Юрій Стець: «У мене були й залишаються можливості очолити Адміністрацію Президента чи РНБО»

Але він вирішив створити й очолити Міністерство інформаційної політики. Навіщо і заради чого — Юрій Стець пояснив у бліц-інтерв’ю

Призначення Верховною Радою 2 грудня Юрія Стеця на посаду міністра інформаційної політики і запуск процедури створення цього міністерства викликали гостро критичну реакцію журналістів, медіаменеджерів, громадських організацій, депутатів-медійників та інших дотичних до мас-медіа фахівців. Ще більше критики на свою адресу пан Стець отримав післяпрезентації проекту положення про Міністерство інформаційної політики.

Сьогодні, 4 грудня, Юрій Стець починає приватні консультації з медіаюристами, щоб переробити свій документ, узгодивши його з чинним законодавством. На все це в нього вкрай мало часу – вже завтра, 5 грудня, Кабінет Міністрів має наміри ухвалити постанову про створення міністерства і затвердити положення. Журналісти вже готуються до публічних акцій протесту і закликають одне одного бойкотувати «міністерство правди». Вимога в медійників одна – скасувати призначення Юрія Стеця міністром і ліквідувати міністерство, так би мовити, «в зародку».

«Телекритика» поставила Юрію Стецю телефоном кілька запитань, щоби зрозуміти, навіщо він створює міністерство і чому саме в такий спосіб. Він пообіцяв, що переробить одіозний проект положення і вилучить із нього норми, розкритиковані медійниками під час презентації проекту 3 грудня. Нагадаємо, що в документі йдеться, зокрема, про державний нагляд (контроль) за діяльністю ЗМІ, незалежно від їхнього підпорядкування і форми власності, про державну реєстрацію засобів масової комунікації та інформаційних агентств, про розробку й затвердження державних стандартів телевиробництва і стандартів професії у сфері медіа та інформації, про боротьбу із «застосуванням маніпулятивних інформаційних технологій», про забезпечення свободи слова й думки. На думку медійників, перелічені вище норми передбачають втручання в професійну діяльність журналістів та загрожують свободі слова через втручання в діяльність ЗМІ держави. Адже положення документа на сьогодні можуть мати вкрай широке тлумачення.

Юрій Стець в інтерв’ю пояснив, що бюджету відомства він поки ще не підрахував. За його планами, міністерство матиме маленький штат – до 20 осіб, бо всю іншу роботу виконуватимуть продакшн-студії та волонтери. «Можна й не називати міністерством», – зауважив він. Невже міністр починає розуміти, що для виконання запланованих ним завдань не потрібно цілого міністерства?

– Юрію, чому для публічного обговорення створюваного Міністерства інформаційної політики (МІП), що відбулося 2 грудня, було запропоновано старий проект положення, який розроблявся 2007 року? Нового проекту положення немає?

– Я, коли представляв цей проект, казав, що він розроблявся до змін законодавства, яке регулює медіа. І попередив, що це проект до обговорення, з якого треба виключити ті пункти, які суперечать чинному законодавству. Зокрема ті, що стосуються державних ТРК, на базі яких має бути створено суспільне мовлення. Моя логіка така: нам потрібна канва, і треба почати обговорення. Для мене є ключовим, щоб для розробки цього положення долучилися медіаюристи. І ми домовилися з народними депутатами Світланою Заліщук і Мустафою Найємом, що вже 4 грудня зустрічаємося з медіаюристами, які розробили багато законопроектів про свободу слова, доступ до публічної інформації тощо. Ми спробуємо розробити положення, яке буде чітко врегульовувати всі норми, пов’язані з діяльністю цього міністерства, і в ньому будуть поставлені всі запобіжники, які унеможливлять посягання на свободу слова чи на професію журналіста.

– Тобто нового положення ще не розробляли?

– Я не знав, яка буде створена інституція, тому що я про це говорив ще в червні цього року, коли було створено управління інформаційної безпеки в МВС. Тоді не міг достукатися ні до кого, що потрібен якийсь державний орган, який би опікувався інформаційною безпекою в Україні під час війни з агресором. Відповідно, рішення, який це саме буде орган, рішення, направду, приймалося в останній момент. Це відома історія. Тому я свідомий того, що в представленому мною проекті є пункти, які треба викреслювати, але я попередив, що це старий проект положення.

– Чому ці функції не можна було покласти на інші державні відомства, які є в Україні?

– Я вже пояснював. У нас існує декілька регуляторів, і дорадчих органів, і органів контролю, які опікуються інформаційною політикою. Я наголошував, що наявні органи безпорадні в цьому, тому що в них функціонал інший. Наприклад, РНБО – це дорадчий консультативний орган Президента. Тобто це орган, який виключно дає поради як діяти, а не провадить державну інформаційну політику. Є Нацрада – це регулятор виключно телерадіоефіру. В них теж інший функціонал. Держкомтелерадіо зі створенням суспільного мовлення і роздержавленням преси втрачає свої основні функції, і парламент буде вирішувати, чи потрібен далі цей конституційний орган. І функціонал Держкомтелерадіо не передбачає будь-чого, крім керування обласними державними ТРК, яких, повторюю, не буде після впровадження закону про суспільне мовлення. Можна було б робити на рівні якогось департаменту в СБУ. Але СБУ не є орган, який може розробити, впровадити й контролювати інформаційну політику країни. Якщо цим опікуватиметься СБУ, нас точно ніхто не зрозуміє. Ще ГПУ не вистачало.

– На який період створюється МІП?

– Це міністерство було запропоновано як кальку міністерств, які були у Великобританії, США, Франції під час воєнних дій. Я вважаю, що це МІП потрібне тільки на час військової агресії, а після її закінчення воно нам не потрібне. За цей час можна схвалити і запровадити концепцію інформаційної безпеки, налагодити внутрішні комунікації між усіма органами влади. Коли військова агресія зійде нанівець, не буде сенсу в цьому міністерстві.

– Який бюджет ви прорахували для МІП? На громадській дискусії цифри так і не були озвучені.

– Я справді ще не дивився документів щодо окладів працівників. Тому поки що нереально назвати цифру.

– А який передбачається штат?

– У штаті МІП працюватиме 20 осіб на постійній основі. Більше немає необхідності. Тому що по факту вся робота – це продакшн-студії або люди, які за допомогою грантів чи грошей спонсорів зможуть долучитися до діяльності МІП. Я точно не буду пиляти бюджет, чудово розумію, що я перебуваю під величезним збільшувальним склом, тому сам не зацікавлений бавитися в бюджетні ігри. Там не буде ні машин, ні водіїв, ні оренди приміщень чи ще чогось. Розраховувати на це – самогубство.

– А не замало для міністерства 20 штатних працівників?

– Можна й не називати міністерством. Але міністерство – це функціонал, можливість по горизонталі працювати з іншими міністерствами: культури, оборони, МЗС тощо. Інакше просто не зможеш налагодити міжвідомчу комунікацію, не можеш пробити жодної історії, тебе просто не чують.

– Чому більшість народних депутатів не бачили положення про МІП і не знали, за що вони голосують?

– Думаю, що вони ніколи не бачили й положень інших міністерств. Прерогативою депутатів є обрання прем’єр-міністра, міністрів. А завдання Кабміну – затвердження й розгляд положень про міністерства. Є виклики – на них треба відповідати. Й розробка положення людьми, які зацікавлені не просто щоб воно було на папері, а щоб працювало – це і є відповідь на виклики. Можна ще чотири місяці проговорювати необхідність, а потім будемо лікті кусати, що нічого не зробили.

– Чи правда, що МІП буде фінансуватися в тому числі й за рахунок скасування фінансування державних ЗМІ: «Голосу України», «Урядового кур’єру», «Віче» та інших?

– Ні, не скасування фінансування, а за рахунок оптимізації витрат на них. Ми в Комітеті з питань свободи слова та інформації намагалися щороку зменшити видатки на ці речі.

– Тобто після перегляду з медіаюристами проекту положення частина положень із нього зникне через роздержавлення ЗМІ і створення суспільного мовлення. Чи залишиться там реєстрація ЗМІ?

– Ні, сама норма була викинута прямо під час дискусії.

– А координація ЗМІ всіх форм власності?

– Ішлося про державні, муніципальні та комунальні ЗМІ. Ця норма відпадає.

– А що тоді залишається?

– Три пункти, які мене цікавлять і заради чого це створювалося: розробка стратегії інформаційної політики, впровадження і контроль за її виконанням. Це стосується в тому числі й виготовлення соціальної реклами, розміщення її і в Україні й за кордоном. Другий департамент буде займатися інформаційною війною. А третій департамент – це внутрішні комунікації між усіма відомствами. Ці три департаменти мають бути в цьому міністерстві. Заради цього й створюється МІП.

– А скільки буде у вас заступників?

– Я пропоную два: один заступник – керівник апарату, і ще один.

– Як ви поставилися до гострої критики медіаспільноти й міжнародних організацій?

– Ставлюся позитивно, бо це викликає публічну дискусію і дає можливість вичленити непотрібні речі.

– Хто у владі підтримує ініціативу створення МІП?

– Щонайменше всі, з ким я спілкувався, Кабмін, Президент. Я проговорював цю ідею ще коли був керівником управління в Нацгвардії, зокрема й на засіданні з керівниками силових відомств, у тому числі з Аваковим, Наливайченком та іншими. Вони зрозуміли потребу такої діяльності, особливо на територіях, які тимчасово окуповані.

– Під час публічної дискусії лунали заклики від журналістів відмовитися від посади міністра й ідеї створення МІП.

– Той, хто виступає з такими закликами, нехай бере на себе відповідальність і скаже, як запобігти інформаційним викликам, пов’язаним із війною. І будь-хто нехай зробить в інший спосіб, я жодної такої людини не знайшов.

– Що можете сказати у відповідь на те, що це міністерство створюється під Стеця?

– Я міг обійняти посаду глави Адміністрації Президента, РНБО. В мене немає великих амбітних особистих цілей. У мене є конкретна мета, обмежена в часі. Люди, які займаються не прямим тролінгом, а хоча б трохи аналізують ситуацію, чітко розуміють, що в мене були й залишаються можливості очолити АП чи РНБО. Якби в мене було бажання, я вже міг би обійняти одну з цих двох посад. Тому логіки в таких заявах я не бачу.

– Дехто каже, що створення МІП відстрочить запровадження суспільного мовлення?

– Я розмовляв із Зурабом Аласанією і сказав, що буду всіляко йому допомагати, і якщо він відчує, що МІП якимось чином може завадити, а не допомогти впровадити суспільне мовлення, він має, по-перше, сказати це мені, а по-друге, публічно про це заявити. Я після цього подам у відставку.

– Є також багато побоювань, що МІП, прикриваючись агресією проти України, буде запроваджувати цензуру.

– У мене надто великий досвід і надто велика кількість шрамів від міліцейських кийків, у тому числі й за свободу слова в цій країні. Й тому навряд чи мені можна закидати такі звинувачення. Й тоді, коли був у Комітеті свободи слова за часів Януковича, і коли за часів Кучми працював на 5-му каналі, й коли пішов в управління інформаційної безпеки й поїхав на схід. Тому я – остання людина, яка могла б використати МІП для цензури. Якщо хтось буде тиснути на мене з вимогою запровадити цензуру, то я вийду й публічно скажу, хто тисне, й після цього подам у відставку.

– Ви вже не працюєте генеральним продюсером 5-го каналу?

-Ні, я фізично не встигаю, офіційно я є членом наглядової ради, але в мене бракує часу, останні три дні майже не спав. Я на каналі за останні кілька місяців був кілька разів на ефірі. На 5-му каналі є шеф-редактор Володимир Мжельський, є головний продюсер каналу Ярослав Шамборовський, є програмний директор Людмила Міллер, гендиректор Іван Адамчук.

– А чим займатиметеся, коли закінчиться війна і відпаде потреба в МІП?

– Я більше не планую йти в парламент, тому що вважаю, що більше двох разів не можна йти в депутати, бо ти відриваєшся від соціуму, не відчуваєш його. В Комітеті свободи слова колектив теж має оновлюватися, свіжі люди, свіжі ідеї.

– Ви плануєте їхати на Донбас, спілкуватися з людьми?

– Я планую вже в суботу поїхати на Донбас і з друзями з Нацгвардії побудувати карту зон покриття радіо й телебачення «ДНР» і «ЛНР», щоб ми могли перекрити їх сигналом наших мовників. Будемо спілкуватися з місцевим населенням, яке на звільнених територіях. Там реально настрої просто жахливі.

Світлана Остапа, для «Вибори та ЗМІ»