Без конкурентного медіапростору повоєнні вибори будуть фікцією. Опитування
Народні депутати з різних фракцій одностайні — вибори під час війни проводити неможливо. І всі відзначають важливість медіа на повоєнних виборах, за умови, що вони будуть вільними, об’єктивними, неупередженими.
Питання про необхідність проведення виборів з’являється в Україні ледь не щопівроку. Але якщо раніше його порушували зовнішні сили (США, Росія), то цього року його появі здебільшого сприяють внутрішні сили. Зокрема у червні це було пов’язано з приїздом і зустріччю посла у Великій Британії Валерія Залужного з Президентом України Володимиром Зеленським. А у серпні — з закликом ексміністра оборони Михайла Федорова.
Через повномасштабну війну в Україні вже минули терміни всіх виборів: парламентських, президентських і місцевих. Тільки у грудні 2025 року у парламенті було створено робочу групу, яка має напрацювати пропозиції до законодавства про повоєнні вибори.
Робоча група з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів уже напрацювала певні ідеї, але законопроєкти поки не зареєстрували і не винесли до парламентської зали. Драфт законопроєкту, який лежить в основі обговорення, підготувала Центральна виборча комісія.
«Детектор медіа» поцікавився у народних депутатів, чи відомо їм, які рішення вже напрацювала робоча група, яка черговість виборів може бути, який часовий проміжок є оптимальним для підготовки до виборчого процесу. І чи пришвидшить цей процес заклик Федорова. А також із якими викликами зіткнуться медіа під час повоєнних виборів.
«Детектор медіа» поставив наступні запитання:
1. У парламенті триває робота робочої групи з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів? Чи відомо вам, що напрацьовано цією робочою групою з кінця 2025 року?
2. Чи визначився парламент, коли розпочнеться робота над законопроєктом про перші повоєнні вибори та внесення змін до інших законів і кодексів? Які саме, на вашу думку, це мають бути вибори: парламентські, президентські чи місцеві?
3. На вашу думку, заклик ексміністра оборони Михайла Федорова провести вибори попри війну з Росією пришвидшить ухвалення законопроєкту про повоєнні вибори?
4. ЄС у своїй резолюції щодо прогресу України на шляху до Європейського Союзу, ухваленій на початку липня 2026 року, зазначив, що майбутні повоєнні вибори в Україні мають відбутися через достатній проміжок часу після скасування воєнного стану, аби бути вільними та чесними. На вашу думку, яким має бути цей «достатній проміжок»?
5. Як ви вважаєте, який найбільший виклик перших повоєнних виборів стоятиме перед медіа? Чи важлива буде їх роль?
Читайте також: Під час виборів медіа буде важко впливати на порядок денний в умовах замовного контенту та тіктоку. Опитування
Читайте також: Експерти одностайні — на підготовку до виборчого процесу потрібно мінімум пів року. Опитування
На запитання відповідають: Аліна Загоруйко, Володимир В’ятрович, Тетяна Циба та Ярослав Юрчишин.
Аліна Загоруйко, заступниця голови Комітету, голова підкомітету з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, фракція політичної партії «Слуга народу»:
1. Так, зазначена робоча група досі формально існує. Але активної роботи в її межах зараз не відбувається. Останнє наше засідання було ще в червні та мало більш організаційний характер. Сподіваюся, що восени ми повернемося до активної роботи в межах робочої групи та перейдемо від простого напрацювання законопроєктів до реєстрації тих, які будуть розроблені. Адже це дозволить перенести дискусію з меж робочої групи до комітетів і парламентської зали в цілому. До того ж у нас є питання щодо голосування за кордоном, яке є вкрай важким. І вже зараз нам необхідно ухвалювати закон щодо цього питання, щоб дати можливість МЗС більш предметно та конкретно вести переговори з партнерами щодо відкриття додаткових дільниць поза межами дипломатичних і консульських установ. Тому, я сподіваюся, що ми перейдемо від перманентного обговорення проблем до реєстрації відповідних проєктів законів.
Робоча група була поділена на сім тематичних підгруп, і фактично в кожній підгрупі є свої напрацювання. Деякі з них потребують більшого доопрацювання, деякі можна реєструвати вже. Наприклад, підгрупа щодо питань безпеки, яку я очолюю, вже напрацювала готовий законопроєкт. Тут слід додати, що ЦВК запропонувала свій варіант закону про повоєнні вибори, який фактично і став основою для роботи робочої групи.
2. Тут відповідь може бути проста — так, визначився. Але якщо її розвивати, то, фактично, створення робочої групи і стало початком роботи над законодавством про повоєнні вибори. Тому, можна сказати, що ми активно над цим почали працювати з кінця 2025 року.
Щодо черговості виборів, то це складне питання, на яке ані Конституція, ані Виборчий кодекс і навіть Закон «Про правовий режим воєнного стану» не дають відповіді. Моє бачення — в ідеалі ми б мали отримати відповідне рішення Конституційного суду, який би поставив крапку в цій дискусії. Зараз є два підходи, які обговорюють. Перший — проводити в такій послідовності, в якій вони не відбулися. Тобто парламентські, президентські та місцеві. І другий — спочатку вибори Президента, а потім уже парламенту та місцеві.
І насправді, враховуючи відсутність законодавчого регулювання, це питання є та буде політичним, і вирішиться шляхом дискусії в парламенті. ЦВК у своїх пропозиціях запропонувала спочатку провести президентські вибори. І з точки зору адміністрування, мені здається вони є легшими, ніж парламентські. Тому загалом я розумію послідовність, запропоновану ЦВК. Але остаточного рішення з цього питання точно ще немає.
3. Слід розмежовувати базові поняття — вибори під час війни та повоєнні вибори. Я систематично відстоюю позицію про неможливість проведення виборів під час повномасштабної війни. Таку позицію зафіксували всі представники парламентських фракцій і груп ще у 2023 році в резолюції за результатами Діалогів Жана Моне. Тому такі заяви жодним чином не можуть вплинути на роботу з підготовки законодавства про повоєнні вибори.
Окремо додам, що вже була низка експертних обговорень, аналітичних статей і заяв про ризики, які унеможливлюють проведення виборів під час повномасштабної війни. Тому ще раз зупинятись на цьому не бачу сенсу. Але такі заяви — це точно не сприяння демократичності України та нашій оборонній спроможності.
4. З цього приводу в нас є консенсус, якраз цим питанням займалася підгрупа з питань адміністрування виборів. Розумним строком після скасування або припинення воєнного стану до проведення перших повоєнних виборів є шість місяців. Тому, скоріш за все, у законопроєкті про повоєнні вибори буде зафіксовано шість місяців. Це дасть змогу адекватно підготуватися до проведення виборів. Адже вибори — це не лише голосування на дільниці, це складний лінійний процес, який є швидкоплинним. І в ньому не може бути затримок і непередбачуваних ситуацій.
Наприклад, нам необхідно буде проаналізувати за критеріями безпеки прифронтові території задля ухвалення рішення щодо неможливості проведення виборів на окремих територіях. Нам треба буде знайти нові приміщення або використовувати тимчасові споруди для голосування. Переглянути межі дільниць, враховуючи міграційні процеси. Максимально актуалізувати дані виборчого реєстру. Хоча вже зараз кожен українець може зайти на сайт Державного реєстру виборців, перевірити свою виборчу адресу і в разі зміни місця проживання її змінити.
Тому підготовка до виборів буде складною і потребуватиме значного часу. В цьому випадку швидкість не може означати якість.
5. Роль медіа є важливою зараз і буде важливою під час повоєнних виборів. Вільні медіа є однією з ознак демократичного виборчого середовища. Без них не може бути дійсно демократичного виборчого процесу. Головний виклик — це дезінформація, а точніше, я б сказала FIMI. Важливо, щоб медіа не поширювали недостовірну, неперевірену інформацію, адже так можна потрапити в пастку ворога.
Те, що тиражують в медіа, буде одним із критеріїв міжнародної оцінки демократичності України. Тому медіа мають усвідомлювати свою відповідальність. Адже одним матеріалом можна вплинути на мільйони людей і на результати виборів. Тому медіа важливі були під час будь-яких виборів і будуть такими ж під час повоєнних виборів, але з більшими викликами.
Володимир В’ятрович, член Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, фракція політичної партії «Європейська солідарність»:
1. У загальних рисах — так. Група об’єднує десятки представників органів влади, експертних інституцій і парламенту, більшість її учасників є фахівцями з різних аспектів виборчого права й виборчого процесу. Наскільки я знаю, основою роботи групи є доволі якісний драфт законопроєкту про перші повоєнні вибори, розроблений Центральною виборчою комісією. Маючи таку основу, група та її підгрупи можуть набагато предметніше й ефективніше працювати. Наскільки мені відомо, в робочій групі вже досягнуто згоди про деякі ключові параметри майбутніх виборів. Члени групи досягли згоди, що проведення виборів під час дії режиму воєнного стану та війни нинішньої інтенсивності є виключеним із правових і безпекових підстав, що перші повоєнні вибори мають відбутися не раніше, ніж через шість місяців після припинення воєнного стану, що держава зобов’язана забезпечити реальну участь у виборах військових, внутрішньо переміщених осіб та українців за кордоном, що експерименти з так званим «електронним голосуванням» є неприйнятними. Загалом група має дати відповіді на сотні різних питань, які стосуються політичних, правових і технічних складових виборчого процесу.
2. Власне робоча група і працює над драфтом відповідного законопроєкту. Інша річ, що на певному етапі як у процесі погодження політично чутливих складових цього проєкту, так і на етапах його офіційної реєстрації та розгляду потрібна підтримка з боку політичних сил парламенту. І тут можуть виникнути проблеми, оскільки рівень відповідальності політичних сил, передусім владної партії, залишає бажати кращого. Нема гарантій, що парламентські сили, ухвалюючи рішення щодо політичних складових цього законопроєкту, керуватимуться суспільним благом, а не прагненням через маніпуляції з законодавчими нормами обдурити виборців чи політичних конкурентів.
На мою думку, цей процес слід зробити максимально професійним, прибравши з нього зайві емоції та політичні спекуляції. Бо, з одного боку, коли відбувається якесь обговорення питань, пов’язаних із майбутніми виборами, одразу чути істерики: «У країні війна, а вони лише про вибори думають». А з іншого боку чути істерики прямо протилежного змісту: «Вони навмисно не хочуть проводити вибори, щоб сидіти вічно у своїх кріслах».
Тому важливо чітко розділити дві речі:
Перша — це самі вибори, які відповідно до Конституції і законів України можуть відбутися лише після припинення чи скасування правового режиму воєнного стану і настання необхідних безпекових умов. Про жодні вибори зараз не може бути й мови.
А друга — це необхідні законодавчі рішення й організаційні процедури, які треба робити завчасно. Це не значить, що вибори будуть зараз. Але ми зобов’язані встановити чіткі правила, за якими ці вибори відбудуться, врегулювати всі технічні, політичні й правові аспекти цих правил, ухвалити необхідне законодавство і провести роботу, на яку піде багато місяців. Чим раніше ми це зробимо, тим краще.
Щодо того, які вибори проводити раніше — президентські чи парламентські — існують різні точки зору, прихильники обох мають вагомі аргументи, і особисто я вважаю прийнятним як перший, так і другий варіант. Місцеві вибори необхідно проводити одразу після того, як буде сформовано центральну владу, тобто обраного нового президента й новий парламент.
3. Вибори можуть проводитися лише на підставі Конституції та законів. При всій повазі до Михайла Федорова чи будь-яких інших політиків, жодні бажання чи заклики не є підставою для нехтування Конституцією і проведення якогось фарсу, який із виборами матиме спільну хіба що назву. Вільні демократичні вибори є важливим завоюванням української демократії. І неприпустимо заміняти його якимось фарсом, який суперечить Конституції і реалізується в умовах, коли реальна змагальність неможлива. Але що стосується напрацювання законодавчої бази для повоєнних виборів, пришвидшити таке напрацювання й ухвалення відповідного закону справді потрібно. При цьому важливо, щоб зміст закону спирався передусім на думку фахової спільноти та напрацювання експертів із виборчого права, а не на продавлювання рішень, вигідних певному політику або політичній силі.
4. Абсолютно згоден із резолюцією ЄС. Я поділяю думку членів робочої групи, що мінімальний проміжок має становити шість місяців. І це за умов, що законодавство про перші повоєнні вибори буде ухвалене завчасно й усі організаційні заходи, які можна і треба зробити ще під час дії воєнного стану, будуть зроблені. Ці шість місяців потрібні передусім для того, щоби в країні могла відновитися нормальна робота медіа, політичних партій, а також щоб нинішні військові, які бажають стати кандидатами, політичними лідерами, включитися повноцінно в політичне життя, мали реальну можливість це зробити. Мільйони людей, які змінили місце проживання за роки війни — переселенці, українці за кордоном, ті ж військові — повинні також мати час, щоб визначитися з виборчою адресою і мати змогу проголосувати. Для всього цього потрібно від 6 до 9 місяців. Якщо між днем скасування воєнного стану та днем голосування буде менше шести місяців, то провести вільні, чесні й по-справжньому легітимні вибори буде проблематично. Якщо ж цей строк становитиме більше 9 місяців — це вже буде перебір, адже через війну президент і парламент і так уже давно пересиділи свій термін. Думаю, що оптимальним компромісом між прагненням людей чимшвидше оновити владу і потребою зробити вибори вільними, чесними й інклюзивними буде строк у шість місяців.
5. Бути вільними, об’єктивними, неупередженими. Не бути частиною брудних політичних кампаній і агітками партій чи кандидатів, натомість допомагати виборцям отримати реальну інформацію про кандидатів, їхній досвід, здібності, біографії та програми, створити майданчики для дебатів між кандидатами й експертних обговорень.
Це буде непросто в умовах браку реклами й інших незалежних джерел фінансування медіа.
Звичайно, роль медіа буде важливою. Але порівняно з минулими виборами набагато більшою, можливо визначальною, стане роль соцмереж. Зокрема анонімних телеграм-каналів. І це є одна з серйозних загроз, бо через анонімні канали з мільйонними аудиторіями не лише недобросовісні політики чи корупційні клани, але й наш прямий ворог — Росія — зможуть безпосередньо впливати на перебіг і результати виборів. Сподіватися винятково на розсудливість і стійкість людей перед ворожою дезінформацією було би дуже наївно. Нам треба вже зараз думати, яку відповідь ми як держава й суспільство маємо дати на цей виклик.
Тетяна Циба, голова підкомітету з питань соціального захисту дітей, постраждалих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України з 2014 року Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, фракція політичної партії «Слуга народу»:
1. Я не є експертом із виборів і не працюю в профільному комітеті, тож знаю лише, що такі обговорення дійсно відбуваються.
2. Експертні обговорення тривають у профільних комітетах. Відповідно мені про них поки що невідомо.
3. Думаю, це ніяким чином не вплине на процес, бо під час воєнного стану вони неможливі через обʼєктивні фактори.
4. Думаю, щонайменше президентські вибори будуть проведені при першій можливості. Адже суто з практичної точки зору їх найпростіше організувати. Щодо місцевих і парламентських — вони однозначно складніші й в організації, й у політичному контексті. Водночас навмисно затягувати проведення також немає сенсу.
5. Напевно «самоцензура», професійні медійники завжди мають дилему, чи оприлюднити скандальну інформацію, чи ні, бо вона може нашкодити безпеці держави, принаймні в розумінні людини. Зараз тим більше професійні медіа відчувають гіпервідповідальність за країну.
Також серйозним викликом є запит суспільства на неперевірений, емоційний, чорно-білий інформаційний фаст-фуд. З ним важко конкурувати «здоровому інформаційному харчуванню».
Ярослав Юрчишин, голова Комітету свободи слова, фракція політичної партії «Голос»:
1—4. У парламенті немає дискусії щодо часу виборів. Вони відбудуться, як тільки щонайменше пів року не буде обстрілів української території з боку Росії. З гарантією участі військових і цивільних, які вимушені були залишити місце проживання через окупацію та війну Росії.
Михайло Федоров поставив приватний інтерес вище суспільного і, як наслідок, втратив підтримку навіть ініціаторів картонкових протестів.
У ВРУ системно працює робоча група щодо підготовки повоєнних виборів. Сподіваюся, що з осені 2026-го вона активізується.
5. Без конкурентного медіапростору вибори будуть фікцією. Згадаймо спробу виборів у Румунії, де «позитивні проросійські блогери» ледь не забезпечили перемогу ноунейму Джорджеску. Тому, для якісного виборчого процесу влада має задіяти низку механізмів:
— створити фонд підтримки локальних прифронтових медіа, щоб уникнути інформаційних лакун, на які точно зайде Росія;
— припинити так званий «Єдиний марафон» і відновити конкурентне мовлення у ТБ-форматі;
— на рівні Кабінету Міністрів створити платформу на чолі з віцепрем’єр-міністром щодо стратегічних комунікацій. Нам важливо не лише провести вибори гідно, але і не дозволити Росії маніпулювати на них.
Фотоколаж: Микола Шиманський
