Чорний і майже білий піар на сторінках інтернет-видань

Які інтернет-видання стали інструментами чорного політичного піару і чи фільтрують онлайн-ЗМІ повідомлення прес-служб партій? Про це у моніторингу публікацій інтернет-видань за 3–9 вересня 2012 року.

Звідки витікає піар-бруд

Є десяток псевдоновинних інтернет-видань, які регулярно стають стартовими майданчиками для запуску хвилі чорного піару проти котрогось із політиків або інших публічних осіб. Спроби запустити такі хвилі робляться часто. Надзвичайно часто. Інша справа, що більшість із них провалюються, а викладений «компромат» лишається непоміченим. Більшість, але, на жаль, далеко не всі.

Приміром, існує такий собі ресурс Daily.ua, автори якого запевняють, що знають, «що відбувається за кулісами української влади та опозиції! Сайт DailyUA – це виключно ексклюзивна інформація про політичне, економічне та культурне життя України. Сьогодні ми пишемо про те, про що завтра всі говоритимуть».

У розділі «Публікації» на цьому сайті всі тексти як на підбір – суцільне розвінчання смертних гріхів представників Об’єднаної опозиції та партії УДАР. Джерелами «ексклюзивної» інформації зазвичай виступає «хтось, від кого автор щось чув». А почути журналістам видання вдається різне. Наприклад, те, що Арсеній Яценюк дав розпорядження своїм політтехнологам «пройтись по школам, найти там выпускников, и подучить их, что, когда и как нужно говорить… По идее штаба Яценюка, политтехнологи также должны сделать социологический опрос на тему, какой ученики хотят видеть Украину, и записать все это на видеокамеру. А уже на президентских выборах будут смонтированы рекламные ролики, где кандидат в президенты Яценюк обещает воплотить в жизнь детские мечты». Цим з журналістом поділилися самі ж політтехнологи.

А заступник керівника центрального виборчого штабу УДАРу Володимир Куренной розказав по секрету, що «купив» журналіста газети «Коммерсант» Романа Рожкова. Автор Daily.ua не втримався і видав цей секрет читачам: «За небольшое вознаграждение в размере около 5 тысяч долларов США этот работник “пера и микрофона”, вроде бы, согласился в сентябре-октябре поработать на УДАР, вообще, и на Куренного, в частности».

В обох випадках – і в матеріалі про Яценюка, і про Куренного, коментарів або відповідей тих, кого звинувачують, немає. Не з’являються вони на сайті й пізніше. Натомість у новині про підкуп кореспондента «Коммерсанта», до речі, російського кореспондента, який проживає в Москві, є приписка: «К сожалению, Рожков не очень известен в узких журналистских кругах, и нам пока не удалось с ним связаться, чтобы он подтвердил или опровергнул заявления Куренного. Но через сайт “Коммерсант” мы отправили ему этот вопрос и с нетерпением ждем ответа. Хотя ответ можно предугадать заранее. Если оплата работы Рожкова идет в долларах, то тут явное нарушение украинского законодательства, не говоря уже о налогах. Об этом вряд ли кто будет признаваться журналистам». Не оприлюднили на сайті й коментаря самого Куренного, який він лишив на свої сторінці у Facebook, про те, що інформація Daily.ua не відповідає дійсності: «Некий сайт опубликовал просто бредовую информацию. Автор с уверенностью глупого мерзавца сообщает какую то ерунду. Дело в том, что я даже не знал до прочтения этого бреда, что такой журналист Рожков существует! Никогда его не видел, о нем не слышал и даже не снился он мне)».

У не менш брудній статті про Анатолія Гриценка, яка «пришла на электронный адрес DailyUA» нібито від блогера Вероніки Глібової, є ремарка редакції: «К сожалению, нам не удалось взять комментарий у самого Анатолия Гриценко, но мы всегда готовы обнародовать его точку зрения». Тобто відсутність точки зору протилежної сторони редакція якщо й пояснює, то лиш тим, що з цією стороною зв’язатися не вдалося. Така собі імітація намагання дотримуватися балансу думок. А в решті п’яти матеріалах провокаційного змісту, в яких очорнюється опозиція і які з’явилися на Daily.ua минулого тижня, немає навіть і цієї імітації. Про протилежну точку зору там у принципі не згадується.

Спочатку нас здивувало, що новина про Куренного потрапила навіть у стрічку новин ukr.net, де випадкові новини з сумнівних сайтів з’являються нечасто. Але, як з’ясувалося згодом, левова частка відвідувачів приходить на Daily.ua саме з ukr.net, на якому, якщо судити з відкритої статистки на bigmir.net, регулярно розміщуються лінки на статті видання. Тож саме таким шляхом примітивний псевдокомпромат отримує можливість потрапити в маси.

Єдиним інтернет-виданням, яке передруковує або хоч якось реагує на «компроматні» тексти Daily.ua, є сайт про політтехнології Politteh.org. І все б нічого, якби ці тексти аналізувалися там з точки зору політичного піару або подавалися як приклади використання брудних передвиборних технологій. Але ж вони з’являються просто у розділі «Новини». І якщо матеріали на Daily.ua, як нам здається, здатні викликати скепсис навіть у не надто підготовленого читача – маловідоме видання публікує інформацію, джерела якої не вказані і яку, попри її «гостроту», не передруковує жодне інше більш-менш поважне ЗМІ, то ці ж тексти на сайті про політтехнології сприймаються геть інакше – з більшою довірою. Адже виникає ілюзія, нібито інформація інсайдерська і справді ексклюзивна, отримана політтехнологами від колег політтехнологів.

Виникає питання, чи реагувати мішеням брудних інформаційних атак на викиди в їхній бік? На нашу думку, зважати не варто, бо публічне коментування інфосміття – у власних блогах або ЗМІ, лиш приверне до нього увагу. А саме це потрібно провокаторам. У протилежному ж випадку обговорення псевдокомпроматів, найбільш імовірно, не вийде за вузькі межі периферійних сайтів, на яких їх і викладають, і ніякого суспільного резонансу це не викличе. Що й підтверджують два згадані вище приклади.

Важко сказати, як би розвивалася історія довкола екс-журналістки та кандидата в депутати по мажоритарному округу на Львівщині Тетяни Чорновіл, якби вона не відреагувала на першу провокаційну публікацію на свою адресу, що з’явилася наприкінці серпня. Не факт, що попри її ігнорування провокатори не форсували би тему у надалі, та цілком можливо, що цього б таки вдалося уникнути.

Історія з Чорновіл, проти якої останні кілька тижнів ведеться інформаційна війна в мережі, почалася зі статті «Журналистика с диагнозом», опублікованій 30 серпня на ще одному сумнівному сайті – «RT.KORR Украина». Авторка матеріалу доводила, що «Татьяна Чорновол еще с подросткового возраста состоит на учете психиатра с диагнозом “синдром гиперактивности с признаками шизоаффективного расстройства по смешанному типу”». І навіть опублікувала нібито скан довідки з міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, яка підтверджує, що журналістка стоїть на обліку в лікарні. Невдовзі цю статтю передрукувало ще кілька видань відповідного рівня, зокрема «Фраза.ua», її ж підхопили деякі новинні агрегатори, серед яких опинився й ukr.net. У свою чергу, Тетяна Чорновіл на публікацію зреагувала і в блозі на «Українській правді» написала, що з цього приводу думає, та довела, що довідка є підробкою.

Однак цим ситуація не вичерпалася. Вже 4 вересня на іншому не менш сумнівному сайті вийшло нібито інтерв’ю з колишньою співробітницею психіатричної лікарні, в якій нібито лежала Тетяна Чорновіл. І вона нібито згадала про дівчину чимало, приміром те, що «она одна из самых бешенных, пару раз меня за руку укусила! Вообще не сдерживала себя. Всё ей враги вокруг чудились, никак упокоиться не могла. Бегала как подорванная, вечно надо куда-то бежать, что-то делать, с кем-то бороться. Так что сейчас, когда Вы говорите, что она пошла в депутаты, мне все понятно. Наверное, скоро еще раз привезут».

Підливають масла у вогонь одіозні журналісти Олександр Чаленко та Анатолій Шарій. Останній у згаданій вище статті стверджує, що довідка з психлікарні потрапила в мережу завдяки йому, точніше, його надійному знайомому, старшому лейтенанту і слідчому СУ ГУ МВС України декому Єгору Євгенійовичу Шмерецькому – саме він дістав довідку. А Олександр Чаленко передруковує у блозі на «Українські правді» детальну розповідь Шарія про цю довідку. Очевидно, щоб вивести обговорення за межі маловідомих периферійних інтернет-видань і роздути тему. Шарій у дописі зазначає, що, можливо, документ є підробкою, бо де і як лейтенант його дістав, він не знає. І навіть невиразно просить у Чорновіл пробачення за його поширення. Та водночас натякає: цілком можливо, що довідка є оригіналом, адже «то, что вместе с реальными и нужными мне документами по старому киевскому убийству криминального директора одного из рынков, к которому, к слову, напрямую причастен брат одного из самых известных украинских “политзаключенных”, мне была продана эта фигня по Черновил – эксцесс исполнителя. Или дурость, и желание показать свою значимость, переплюнуть других информаторов, за долю малую еженедельно присылающих кое-что. Где он ее откопал – не знаю, а он не отвечает сутки))»)… Тобто Шарій вказує на те, що, зазвичай, його інформатор дістає достовірні документи, а ось щодо довідки про Чорновіл – ситуація поки незрозуміла і перевірити її він наразі змоги не має.

Провокація триває. 10 вересня раптом ще ту першу статтю про Чорновіл передруковує кілька сумнівних інтернет-видань. А 13 вересня в ліфті Тетяну обливають зеленою фарбою (хронологічно це вже виходить за межі нашого моніторингу, та не хочеться розривати історію). І це стає приводом для подальшого шуму й очорнення журналістки. Так, у блогах на сайті інтернет-видання «Полемика» з’являється нова публікація Анатолія Шарія, в якій він нібито викриває Чорновіл – мовляв, вона все підлаштувала для того, аби пропіаритися. Цього разу журналіст вже не вибачається.

Один із основних його аргументів зводиться до того, що 12 вересня, напередодні нападу, у журналістки була коротка стрижка, а на фото після інциденту – волосся у неї вже довге: «Обратите внимание на стрижку Татьяны. Взгляните теперь еще раз на фото того, как выглядели ее волосы через день, после “озеленения”. Они отросли за ночь, я правильно понимаю?». Як доказ він викладає відео з програми «Політклуб Віталія Портнікова» від 12 вересня, гостем якої була Чорновіл. Справді, з ракурсу на цьому відео здається, ніби у журналістки коротка зачіска. Проте на кадрах іншого відео з цієї ж програми прекрасно видно (01:20), що вона просто зібрала волосся.

Ретрансляція VS фільтрація прес-релізів

Все описане вище – яскраві приклади чорного політпіару. Тепер поговорімо про майже білий і майже не агресивний піар. Приміром, про десятки прес-релізів, якими прес-служби щоденно закидають редакції.

У попередньому моніторингу ми писали, що інтернет-видання в гонитві за оперативністю подачі інформації часто перетворюються просто на ретрансляторів почутого й побаченого, натомість у суть питання не надто заглиблюються. В контексті виборів (і, зрештою, не лише їх) ця проблема має ще один аспект – чимало ресурсів ризикують стати, окрім всього, ретрансляторами повідомлень прес-служб політичних партій чи окремих політиків. А повідомлення прес-служб – це, у найкращому випадку, однобічно подана інформація, у найгіршому – просто рекламний текст, але аж ніяк не повне і об’єктивне відображення дійсності.

На прикладі висвітлення теми, яку інтернет-виданням підкинула прес-служба Партії регіонів, ми дослідили, чи фільтрують видання повідомлення прес-служб, як використовують та подають надіслану ними інформацію і чи повідомляють читачам, що в основі тексту – прес-реліз партії.

Отже, 4 вересня Партія регіонів поширила прес-реліз із гучною заявою Олександра Єфремова про те, що «Партія регіонів менше обіцяє, ніж робить», а її передвиборна програма не містить популістських обіцянок і того, що неможливо виконати. Про це політик заявив під час ефіру «Свободи слова» на ICTV.

Власне, заява про відсутність популізму є не чим іншим, як яскравим виявом цього-таки популізму. Звісно, зараз, для підтвердження сказаного, ми не будемо вдаватися до аналізу обіцянок і діяльності Партії регіонів. Але є здоровий глузд, який підказує, що жодна з партій не виконує не те що всіх, але й половини своїх обіцянок. А ще є, приміром, прекрасний сайт «Владометр», на якому фіксують виконані й невиконані обіцянки партій та окремих політиків. Або ж свіжий моніторинг фундації «Відкрите суспільство» підсумків роботи політичних сил у Верховній Раді останнього скликання щодо виконання їхніх передвиборних обіцянок. Активісти проекту проаналізували передвиборні програми партій, законопроекти, зареєстровані ними вже у парламенті та ухвалені в результаті закони. Виявилося, що Партія регіонів* не виконала 17 з 28 обіцянок, а ще про 18 просто забула (в Раді навіть не було зареєстровано жодного законопроекту, спрямованого на їх виконання), БЮТ – 70 з 94, Компартія – 50 з 58 (*за лінками по назвах партій – детальний звіт щодо виконання передвиборних обіцянок кожною зі згаданих партій).

Тобто йдеться про те, що заява Єфремова видається не більш як рекламою, розрахованою на невибагливого глядача. Робити з цього «голу» новину – без бекґраунду, контексту і зіставлень, на нашу думку, нерозумно. Адже видання таким чином перетворюється на рупор партії і безкоштовний агітмайданчик, а свої основні функції – роз’яснення, контролю і конструктивної критики, втрачає.

Втім, деякі видання пішли саме цим шляхом – просто передрукували прес-реліз як новинний текст. Без змін, доповнень і натяків на альтернативні точки зору. Вийшов такий собі дифірамб Партії регіонів. Приміром, він з’явився на сайті газети «Комментарии» (лише у розділі новин Луганська, рідного міста нардепа) та «Полемики».

Але якщо «Комментарии» та «Полемика» зазначили, що інформація надана прес-службою, то «Обозреватель» цього не зробив і взагалі опублікував дещо підкоригований прес-текст, як матеріал журналістки Світлани Несчетної. «Газета по-українськи» та «Цензор.net» цю новину теж виклали без особливих змін, проте в тексті розмітили лінки й на інші, «альтернативні» новини, які в принципі збалансовують заяву регіонала: «Регіонали перевершили всіх за кількістю солодких обіцянок» та «Батьківщина зняла ролик про золотий унітаз професора».

Інші ж видання цій заяві Єфремова уваги не приділили взагалі, натомість озвучили іншу думку (висловлену ним на «Свободі слова»), про яку в офіційному прес-релізі не йшлося: «Критиковать Януковича за его спиной – неприлично». Ці слова стали заголовками публікацій на «Українській правді» (вона запустила новину), «Кореспондент.net», «Ліга.net», «Подробностях», «Фокусі», «Сегодня». Таким чином, видання проігнорували передвиборний популізм політика та солодкий прес-реліз партії і привернули увагу до заяви й ситуації, висвітлення якої має більшу суспільну значущість. Адже публічно й конструктивно критикувати владу, і дії президента зокрема, потрібно. Це природній і необхідний процес, який має відбуватися у будь-кому здоровому суспільстві.

Лєра Лауда

Фото –  focusgoroda.ru