«Чорний лебідь» кандидата Зеленського

Бог любить англійців. Він створив їх для того, щоб вони підказували йому ідеї нових експериментів над людством, коли в нього на це не вистачає часу. Самих англійців бог жаліє. Тому ці експерименти ставить не на них. Для експериментів у нього є спеціальна нація: українці.

Англієць Чарлі Брукер кілька років тому написав сценарій серіалу «Чорне дзеркало», в одній із серій якого учасником довиборів у Великій Британії стає мультиплікаційний синій ведмедик Валдо. Спочатку Валдо є просто персонажем гумористичного політичного шоу, де вдало кепкує з одного з учасників перегонів. Бачачи успіх, продюсери відправляють вагончик із телеекраном на вулицю, де він супроводжує цього політика під час його зустрічей із виборцями і продовжує кепкувати з нього. Валдо дражниться, показує пеніс та дупу, й натовп у захваті. Раціональні аргументи, які може протиставити йому класичний політик, виглядають блідо. Валдо балотується, бере участь у дебатах і позиціюється як незалежний кандидат. За нього голосують ті, хто до того був проти всіх, а також ті, кому це просто по приколу.

Продюсери в захваті настільки, що знаходять партнера, який пропонує масштабувати Валдо як глобальний політичний бренд. В актора, який весь цей час озвучував ведмедика, здають нерви й він відмовляється брати участь у подальшій кампанії. Але продюсерам байдуже: вони викидають його із процесу й Валдо починає озвучувати інший актор. Зрештою на довиборах Валдо займає друге місце, поступившись лише політику, з якого він кепкував. Актор, що починав його озвучувати, опиняється на вулиці і якось під час спроби розбити від безсилля вуличний екран, по якому саме показували Валдо, його на смерть забивають поліцейські. Валдо крокує по планеті.

Трохи згодом уже не продюсеру — персонажу серіалу, а цілком реальному Ігорю Коломойському спало на думку висунути кандидатом на пост президента України Володимира Зеленського. І наш натовп теж впав у захват.

Зазвичай оцінити ефективність будь-якої промокампанії складно через те, що на просування продукту / ідеї / бренду / політика одночасно впливають багато факторів. У випадку із Зеленським усе не так: його нинішнє перше місце в опитуваннях — це заслуга промо і тільки промо. Попри формальне існування партії «Слуга народу», її реальної діяльності ви ніде не помітите — навіть банально не побачите її представників серед учасників політичних ток-шоу, окрім політтехнолога Дмитра Разумкова, який поки що є єдиним представником Зеленського в політичних дискусіях. Хоча в інших форматах цей кандидат є медійно гіперактивним.

Ось фрагменти телепрограм каналу «1+1» за минулі суботу…

… й неділю.

Скільки проектів «Кварталу 95» нарахуєте?

А це ж іще не все. На «1+1» і каналах StarLightMedia виходить пряма реклама. У кіно — повнометражний фільм «Я, ти, він, вона». Також команда активно гастролює: з цього моменту й до 1 квітня я нарахувала 10 концертів «Вечірнього кварталу» і 48концертів «Ліги сміху» по великих і не дуже великих містах України. Майже «Ласковый май».

Дуже талановито й точно Зеленського просувають в інтернеті. По-перше, мова про серію роликів у YouTube «Зе! Президент Слуга народу»: у цих 20-хвилинних відео Володимир зустрічається з виборцями під час своїх концертів в Одесі та Львові, а також з експертами і представниками громадянського суспільства й обговорює з ними основні проблеми, які турбують українців. Відео зняті чудово, й мені було справді цікаво їх дивитися. Щоправда, склалося враження, що набір проблем для обговорення був узятий із виступів команд «Ліги сміху»: мовляв, про що найчастіше жартують у регіонах, те й турбує українців найбільше — тарифи, корупція, еміграція.

Теми війни в цих відео принаймні поки не торкалися — жартувати про неї точно складно. Але якщо ви думаєте, що Зеленський не знайшов, як інакше сказати про війну, то це означає, що ви його досі недооцінюєте: команда змонтувала документальний фільм про те, як «Квартал 95» влітку 2014 року гастролював на передовій.

В описаних вище інтернет-відео про проблеми бракує одного суттєвого елементу: вони нічого не говорять про шляхи вирішення цих проблем. Вони так і побудовані: мудрий майбутній керманич збирає в себе представників народу і просить окреслити йому якусь сферу. Поки ті у відповідь накидують статистику, час ролика вичерпується. Проблиск думки про вирішення окреслених проблем я почула двічі. Вперше — коли Зеленський запитав, що можна зробити без підтримки парламенту. Відповідь експерта вам не сподобається: він сказав, що парламент буде не дуже проти (ага, авжеж). Вдруге — коли в темі про тарифи один із присутніх порадив дослухатися до присутнього там же Андрія Геруса: мовляв, достатньо поставити перед ним завдання й за місяць він знайде, на чому можна зекономити. Я не експертка в експертах із енергетики, але в інтернет-пабліках, які я підозрюю в близькості до Ахметова, люблять писати про близькість Геруса до Коломойського. Паливно-енергетична галузь, можна припустити, буде однією зі сфер, яку спробує перетрусити Коломойський, якщо після президентських виборів поверне свій вплив. Не варто розслаблятися й банківському регулятору.

Зате у штабі Зеленського чудово розуміють власну проблему: кількість переглядів промовідео на YouTube не обов’язково корелює з кількістю голосів у бюлетенях, бо молодь не ходить голосувати. Тому тут запустили цілу серію youtube-роликів «Непроевыборы»: як голосувати не за місцем реєстрації; як перевірити, чи ви є у списках; як голосувати в Польщі; як голосувати переселенцям. Взагалі дивно, що такі ролики знімає не ЦВК, а один із кандидатів.

Звісно, головним пострілом Зеленського в цій виборчій кампанії має стати серіал «Слуга народу — 3». Моє улюблене на сьогодні місце в його трейлері — те, де двоє персонажів-кандидатів у президенти, чоловік і жінка, домовляються разом замочити Голобородька-Зеленського:

• Нам головне — пролізти в другий тур. Потім будемо домовлятися.
• Треба його мочити єдиним лайнометом. Скажемо, що він маріонетка олігархів.
• Хто на це поведеться?
• Та яка різниця? Хай відмазується. Запустимо тему, що він — агент Кремля.
• Чекай, у нас я — агент Кремля.
• Так, так, так… Хоча хай відмазується.

Українці, які й нині вже плутають реальність із вигадкою, підміняючи образом Голобородька образ реального Зеленського, від такого перегукування новин і серіалу остаточно втратять орієнтацію в часі й просторі. Взагалі, ведення виборчої кампанії за допомогою розважального контенту — це «чорний лебідь», ноу-хау, яке проґавили абсолютно всі технологи, аналітики й експерти. Ті, хто на українському телебаченні виробляв розважальний контент, традиційно стояли в ієрархії нижче тих, хто мав можливість впливати на контент інформаційний. Сподіваюся, всі вже починають розуміти, що обставини швидко змінюються?

Друга важлива риса кампанії Зеленського — майже абсолютне ігнорування ним спілкування із журналістами. Самі журналісти дещо по-снобськи пояснюють це неготовністю Володимира фахово відповідати на складні запитання. Але вони не хочуть визнавати, що якщо іншим кандидатам журналісти потрібні як посередники між ними та аудиторією, то Зеленський чудово досягає аудиторії без їхньої участі та навіть отримує від неї зворотній зв’язок — наприклад, коли пропонує всім охочим надати пропозиції для його програми або кандидатури для його команди. А журналісти все одно пишуть про нього. Виходять навіть цілі журнали з його фото на обкладинці, де про нього розповідають інші люди.

Все дуже круто й весело. Єдине «але»: в цій метушні, жартах, гастролях самому Володимиру варто не почати плутати реальність із вигадкою.