Вибори, джинса та «заказуха». Початок

А ще відчуття, що редакції більшості підсумкових випусків визнали анексію Криму і спокійно сприйняли факт виборів на окупованій території України. Адже вони його просто проігнорували. Моніторинг підсумкових програм загальнонаціональних каналів за 14 вересня 2014 року.

Як і передбачалося, минулого тижня телеканали з воєнної тематики почали перемикатися на вибори. Стабільно складна ситуація на сході та кілька важливих політичних подій тому причина. Серед них — з’їзди партій, на яких затверджувалися списки кандидатів у Верховну Раду. Зробити добротну аналітику оприлюднених списків редакціям підсумкових випусків новин було непросто — кілька головних гравців проводили з’їзди на вихідних. А отже, часу було обмаль. Хтось писав сюжети «з коліс», хтось робив ставку на прямий ефір і запрошував представників політсил до студії, а хтось робив сюжети із заготовок, відводячи саму подію оприлюднення кандидатів на другий план.

Ще однією топ-подією став форум YES у Києві, куди з’їхалися політики європейського рівня. Однак її показали лише «События недели» (канал «Україна») та «Факти тижня» (ICTV). При цьому не обійшлося без порушень стандартів.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Тему списків кандидатів від партій редакція «ТСН. Тижня» подала в середині ефіру. Поміж воєнними темами. Однак усе одно не змогла відмовитися від мілітаристської лексики.

Починає ведуча Алла Мазур з підводки: «В Україні вже фактично відкрили другий фронт — виборчий. Почалася звична для політиків війна за крісла, місця у списках і голоси виборців. У передвиборний азарт увійшли навіть ті, хто ще 2 тижні тому називали вибори під час війни шкідливими. Завтра останній день подачі списків до Центрвиборчкому. Тож сьогодні свої термінові з’їзди провели більшість впливових політсил. Стане політичний другий фронт іще однією загрозою для країни, чи дасть таки можливість її об’єднати».

Далі сюжет Станіслава Ясинського, котрий теж не відмовляється від подібних висловлювань: «З’їзди, списки, білборди. Це та битва, яка почалась в Україні. Дехто виглядає більш озброєним, дехто — менше» (відео сюжету — тут).

Продовжує він уже без мілітаристської лексики, намагаючись проаналізувати з’їзди основних партій. Журналіст вказує, що «ситуація для “Свободи” складна. Соціологія засвідчила проблеми навіть з подоланням прохідного бар’єру». Це правда, адже, як показує опитування КМІС, за партію проголосували б лише 2,2%, якби вибори відбулися в кінці серпня. Про це Ясинському варто було б зазначити, а не посилатися на невідому «соціологію». Атмосферу з’їзду автор сюжету показує як суцільні суперечки навколо маловажливих тем, як-от, наприклад, гасел для виборчої кампанії.

«Станіслав Ясинський, кореспондент: Кожен може висловитися, тож збори затягуються. Найзапекліша суперечка через гасло. Пропоноване “так, переможемо” у присутніх викликає спротив. Експертна думка Ірини Фаріон, мовляв, наше і ющенківське “так” — різні частини мови нікого не переконує. Ще гірше реагують на пропозицію додати до “переможемо” “ми”. Адже це надто тхне Литвиним. Компроміс обіцяють обговорити і випробувати в процесі агітації».

Однак з’їзд проурядової партії «Народний фронт» Ясинський подає стриманіше та дає більш-менш конструктивний синхрон лідера політсили Арсенія Яценюка.

«Станіслав Ясинський, кореспондент: Фронту змін Арсенія Яценюка Народний фронт тепер без камуфляжу на білбордах. Замість цього військова форма в залі та президії. Тут польові командири АТО повинні стати політиками. Бо новий Народний фронт зібраний Яценюком і Турчиновим позиціонує себе як партія перемоги.

Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України: “Ми будем наступати по всіх фронтах і будем захищати на всіх фронтах Україну. Перемога за нами. Вірте і будьте впевнені”».

Формально журналіст дотримується балансу. Показує з’їзд «Опозиційного блоку», навіть подає синхрон одного з лідерів Сергія Ларіна. Однак негативна конотація у висловлюваннях журналіста щодо цієї політсили відчувається навіть не поміж рядків.

«Станіслав Ясинський, кореспондент: Слово “стабільність” у гаслі цього учасника виборів з головою видає його засновників. Цей виборчий блок дуже нагадує більшість Януковича, і складається з новоствореної Партії розвитку, та ще кількох маловідомих партій і організацій, за якими ховаються знайомі обличчя. Сама ж Партія регіонів сьогодні заявила — на вибори не йде. У нинішньої так званої опозиції усе по багатому. З фуршетом, з широкоформатною поліграфією та прямою трансляцією. І це багатство не просто так. А за мир. Та віриться цим голубам миру мало».

Ясинський дозволяє собі суб’єктивні судження про недовіру проголошеному партією бажанню миру. Крім того, навмисно пов’язує політсилу з попереднім президентом Віктором Януковичем, розповідаючи про знайомі обличчя у її складі. Нібито в списках інших партій лише нові обличчя.

Після того журналіст показує з’їзд партії «Батьківщина», закінчує він досить дивно, зазначаючи, що «у Блоці Петра Порошенко з’їзд готували в авральному режимі. Він почався, а списків немає і досі», хоча далі каже: «Президент запросив у парламент бізнесменів, медиків, журналістів, громадських активістів». Наприклад, новину про списки першої десятки партій сайт УНІАН оприлюднив у неділю о 17:55. Тобто в журналіста було щонайменше півтори години до початку ефіру, щоби зазначити імена хоча би першої десятки списку БПП.

Крім того, на завершення проглядається політична заангажованість автора. Він зазначає: «Після спільного виконання гімну Луценко пояснює свій підхід — важливі не імена, а професіоналізм». Інформація про виконання гімну неважлива та маніпулятивна — його виконують ледь не всі партії на з’їздах, але про такий патріотизм кореспондент наголосив лише щодо президентської партії, таким чином граючи на патріотичних почуттях електорату. До того ж у кращих традиціях провладної журналістики автор сюжету словами керівника партії фактично агітує за БПП.

Станіслав Ясинський у сюжеті жодного слова не каже про з’їзди таких партій, як, наприклад, «Самопоміч», «Громадянська позиція», «Сильна Україна» та «Радикальна партія Олега Ляшка». Остання, до речі, за тими ж опитуваннями від КМІС, на другому місці за популярністю. Також не згадує автор про долю Комуністичної партії.

«Інтер», «Подробности недели»

Редакція підсумкової програми «Подробности недели» вирішила не робити окремого сюжету про з’їзди та списки (відео — тут). Можливо, причиною тому стало вже згаданий нами факт,  що основні гравці проводили зібрання на вихідних. Відсутність детального висвітлення самих з’їздів редакція вирішила компенсувати участю представників партій у прямому ефірі.

Спочатку Дмитро Анопченко оголосив рубрику No comments, у якій подали нарізку кадрів зі з’їздів основних партій із досить суб’єктивно обраними фрагментами, таким чином розставивши певні акценти. Після цього на прямому зв’язку зі студією через включення були Віталій Кличко (БПП), Олег Ляшко («Радикальна партія»), Сергій Соболєв («Батьківщина»), Руслан Кошулинський («Свобода»), Анатолій Гриценко («Громадянська платформа»), Іван Кириленко («Народний фронт»). Ведучий ставить їм усім питання, яке не стосується прямо теми виборів, але стосується головного питання для ситуації в країні: чого чекати країні — миру чи війни? Балансу серед різноманіття спікерів редакція не дотрималася. Дивно, але не вистачає «Опозиційного блоку», куди ввійшла Партія розвитку України, засновником якої є Сергій Льовочкін. Утім, дива на цьому не закінчуються. Після досить розлогих спічів політиків ведучий доходить висновку, який прямо аж ніяк не випливав із озвучених ними позицій, бо майже всі відповіді були досить обережними. Анопченко каже: отже, ми бачимо, що є «партія війни», є «партія миру», а ще — продовжує ведучий — «партія правди», й пояснює, що під нею він розуміє журналістів, які йдуть кандидатами в парламент за списками різних виборчих сил. І повідомляє, що йому приємно, що серед цих журналістів (отже, представників «партії правди»:), є і його колега Ольга Червакова. Ось цитата: «Ну даже из этого короткого опроса видно, вот что украинские политики разделились. Разделились на партию мира и партию войны. Тех, кто верит только в войну, и тех, кто готов воспользоваться шансом на мир. Ну мы будем сегодня много об этом говорить. Но отмечу, что есть еще одна сила – это партия правды. В парламент именно сейчас идет очень много журналистов, журналистов с именем. В том числе и особо приятно узнал только сегодня из новостей – моя коллега Ольга Червакова, она в партийных списках. Человек, который очень искренне настроен изменить то, о чем она до этого писала в своих сюжетах».

Далі ведучий запрошує інших політиків уже до студії, щоби обговорити майбутнє Донбасу. Спочатку розмова з Андрієм Парубієм, протитрованим як екс-секретар РНБО, хоча Анопченко вказав на його приналежність до списку проурядової партії «Народний фронт».

Після цього з’являється в студії Сергій Соболєв із «Батьківщини» (тобто вдруге після включення з ним кілька хвилин до того). Наприкінці розмови ведучий Дмитро Анопченко висловлюється на межі з агітацією: «Ви знаєте, це те, що ми всі найбільше хочемо. Чтоб вот эти новые выборы изменили парламент, чтоб говорильни больше не было, чтоб наконец-то какие-то перемены происходили. Были в том числе и новые лица. Дай Бог, Надежда Савченко когда-то войдет в парламентский зал, мы очень этого хотим. Дякую за розмову». Нагадаю, Надія Савченко — перша в списку кандидатів у депутати від «Батьківщини».

Ну і третім гостем став Сергій Ларін — один із лідерів «Опозиційного блоку».

Далі у студію запросили в. о. міністра економічного розвитку Анатолія Максюту та ударівця (отже, представника президентського блоку) Віктора Пинзеника. І в них ведучий Дмитро Анопченко хотів дізнатися, наскільки Україна близька до дефолту. Зрозуміло, люди, які представляють владу, відповісти чесно апріорі не можуть. От і вийшло, що Максюта й Пинзеник відсутність реформ пояснювали проведенням АТО, хоча ударівець і тримався позиції, що на війну все списувати не можна, а потрібно паралельно працювати.

«Анатолий Максюта, в. о. министра по вопросам экономического развития Украины: “Основним фактором, який сьогодні впливає на економічне життя — це ситуація, яка відбувається в східних регіонах. І ми це повинні відверто сказати. Це відволікає фінансові ресурси. Це відволікає людські ресурси. І це дає погані очікування для інвесторів. Тому ми зробили багато”.

Виктор Пинзеник, министр финансов (2005–2006, 2007–2008): “Не можна, тут немає такого дедлайна. Це, на жаль, такі речі, які ви ніколи не можете сказати, що це станеться в понеділок, вівторок чи в середу. Єдине, що ви можете сказати, якщо з цієї дороги не зійти, а це дорога нарощування боргу, то уникнути дефолту неможливо. Але я ще раз хочу наголосити — це не є приреченість, це означає, що треба проводити рішучі реформи. В нас складається феноменальна ситуація попри серйозні складнощі, які є в економіці, ми маємо унікальний шанс для ривка. Шанс, який зобов’язанні виконати. Ми, як ніколи, можемо це зробити”».

З-поміж хорошого, чим відзначився «Інтер», — висвітлення місцевих виборів на території Криму. Він єдиний із усіх каналів широко розповів про цю подію із сюжетом та включенням журналістки Юлії Крючкової з півострова. З-поміж інших каналів лише «Плюси» подали новину, але відпрацювали начиткою в студії, беручи за інформаційний привід заяву МЗС України про незаконність голосування.

Таке відчуття, що редакції інших підсумкових випусків визнали анексію півострова і спокійно сприйняли факт виборів на окупованій території України.

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

У верстці сюжет про з’їзди партій редакція «Фактів тижня» слідом за колегами з «1+1» вирішили поставити в середину ефіру, таким чином знецінюючи важливість події (відео сюжету — тут).

У підводці Оксана Соколова розповідає про основні тренди списків. «Оксана Соколова, ведуча: Як і передбачалося, до списків перекочували герої нового часу — активісти Майдану, волонтери, польові командири, опозиційні журналісти».

Щоправда, кого вона має на увазі, кажучи про «опозиційних» журналістів, невідомо. Ті медійники, про які каже ведуча згодом — Мустафа Найєм та Сергій Лещенко — апріорі не можуть вважатися опозиційними, адже їх включили у список партії влади.

Сам сюжет у Володимира Соколова вийшов майже без порушень. «Однак підкосити “Свободу” може “Самопоміч” львівського мера Андрія Садового», — каже журналіст без посилань.

«Володимир Соколов, кореспондент: У партії президента новим конкурентом, схоже, не засмутилися. Адже Блок Петра Порошенка соціологи називають лідером перегонів. Та ділити виборчий список на трьох був проти Віталій Кличко, УДАРу якого, згідно з домовленостями, начебто обіцяно половину прохідних місць. Втім, за словами експертів, є й інші причини».

У наведеному закадровому тексті ледь не найбільша кількість порушень стандартів на квадратний метр. Відсутні посилання на соціологічне опитування, за яким БПП — лідер; власна інтерпретація ставлення президентської партії до появи конкурента; узагальнене посилання на «експертів», після якого в сюжеті починається синхрон одного (!) політолога Вадима Карасьова; неперевірена інформація з приводу переговорів між УДАРом та БПП за місця у списку — надійності якої сам автор піддає під сумнів.

Крім того, в матеріалі наявні оціночні судження автора, який вживає фрази на кшталт «гучні політичні проекти», «несподівані кандидати», «кримський герой».

Варто звернути увагу на неточності в тексті, яких припустився журналіст. Так, він каже: «Серед нових облич ми також побачимо громадського активіста Ігоря Луценка». Але Ігор Луценко — майже півроку як не громадський активіст, а депутат Київради (посилання на сторінку сайту Київради з інформацією про депутат Ігоря Луценка — тут).

Далі. Журналіст зазначає, що українську льотчицю Надію Савченко, яку в «Батьківщині» помістили на перше місце у списку, «незаконно тримають у російській тюрмі». Хоча її утримують не в тюрмі, а в СІЗО, адже вироку в її справі ще не має.

Ну і ще одна неточність — журналіст називає Юлія Мачура, якого включили до списку БПП, Юрієм.

Виникають сумніви щодо доцільності використання синхрону політолога Володимира Фесенка. Журналіст у сюжеті ставить його коментар, у якому він виступає радше як соціолог, аніж як експерт політики.

«Володимир Фесенко, політолог: “На сьогодні великі шанси на проходження в парламент за партійними списками мають Блок Петра Порошенка, Радикальна партія Ляшка, партія “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка, “Батьківщина” і “Народний фронт”, і партія “Сильна Україна” Сергія Тігіпка. Близько до проходження в парламент — “Свобода”».

У сюжеті журналіст не подає інформації про об’єднання «Демальянсу» з «Громадянською позицією» Анатолія Гриценка.

Редакція «Фактів тижня» одна з небагатьох серед тижневиків, хто висвітлив подію — форум YES (відео сюжету — тут). Але зробив це, схоже, аби заразом і догодити власнику каналу — Віктору Пінчуку, який має ранг господаря» політичного форуму.

У сюжеті журналіст Михайло Малий зазначає: «11-ту щорічну зустріч YES засновник форуму Віктор Пінчук розпочинає з хвилини мовчання». Після цього подає невиправданий синхрон Пінчука про його молитви за закінчення війни.

«Віктор Пінчук, засновник Ялтинської європейської стратегії (YES): “Я молюся за те, щоб наша війна закінчилася. Ялтинська європейська стратегія має стати закликом до дії за порятунок миру, за розбудову України. Українці гинули за цінності, за нашу країну”».

Одразу після цього автор матеріалу каже: «Експерти світового рівня, зібрані на форумі, мають ключову мету — знайти рецепти того, як допомогти Україні тримати удар, як відповідати на внутрішні та зовнішні виклики, хто має допомагати їй у цій війні». Паралельно з цим текстом кореспондент підібрав відеоряд, на якому Віктор Пінчук йде з колегами та щось обговорює. Таким чином складається враження, що саме Віктор Пінчук один з тих, хто «знаходить рецепти».

Загалом журналіст не гребував включати відео з Пінчуком та його тестем Леонідом Кучмою в сюжет під час монтажу.

Сюжет такого рівня у журналістських колах називають не лише заказухою, а й паркетом, де майже 10-хвилинний матеріал — суцільний офіціоз.

ТРК «Україна», «События недели»

Тему з’їздів політичних партій редакція, на відміну від інших підсумкових випусків, помістила на початок ефіру (відео — тут). Але чомусь виділила заяву Партії регіонів про відмову від участі у виборах в окрему новину. Слова ведучого Олега Панюти редакція закріпила двома синхронами — лідера партії Бориса Колеснікова та політолога Костя Бондаренка, який, схоже, вже прописався в ефірі на ТРК «Україна». Причому коментар політолога виглядає як агітація.

«Кость Бондаренко, політолог: Решение Партии регионов не идти на выборы — это одна из форм политического протеста и форм политического привлечения внимания к ситуации в стране. Существует позиция парламентская и существует внепарламентская позиция, поэтому у Партии регионов есть все шансы проявить себя, вернуться к активной деятельности. У Партии регионов есть набор тех лиц — есть, присутствуют те лица, которые могут действительно партию поднять. Это и тот же Борис Колесников, тот же Александр Вилкул, тот же и Михаил Добкин. Каждый из них является профессионалом, каждый является специалистом. И я считаю, что, в принципе, эти люди могут сказать еще свое слово».

Крім того, завеликий хронометраж обох синхронів наводить на думку, що ця новина має ознаки джинси. Борис Колесніков своїм коментарем зайняв 44 секунди ефіру, а політолог — 39 секунд. Загальноприйнятий стандарт — до 30 секунд.

Підозр більшає, коли переглядаєш сюжет Ірини Смірнової, яка знову згадує, що регіонали відмовилися від виборів. Однак при цьому чомусь подає синхрон голови Партії розвитку України Сергія Ларіна. Далі автор сюжету перекручує слова одного з експертів.

«Ирина Смирнова, корреспондент: С кем бы теперь не объединился вчерашний партнер Партии регионов по оппозиционной коалиции — партия “Развитие Украины” — с синим явно будет недобор. А цвет-то хороший».

У сюжеті журналістка побудувала аналіз списків та з’їздів партій, поєднавши це з політтехнологічними засобами, які застосовують політсили, зокрема кольористикою зображальної реклами. Автор на власний розсуд вирішила, який колір хороший, а який ні. Хорошим кореспондент називає саме синій колір. Швидше за все, вона переказувала своїми словами коментар спеціаліста з піар-технологій, який по хронології сюжету наведено одразу після наведеного закадрового тексту. Однак у синхроні спеціаліст каже, що синій колір — нейтральний, а не хороший чи поганий. Мовою цифр: синій — це 0 між -1 та +1. Крім того, виникають сумніви, чи є компетентним політтехнолог у питаннях сприйняття-несприйняття певного кольору людським організмом.

«Сергей Дидковский, специалист по пиар-технологиям: Синий цвет — он самый нейтральный. То есть он не вызывает какого-то негатива, не вызывает какого-то особенного позитива. Просто это популярный нейтральный цвет. И тот политик либо та партия, которые сумели за собой этот цвет застолбить в своей внешней рекламе, в своем бренде, им, в общем-то, нормально».

Загалом сюжет Ірини Смірнової наповнений подібними порушеннями стандартів. «Ирина Смирнова, кореспондент: «В обществе сейчас есть несколько основных запросов, вокруг которых вертится вся предвыборная кампания. Первый запрос — на доброго царя, который возьмет на себя всю ответственность за страну и каждого украинца. Второй — запрос на безопасность. Люди готовы поверить каждому, кто пообещает им мир. Третий — запрос на территориальную целостность — социология показывает, что для украинцев сейчас это — один из приоритетов».

Журналіст подає таку інформацію про запити в суспільстві як даність, не посилаючись на жодні джерела.

«Ирина Смирнова: Еще один всем известный военный — Семен Семенченко — поддержал своим присутствием и вхождением в список партий львовского мэра Андрея Садового «Самопомич». Вроде бы и цвет приятный, и люди достойные, но пока социологи не видят эту партию и близко к 5-процентному барьеру».

По-перше, не зрозуміло, про яке опитування йдеться. Якщо навіть автор має на увазі дослідження КМІС, то говорити про те, що «Самопоміч» не проходить 5-відсоткового бар’єру, некоректно. Адже результати було оприлюднено Інститутом соціології 3 вересня. Але 9 вересня до партії Садового приєдналася «Воля» Єгора Соболєва та частина бійців батальйону «Донбас». Отже, зміна ротація списку партії «Самопоміч» теоретично може вплинути на електоральну думку.

«События недели» — ще одна й остання редакція підсумкових випусків новин найрейтинговіших каналів, яка розповіла про форум YES, що відбувся в Києві. Причому якщо до журналіста Наталії Кравченко претензій немає щодо сюжету, то от до редакції — великі зауваження.

Одразу після матеріалу ведучий Олег Панюта каже, що Україні потрібно пережити зиму зі зруйнованою інфраструктурою та дефіцитом газу, й додає: «О том, что энергетическая безопасность страны под вопросом, предупредил бизнес». Під словом «бізнес» Олег Панюта має на увазі представника ДТЕК, разом із яким ТРК «Україна» входить у структуру компанії «СКМ», яку очолює Рінат Ахметов. Редакція навіть не захотіла безпечно протитрувати і вказала приналежність спікера до конкретної компанії. Таким чином, це яскравий приклад реклами в ефірі випуску новин.

«Максим Тимченко, генеральный директор, председатель правления компании ДТЕК: Мы не сможем пройти нормально осенне-зимний период без консолидации усилий бизнеса, власти, регулятора, правительства и всех сторон, которые за это несут ответственность. С нашей стороны мы делаем все возможное. Сегодня ТРЕК самостоятельно фиксируют все восстановительные работы».

На цьому редакція не зупинилася. Останній сюжет про переселенців із сюжету Вікторії Чистюхіної на соціальну тематику плавно переходить у рекламний матеріал. Рекламують, звісно, Ріната Ахметова. Точніше, його фонд, який направив гуманітарну допомогу.

«Виктория Чистюхина, корреспондент: Таких остро нуждающихся, как Оксана, только в Першотравневом районе — 5 тысяч переселенцев. Гуманитарный штаб при Фонде Рината Ахметова уже во второй раз отправил эшелон в зону АТО.

Римма Филь, координатор гуманитарного штаба фонда Рината Ахметова: Люди просят еды, люди просят кушать. И люди, которые лежат в больницах, и пенсионеры… В городах, где, скажем так, сложно, мы работаем с помощью волонтеров. И в таком случае даже частная машина, в которой находится 50 или сто продуктов, поверьте, может спасти жизнь».

Загалом у сюжеті тричі згадувався фонд Ріната Ахметова. Однак найбільше обурює, що цю корпоративну рекламу автор створила, цинічно граючи на почуттях глядачів, адже наскрізний герой матеріалу — жінка-переселенка з дітьми, яким важко живеться в складних умовах.

Але й це ще не все. Крім корпоративної реклами, «События недели» відзначились у війні олігархів. Ворогом команда Ахметова обрала Коломойського, який серед іншого контролює компанію «Укрнафта».

Гостем студії став голова фіскальної служби України Ігор Білоус. У неділю його нібито звільнили, але, як з’ясувалося, було створено електронну скриньку, з якої невідомі особи розіслали фейкові повідомлення.

Спочатку Олег Панюта запитує в гостя: «Что-то пропало? И кому мешает ваша нынешняя должность?». Ігор Білоус прямо не відповів, тоді ведучий почав масовану атаку запитань: «Це схоже на – те, що ви робите, комусь не подобається і…», «Потужному бізнесу?», «По персоналіях ви знаєте, хто це? Могли б назвати?».

Ігор Білоус явно не хотів відповідати на такі провокативні запитання, тому Олег Панюта вирішив зробити контрольний постріл: «Чи не зв’язано це із діяльністю “Укрнафти” — з небажанням сплачувати податки?». Однак й тут Ігор Білоус викрутився, не влізши в суперечки Ахметова — Коломойського. Він вказав, що проблеми з податками має не лише «Укрнафта», ця компанія — «більш такий видний політичний організм в нашій економічній системі, який заслуговує уваги».

5-й канал. «Час. Підсумки тижня»

Сюжет про політичні перестановки сил 5-й канал вирішив поставити у верстці останнім (відео випуску — тут). З погляду дотримання стандартів, матеріал Олексія Братущака — найкращий з усіх підсумкових випусків новин головних каналів України. Він розповідає про основні тренди списків — журналісти, громадські активісти та військові. Також вдалим є пояснення політтехнолога, чому ці люди потрапили в списки.

«Денис Богуш, політтехнолог: “Самое правильное — это возможность быть понятными по военным вопросам в этой кампании. Второй тренд — Майдан. И политики видели, что они не могут выразить интересы Майдана. И получилось на Майдане большое количество активистов, которые не политики прямые, но они тоже стали известными”».

Кореспондент акцентує увагу на суперечках не лише у створенні «Опозиційного блоку», а й на взаємокритику у провладних партіях.

Щоправда, для повноти картинки не вистачає все-таки інформації про «Громадянську платформу», «Самопоміч» і долю комуністів.

Крім того, журналіст виправдано фокусується на проблемах при підготовці до виборів. «Олексій Братущак, кореспондент: Поки партії визначались зі своїми кандидатами, непоміченим залишилось формування окружних виборчих комісій».

Ці слова він підтверджує думкою експерта Ольги Айвазовської. «Ольга Айвазовська, координатор громадянської мережі Опора: “Технічні партії мають дуже серйозну квоту, яка може вплинути на хід голосування і проведення організації дня голосування, підрахунку голосів”».

При цьому в синхроні немає жодної назви таких «технічних» партій, що радує, в іншому разі сюжет можна було б назвати джинсовим.

Разом із тим, у сюжеті є кілька оціночних суджень, яких припускається автор матеріалу. Так, він вирішив, що саме «Майдан та війна змінили українців, але не політиків». Також після синхрону Юлії Тимошенко, де вона каже: «Наша команда, переформатована і оновлена, іде в новий бій», — Олексій Братущак у закадровому тексті зазначає, що «за цими словами гірка правда».

Загалом, попри те, що 5-й належить Петрові Порошенку, редакція та Олексій Братущак не впіймані на провладній пропаганді чи прихованій агітації / джинсі. Мало того, в іншому сюжеті про проект «Стіна» на російсько-українському кордоні журналіст Анна Мірошниченко критикує нинішній уряд.

«Анна Мірошниченко, кореспондент в кадрі: Для пропуску авто з держави в державу всі умови на кордоні є. А в разі військових провокацій не завадили б сучасні камери спостереження по периметру. Ось тут, на кордоні з Російською Федерацією, за урядовою ініціативою, мали б стояти вишки, новітні системи оснащення, сигналізація, датчики руху. Але поки що це лише фантазія. На жаль, урядова фантазія. На місці ж на кордоні з Російською Федерацією із свіжого лише рів. І то це не урядова ініціатива, а планова робота».

Ефіри підсумкових випусків новин показали ще одну негативну тенденцію — підготовлені питання для гостей студії. Це й раніше практикувалося, але при Януковичі стало нормою. Зараз же ця тенденція, як бачимо, зберігається.

Редакція «ТСН. Тижня» запросила в гості радника міністра МВС Антона Геращенка, з яким Алла Мазур обговорювала тиждень перемир’я на Донбасі (відео розмови — тут).

Коли ведуча зімпровізувала та запитала: «Скільки ще залишається в полоні? Остання цифра?» — Антон Геращенко прямо-таки здає редакцію, сказавши, щоб його на майбутнє попереджували про такі питання.

«Антон Геращенко, радник міністра внутрішніх справ України: “Понимаете, эти цифры ведет Служба безопасности Украины. Я попрошу, чтобы на будущее вы заранее предупреждали об этих вопросах, потому что мне сложно на них реагировать, если о них не предупреждают”».

Ще одна явка з повинною відбулася під час ефіру на «Інтері». Дмитро Анопченко під час розмови з міністром оборони Валерієм Гелетеєм питає в гостя, чи можна йому поставити незаплановане питання. Міністр, слід віддати йому належне, дозволив це зробити ведучому.

«Дмитрий Анопченко, ведущий: Спасибо, будем заканчивать. Будем говорить далее о выборах. Вы знаете, а можно я Вам незапланированный вопрос задам? А вы на выборы идете? Вот сегодня там партийные списки, мы целую огромную пачку распечатали фамилий. Ваша фамилия есть здесь?»

Моніторинг дотримання професійних стандартів українськими телеканалами під час  парламентських перегонів-2014 здійснюється громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Медіа та вибори» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк»

Сергій Лефтер, «Вибори та ЗМІ»