Аналіз Виборчого кодексу від Академії сучасного політика: місцеві вибори 2020

Діана Гордійчук, для «Виборів і ЗМІ»

Пояснюємо п’ять ключових аспектів: надмірна партизація, імперативний мандат, нова форма бюлетеня, нюанси розподілу мандатів і новий порядок застав.

16 липня Верховна Рада України ухвалила у другому читанні зміни до Виборчого кодексу. Експертка проєкту «Академія сучасного політика» Діана Гордійчук вважає, що серед них чимало однозначно негативних змін (наприклад, надмірна партизація), та є й низка позитивних. У колонці для сайту «Вибори і ЗМІ» пані Гордійчук наводить п’ять ключових аспектів кодексу з понад сотні, які «Академія сучасного політика» пояснює всім охочим на новому онлайн-інтенсиві з правил гри на місцевих виборах.

Виборча система та партизація

Нагадаю, що вибори 25 жовтня відбудуться за новим територіально-адміністративним поділом та в умовах реформи децентралізації. Розпочнімо з виборчої системи.

Основним показником виборчої системи є кількість виборців у громаді. Частина рад будуть обиратися за системою пропорційного представництва за відкритими виборчими списками, решта – за системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, тобто – «мажоритарка».

Відповідно до нового Виборчого кодексу, вибори депутатів обласних та міських (міста з кількістю виборців 90 тисяч і більше осіб) рад мали відбуватися за партійними списками, всі решта – мажоритарка з можливістю самовисування. Відповідно до затверджених змін, кандидатів у депутати в громадах із чисельністю виборців 10 тисяч і більше позбавляють права на самовисування, запровадивши систему пропорційних партійних списків. Вибори навіть у сільські громади мають відбуватися з прив’язкою до партії. Але мова не йде про партійне будівництво та демократичні процеси, бо для висування достатньо лише зареєстрованої обласної організації, яка зможе висувати всі списки та здійснювати тотальний контроль за всім, що відбувається: від затвердження кандидатів до комісій.

Імперативний мандат

Ще прийнятими змінами до законів чітко прописана процедура відкликання депутатів за народною ініціативою, тобто імперативний мандат. Ініціатором відкликання може бути партія або виборці. Підстави для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою: невиконання депутатом місцевої ради обов’язку звітувати перед виборцями і проводити зустрічі з ними; невідповідність практичної діяльності депутата передвиборній програмі місцевої парторганізації, від якої його обрали, або програмі партії; невходження депутата, обраного в багатомандатному окрузі, до фракції місцевої організації партії, за виборчим списком якої його обрано, або припинення членства депутата місцевої ради у фракції. Словосполучення «припинення членства у фракції» слід розуміти не тільки як добровільний вихід депутата з фракції, але і його виключення.

Іншими словами, на місцевому рівні вводиться жорсткий партійний контроль. Це, з одного боку, дасть партійним керівникам реальний механізм підтримання дисципліни, але головне – щоб не перетиналась межа, а порядок не ставав диктатурою.

Форма бюлетеня

Про позитив: підтримано нову форму виборчого бюлетеня. Тепер поруч із позначкою «За партію» буде місце, де можна зазначити номер кандидата. Така форма є більш зрозумілою та логічною. Адже раніше Виборчий кодекс передбачав, що ставити позначку потрібно було біля назви партії та номер кандидата, якого підтримує виборець, у кінці бюлетеня.

Місце для написання номера кандидата має форму, схожу на ту, якою користувалися раніше для написання поштового індексу, що дає можливість чітко прописати номер та унеможливить непорозуміння під час підрахунку голосів членами дільничної виборчої комісії. Все ж таки комісії мають рахувати, а не сперечатися: це номер «2» чи «7» зазначив виборець.

Розподіл мандатів

Безперечно позитивною була пропозиція зниження бар’єру для участі кандидатів у рейтингуванні з 25% до 5%, але не склалося, депутати не підтримали дану норму.

Відбуватиметься розподіл мандатів у два етапи.

Спершу відбуватиметься визначення кількості депутатських мандатів, отриманих кожною партією в територіальних виборчих округах. Для цього кількість голосів виборців, поданих за партію в конкретному виборчому окрузі, ділиться на виборчу квоту.

Наприклад, партія отримала 12400 голосів, виборча квота 4000 голосів – отримуємо 12400/4000=3,1. Ціла частина отриманого числа становить ту кількість депутатських мандатів, яку отримали кандидати в депутати, включені до відповідного територіального виборчого списку від цієї партії. У нашому прикладі – це три мандати.

У другу чергу визначають перелік конкретних кандидатів, які отримали мандати в територіальних виборчих округах. На цьому етапі формується рейтинговий територіальний виборчий список кандидатів кожної партії у відповідному територіальному окрузі.

Фактично список складається з двох частин: у верхній частині розташовуються лише ті кандидати, які отримали не менше чверті голосів виборців (25%) від розміру виборчої квоти, у нашому прикладі це 4000х25% = 1000 голосів, і вони всі розміщуються в порядку зменшення кількості голосів виборців, які їх підтримали; у нижній частині списку розміщуються інші кандидати у черговості, визначеній організацією партії при висуванні кандидатів. Обраними від партії в кожному територіальному окрузі стають кандидати, які розміщені вище у цьому списку в кількості, що відповідає кількості мандатів, отриманих партією.

Уявімо, що партія при формуванні списку розмістила під номером «1» кандидата А, який набрав 150 голосів, під номером «2» – кандидата Б, який набрав 400 голосів, під номером «3» – кандидата В, який набрав 1001 голос, та під номером «4» – кандидата Г, який набрав 999 голосів. Хто ж із цих чотирьох кандидатів отримає мандати? У нашому прикладі їх три. Кандидат В отримав більше 25% виборчої квоти, стає в партійному рейтингу першим та отримує мандат. Наступні два мандати отримують кандидати А і Б, тому що партія їх розмістила на першому та другому місцях. А кандидат Г, хоча й набрав більше, ніж А і Б разом, мандат не отримує, бо партія його розмістила на 4-те місце , а набрати більше 25% виборчої квоти він не зміг.

Розрахую декілька реальних цифр за результатами виборів 2015 року, щоб зрозуміти наскільки реально буде отримати таку кількість голосів, щоб посунутись у партійному рейтенгу догори.

Для Рівненської обласної ради виборча квота – 5390 голосів, відповідно 25% – 1348 голосів. Рівненська міська рада: виборча квота – 1692 голосів, відповідно 25% – 423 голоси. Дубенська міська рада: виборча квота – 456 голосів, відповідно 25% – 114 голосів. Вараська міська рада: виборча квота – 398 голосів, відповідно 25% – 100 голосів.

Як бачимо з результатів виборів, багато хто з депутатів, що обрані в дані ради, набирали більше голосів, ніж 25% виборчої квоти, а зараз, зі збільшенням округів у 10 разів для багатьох, особливо в міських радах, це буде зробити легше, ніж у 2015 році. Але, все ж таки, якби відсоток лишили на рівні 5 від виборчої квоти, ми б отримали дійсно відкриті списки, а так, виборці своїми голосами впливатимуть на порядок розташування кандидатів у списку менше, ніж партія. На жаль…

Застави

Однозначно позитивним стало зменшення розміру грошових застав. Якщо до внесення змін заставу мали платити лише партії, які висувають виборчий список кандидатів у депутати обласної ради та ради міст 90+ тисяч виборців, і кандидати на посаду міських голів міст 90+ тисяч виборців, то в змінах затвердили необхідність сплати застави ВСІМА кандидатами в депутати та кандидатами на голову громад.

Розмір застав нерівномірний та не сприяє демократичним процесам. При зменшенні рівня застав до обласної, районної ради та рад громад із чисельністю виборців більше 10 тисяч законодавці роблять обов’язковою сплату застави навіть кандидатом у депутати у найменшому селі…

Якщо рахувати відповідно до запропонованих змін, то в громаду з кількістю виборців 16 000, у якій вибори будуть відбуватися за партійними списками, розмір застави становить 3358,56 грн за список з 34 кандидатів. А в громаду з кількістю виборців 9 000, у якій вибори будуть відбуватися по мажоритарці, партія заплатить при висуванні списку з 26 кандидатів 24559,60 грн. Чому так? Бо за список при пропорційній системі платиться за формулою 4 мінімальні заробітні плати на кожні 90 000 виборців, а при мажоритарці – 20% мінімальної зарплати за кожного кандидата, тобто 944,60 грн.

Які висновки можна із цього зробити? Очевидно, ці зміни у виборче законодавство не є до кінця зрозумілим ані суб’єктам виборчого процесу, ані тим паче пересічним виборцям.

Тому ми з колегами з «Академії сучасного політика» для учасників інтенсиву з правил гри на місцевих виборах 2020 не лише пояснюємо ключові зміни учасникам цього проекту, а й розбираємо для багатьох локальні питання, приклади саме по їхніх населених пунктах і партіях.

Фото: Прямий канал