Вимушені переселенці про вибори на окупованих територіях: Коли біля тебе стоїть людина з автоматом, то вимушений будеш голосувати

Кремль із 18 до 20 вересня 2026 року проводить вибори депутатів Держдуми. Зокрема і на тимчасово окупованих і анексованих територіях України.

Нещодавно Служба безпеки України закликала жителів тимчасово окупованих територій України не брати участі в незаконних виборах депутатів Держдуми Росії. У відомстві пояснили, що Росія намагається легітимізувати кремлівський режим на захоплених територіях і зібрати «голоси» на підтримку провладних політсил. Як прокоментували в СБУ, такі заходи є незаконними.  За участь у їхній організації передбачена кримінальна відповідальність, зокрема ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України. Санкція статті — покарання до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна. СБУ закликала жителів окупованих територій України не допомагати окупантам легітимізувати їхню присутність.

Правозахисниця Лариса Денисенко розповіла, що активне виборче право — це право, а не обов’язок, і що можна в різний спосіб відмовитися від його реалізації (мається на увазі саме голосувати чи ні). Водночас вона не радить реалізовувати пасивне виборче право.

«Детектор медіа» запитав у журналістів — вимушених переселенців, що вони знають про ситуацію з так званими виборами на тимчасово окупованих територіях. На запитання відповіли: Анна Мурликіна, Ілля Суздалєв та Андрій Діхтяренко. Вони переконані, що нагадування української влади про кримінальну відповідальність за організацію виборів — це правильно. Але все ж жителі окупованих земель мають знати, що українська держава переживає за їхні життя, бо важко під дулом автомата відмовитися голосувати.

Нагадаємо, раніше країна-агресорка в різні способи заохочувала українських громадян брати участь у псевдореферендумі у вересні 2022 року на захопленій частині Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. А в 2023 році росіяни проводили в окупації псевдовибори до регіональних органів влади.

Раніше, у червні 2026 року ЦВК Росії ухвалила низку рішень щодо організації виборчого процесу на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, а також Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. На цих територіях Росія незаконно утворила 11 одномандатних виборчих округів (ОВО).

Центральна виборча комісія України ухвалила постанову щодо нелегітимності підготовки та проведення на окупованих територіях України виборів депутатів Держдуми Росії, зауваживши, що організація цих «виборів» є порушенням міжнародного права і намаганням провести новий етап так званої інтеграції захоплених українських земель у державно-правову систему Росії.

Анна Мурликіна, редакторка, координаторка Кластера релокованих медіа, членкиня КЖЕ:

Цього року виборча компанія на окупованих територіях, принаймні на території Донеччини — ту територію я дуже добре знаю, досліджувала її — дуже в’яло проходить. На відміну від попередніх компаній, наприклад, коли вони голосували на президентських виборах, зараз дуже мало політичної агітації на вулицях. Зазвичай домінує агітація партії «Єдина Росія».

Зараз дуже-дуже небагато листівок там роздають інші маленькі партії, які допущені до виборів, але саме «Єдиної Росії» майже нема агітації. І взагалі у мене таке складається враження з цього всього, що окупаційна адміністрація взагалі не дуже і зацікавлена в тому, щоб люди масово йшли. Можливо, їм так вигідніше, зручніше робити фальсифікації.

Факт такий, що дуже мало поінформованих людей, які знають, що вибори взагалі будуть. І відповідно люди не хочуть у них брати участь. Причому в цих виборах не хочуть брати участь не тільки ті, хто має чітку проукраїнську позицію, а й ті, хто такої позиції не має.

Люди просто замотані великою кількістю комунальних проблем, зайняті питаннями виживання (наявність води, електрики), зараз там через обстріли погіршилася ситуація. Їм просто зараз не до виборів. Я розмовляла з декількома людьми, які обрали для себе стратегію не відчиняти двері.

Тобто вони не будуть і не збиралися йти на дільниці. До речі, відкритих даних про адреси дільниць, де вони розташовані, просто нема. І більшість людей взагалі й гадки не має, куди їм треба йти. Тому вони не збираються. А от щодо пересувних пунктів, їх дійсно багато. Вже почали ходити селами.

Розпочалося це все в серпні. 30 серпня окупанти почали достроково проводити вибори на окупованих територіях і почали вони з військових, тому ми одразу це не побачили. Трохи пізніше, десь із 1 вересня, вже почали вони ходити по селах навколо великих міст, зокрема навколо Маріуполя і стукати у двері.

І схема звичайна: людина зі зброєю, з автоматом, дві жінки зі скринькою приходять і запрошують до виборів. Так от, люди, з якими я поспілкувалася, обрали для себе стратегію не відчиняти двері. Просто не відчиняти і не реагувати на стукіт і викрики.

Якщо раптом їх застануть на вулиці, біля супермаркету тощо, а такі випадки, напевно, є, то люди сказали, що будуть вимушені голосувати, тому що це небезпека. Коли рядом стоїть людина з автоматом, то ти не будеш ставити зайві питання, будеш голосувати.

І я вважаю, що саме ця стратегія є найбільш безпечною, найбільш правильною: ігнорувати максимально, а якщо вже немає змоги ігнорувати, то брати участь. І я консультувалася з юристами, саме за участь у голосуванні кримінальна відповідальність не передбачена, бо найголовніше в цій ситуації — це збереження життя людини.

А от що стосується організації виборчого процесу, то тут кримінальна відповідальність є. І те, про що нагадує СБУ, дуже доречно, тому що брати участь саме у роботі виборчих комісій, а також у якості спостерігачів — це все кримінальне правопорушення, яке передбачає і кримінальне покарання.

От нагадувати про це людям треба, тому що силоміць на цю на цю роботу людей ніхто не заганяє. Все ж таки у них тут є можливість обирати, чи працювати на виборах, чи не працювати. Тому таке нагадування дуже-дуже важливе.

Ну, а щодо спостерігачів, то росіяни проводять на тимчасово окупованих територіях спеціальні курси для так званих народних спостерігачів. Ці люди будуть чергувати і ходити разом із цими пересувними дільницями, спостерігати, як проходять вибори.

По тих відео, що вже є в інтернеті, ми бачимо, що це не має жодного відношення ні до таємниці голосування, таємниці волевиявлення, ні до чесності та прозорості.

Ілля Суздалєв, колишній керівник Донецької філії Суспільного, секретар Донецької обласної організації НСЖУ:

Щодо відповідальності, то тут, думаю, треба розділити саме організацію виборів у якості, скажімо, члена дільничної виборчої комісії, та власне саме голосування. Не можу стверджувати, але, скоріше за все, СБУ мала на увазі саме участь в організації цих виборів. Якщо говорити саме про участь у голосуванні, то тут треба брати до уваги одну дуже важливу деталь — переважна більшість окупованих українських територій перебуває під контролем Росії з 2014 року. І жителі цих територій уже 12 років перебувають під постійним інформаційним тиском російської пропаганди. Вона всюди — не тільки у телевізорі. Білбордами з відповідними наративами обвішані міста, пропаганда зашита в освіту, культуру. Мова не лише про інформаційну пропаганду. Бо російський рубль в обігу — це теж пропаганда. І нав’язаний російський паспорт — теж пропаганда. У такій ситуації і протягом такого тривалого часу дуже важко залишатися поза контекстом і жити якесь окреме від реальності життя.

Також треба враховувати методи, якими послуговується російський режим. Це ті самі методи, якими послуговувалася свого часу в Україні і Партія регіонів. Я достатньо добре пам’ятаю, як на Донеччині, в Єнакієвому, де я жив, працівників місцевих підприємств, бюджетників зобов’язували йти на голосування, не говорячи вже про те, що вказували, за кого голосувати. Подекуди на виборчих дільницях навіть стояли начальники заводських цехів, завучі шкіл, керівники лікарень тощо і відмічали, хто прийшов, а хто ні. Тому заклик не голосувати з боку української держави у цій ситуації є цілком законним і логічним, але з іншого боку, з боку людини, яка живе на окупованій території в реальних умовах, виконання такого заклику виглядає не зовсім реалістичним.

Власне, це стосується й участі в організації виборів. Одна справа — коли йдеться про, скажімо, Пушиліна чи якогось іншого функціонера на окупованій території, які свідомо обрали шлях у бік Росії. Понад те, вони доклали максимум зусиль до того, аби окупація стала реальністю. А інша справа — вчителька у школі чи медсестра у лікарні, яких переважно примусово записують у члени дільничних комісій. Який вихід у них? Відмовитися — це мінімум втратити роботу, а максимум — отримати тюремний строк за будь-що. І ми знаємо, що в умовах російського режиму отримати за щось строк зовсім не складно.

У мене як у людини, яка живе на підконтрольній українській владі території, немає рецепта, як діяти людям, які живуть в окупації. І я думаю, справжнього рецепта немає і не може бути ні в кого. З тієї простої причини, що ми живемо тут, а ці люди — там. Живуть під пресингом, під тотальним контролем спецслужб, під постійною загрозою бути покараними за будь-що. Думаю, за офіційним посилом українських органів влади до українських громадян на тимчасово окупованих територіях «не беріть участь у виборах, бо покараємо», якимось чином усе ж, має читатися «робіть, що завгодно, аби зберегти своє життя та здоров’я».

Андрій Діхтяренко, головний редактор «Реальної газети», ведучий Суспільного мовлення:

Насправді жителі до цих «виборів» ставляться індиферентно, не знають кандидатів. Агітація сильно не велася. Наприклад, на моїй рідній тимчасово окупованій Луганщині майже ніде немає білбордів або агітаційних матеріалів. Вони є, але не в передвиборчій кількості. Плюс більшість жителів узагалі не збирається йти на виборчі дільниці, тому що небезпечно. Зараз там і дрони літають, і вони розуміють, що можливі провокації на дільницях.

Інша справа, що окупанти обходять і квартири, і будинки місцевих жителів зі скриньками для голосування. Тобто у них відбувається так зване мобільне голосування, або голосування на дому. От як це зазвичай відбувається: озброєні люди (один чи двоє) супроводжують представника комісії, який тримає скриньку для бюлетенів, а якісь агітатори чи спостерігачі дуже наполегливо переконують людей голосувати. Більшість людей через безпекове питання не хочуть відкрито відмовляти, тому намагаються якось проголосувати (або за будь-кого, або викреслюють усіх), щоб тільки від них відчепилися. Ось така ситуація.

Людям доводиться балансувати. З одного боку є велика кількість людей, які не бажають брати в цьому участь. Навіть ті, які були проросійськими, досить розчаровані діями Росії за останні роки. Коли Путін розпочинав свою так звану СВО, вони сподівалися, що буде безпечніше. Що лінія фронту буде десь далі на захід. Але через дрони, навпаки, жити на окупованих територіях стало дуже небезпечно. І тим більше голосувати.

Тож люди не хочуть голосувати за «Єдину Росію», за інші партії. Але змушені брати в цьому участь, якщо до них в домівки постукають озброєні люди зі скриньками і бюлетенями. У принципі всі знають, що дуже небезпечно брати участь у голосуванні 18—20 вересня. І думаю, що й окупанти зараз не намагаються створити якусь таку картинку, що купа людей прийшла на вибори, черги на дільницях. Вони самі в це не вірять. У цьому році, мені здається, ці вибори будуть такою нудною «обязалівкою», як ніколи до того.