Вікторія Сюмар: Мені дуже цікаво, як команда нового президента реалізує заяву про деолігархізацію ЗМІ

Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар – про роль ЗМІ та соцмереж у виборчій президентській кампанії.

Заступниця голови парламентської фракції «Народний фронт», голова комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар в інтерв’ю «Детектору медіа» звернула увагу, що в Україні вперше відбулася така віртуальна виборча кампанія, роль ЗМІ в якій була ключовою.

За її словами, особливо зріс вплив різних соціальних мереж, які стали виконувати функцію розслаблення. «Ефект картинки сьогодні стає ключовим у соцмедіа. Хто може запропонувати більш симпатичну картинку, той матиме більшу кількість прихильників і прихильності з боку користувачів соцмереж», – каже вона, додаючи, що це світовий тренд.

Зважаючи на те, що медіа зробили вибори, пані Сюмар запропонує низку змін до виборчого законодавства, зокрема стосовно дебатів і політичної реклами. Але чи вдасться їх ухвалити до парламентських виборів – велике питання. «Можна спробувати це зробити, якщо будуть інші правки до виборчого законодавства… Самостійно нам провести такі зміни буде надто складно», – зауважує Вікторія Сюмар.

Водночас голова комітету свободи слова дуже обережно оцінює плани в медіасфері нового президента та його команди. Найбільше її цікавить, як вони збираються реалізувати вже заявлену деолігархізаціяю медіа в Україні. На її думку, деолігархізація ЗМІ автоматично означає скорочення кількості ЗМІ в Україні. «Наш рекламний ринок не витримує такої кількості телеканалів. Якщо ви хочете їх деолігархізувати, зробити їх ринковими і живими організмами, то таких телеканалів може бути 3-4 в країні», – зазначає пані Сюмар.

– Вікторіє, якою була роль медіа у президентській кампанії-2019 в Україні? Наскільки сильно вони вплинули на результат?

– Як і раніше, ключовою. Ми вперше отримали настільки віртуальну кампанію. І фактично телевізор зробив президента.

– А соціальні мережі? Ви теж вважаєте, що соцмережі є елементом демократії та свободи слова?

– Соціальні мережі, безперечно, є вагомим чинником сучасного світу. Не дарма сьогодні найбільша капіталізація – компаній, які надають послуги соціальних медій. Їхня роль суттєво зросла. А на цих виборах особливо суттєва була в містах і великих містах.

І кандидати по-різному працювали в соціальних медіа. І ми побачили, як швидко відбувається еволюція. Від довгих розлогих текстів, які колись були в ЖЖ, а потім у скороченому варіанті перекочували у ФБ – до фото і відео в Інстаграмі. Ефект картинки сьогодні стає ключовим у соцмедіа. Хто може запропонувати більш симпатичну картинку, той матиме більшу кількість прихильників і прихильності з боку користувачів соцмереж. Бо соцмережі починають зараз виконувати функцію розслаблення. Людям набридло жити в напрузі, і це – ключова емоція.

– Це українська тенденція чи світова?

– Це абсолютно світова тенденція. Антиелітарність – так називають це західні експерти. Градація зникає, бо соціальні мережі зрівнюють усіх користувачів у своїх правах. У соцмережах написати топ-політикові «ти – дурень» тепер може кожен. Водночас цього не скажуть віч-на-віч. Навіть у телевізорі не сформують так свою позицію. Й ось одним з наслідків цього може бути марш протесту проти класичної касти політиків у бік некласичних представників політичного класу. І це теж одна зі світових тенденцій. Трамп – один з прикладів (Fox News Channel, твітер як приклади інструментів дуже простих сентенцій у щоденному спілкуванні зі своїм виборцем). І це в такій розвиненій демократії з потужними демократичними інститутами, як США.

А відповідальність у соцмедіа є мінімальною, тому що всі кажуть – це мій особистий щоденник, що хочу, те й пишу. Тренд у бік фрагментації дуже суттєвий, тому що навіть ФБ робить зараз акцент на більше спілкування в групах інтересів. А Інстаграм на цьому побудований, там не стрічка грає роль, а хештег, на який ти підписаний. І ця фрагментація суспільства точно не веде до більш глобальних уявлень про світ, точно не дасть відповідей на глобальні виклики, і точно не призводить до більшої відповідальності. Насправді це може призвести до деградації.

З цього приводу є надзвичайно цікава розмова з Марком Цукербергом, який називає соцмережі вершиною сучасного світу і розвитку демократії. Насправді ж, люди хочуть від соціальних медіа і відповідальності, і використовувати їх заради розвитку.

– У себе на сторінці у ФБ ви зазначили, що «після виборів, результат яких зробили медіа, робимо деякі правки до законів про вибори». Зокрема, дебати мають стати обов’язковими, з окресленими темами в межах компетенції; агітація поза межами кампанії має визнаватися порушенням; спростування інформації має стати обов’язковим та оперативним.

– Стосовно дебатів був зареєстрований законопроект Ірини Геращенко та Марії Іонової про обов’язкові дебати кандидатів у президенти перед другим туром виборів. Ми зробили комітетські правки до нього і порекомендували їх врахувати, особливо до другого читання. Ми вважаємо, що дебати мають стосуватися тем, які є у сфері відповідальності президента. Ми маємо вийти на шлях цивілізованих і професійних дебатів, якщо розуміємо, що в сучасному світі працюють інститути і правила. Оці правила треба задати. І коли дехто каже, що не можна зарегульовувати, то я хочу нагадати, що весь світ сьогодні йде шляхом підсилення регуляції процедур, й інтернету зокрема. Наприклад, те, що стосується судового оскарження, є однією з базових речей. Зараз інформація надзвичайно швидко поширюється, і якщо не мати можливості швидкого спростування з обов’язковим оприлюдненням, то це призведе до безвідповідальної всесильності медіа, які можуть стати просто медіакілерами і вбивати будь-кого.

Щодо використання телеефіру поза межами політичної реклами і передвиборної агітації кандидатами, то це питання, наприклад, врегульовано в США. Під час виборчої кампанії будь-який кандидат, який балотується, будь-яку свою появу на телеекранах має оплачувати як передвиборну агітацію. У наших правках поки що цього немає. Але ми зараз уже хочемо говорити про обмеження політичної реклами. Я вважаю, що в політичній рекламі мають бути заявлені або звіти, або програмні позиції. І фігурантами цієї реклами мають бути не будь-хто, а сам кандидат, який має говорити не будь-що, що йому наснилося, а на дуже конкретні теми, про те, що він збирається робити. От такі обмеження політичної реклами ми пропонуємо.

– А чи підтримає парламент ініціативу повної заборони політичної телереклами?

– Думаю, телевізійне лобі ніколи нам не дасть цього зробити, оскільки це один з ключових прибутків. Але я запропоную заборонити політичну рекламу в позавиборчий період.

– Чи встигнете це зробити до парламентських виборів? Чи парламентська кампанія пройде за старими правилами, і ми знову побачимо багато «віртуальних» кандидатів і партій?

– На жаль, бачу складну ситуацію в парламенті. Якщо після інавгурації не буде розпуску парламенту і його робота стабілізується, то можна спробувати це зробити, якщо будуть інші правки до виборчого законодавства. Я цього не виключаю. Самостійно нам провести такі зміни буде надто складно.

– Ви також зазначили, що «віртуальний світ без відповідальності замість омріяного “всього всіма” може призвести до краху світу реального». Вам не здається, що це вже відбувається?

– Одна з моїх улюблених книжок – «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, яка описала, як люди створили свій віртуальний світ, і що відбулося зі світом, де ліві ідеї стали ключовими. На жаль, у нас патерналізм є ключовим трендом, усі чекають швидкого дива. Хоча рецепт національного успіху, як показує досвід кожної країни, всього-на-всього в консолідованій важкій праці. Це не найпопулярніша політична теза, але про це свідчить світова історія. Згадайте, як тяжко після Другої світової війни працювали країни, які отримали поразку, і це стимулювало їх до важкої праці. А сьогодні – це провідні економіки світу. А вічне очікування швидких див, як правило, закінчується крахом ілюзій.

Я дуже хочу помилятися, що в нас це не просто очікування дива, а усвідомлення, що нестандартність може призвести до якогось інноваційного підходу в управління. І дай Боже, щоб так відбулося, але, тим не менш, нам треба розуміти, що ризики нового світу є вкрай високими. Тому що кожен починає жити в бульбашках своїх уявлень, замість того, щоб усвідомити, що наше життя залежить від нас. Не боги горшки ліплять. Ми самі створюємо своє життя, кожен на своєму місці. І процес децентралізації, який розпочався в Україні, є однією з базових реформ, дозволяє людям зрозуміти: ми на місцях можемо багато чого змінити, вирішити. І від нас залежить набагато більше, ніж якщо хтось прийде згори і все відразу повирішує.

Сьогодні може статися зміна патерналістських радянських уявлень. Вихід, думаю, у вмінні брати відповідальність, ризикувати, у підприємництві. Коли люди усвідомлять, що все залежить від них, тоді соціальні мережі можуть бути корисними, бо вони можуть влаштувати правильні комунікації. Але хотілося б, щоб ці комунікації стосувалися не того, хто винен, а того, що робити. Якщо з’явиться конструктив, то соцмережі стануть добром. А якщо все буде зводитися тільки до того, хто козел, то ми можемо отримати не надто райдужні перспективи.

– Як у цій ситуації медіа «зберегти лице»?

– Сьогодні це найбільший виклик для професії. Якщо вона зникне, то це буде велика катастрофа. Тому що завдання журналіста – перевіряти інформацію. Сьогодні перша функція журналіста – це достовірність інформації. Зараз у світі стільки фейків, що нас урятує тільки професіоналізм, медіа в тому числі. У нас зараз розмивається не тільки професія журналіста, а й уявлення про багато речей. Якщо ми втратимо цю професію, ми повернемося в середні віки, де кожен буде вірити у свої нісенітниці. А ось уміння спиратися на факти і доводити, що ці факти є реальними, – це базова історія.

На жаль, зараз дуже багато журналістів, які добре опанували такі жанри, як влоги, дають не факти, а трактовки. Це не журналістика, це може бути публіцистика. І це означає, що журналістику треба зберегти. Бо трактовки можуть бути, але вони мають базуватися на фактах. Бо якщо не буде основи, то буде крах.

– Ваші прогнози щодо мовної політики за нового президента. Чи будуть наміри «повернути все назад», скасувати квоти на україномовний продукт?

– Думаю, будуть спроби якось підкоригувати, як я зрозуміла. Але хочу підкреслити, що квоти дають свій позитивний ефект, оскільки ми запустили виробництво національного продукту. І з точки зору відповідальності за долю країни, за її розвиток, ми не маємо права ні скасовувати, ні коригувати.

– Чи відомо вам, хто з нової команди президента планує курувати «медійний напрям»?

– Я так розумію, що він сам вважає себе професіоналом у цій сфері. І вся його команда себе такими вважає. Думаю, що частина людей справді мають право так себе називати. Хоча, чесно кажучи, мені були дуже цікавими заяви про деолігархізацію ЗМІ. Дуже хочу подивитися на документ, як він буде виписаний, щоб провести цю деолігархізацію. Це може бути тільки проект закону. Я так собі уявляю, що це заборона олігархам дотувати і фінансувати ЗМІ або обмеження частки їхньої власності. Обмеження частки також буде призводити до обмеження дотацій або призводити до якихось махлювань у структурі власності. І мені дуже цікаво, як нова команда це бачить.

Ми багато з колегами обговорювали, у який спосіб це зробити, говорили про прозорість фінансування медіа, щоб показувати, скільки коштів іде на фінансування. І це тільки прозорість фінансування, а не його обмеження з боку одного джерела. І трохи розуміючи, як робиться в Україні політика і якою є роль телевізора в ній, я не думаю, що ці ідеї будуть такими захопливими для телеканалів. І будь-хто, хто спробує їх впровадити, моментально наткнеться на величезний спротив ключових мас-медіа в країні, і це буде надзвичайно серйозна боротьба. Хоча ідея сама по собі правильна. Мені тепер цікаво, яким чином нова команда це завдання реалізовуватиме.

А ще треба розуміти, що деолігархізація ЗМІ автоматично означає скорочення кількості ЗМІ в Україні. Наш рекламний ринок не витримує такої кількості телеканалів. Якщо ви хочете їх деолігархізувати, зробити їх ринковими і живими організмами, то таких телеканалів може бути 3-4 в країні.

Фото: Укринформ