Валерій Іванов: Не варто підставляти «відповідальний державний орган», оприлюднюючи під його шапкою аматорські дослідження

Держкомтелерадіо запровадив щотижневий моніторинг ефірів провідних загальнонаціональних каналів («Інтера», «1+1», ICTV, Нового каналу, СТБ, ТРК «Україна», Першого національного, 5-го каналу) щодо присутності представників політичних сил – суб’єктів виборчого процесу.

За результатами цього моніторингу (див. тут і тут), висвітлення діяльності опозиційних сил у новинах переважає представлення провладних як за хронометражем, так і за кількістю сюжетів. До опозиційних автори моніторингу відносять такі політичні сили, як ОО «Батьківщина», УДАР, «Україна – Вперед!», ВО «Свобода», «Наша Україна», Радикальна партія. До провладних – Партію регіонів та КПУ.

Результати моніторингу Держкомтелерадіо кардинально відрізняються від результатів моніторингу, здійснюваного Академією української преси та асоціацією «Спільний простір» і комітетом «Рівність можливостей».

У коментарі для «Телекритики» Олександр Чекмишев, голова комітету «Рівність можливостей», роз’яснив методологію моніторингу, який здійснює його організація. Він наголосив, що інформація про посадовця у ЗМІ у виборчий період рахується в рамках ефірного часу кандидата (суб’єкта). І додав, що некоректно відносити до опозиції УДАР, «Свободу» й «Україна – Вперед!», бо вони не були ні у владі, ні в парламентській опозиції.

У свою чергу голова Держкомтелерадіо Олександр Курдінович заявив «Телекритиці», що «Батьківщина», УДАР, «Україна — Вперед!», «Наша Україна», «Свобода», Радикальна партія віднесені до опозиційних, бо вони вимагають «зміни нинішнього режиму Партії регіонів».

Сьогодні «Телекритика» подає точку зору президента Академії української преси Валерія Іванова.

– Думаю, треба вітати будь-які спроби дослідити, наскільки доступна для виборців інформація про політичні сили напередодні виборів. Звісно, така робота має вестися відповідально та професійно. Тим більше коли за висновками дослідження стоїть авторитет органу державної влади. Не певен, що тут може бути виправданням те, що втручається «людський фактор» або що Держтелерадіо «не має якісного технічного та програмного забезпечення, додаткового на це фінансування». Мені здається, що або треба робити справу якісно, або її не треба робити взагалі. Бо йдеться не про якісь оціночні судження, йдеться про тверді показники, яким люди схильні довіряти, тим більше що їх представляє «відповідальний державний орган».

Шкода, що «відповідальний державний орган» не залучив соціологів до розробки методології й методики свого моніторингу. Тоді вже на етапі підготовки можна було б уникнути більшості помилок. Зокрема й систематичних. Думаю, одним із найбільших питань є віднесення всіх партій, окрім Партії регіонів та КПУ, до опозиції. Причому процитоване з Вікіпедії визначення опозиції (до речі, я не став би називати його «класичним») не рятує ситуації. Бо і в тому визначенні теж сказано про те, що йде «у розріз з думкою більшості», а Партія регіонів сама по собі більшості не становить. Взагалі, у практиці подібних досліджень прийнято визначати ті політичні сили, які становлять правлячу коаліцію, як владу (при цьому вони в усіх країнах під час виборів гостро конкурують між собою), ті, що перебувають у парламентській опозиції – як опозиційні, а ті, хто не представлений у парламенті – як треті сили. Але навіть якщо Держкомітет не погоджується з таким підходом, то чи не коректніше було б давати політичні сили окремо, щоб, за висловом пана Курдіновича, «дати можливість читачам самим визначатися», чи належать ті чи інші політичні сили до влади.

Викликає подив, коли Держкомітет відмовляється відносити висвітлення діяльності лідера та першого номера в списку владної партії до її активів. Звісно, що очільники держави мають займатися своєю справою і під час виборів, але те, що вони роблять, іде «в шкатулку» партії влади. Є навіть термін «бонус влади», який констатує як норму, що влада завжди створює більше інформаційних приводів, аніж опозиція. Мова тільки про пропорції. В демократичних країнах вони помірні, а в нас вражаючі. Хоча, звісно, якщо об’єднати всі партії, окрім одної, під загальною назвою «опозиція», як це зроблено у моніторингу Держтелерадіо, то різкий дисбаланс можна і приховати.

На жаль, з відповіді голови Держтелерадіо так і не стала зрозумілою методологія проведення моніторингу. Тут багато питань. Ну, наприклад. Не можна, шановні колеги, поєднувати дані реклами та новин. Навіть в Україні, з нашими новинами, які все більше нагадують уже не приховану, а явну рекламу. Бо це принципово різні речі: новини та реклама. І робитися вони мають за часто протилежними принципами. І обов’язково треба вимірювати синхрони політичних сил. Бо саме через синхрони політики можуть «напряму» (навіть враховуючи редакторську обробку) звертатися до аудиторії.

Але й інше вражає. Це тільки здається, що, посадивши людину біля екрану та давши їй у руки секундомір, можна отримати достовірні дані. При цьому ще посадивши на «цілодобовий ефір». Подальші підрахунки просто вбивчі: 10 осіб складають дві групи, які дублюють одна одну. При цьому 5 осіб із кожної групи дивляться ефір восьми каналів, моніторинг яких ведеться. Потім, як зрозуміло з відповіді, ще по записах повторно підраховуються випадки, коли кілька суб’єктів виборчого процесу з’являються в одному сюжеті. При цьому ці працівники, за словами голови Держкомтелерадіо, ще виконують власні посадові обов’язки, а проглядають ефір завдяки «ентузіазму». Можна, звісно, вигукувати «чудо!», але це насправді сумно. Мабуть, усе ж таки не варто підставляти «відповідальний державний орган», оприлюднюючи під його шапкою подібні аматорські дослідження. Мені здається, що Держкомтелерадіо мало відповідально підійти до елементарної підготовчої роботи. Якщо бракує власних фахівців, а до недержаних структур звертатися за порадою не хочеться, то в країні є Інститут соціології Національної академії наук України. Там багато висококваліфікованих працівників, які б залюбки допомогли уникнути багатьох прикрих помилок, що перетворюють варте довіри дослідження на сумнівні спостереження на кшталт «одна бабка сказала».

Фото – osvita.mediasapiens.ua