Укол російської вакцини. Головні тенденції інфопростору 5—11 жовтня 2020 року. Детектор виборів
Read in English here.
Медіа ОПЗЖ пристрасно висвітлюють поїздку Медведчука до Кремля, «Слуги народу» виправдовуються за черговий ляп в ефірі, а «Україна» ображає вдову в інтересах Ляшка. Детектор виборів 2.7.
«Детектор виборів» — щотижневий аналітичний огляд, який оперативно фіксує головні теми, тенденції, маніпуляції та зміни в інформаційному просторі, пов’язані з місцевими виборами. Детальніший аналіз читайте в наших постійних (теленовини, політичні ток-шоу, інформаційні канали, російська пропаганда тощо) моніторингових дослідженнях.
Попередні випуски: 28 вересня — 4 жовтня, 21—27 вересня, 14—20 вересня, 7—13 вересня, 31 серпня — 6 вересня, 24—30 серпня.
Головні тенденції
Без інформаційних приводів із Верховної Ради в новинах поменшало згадок про політичні сили, які не мають свого медіаресурсу чи міцних домовленостей з олігархами. За винятком «Пропозиції» — партія Бориса Філатова фігурувала в новинах різних каналів у нейтальному, позитивному і скандальному контекстах. «Опозиційна платформа — За життя» зосередилась на піарі поїздки Віктора Медведчука на псевдопереговори в Кремлі, використавши як одну з тем для піару російську вакцину від коронавірусу. На вакцині погорів і черговий скандаліст «Слуги народу» — Олександр Качура, який в ефірі каналу Медведчука сказав, що Україні варто купувати російський препарат попри все.
Хоча до Москви піаритись їздив Медведчук, медіа «Європейської солідарності» критикували за це… Зеленського. А також доклади чимало зусиль, щоб компенсувати відносний успіх Зеленського у Великій Британії повідомленнями про провал саміту «Україна — ЄС» і доведенням, що загроза втратити безвіз насправді серйозна.
«Україна» переступила межі пристойності задля піару кандидата в народні депутати Олега Ляшка, видавши чорний піар проти однієї з його конкуренток — удови нардепа Валерія Давиденка. Мало того, що її з посиланням на анонімні джерела звинуватили в організації мережі підкупу виборців, так ще й досить прозоро натякнули, що вдова «до сліз жаліє» за втраченим округом.
«Інтер» знову використав маніпулятивні псевдорейтинги виробництва контори, що є ширмою інституту Сергія Льовочкіна, та ще й доповнив їх коментарем директора цього самого інституту. А ось результати справжнього дослідження авторитетної соціологічної компанії «Рейтинг» зацікавили лише невелику частину центральних телеканалів.
Головні події, пов’язані з виборами, які висвітлювались 5—11 жовтня 2020 року
Поліція на Луганщині викрила підкуп виборців;
Володимир Зеленський запевнив, що виборів на окупованих територіях цього року не буде;
Президент Зеленський хоче з’їхати з державної дачі в Кончі-Заспі;
«Слуга народу» Олександр Качура пропонує купувати російську вакцину від коронавірусу;
ЦВК акредитувала 78 офіційних іноземних спостерігачів за місцевими виборами;
«Європейська солідарність» заявила, що її кандидатів на Луганщині й Донеччині переслідує СБУ;
В одеських офісах «Опозиційної платформи — За життя» проводять обшуки;
Віктор Медведчук зустрівся з Володимиром Путіним у Москві і вакцинувався від коронавірусу;
Президент каже, що безвізовому режиму з ЄС нічого не загрожує;
У межах експерименту bihus.info «слуги народу» не змогли відрізнити свою програму від путінської;
Володимир Зеленський поїхав до Великої Британії і підписав угоду;
Кандидат від «Європейської солідарності» Володимир Балух вийшов із коми;
Опубліковане нове опитування компанії «Рейтинг»;
Суд відмовив меру Черкас у позові проти Володимира Зеленського;
ЦВК оголосила, що вибори до райрад відбудуться на всій вільній території Донбасу;
Юлія Тимошенко пропонує створити Національний штаб боротьби з коронавірусною епідемією;
«Європейська солідарність» виграла суд у Кременчуку, але її все одно не допустили до виборів;
«Європейська солідарність» вимагає розслідувати витрати з коронавірусного фонду;
«Схеми» розповіли про таємну зустріч помічника президента Сергія Шефіра з Рінатом Ахметовим;
«Голос» введе до ВР Андрія Шараскіна на місце, звільнене Святославом Вакарчуком — Аліна Свідерська «не змогла»;
ЦВК пояснила, як заповнювати бюлетень на місцевих виборах;
Гео Лерос опублікував нову порцію компромату на Миколу Тищенка;
Стан хворого на коронавірусну хворобу Петра Порошенка погіршився. Але вже 11 жовтня йому стало краще – і 12 жовтня політика виписали з лікарні.
Верховний Суд вирішив, що Володимир Зеленський при виконанні повноважень зобов’язаний говорити тільки українською;
У США розслідують роботу компаній Петра Порошенка — «Європейська солідарність» каже, що в нього нема офшорів;
ЦВК попередила, що на дільницях треба буде знімати маски.
Як сходити на виборчу дільницю й не принести звідти коронавірус? У країні, де щодня діагностують коронавірусну хворобу в понад п’яти тисяч людей, про це мали б серйозно думати й багато говорити. Але на практиці, крім періодичних маніпуляцій на тему «а чи не скасує влада вибори?» та поодиноких синхронів міністра охорони здоров’я, в медіа зовсім небагато матеріалів про безпеку під час виборів. Як і роз’яснень виборчої системи, яку «Тексти» влучно назвали «складною іграшкою». Бодай якісь приводи для матеріалів про вибори в новинарів ICTV, «Інтера» та СТБ з’явилися цього тижня завдяки пресконференції «Опори», де говорили про порушення та пояснювали, як голосувати. СТБ робив матеріали про технологію «клонування» кандидатів, роздачу масок та інші способи підкупу.
«Інтер» не припиняє маніпуляцій рейтингами так званої «Української соціологічної групи». У попередньому огляді ми з’ясували, що це лише ширма для інституту Сергія Льовочкіна «Нова Україна». Афілійована з ОПЗЖ контора прогнозовано підганяє партії вигідні рейтинги — цього разу на Одещині: «найбільше шансів пройти в облраду у кандидатів від “Опозиційної платформи — За життя”». Маніпуляція вже в тому, що цифри, які наводять у повідомленні, означають не «шанси пройти в облраду», а відсоток виборців, нібито готових проголосувати за партію. І, щоб ви не сумнівались, — на додачу до рейтингів «Української соціологічної групи» в сюжет включили коментар директора інституту «Нова Україна», що належить одному з лідерів ОПЗЖ. Бінґо! 🙂 Аналогічний матеріал вийшов у новинах «Інтера» про Херсонську область, де, звісно ж, соціологи Льовочкіна констатували лідерство ОПЗЖ до місцевих рад.
А ось результати опитування компанії «Рейтинг» щодо підтримки партій «Інтер» цього разу не зацікавили, натомість канал розповів, що «55 відсоткам громадян взагалі невідомо, як обиратимуть владу на місцях». Можливо, піарникам ОПЗЖ не сподобалося, що цю партію та «Європейську солідарність» у свіжих результатах «Рейтингу» розділяє лише пів відсоткового пункта. Натомість ці результати повідомили в новинах 5 канал і «1+1» (останній — із наголосом на те, що кожен четвертий не знає про вибори).
Що ближче до виборів, то відчутніша в інформаційному просторі непаритетність політичних сил, які мають власні телеканали чи медіахолдинги, й тих, які мусять купувати місця у студіях та ефірах або сподіватися, що їх згадають просто так. Без інформаційних приводів із Верховної Ради згадок про «Батьківщину» й «Голос», ба навіть про «Слугу народу» критично поменшало. Часто відсутність згадок скидається на бойкот: до прикладу, ви не почуєте в новинах центральних телеканалів про Партію Шарія, хоча її лідера Анатолія Шарія періодично включають в ефіри на каналах Медведчука. Осередки партії відчайдушно намагаються привернути до себе увагу кампанією «Шарій у місті», але навіть загадкове масове скасування реєстрації кандидатів-шаріївців висвітлює хіба що Суспільне. А ось «Перемогу Пальчевського», попри цілодобовий доступ її лідера до ефіру каналів Медведчука, зловили на використанні ботоферми і витрачанні десятків тисяч доларів на поширення псевдорейтингів.
«Слуга народу». Володимир Зеленський — головний рушій кампанії «слуг» — цього тижня спромігся перервати «інспекційний» тур будівництвами України та з’їздити до Великої Британії. Хоча в соцмережах і покепкували з фотографії, на якій президент із дружиною стоять навпроти принца Вільяма і його дружини, — мовляв, королева не захотіла бачити Зеленського, — загалом поїздка додала позитиву (а за версією новин «України» та «Інтера» була «історичним візитом» і «проривом»). Хоча медіа, наближені до «Європейської солідарності», зокрема 5 канал, робили більший наголос на невдалому, на їхню думку, саміті Україна—ЄС: «Мінусом саміту для України є непідписання угоди про спільний авіаційний простір» і так далі. Заступниці голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук довелося виправдовуватись і кидати в обличчя «Європейській солідарності» найтиповіше звинувачення, що лунало з уст влади на адресу прозахідної опозиції в останні три десятиліття: «вам що гірше, то краще».
Медіа Медведчука, зокрема NewsOne, потрактували новину про військову співпрацю України з Великою Британією істерично-маніпулятивно: ведучий «Українського формату» Віталій Дикий ствердив, що в Україні з’явиться іноземна військова база, і риторично запитав, як до цього поставиться Росія. А також закликав не псувати природу біля Очакова будівництвом військової бази (насправді йдеться про модернізацію бази за допомогою Британії). Тим часом його колега Діана Панченко назвала співпрацю з британцями «торгівлею країною». Нардеп від монобільшості Владлен Неклюдов, який включився в ефір «Українського формату», на маніпулятивне запитання про «будівництво британської військової бази» не заперечив неправдиве твердження ведучої, а промимрив щось про беззастережну підтримку ініціатив президента Зеленського.
5 канал вирішив довести глядачам, що Україна таки може втратити підтримку Євросоюзу: «Про це йдеться у відкритому листі від депутатів Європарламенту до голови фракції “Слуга народу” Давида Арахамії. Пишуть також, що український уряд вселяв надію у боротьбі із корупцією, але нині “мрія дає тріщини”».
Цей лист — реакція на реакцію Арахамії на новину, що Україна може втратити безвізовий режим із Євросоюзом, яка, у свою чергу, була заснована на твіті однієї з трьох авторок листа — Віоли фон Крамон. Лист, який можна прочитати на сайті пані фон Крамон англійською, українські медіа перекладати й поширювати не стали, а «слуги» відреагували на нього повторенням тези, що втрата безвізу Україні не загрожує. Ця перепалка, що вже почала нагадувати рекурсію, не зацікавила теленовини й мало висвітлювалась у центральних медіа — вже очевидно, що нічого з безвізом не відбудеться, принаймні, до виборів.
Ще 5-й повідомив про рішення суду щодо обов’язковості української мови для президента, а також про заклик телеведучої Яніни Соколової до Зеленського і керівника його офісу Андрія Єрмака свідчити на поліграфі щодо справи «вагнерівців», яку медіа інших таборів уже давно не згадують. Недоліки опозиційне телебачення знайшло навіть у головному піар-проєкті Зеленського і «слуг» — «Великому будівництві»: на трасі Одеса—Новоазовськ у Херсонській області знайшли табличку, що приписує будівництво президентові, та повідомили: «зі слів колишнього очільника Каховської райдержадміністрації, цю дорогу почали будувати ще у 2018 році і вона входить до програми ще колишнього уряду». І це на додачу до постійної критики з боку опозиції через оплату «Великого Будівництва» коронавірусними грішми. А ось гучну обіцянку Зеленського наступного року повністю перевести державу з паперових документів на електронні некритично висвітлили ICTV, «Україна», «1+1» і СТБ. У «Свободі слова Савіка Шустера» на «Україні» відбувся бенефіс міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, який презентував свою гордість — додаток «Дія». Критики «Дії» в програмі майже не було, а ту, що була, зачитували із соціальних мереж.
Поки парламент на карантині, окремі політики від «Слуги народу» не мають нагоди з’являтися в новинах. Кандидатам у регіонах ще важче. У новинах ICTV про ситуацію з коронавірусною епідемією в Дніпрі промайнув кандидат у мери від «Слуги народу» Сергій Риженко, але як лікар, а не кандидат. А «Україна» повідомила, що хлопчиик, збитий сином кандидата в мери Кривого Рогу Дмитра Шевчика, одужує, що з ним усе гаразд, водій був тверезий і взагалі. Прізвище Шевчика в повідомленні про всяк випадок не згадали, тож глядачі, певно, були спантеличені. Надто ж не деталізували, що кандидат, чиї перспективи на виборах опинились під загрозою через дорожню пригоду, — топменеджер підприємства, яке належить власникові «України» Рінату Ахметову.
Нову порцію «плівок Лероса» з компроматом проти «слуги народу» Миколи Тищенка більшість центральних медіа проігнорували, однак Прямий канал зробив із них предмет обговорення в програмі «Ехо України» — звісно ж, у розмові не брали участі ні Тищенко, ні його нібито спільник Денис Комарницький.
Цей тиждень не минув без скандальних заяв «слуг», наслідки яких в інформаційному просторі б’ють по рейтингу партії. Олександр Качура — один із декількох «слуг народу», які практикують мазохістичне відвідування токшоу на каналах Медведчука, — у студії «Протистояння» на NewsOne сказав, що Україна повинна почати купувати російську вакцину від коронавірусу, якщо її ефективність підтвердиться й почнеться масове виробництво. Звісно, прозахідна опозиція відразу розігнала цю заяву як чергову «зраду», а мер Львова Андрій Садовий кинувся захищати Львів від «експерименту», який існує лише в голові Качури.
Скандал розвивався далі: львівський кандидат у мери Львова від «Слуги народу» Тарас Кльофа, донедавна соратник Садового по «Самопомочі», оголосив заяву чинного мера «фейком». «Щодо самої вакцини, то мова йшла про можливу закупівлю препарату з доведеною ефективністю, яким російський препарат не є і про це фахівці неодноразово заявляли», — пише медик Кльофа. Хоча в тому, що йшлося саме про російську вакцину, можна пересвідчитись, прослухавши уривок виступу Качури:
«Європейська солідарність» ще пів року тому отримала від Міністерства юстиції підтвердження, що нардеп від «Слуги народу» Качура залишається керівником осередку «Українського вибору» Медведчука. Якщо взяти до уваги місце, яке російська вакцина посідає в передвиборній пропаганді ОПЗЖ, то все сходиться.
«Опозиційна платформа — За життя». Передвиборні поїздки до Москви та зустрічі з Путіним — ритуал, успадкований ОПЗЖ від домайданної влади. У цих поїздках Віктор Медведчук і його соратники вже традиційно вдають, що мають повноваження домовлятися про щось важливе від імені України, а протести з боку справжньої влади подають своїй аудиторії як «переслідування опозиції». Перед президентськими виборами 2019 року Юрій Бойко й Віктор Медведчук домовлялися в Кремлі про газ, який виявився дорожчим, ніж Україна купувала в обхід Росії. Перед парламентськими Медведчук особисто привіз чотирьох полонених, щоправда, для СБУ їхній полон став новиною. Цього разу Медведчук, як повідомив «Інтер», попросив Путіна «розглянути питання про постачання російської вакцини проти коронавірусу “Супутник-5” в Україну». «112» подав дослівно розмову Медведчука з Путіним, де народний депутат України розповідав президентові Росії, як випробував вакцину на собі. Ні Медведчук, ні журналісти не уточнили, що постачання не сертифікованої Міністерством охорони здоров’я України вакцини, якби воно справді почалося, було б звичайною контрабандою.
Заклики купувати російську вакцину лунали в ефірі токшоу на каналах ОПЗЖ й з уст проросійських політиків, зокрема Євгена Червоненка. Окрім «переговорів» про вакцину, медіа ОПЗЖ повідомили про пропозицію лідера партії до Кремля зняти санкції з українських підприємств, на що російська влада відповіла: «це можна зробити тільки в двосторонньому порядку». Про причини санкцій проти російських підприємств, такі як війна на Донбасі й окупація Криму, глядачам не нагадують. Ще одні «переговори» — між Медведчуком та головою Державної Думи Росії В’ячеславом Володіним — стосувались того, «як вивести з глухого кута мінські переговори». Про «глухий кут» говорили і в токшоу на каналах Медведчука, де, наприклад, представник ОПЗЖ Андрій Лесик «молив» (sic) відновити відносини з Росією. Важливим меседжем, який просували медіа Медведчука під час та після поїздки свого неформального хазяїна в Росію, була безальтернативність «мирного плану Медведчука», яким, мовляв, чи то вже користується, чи точно має скористатись чинна влада.
Логічно, що піар-поїздки лідерів ОПЗЖ до Кремля докладно висвітлюють медіа, які належать членам ОПЗЖ. Втім ще один спосіб, у який Медведчук і компанія використовують ці поїздки — сягати тих осколків проросійської аудиторії, які з певних причин досі не є відданою аудиторією медіа ОПЗЖ. Адже медіа з протилежного опозиційного табору також завжди висвітлюють ці поїздки, лише в критичному ключі. Цього разу 5 канал скористався поїздкою, щоб засвідчити нерішучість влади: «Недоцільно коментувати політику. Так у Міністерстві закордонних справ України відреагували на зустріч у Москві Віктора Медведчука та Володимира Путіна». За поїздку Медведчука до Росії медіа «ЄС», зокрема «Ехо України» на Прямому каналі, розкритикували ще й Зеленського. Мовляв, не робить нічого, щоб зупинити явний колабораціонізм. А ось великі олігархічні телехолдинги зробили з піар-поїздкою Медведчука те саме, що з минулорічними: проігнорували.
Що ж, у штабі ОПЗЖ знають, що не отримають безкоштовного (та й платного) піару від медіа конкурентних олігархів, тому намагаються компенсувати це конячими дозами прихованої реклами в новинах своїх власних медіа. Покрокове висвітлення передвиборних гастролей Юрія Бойка та Наталії Королевської (остання зосередилась цього тижня на Краматорську, де до міської ради балотується її син), обіцянки створити робочі місця, виділяти більше грошей із бюджету та відновити економіку — все, чим зазвичай місцева влада не займається. У Маріуполі Королевська пообіцяла, що кандидати від ОПЗЖ у разі перемоги подбають про промисловий розвиток, а в Києві Олександр Попов давав коментарі «Інтеру» та «112» як експерт із мостів. А також обіцяв порятувати зелені зони Києва від забудов (киянам варто запам’ятати цю обіцянку від однопартійця забудовника Вадима Столара).
«Переслідування опозиції» та «підготовка влади до фальсифікації виборів» із наближенням дня голосування стають не менш важливими наративами в риториці ОПЗЖ, ніж робочі місця та низькі тарифи. «Інтер» та канали Медведчука протягом тижня розповіли про низку випадків і підозр — у Харкові, в Миколаєві, в Одесі. В недопуску ОПЗЖ до виборів у Миколаєві звинуватили особисто голову фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давида Арахамію, а обшуки в одеських офісах ОПЗЖ, пов’язані з економічними махінаціями, оголосили політичним тиском. І найпотужніший інфопривід: 8 жовтня канали Медведчука повідомили, що кандидат від ОПЗЖ Павло Седляр на Закарпатті помер після нападу на нього. Хоча жодних підтверджень політичних мотивів немає — йдеться про кандидата на пост голови сільської Вишківської ОТГ у Хустському районі, а у місцевій пресі Павло Седляр згадується лише у зв’язку з цим побиттям, тож можна припустити, що публічною особою він не був, — проросійські медіа хором оголосили це розправою влади над опозиціонером. Керівник каналу «112» Артем Марчевський, який балотується до Київської міськради від ОПЗЖ, пішов далі — його звинувачення на адресу влади поширили під заголовком, у якому згадуються «вбивства опозиціонерів».
«Європейська солідарність». У не залежних від неї медіа «Європейської солідарності» цього тижня було небагато. Тенденція попереднього тижня збереглася — «Європейська солідарність» будує свої передвиборні комунікації довкола коронавірусу. ICTV та «Україна» видають у новинах піар-сюжети про запуск виробництва захисних костюмів для лікарів із Мариною Порошенко (першим номером у списку «ЄС» до Київради) в головній ролі. 5 канал транслює вимогу «ЄС» перерозподілити гроші з коронавірусного фонду на медицину замість «Великого будівництва». «Україна», «Інтер» та Суспільне повідомляють про зміни на гірше у стані Петра Порошенка, хворого на коронавірусну хворобу.
Ляшко і Радикальна партія. Тепер кандидат у народні депутати у 208-му мажоритарному окрузі піариться в новинах «України» щодня. Головному герою, як і в будь-якому телесеріалі, шукають антагоністів — цього разу це вдова Валерія Давиденка, після смерті якого звільнився округ. 5 жовтня «Україна» повідомила, що за три тижні до виборів у 208-му окрузі зареєстрували Людмилу Давиденко як кандидатку в народні депутати, й закинули їй організацію виборчої «мережі», пославшись на «свої джерела» (звісно ж, без балансу). А завершили матеріал фразою, від двозначності якої волосся стає дибки: «Людмила Давиденко ще з дитинства, за часів, коли дерева були великими, пам’ятає живе село, яке розвивалося, і зараз із болем сприймає все втрачене». Це повідомлення вийшло в межах піар-дайджесту й було начитане двома голосами — чоловічим і жіночим (без зазначення авторства). Окремий піар-сюжет Ляшка в цьому випуску теж є — кількома хвилинами раніше. Є тут також повідомлення про те, як «перемогу в суді “Радикальна партія” святкує на Тернопільщині, де її спочатку не допустили до перегонів через внесок на вибори, який сплатили від центрального органу партії, а не від її місцевого осередку». Наступного дня Ляшко розповідав, як відновити школи в селах у 208-му окрузі. 7 жовтня — про те, де фермерам пасти корів. 8 жовтня — про проблеми медицини на території округу. 9 жовтня — про те, що немає кому розносити пенсії по селах. 10 жовтня вимагав від держави поглибити колодязі в селі на Чернігівщині. Що ж, принаймні, чорний піар проти вдови Давиденка на «Україні» не став щоденною рубрикою, як прихована агітація за Ляшка.
«За майбутнє». Майбутнім партії Ігоря Коломойського переймаються переважно на «1+1». У новинах виходили піар-сюжети про форум кандидатів від «За майбутнє» до Київради та про законопроєкт щодо розвитку професійно-технічної освіти, зареєстрований представниками партії у ВР. Ігор Палиця вже традиційно був де-факто улюбленим спікером програми «Право на владу», де піарився зокрема на своїй благодійності.
«Голос». Попри парламентське затишшя партії кілька разів удалося прорватися в теленовини — щоправда, тільки на дружніх до неї каналах Віктора Пінчука. 8 жовтня ICTV та СТБ розповіли про ініціативу партії дозволити розслідування щодо народних депутатів без погодження з Генпрокуратурою, яку нардепка Олександра Устінова назвала реальним зняттям недоторканності. 9 жовтня СТБ дав позицію «Голосу» щодо рішення уряду фінансувати тести на коронавірус у приватних лабораторіях — у партії його назвали запізнілим.
«Батьківщина». Партія Юлії Тимошенко залишається аутсайдеркою в піар-перегонах. За весь тиждень лише на «Інтері» вийшов піар кандидата від «Батьківщини» на пост мера Києва Олексія Кучеренка. А ось сама Тимошенко сфокусувалась на виступах у політичних токшоу. Цього тижня вона побувала у «Свободі слова» ICTV, де висловлювалась на підтримку Максима Степанова та проти медичної реформи попередньої влади, та у «Праві на владу» «1+1».
«Пропозиція». «Партія мерів», яка в останні тижні майже зникла з теленовин, раптом повернулась до інфопростору в різних форматах. Найнейтральніше про лідера «Пропозиції» Бориса Філатова згадували на Суспільному в огляді виборів у Дніпрі — поруч із ним розповіли про Олександра Вілкула та Загіда Краснова, пояснивши, що обрали саме цих кандидатів, спираючись на дослідження компанії «Рейтинг». Нагадали, що Філатов вийшов із команди Коломойського, Краснов працював із Лазаренком, а Вілкул був віцепрем’єром уряду Азарова.
«1+1» відрядив до Дніпра кореспондента Дмитра Фурдака (хоча в місті є власкори ТСН) із важливою місією — показати суд щодо нібито розкрадання місцевою владою коштів на ремонті моста. «Судові засідання у цій справі проходять украй дивно. До судової зали взагалі не пускають ані журналістів, ані вільних слухачів, посилаючись на карантин. Поспілкуватися з обвинуваченими теж неможливо, наприклад, заступник Філатова Лисенко вочевидь залишає будівлю суду через задні ворота, адже на центральному вході ми його так і не дочекалися», — розповідає журналіст. У матеріалі про «дивний» суд є коментарі адвоката обвинувачених. Журналіст утім не поїхав із Дніпра, а невдовзі повернувся в новини з сюжетом про ще одну проблему місцевої влади — парковки. Складається враження, що «1+1» закинув до Дніпра десант із завданням мочити лідера «Пропозиції». А 9 жовтня, коли під час зустрічі з виборцями у Філатова кинули нашатирем, знімальна група «1+1» опинилась на місці пригоди, що дало меру підстави звинуватити канал у причетності до замаху. З відео, опублікованого представником «1+1», бачимо що з журналістами поводились неадекватно, а Філатов вигукував на адресу знімальної групи щось про Коломойського.
Променем світла в сумному царстві Філатова були позитивні матеріали ICTV. На дружньому каналі розповідали, як Філатов «наголошує, створення комфортного міського середовища — розвиток медицини, освіти, благоустрій та переформатування соціальної сфери — це стратегічний план його команди і партії “Пропозиція”», а в іншому матеріалі — як Дніпро під керівництвом Філатова став «лидером местного самоуправления».
Віталій Кличко і «УДАР». Мер Києва урочисто відкривав відремонтовані мости, а новинарі — знімали про це піар-матеріали. Якщо ICTV просто показав момент урочистого відкриття, то «Інтер» ще й нагадав, що Кличко — не тільки мер, а й кандидат у мери. В новинах «Інтера» Кличко з’являвся ще двічі — з проєктом мосту і з обіцянками всього хорошого. Для піару партії «УДАР» використовують і відомого футболіста Олександра Шовковського, який балотується від партії до міськради і водночас привернув до себе увагу несподіваним повідомленням про повернення на поле. За аналогією можна було б чекати повернення Віталія Кличка в бокс, але, напевно, він приберіг цей козир до наступних виборів.
Матеріал підготували Отар Довженко, Ярослав Зубченко, Зоя Красовська і Олександр Крумін.
