Віта Думанська про майбутні вибори: «Це буде кампанія соцмереж і месенджерів, а не телебачення»

Лідерка руху «Чесно» Віта Думанська — про те, як зміниться роль журналістики під час майбутніх виборів.

Чи готові українські медіа до повоєнних виборів, якщо частина журналістів ще жодного разу не висвітлювала виборчих кампаній? Поки незалежні редакції переживають фінансову кризу, політичні сили вже готуються до майбутніх перегонів: шукають нові обличчя, придивляються до ветеранських рухів і нарощують присутність в інформаційному просторі. Водночас наступні вибори можуть стати першими в Україні, де головна боротьба за увагу виборців розгорнеться не на телебаченні, а в соцмережах і месенджерах.

Чому регіональні медіа можуть опинитися під впливом політичних груп і чи варто відкривати безплатний доступ до суспільно важливих матеріалів на час виборчої кампанії, в інтерв’ю «ДМ» розповідає експертка з виборчого законодавства Віта Думанська.

А також — про політичні амбіції громадських і ветеранських ініціатив, використання адміністративного ресурсу ще до оголошення виборів і те, чому медіа варто починати підготовку до виборчої кампанії вже зараз.

Як редакції українських медіа готуються до майбутніх виборів і чому молоді журналісти можуть не знати особливостей виборчого процесу

— Я іноді працюю з медіа, проводжу навчання, тому що є редакції, які вже намагаються готуватися до виборів. І дуже цікаво, що серед людей, які приходять на тренінги чи лекції, є ті, хто ще жодного разу не голосував. Ми маємо розуміти, що редакції оновилися, у них працюють молоді люди, які ніколи не бачили виборів. І коли вони чують слова на кшталт «адмінресурс» або пояснення, як журналісти мають діяти на виборах, виникає тотальне нерозуміння.

Було б дуже добре, якби ми могли почати цю історію з чистого аркуша: робити все правильно, дотримуватися стандартів, не джинсувати. Але не факт, що редакції настільки глибоко оновилися. Крім того, зараз медіа, як на мене, живуть у кризових умовах. З одного боку, є незалежні медіа, які намагаються розвиватися, але маємо кризу донорської підтримки, тому що гроші переспрямовуються на прифронтові регіони. Іншим незалежним медіа складно. Були скорочення штатів, ми все це пам’ятаємо. Тобто є брак грошей.

З іншого боку, бракує людей. І тут теж потрібно викручуватися. Брак грошей має ще один аспект. Ми пам’ятаємо, що зазвичай перед виборами і на національному рівні, і особливо в регіонах політики та політичні кола хочуть мати свої медіа. Але через те, що тривалий час немає виборів, їм невигідно підтримувати ці медіа. Тому редакції мають шукати способи вижити.

Я навіть дивлюся на ті медіа, які колись були чітко асоційовані з певними політичними групами. Зараз вони намагаються претендувати на фінансування міжнародних організацій як незалежні медіа, щоб зберегти команду. Виходить, що немає грошей, немає людей, немає політичних спонсорів із певним баченням. Це, звичайно, певною мірою очищає ринок. Але, з іншого боку, це теж важливий елемент на шаховій дошці, якщо ми говоримо про вибори.

Чому наступні вибори можуть стати кампанією соцмереж і месенджерів, а не телебачення

— Ми маємо дивитися на те, як трансформуються медіа. Якщо згадати вибори 2004-го, 2014-го, 2019-го років, то основним напрямом витрат були телевізійні медіа. Ми весь час за цим стежимо. Зараз я більш ніж упевнена, що це буде швидше виборча кампанія соцмереж і месенджерів, ніж телебачення.

Ми всі говоримо, що треба закрити телемарафон, добре, якщо ми його закриємо. Але маємо розуміти, що буде з тими гравцями, які беруть у ньому участь. Олігархам поки що нецікаво їх фінансувати. Ринок реклами теж шалено просів. І ми маємо розуміти, що після закриття телемарафону відбудеться переформатування всього телевізійного ринку.

Не знаю, як у вашому колі, але в моєму майже ніхто не дивиться телебачення. Відповідно, люди шукають альтернативні джерела інформації. І тут з’являється наш проблемний телеграм, де мені дуже складно говорити про етику, стандарти й доброчесність. Я маю на увазі анонімні телеграм-канали. Не говорю про медіа з «Білого списку», які дотримуються стандартів і на своїх сторінках, і в телеграмі.

Як незалежним медіа не втратити вплив на виборців і чому варто переглянути політику платного доступу до матеріалів

— По-перше, має бути якісна інформація. Я як читачка хотіла б бути впевненою, що вона перевірена, що це не брехня, не гра одного кандидата проти іншого. Відповідно, люди шукатимуть саме незалежні джерела.

Але тут варто згадати, що наші провідні медіа зараз теж намагаються вижити й, наприклад, запроваджують paywall. Тобто якщо ти хочеш якісний контент, маєш за нього платити. Звичайно, це дуже крута річ, але я бачу тут низку ризиків. Тому що люди, у яких і так усе добре з критичним мисленням, розуміють цінність перевіреної інформації та готові за неї платити. А тих людей, з якими варто було б попрацювати, ми залишаємо в телеграмі, щоб вони могли читати помилки — безплатні помилки.

Тому медіа мають подумати, як діятимуть під час виборів. Вони теж мають відігравати проактивну роль. Paywall — це круто, формування спільнот — прекрасно. Але, наприклад, на час виборів, можливо, варто зробити безплатним контент, у якому йдеться про кандидатів або перебіг виборчої кампанії. Ми маємо бути соціально відповідальними в цьому плані.

Навіщо медіа об’єднуватися в інформаційні альянси для висвітлення виборів

— Мають бути потужні інформаційні альянси, де ми знаємо, що буде стовідсоткове дотримання стандартів. Можливо, це може відбуватися навколо Суспільного мовника, з огляду на те, як він зріс, як збільшилася його аудиторія, як зростає довіра до нього.

Такі моделі треба шукати, тому що вижити буде дуже складно. На національному рівні простіше, а от на регіональному, коли зайде умовна група й захоче просувати свій порядок денний, малим редакціям буде складно. Тут можуть бути певні способи кооперації.

Ми можемо говорити не так про конкуренцію, як про якусь вищу мету. Наприклад, медіа домовляються, що детально розбиратимуть списки кандидатів, інформуватимуть людей, хто в цих списках. Не толеруватимуть умовних зрадників у списках або тих, хто співпрацював із Росією. Не толеруватимуть політиків з антиукраїнською позицією, навіть якщо вони не співпрацювали з Росією.

І коли медіа об’єднуються та про це говорять, ідеться про формування певних національних критеріїв. Звичайно, це не юридична рамка. Але це може бути рамка суспільної відповідальності, яку ми готові розділити з громадянами, щоб сформувати, оновити політичну систему на повоєнних виборах.

Чому міжнародні донори можуть запізнитися з підтримкою українських медіа перед виборами

— Зараз, мені здається, збільшився обсяг підтримки прифронтових регіонів. І ми маємо нові медіа, які зростають. Наприклад, херсонський «Мост», який із часів окупації Херсона з маленького медіа став фактично рупором регіону й дуже добре комунікує.

Але коли ми говоримо про підтримку виборів, усі донори хочуть, щоб уже був видимий горизонт їх проведення. Зараз ми не можемо спрогнозувати, чи це буде за пів року, чи за рік, чи нас дотиснуть і дотискатимуть до виборів під час війни. І виходить, що, з одного боку, у донорів немає підстав це фінансувати, бо виборів ще навіть не видно на горизонті. А з іншого — коли ми вже розумітимемо, що наближається завершення воєнного стану, підтримувати медіа буде пізно.

Тому що всі говорять, що вільні медіа — це один з обов’язкових критеріїв демократичних виборів. Але ми не зможемо так швидко їх підготувати. І тут знову постає питання кадрової спроможності. Адже потрібно не лише мати команду, а й щоб вона розуміла, що таке вибори та які стандарти їх висвітлення. Я розумію, що зводити все життя до виборів — це певною мірою примітивізувати роль медіа. Але вони мають бути важливими учасниками виборчого процесу.

Як ветеранські та громадські ініціативи можуть перетворитися на політичні проєкти

— Якщо ми говоримо про політичне оновлення, то воно в нас точно відбудеться. Мені сумно, що ми не змогли сформувати гідні, тривалі партійні проєкти з інституційною історією. Бо ми маємо усвідомлювати, що на повоєнних парламентських виборах знову з’являться нові проєкти.

Чи це будуть ветеранські, військові проєкти, чи щось інше, але, можливо, одна-дві партії з нинішнього скликання перейдуть до наступного, а решту чекає оновлення. Тобто з демократією тут усе буде добре. Питання в інституційній спроможності.

Ми весь час моніторимо політичну рекламу. Зараз її обсяги не дуже великі — десятки мільйонів. Іноді ця реклама ще й антиєвропейська й антиукраїнська, я б сказала. Ми моніторимо політичну рекламу у фейсбуці та бачимо, що є низка ініціатив, які перебувають на межі благодійності та ветеранських рухів і вже діють як політичні проєкти.

Насправді все, що виникає знизу, — це дуже круто. Важливо, як вони зможуть інституціоналізуватися і де знайдуть ресурси. Чи виросте з цього політична сила з національною підтримкою, чи це буде невеликий проєкт, який на тлі благодійності приєднається до якоїсь політичної сили й закриє, наприклад, компонент роботи з родинами військових. Таке теж може бути.

У нашій історії є і хороші, і погані випадки, коли такі ініціативи маргіналізуються й долучаються до якоїсь припартійної роботи. У нас є довіра до громадського сектору й тотальна недовіра, коли він стає політичним. Хоча люди не змінюються, іноді цінності не змінюються, підходи не змінюються. Але в нас низький рівень довіри до всього, що пов’язане з політикою.

І мені здається, що це частіше шкодить, а не працює як запобіжник. Тому що ми дискредитуємо людей, які готові долучитися й служити своєму народу на публічній службі. Але ми маємо підстави для такої недовіри, бо є багато негативних прикладів, пов’язаних із такими переходами й тим, що вироблення політики в нас підміняють благодійністю, швидким задоволенням інтересів вразливих груп.

Тому дай Боже сил тим проєктам, які зростають, і спроможності конкурувати на цьому політичному ринку, бо конкуренція буде високою.

Як політичні сили вже готуються до виборів і намагаються залучати ветеранів

— Мені здається, що вітер виборів є завжди. І було б неправильно, якби його не було. Уся експертна спільнота говорить, що після завершення воєнного стану, якщо ми говоримо про повоєнні вибори, у нас є шість місяців. Частина цього періоду — це вже старт кампанії. І це дуже короткий час, якщо в тебе немає команди, тієї ж юридичної особи.

Ми зараз теж постійно спостерігаємо за рухом зі зміни власників політичних партій, якщо так можна сказати. Тобто вони вже готуються, щоб мати юридичну особу, з якою можна йти на вибори. Потрібні команда, юридична особа, гроші й якісь упізнавані люди.

Зараз ми бачимо, що політичні сили вже потихеньку, на м’яких лапках, підходять до ветеранів у регіонах. Особливо до тих, хто не має великої аудиторії. Тому що до ветеранів значно вищий рівень довіри, це безумовно. Але є ще й ця математика: кількість підписників, фоловерів, активна аудиторія. І таких ветеранів уже теж намагаються долучати до політики.

Ми бачимо, що деякі військово-ветеранські об’єднання навіть починають формувати свої медіа, які цікаво висвітлюють, звичайно, позитивно, і керівництво, і роботу, яку ці поки що громадські ініціативи виконують. Тобто приготування є, і це нормально. Я б цього не засуджувала.

Питання в тому, що в нас немає зрозумілої законодавчої рамки. Ти не знаєш, за якими правилами гратимеш.

Робоча група з підготовки до виборів із червня не працює, і це найгірше. Я розумію, що зараз тиснуть, щоб першими були президентські вибори. Але більше можливостей брати участь буде саме на парламентських і місцевих виборах.

І до них треба готуватися: формувати команди, ідеологічно визначатися, з чим ми йдемо. Тому така підготовка не зайва. Краще б законотворці подбали про рамку.

Що регіональні медіа можуть робити вже зараз для підготовки до виборів

— Потрібна робота з медіа, щоб вони комунікували не тільки свій порядок денний, а й значно ширший. Вони можуть певною мірою бути адвокатами окремих питань. Наприклад, питання виборчої адреси. Далі можна стратегічно продумувати, як придивлятися до роботи політиків у регіоні. Бо ти ж розумієш, хто працює на рівні області, — вони все одно підуть до парламенту.

Є видання, які вже зараз дуже чітко стежать за тим, що відбувається з адмінресурсом. Хоча експерти можуть сказати: «Немає ніякого адмінресурсу, бо немає виборів». Але він є. Навіть Венеційська комісія це визнає. Хто піариться на допомозі військовим, хто стає зіркою комунальних телеканалів — якісні медіа в регіонах це відстежують. У такий спосіб вони вже готуються.

Ми розуміємо, що може бути багато нікому не відомих кандидатів. Але політика — це така справа, з якої не так легко вилітають. Можливо, вдасться трохи вибити проросійське крило. Але інші перетасуються, поміняють партії, зайдуть в інші проєкти, проте все одно залишаться на політичній арені. Тому регіональні медіа вже можуть придивлятися до того, як усе відбувається.

І так само вони можуть придивлятися до нових ініціатив: висвітлювати їхню роботу, розуміти, хто за ними стоїть, звідки гроші, моніторити заяви. Уся ця підготовка вже може відбуватися. Так само медіа можуть стежити за перерозподілом активних людей у регіоні — тих самих ветеранів чи інших упізнаваних особистостей.

Розмову записав Роман Дерезенко