Оплата джинси – це податок, який політики сплачують журналістам, – політтехнолог
Політикам не дають відмовитися від джинси самі ЗМІ?
«Оплата джинси – це податок, який політики сплачують журналістам», – сказав політтехнолог Дмитро Фіщенко, відповідаючи на прес-конференції на запитання журналіста інтернет-видання «Вибори і ЗМІ» (проект ГО «Телекритика»), яке місце серед інструментів впливу на виборців посідає політична джинса у ЗМІ.
Під час прес-конференції «Політична реклама і піар: як стати депутатом», яка відбулася 9 серпня в інтернет-виданні «Обозреватель», директор Інституту розвитку політтехнологій «PolitPR Ukraine» Дмитро Раімов запевнив присутніх, що політики й їхні консультанти готові відмовитися від політичної джинси, але цього їм не дозволяють зробити самі журналісти.
«Чи готові журналісти відмовитися від шалених грошей, які вливаються в їхні видання? Політики, їхні піарники, політтехнологи, консультанти готові відійти від політичної джинси. Вони розуміють, що не потрібно ніякої джинси – слід створювати події, які зацікавлять журналіста. Проте, на центральних телеканалах є установка – будь яке згадування бренду, як комерційного, так і політичного, має оплачуватися. У друкованих ЗМІ за вихід інтерв’ю з політиком, навіть після яскравої події за його участі, вимагають оплати. Оплати всього, починаючи з фотографії і завершуючи самою статтею. В регіональних ЗМІ питання напряму впирається у гроші – журналісти навіть не прийдуть на прес-конференцію, якщо їм не заплатять», – впевнений політтехнолог.
Голова НМПУ Юрій Луканов вважає, що якби журналісти брали гроші за кожне згадування політика чи партії, то у цих політиків і партій не вистачило б коштів оплачувати всі матеріали. «Журналісти готують безліч статей і інтерв’ю з політиками без “доплат зверху” – це їхня робота. Вони мають висвітлювати політичне життя країни і не можуть ігнорувати його учасників. Так, на жаль, трапляються випадки, коли вимагають гроші за публікації. Але це не є масовим явищем. Інша справа, коли політик хоче, аби писали про кожен його крок і писали добре – тоді він несе гроші в редакцію, домовляється з керівництвом. У таких випадках не можна звалювати всю вину на журналістів. Винен той, хто приніс гроші, і керівництво засобу масової інформації, яке їх взяло», – зазначив Юрій Луканов.
«Вибори і ЗМІ»
