Айвазовська, Олександр Мартиненко, Олексій Кошель, Світлана Конончук, Людмила Опришко, Андрій Куликов, Роман Головенко та Ігор Фещенко.

Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора»:

— Національне телебачення більшою мірою впливатиме на формування довіри/недовіри та впливовості бренду політичних партій, які мають монополію на висування кандидатів до місцевих рад в громадах від 10 тис. виборців, або ж таргетуватиметься на вибори у столиці. В той же час місцеві медіа визначатимуть персоналізацію вибору громадян, адже необхідно буде визначитись, якого саме кандидата із запропонованого списку партії варто підтримати першочергово.

Як на мене, глобальні зміни в законодавстві про вибори, елементарна просвіта щодо заповнення виборчого бюлетеню, наслідки вчинення злочинів чи порушень на виборах, відповідальність за які підвищена в рази, потребує значної мотивації та дій з боку ЗМІ, спрямованих на просвіту. Можливо, це найбільший виклик для журналістів сьогодні, якісно та спокійно, методично пояснювати, які зміни відбулись як у системі місцевого самоврядування, так і виборчих процесів та процедур.

На жаль, вибори також стають моментом нагнітання суспільного протистояння, політики часто нагнітають свідомо та електризують психологічний стан громадян для їх мобілізації за чи проти. Мова ворожнечі, необґрунтовані звинувачення, боротьба всіх проти всіх притаманна українському політичному процесу. Лише медіа, які працюють за стандартами, можуть тримати баланс між правдою, законною агітацією та емоційними дискусіями, підігрітими виборами як такими.

Олександр Мартиненко, генеральний директор «Інтерфакс-Україна»:

1. У передвиборчій кампанії цього року медіа, як завжди, будуть використовуватися здебільшого як рекламний носій. При цьому ринкові ЗМІ будуть грати цю роль більш активно та наполегливо, ніж раніше, тому що в кризові часи це є одним із небагатьох шляхів заробити гроші та вижити. Медіаресурси, якими володіють бізнесмени чи політики як на місцевому, так і національному рівнях, будуть відпрацьовувати завдання власників, для яких це теж одна з небагатьох можливостей зрозуміти, навіщо вони ці ресурси утримують. Тим більше, що місцеві вибори в часи децентралізації — це боротьба за реальну владу та реальну власність, а не війна політичних амбіцій.

Ті нечисленні медіапроєкти, які мають незалежне від бізнесу та політики фінансування, дозволять собі бути більш-менш об’єктивними, але, як правило, вони в такі часи не дуже помітні.

З іншого боку, виборчі бюджети для медіа в цьому році скоротяться: по-перше, криза, а по-друге, частина їх піде в соцмережі. Так що забезпечити собі існування на майбутнє за рахунок виборчих грошей не вийде; залишиться тільки сподіватися на позачергові парламентські вибори або продовжувати переконувати власників в необхідності їх утримувати.

2. Медіа є невід’ємною частиною суспільства, залежать від економічного стану в цілому та рекламного ринку зокрема. Тому говорити про ідеальну чи бажану роль цього інституту ми можемо, уявивши собі ідеальне чи бажане суспільство. У такому суспільстві медіа є носієм реальної, а не вигаданої інформації про учасників виборів: місцем, де аналізують передвиборчі обіцянки, де ставлять запитання самі, а не транслюють тексти політтехнологів.

У «бажаній» Україні цього року медіа повинні говорити про небезпеку дезінтеграції суспільства, про механізми взаємодії центру та регіонів, про реальні ризики розколу країни. Саме це має бути предметом дискусії, модератором якої можуть бути ЗМІ. Але в реальності цю роль, скоріш за все, будуть грати інтернет-майданчики для вузької аудиторії, а для переважної більшості громадян весь цей дискурс буде непомітним.

Олексій Кошель, генеральний директор Комітету виборців України:

1. У порівнянні із попередніми виборчими кампаніями роль регіональних ЗМІ буде дещо меншою. Виборчий кодекс передбачає поширення пропорційної виборчої системи на громади із кількістю виборців понад 10 тисяч. У результаті партії будуть проводити централізовані рекламні кампанії на центральному рівні і значно менше уваги приділяти уваги місцевій проблематиці. Також зараз ми спостерігаємо появу низки регіональних анонімних телеграм-каналів, які рекламують потенційних кандидатів. Саме простота форми, фінансова доступність та міф про ефективність телеграм-каналів може призвести до того, що кандидати і партії будуть більше приділяти уваги саме цим ресурсам, а не висвітленню своєї діяльності у традиційних медіа.
2. Регіональні ЗМІ мали б доносити до виборців інформацію про програми кандидатів, про їх бачення вирішення проблем громад, стратегій розвитку. Регіональні ЗМІ мають виступати організаторами місцевих дебатів, на яких обговорюватимуться місцеві проблеми і шляхи їх вирішення, а не загальнонаціональна тематика.

Яким чином сприяти вирішенню найгарячіших проблем або принаймні їхньому пом’якшенню? Низка проблем на виборах буде спричинена недостатньо якісним виборчим законодавством. Окрім того, закон містить окремі технічні помилки, які потребують виправлення. При внесенні змін до законодавства варто виправити норми, які б регулювали питання прозорості виборчих коштів, питання зменшення впливу політичної реклами, що сприятиме підвищенню якості кампанії.

Світлана Конончук, політична аналітикиня, виконавча директорка УНЦПД:

1. Я думаю, розмаїття медіа і відсутність державної монополії на ЗМІ давно грають свою роль у створенні поліфонії думок, тому навряд чи можна вести мову про якусь типову роль, що транспонується по всій Україні. Але основний конфлікт буде пролягати між центральними медіа, які будуть більше транслювати ідеї на підтримку відчуття національної єдності, та різного поля місцевими медіа, що мають можливості й підстави транслювати повідомлення з запитами місцевого периметру. На це грає як децентралізація з її новими громадами й хорошими фінансовими ресурсами, так і діяльність політичних гравців на місцевому рівні, незалежно від того, чи цей гравець вкладається в політичні команди на центральному рівні, чи працює суто на місцевому полі.

Крім того, ймовірно, в кожній області чи громаді буде наростати присутність та активність цифрових медійних акторів, і це не пов’язано суто з періодом виборів, а з розвитком власне цифрових можливостей, тобто маємо зміну балансу традиційних паперових носіїв проти цифрових. Якщо ж говорити про змістовне наповнення будь-яких медіа, то в цьому питанні переважатимуть кандидати, які більшою мірою будуть формувати порядок денний, привертати увагу різних медіа, створювати інформаційні приводи або й просто рекламуватися, аніж власне редакційні колективи, які часто більше висвітлюють такі політичні події.

2. Основне завдання медіа — адекватне, оперативне й рефлексивне інформування про події. Рефлексивне тут — це з розумінням того, коли ти сам як журналіст чи як ЗМІ стаєш об’єктом маніпуляцій і не допускати цього. У цьому сенсі важливими є персональні навички й знання журналістів про політичні процеси як в Україні, так і довкола неї. У межах саме виборчого процесу важливо інформувати читачів про ті організаційні аспекти голосування, які мають значення для них як для виборців, а також ті події, які мають значення для їхнього демократичного вибору, бо втрата демократії автоматично буде бити по свободі слова й свободі медіа. Загрозливими речами як для самих медіа, так і для долі демократії є поширення неправдивої інформації, інформаційне кілерство. Протидія таким речам лежить у площині етносу професійного «цеху».

Людмила Опришко, медіаюристка ГО «Платформа прав людини», голова комітету Національної асоціації адвокатів України (НААУ) з медіа та рекламного права:

1. Думаю, що під час цьогорічних виборів роль національних та місцевих медіа не зміниться. Вони, як і раніше, будуть інформувати громадян про перебіг виборчого процесу та поширювати матеріали передвиборної агітації, що є традиційним для ЗМІ.

Разом із тим, думаю, джинсувати вони також будуть. Цьому сприятиме низка факторів. Так, останнім часом ми чули немало нарікань на те, що під час карантину суттєво скоротився ринок реклами і чимало ЗМІ опинились на межі виживання, оскільки державної підтримки вони не отримали. Під час виборів медіа будуть шукати різні можливості підзаробити, щоб покращити своє матеріальне становище. З іншого боку, відповідальність за порушення правил ведення передвиборної агітації в Україні незначна і практично не застосовується. Тому є умови для зловживань.

Не думаю, що зміни торкнуться й онлайн-медіа. Їхній статус і досі не врегульовано спеціальним законом, а законодавство про вибори до них застосовується лише на рівні принципів. Тому в інтернеті, скоріше за все, буде найбільше прихованої політичної реклами та різного роду результатів опитування громадської думки, які, як ми бачимо, справляють значний вплив на голосування виборців.

2. В ідеалі під час виборів медіа мають слугувати інтересам суспільства, а не партій чи кандидатів, інформувати громадян про перебіг виборчого процесу із дотриманням принципів точності, збалансованості, неупередженості, допомагаючи їм зробити свідомий поінформований вибір.

Утім, в наших умовах це далеко не так, про що красномовно свідчать результати моніторингів, які проводилися під час минулорічних виборів.

Що стосується викликів, то наразі найнебезпечнішими з них є збройний конфлікт, що точиться на території нашої країни, та коронавірусна хвороба, в тому числі її вплив на економіку нашої держави. Тому важливо, щоби ЗМІ інформували виборців про те, чи пропонують кандидати та партії реальні моделі вирішення цих складних питань. І тут важливо самим медіа бути на висоті, щоб не перетворитися на джерело поширення популізму. Крім того важливо стимулювати справжні фахові обговорення пропозицій політиків, які спрямовані не тільки на виявлення недоліків, але й на те, щоб відшукати можливі шляхи розв’язання тих чи інших проблем. Такі дискусії повинні допомагати руху вперед, а не просто гасити певні ініціативи. Це сприятиме певному пом’якшенню пристрастей і налаштовуватиме на конструктив.

Андрій Куликов, голова правління ГО «Громадське радіо»:

1. Місцеві ЗМК (засоби масової комунікації) навперейми агітуватимуть за тих, хто їх контролює, або/і за тих, хто заплатить за агітацію. Загальноукраїнські ЗМК братимуть участь у боротьбі за великі міста, особливо за Київ. Відносний спокій буде там, де президентські/урядові «партії» вважатимуть, що переможуть без масштабної агітації, або, навпаки, де вважатимуть, що не мають шансів. Посутньо роль ЗМК порівняно з попередніми виборами не зміниться.
2. Роль місцевих ЗМК мала б бути не агітаційною, а інформаційною. Увагу мали б приділяти проблемам, які, за даними соціологічних досліджень, найбільше турбують людей на території відповідного органу місцевого самоврядування. Мали б оприлюднювати факти про досвід кандидаток і кандидатів, який може бути корисним у межах повноважень, які ці люди виборюють. Загальноукраїнські ЗМК мали б провадити роз’яснення правил і процедур виборчого процесу й утримуватися від оприлюднення агітаційних матеріалів.

Роман Головенко, заступник виконавчого директора Інституту масової інформації, медіаюрист:

1. Роль медіа, якщо мати на увазі журналістику, на виборах падає, оскільки люди споживають усе більше контенту із соцмереж, месенджерів, агрегаторів і т.п. З одного боку, порівняно з виборчими кампаніями 2019 р., вплив журналістського контенту падає (зокрема внаслідок карантину, який збільшує користування інтернетом, а там менше журналістики, ніж, скажімо, на ТБ). З іншого — місцеві вибори мають свою специфіку: дуже багато локальних політсил і політиків, і я підозрюю, що багато які з них ще не готові освоювати рекламу в соцмережах, не готові покладатися на неї, оскільки літні виборці все ж більше звикли до традиційних ЗМІ (а вони — найбільша електоральна вікова категорія). Тому на цих виборах традиційним ЗМІ вимирання не загрожує.
2. Якщо брати за визначенням, то на будь-яких виборах ЗМІ мають бути нейтральними у своєму контенті. Але нам цього дуже часто не вистачає. Якщо казати про місцеві вибори 2020 р., то ми маємо низку нововведень, які запроваджуються перед самими виборами й потребують роз’яснень: це Виборчий кодекс і нова система місцевих виборів, а також новий адміністративно-територіальний устрій (ОТГ, нові райони — виборці мають бути ознайомлені, в якій адміністративно територіальній одиниці вони живуть і яких посадовців та депутатів обирають, за кого вони можуть у принципі голосувати, а хто з іншого округу, в який спосіб проходить голосування і визначаються його результати). І також необхідно, щоби ЗМІ приділяли якомога менше уваги емоціям, а максимум тому, що і як кандидати пропонують робити в разі їхнього приходу до влади.

Ігор Фещенко, аналітик з партійних фінансів руху «Чесно»:

— Мій досвід спостережень за медіа обмежується останніми 4-5 роками, тому говоритиму з перспективи такого умовно короткого досвіду. Якщо раніше традиційним явищем була джинса і тут була на одному й тому ж сайті певна конкуренція (найчастіше замовляти її міг хто завгодно), то зараз політики пішли шляхом купівлі чи створення власних медіа, і по місцевих інтернет-ЗМІ це дуже видно. Придбання ZIK, NewOne і «112 Україна» я розглядаю саме в цьому контексті. Канали фактично є пресслужбами конкретного політика і його партії, і весь інший контент є похідним. Якщо говорити про локальні медіа, ситуація, як на мене, дуже різниться від міста до міста. Найбільше спостерігаю за Львовом. І там багато новинних сайтів працюють цільово під конкретного політика/партію. «Перець» — це Тарас Батенко і «За майбутнє» (раніше УКРОП). «Вголос» — це «Свобода» і Руслан Кошулинський. «Четверта студія» — це БПП/ «ЄС» і Олег Синютка. «Вест ньюз» — це «Батьківщина». НТА (канал і сайт) — це така собі коаліція (передовсім БПП/ «ЄС» і «Свобода») проти Садового. Зрештою більшість згаданих медіа, з одного боку, піарять своїх політиків, а з іншого — критикують чинного міського голову. Сам Садовий має власні медіа, які також експлуатує в політичних цілях. Варто лише подивитися, скільки авторських програм на 24-му каналі в попередні роки мали депутати від «Самопомочі». У всіх цих випадках, як на мене, йдеться не про купівлю конкретних публікацій, а про утримання медіа заради впливу на медіапростір.

У Львові є кілька медій, які не можна прив’язати до конкретної політичної сили/сил, але вони в абсолютній меншості, й аудиторія формує своє ставлення до журналістів і медіа по тому, якими є більшість медіа. Думаю, що по мірі масштабування політиками практики створення власних локальних медіа довіра до журналістів і медіа падає все більше і більше. Короткострокових рішень цієї проблеми я не бачу. Думаю, це насамперед економічна проблема. Доки левова частка доходу місцевих медіа буде надходити від політично заангажованого бізнесу і політиків, доти проблема існуватиме. Зміни можливі лише в міру зростання економіки і ринку реклами із паралельним заміщенням фінансового ресурсу політиків на альтернативний ресурс. Думаю, лише тоді місцевим медіа не доведеться робити оцей складний вибір між засобами для існування і безсторонністю та стандартами. Ідеальною ситуація ніколи не буде, але суттєво змістити баланс між заангажованими і незалежними медіа цілком можливо.

Підготувала Світлана Остапа