Постріли в ногу. Головні тенденції інфопростору 21—27 вересня 2020 року. Детектор виборів

Read in English here.

Добкін іде місцеблюстителем Кернеса, «1+1» дає трибуну Сергію Притулі, Шустер використовує Тимошенко як наочну агітацію проти коронавірусу. Детектор виборів 2.5.

«Детектор виборів» — щотижневий аналітичний огляд, який оперативно фіксує головні теми, тенденції, маніпуляції та зміни в інформаційному просторі, пов’язані з місцевими виборами. Детальніший аналіз читайте в наших постійних (теленовини, політичні ток-шоу, інформаційні канали, російська пропаганда тощо) моніторингових дослідженнях. Перший випуск «Детектора виборів» читайте тут, другий тут, третій тут, четвертий тут.

Головні тенденції

«Слуга народу» компенсує сумнівний позитив президентського піару безумовним негативом від кількох старих і нових скандалів за участі представників монобільшості та Офісу президента.

Піару «Європейської солідарності» в новинах центральних каналів практично немає — він зосереджений на 5-му каналі, який також транслює негативні матеріали про ОПЗЖ. «Інтер» зосереджується на просуванні кандидатів від ОПЗЖ у кількох ключових для партії містах, а «112» влаштовує бенефіс Олександру Попову та команді ОПЗЖ в Києві, до якої належить і керівник каналу Артем Марчевський.

Скандал в Умані, де чинного мера не допустили до виборів, а двох його «двійників» допустили, зауважили тільки два канали, хоча мер Дніпра називає цю подію величезною катастрофою. Локальні скандали взагалі мало цікавлять центральні телеканали (хоча «Інтер» цікавлять, коли зачіпають інтереси ОПЗЖ). Олег Ляшко на «Україні» висловлює співчуття, піариться і нарікає на опонента.

Михайло Добкін на каналі «Наш» патетично зізнається, що змушений балотуватися в мери Харкова (а не Києва, як збирався раніше), щоб місто не очолив хтось інший, крім Кернеса.

Найдраматичніше токшоу тижня — «Право на владу», на яке не прийшов Віталій Кличко (хоча його кликали), натомість Сергій Притула мав справжній бенефіс.

Головні події, пов’язані з виборами, що висвітлювались 21—27 вересня 2020 року

• Студентський парламент Київського університету засудив проведення з’їзду «Слуги народу» у виші — «Слуги» кажуть, що все законно;
• Оприлюднені результати соцопитування КМІС;
• «Блок Кернеса» висунув Геннадія Кернеса в мери Харкова — Михайло Добкін теж зненацька балотується в Харкові, а не в Києві;
• Міністр охорони здоров’я розкритикував місцеву владу Запоріжжя за масовий концерт;
• Побитому кандидату від «Європейської солідарності» Володимиру Балуху потроху стає краще;
• «Батьківщина» висунула Олексія Кучеренка в мери Києва, «Опозиційна платформа — За життя» — Олександра Попова, «За майбутнє» — Сергія Гусовського;
• Дружина Віктора Медведчука стала власницею компанії в Росії;
• Суд заарештував майно колишнього «слуги народу» Олександра Юрченка — сам Юрченко вийшов під заставу;
• Чинного мера Умані зняли з виборів, а двох його «двійників» залишили;
• Комітет ВР з нацбезпеки підтримав створення слідчої комісії щодо «вагнерівців»;
• Обвинувачена в сепаратизмі Неля Штепа стала кандидаткою в мери Слов’янська;
• Вітольд Фокін запропонував створити на окупованих територіях тимчасовий уряд — але перепросив, що назвав сепаратистів «повстанцями»;
• «Українська правда» стверджує, що Рінат Ахметов фінансує «Слугу народу» і Офіс президента — в Ахметова заперечують — в Офісі президента відповідають абстрактно;
• ОПЗЖ висунула в мери Вінниці боксера В’ячеслава Узелкова;
• Олександр Омельченко балотується в мери Києва;
• Максим Степанов планує поєднувати посаду міністра охорони здоров’я і мандат депутата облради;
• Центральна виборча комісія затвердила форму і колір бюлетенів;
• Опубліковані результати соцопитування компанії «Рейтинг»;
• «Свобода» висунула Руслана Кошулинського в мери Львова;
• Партія Шарія затвердила кандидатів у місцеві ради;
• Нардеп із монобільшості Микола Галушко демонстративно вийшов із партії — у партії заяви не бачили;
• Володимир Зеленський вирушив у прифронтову зону.

На минулому тижні «Детектор виборів» підбив перші підсумки початку офіційної виборчої кампанії (реальна триває щонайменше з початку літа, якщо не року) в інформаційному просторі. Один із головних висновків: влада опинилась у вкрай невигідній ситуації, не маючи ані власних медіа, ані стовідсоткової лояльності бодай однієї великої медіагрупи. Тому «слуги народу» та команда Зеленського вимушені грузнути в обороні, постійно програвати публічні дискусії на чужій недружній території, а також пожинати плоди своєї нерішучості в боротьбі з відвертими агентами Росії у медіа. Як свідчать зокрема результати нашого нового моніторингу (про)російської дезінформації, вістря російської пропаганди в Україні спрямоване особисто на Зеленського (або «колективного Зеленського»), який, мовляв, руйнує державні інституції та веде Україну до остаточного занепаду й розпаду.

Загалом у цьому ж напрямку, тільки з дещо іншою аргументацією, працює партійна пропаганда прозахідної опозиції, в першу чергу «Європейської солідарності». І єдине, що може цьому протиставити «Слуга народу» — персона Зеленського та його особистий піар. А на минулому тижні команда президента відкрила новий «невидимий фронт» проти журналістів, звинувативши невідомо кого в поширенні російських фейків і закликавши не вірити компромату в медіа. Цей абстрактний і анонімний виступ вважається відповіддю на публікацію «Української правди», у якій — також із посиланням переважно на анонімів — найближче оточення Зеленського звинуватили в корупції. Та були й інші публікації, зокрема продовження розслідування Любові Величко про можливі причини зриву гаданої операції із захоплення бойовиків приватної військової компанії «Вагнера» із фактами, які свідчать про можливий зв’язок голови Офісу президента Андрія Єрмака із російськими спецслужбами. Ні спростувань, ні хоча б аргументованих заперечень із боку Єрмака поки що не чути — тільки абстрактний потік свідомості в соцмережах.

Електоральним перспективам «Слуги народу» на минулому тижні шкодили відразу двоє народних депутатів. Один — Олександр Юрченко, звинувачений у хабарництві і вже випущений під заставу. Попри те, що партія ніяк не намагається (принаймні, в публічному просторі) врятувати Юрченка від відповідальності, «вигрібати» за гріхи члена монобільшості «слугам» доводиться на всіх ефірах. Другий — мажоритарник із Броварів Михайло Галушко, який звернувся до Зеленського зі зворушливою промовою, ствердивши, що всі місця у списках «Слуги народу» в регіонах продані. Партія пообіцяла розібратися. Ще один «постріл у ногу» «Слуги народу» від власних партійців — родичі та куми, оформлені помічниками всупереч обіцянкам. Розслідування «Схем» не набуло надто великого резонансу (з центральних каналів його переказав тільки пропорошенківський 5-й), однак додало опонентам «Слуги народу» козирів у майбутніх дискусіях.

На цьому тлі вчинок партійців з Іршави на Закарпатті, які прикрасили логотипом «Слуги народу» ікону, здається просто курйозом. Утім, навіть курйози стають вдалими приводами для дзьобання партії влади. Наприклад, в «Українському форматі» на каналі NewsOne вхопилися за явний фейк з анонімного телеграм-каналу, що Вітольда Фокіна у тристоронній контактній групі хочуть замінити на нардепа від «Слуги народу» Миколу Тищенка. І навіть із цієї нагоди підготували про Тищенка сюжет, демонструючи глядачам, яким некомпетентним людям влада доручає представляти Україну в міжнародному діалозі про мир. 29 вересня з’ясувалося, що Тищенко увійшов до створеної парламентської групи щодо законодавчих змін для врегулювання війни на Донбасі. Але питання про його включення до складу ТКГ навіть не обговорювалося, сказав перший заступник голови делегації України в ТГК Олексій Резніков.

Усупереч минулорічним прогнозам про мало не повне оновлення політикуму на хвилі «електорального майдану», в найбільших містах України на виборах міського голови найвищі шанси на перемогу мають чинні (подекуди — такі, що відбули вже кілька каденцій) мери. Несподівано виникла інтрига в Харкові: Михайло Добкін, який з літа розважав киян креативною рекламою з мотоциклом, зненацька вирішив балотуватись на пост харківського міського голови. В інтерв’ю каналу «Наш» Добкін дав зрозуміти, що йде на вибори як місцеблюститель Геннадія Кернеса, якого лікують від коронавірусної хвороби в Німеччині. І то лише на випадок, якщо видужання Кернеса, про яке вже звітує його команда, затягнеться.

У Вінниці, де всі шанси бути переобраним має протеже Володимира Гройсмана Сергій Моргунов, «Опозиційна платформа — За життя» цього тижня вирішила показати «нове обличчя», представивши свого кандидата на пост міського голови — боксера В’ячеслава Узелкова. Та принагідно засвітила досить специфічне «старе» обличчя: разом із партійним лідером Юрієм Бойком Узелкова представляв колишній регіонал Володимир Продивус — безпосередній учасник перестрілок за бурштин на Волині. Ще один скандальний інфопривід, пов’язаний з ОПЗЖ, виник у Краматорську — тут до міської ради балотується дев’ятнадцятирічний син нардепки Наталії Королевської. Ростислав Солод, виявляється, має команду, яка вже кілька місяців думає, як зробити Краматорськ привабливим.

Проблема, яка виходить за межі інтересів окремої політсили й може зачепити (власне, вже зачепила) багатьох — «двійники». Цього тижня в Одесі з’явилися «філімонови», «труханови» і навіть «володимир зеленський», у Черкасах — «бондаренки», а в Умані зареєстрували двох «цебріїв» замість одного справжнього чинного мера, і це ще не кінець.

Неля Штепа — це вже призабуте ім’я зринуло в інформаційному просторі як символ проросійського реваншу. 23 вересня, коли Штепу зареєстрували кандидаткою в мери Слов’янська, про колишню міську голову, так і не покарану за підтримку сепаратистів, нагадали 5 канал та СТБ, а 25 вересня її участь у виборах включили до огляду виборчих казусів на «1+1». Як сталося, що і Штепа, і двоє її головних конкурентів, які також підтримували сепаратистів під час окупації Слов’янська, планують провести наступні кілька років не за ґратами, а в кріслі мера, — питання (чомусь) риторичне.

Із приємних подій: у новинах деяких телеканалів почали з’являтися корисні сюжети про вибори. Зокрема «UA: Перший» зробив матеріал про навчальний курс на сайті ЦВК, ICTV — роз’яснювальний сюжет про те, як відбуватиметься голосування. Також Суспільне присвятило повідомлення порушенням умов агітації на Прикарпатті, зафіксованим спостерігачами «Опори». «Україна» теж заговорила про порушення, навівши, щоправда, дивний приклад — парламентські (!) вибори на 210-му окрузі, на яких через суд виборов перемогу Борис Приходько. Актуальність цього прикладу глядачам не пояснили.

Тиждень, що минув, був порівняно бідним на псевдосоціологію в медіа. Втім, один приклад на центральних каналах ми таки зафіксували — «1+1» у межах програми «Право на владу» озвучив сумнівні результати опитування не менш сумнівної компанії «Імідж-контроль». Хоча лідером тут визнали Віталія Кличка з 37,6% голосів, на другому місці — Ірина Верещук із 13,3%, далі Андрій Пальчевський (6,4%), Олексій Кучеренко (6,1%) і Сергій Притула (5,3%). Якщо порівняємо це з цифрами справжньої соціологічної компанії «Рейтинг» за той самий період, то побачимо зовсім іншу картину: Кличко (43,6%), Притула (9,8%), Верещук (6,9%), Пальчевський (6,4%), Попов (5,8%).

«Слуга народу». Головним козирем передвиборної агітації «Слуги народу» залишається президент. Перед телекамерами, що висвітлюють його дії в «паркетному» форматі, Зеленський виступав проти домашнього насильства, обіцяв розбудувати аеропорт в Ужгороді, дарував квартиру багатодітній родині. «Паркет» Зеленського в більшій чи меншій кількості з’являється в новинах усіх комерційних каналів, окрім тих, що входять до пулу Петра Порошенка.

Зате тільки 5 канал з-поміж семи приватних центральних каналів, які входять до моніторингової вибірки «Детектора медіа», висвітлював акцію протесту студентів проти з’їзду «Слуги народу» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Як пояснили в матеріалі, «слуги народу» вважають, що з’їзд — не передвиборча агітація, адже кандидатів на той час іще не зареєстрували, а лише висували на з’їзді. «В адміністрації вишу на наш запит запевнили: це була презентація стратегії розвитку міста, а не політичний захід, — йдеться в повідомленні. — Цікаво, що позиція університету майже повністю дублює пояснення партійців». Натомість «1+1» залучив на підтримку позиції «Слуги народу» коментар заступника міністра освіти Ігоря Горбачука — з’їзд, мовляв, «був проведений повністю з дотриманням законодавства, як виборчого, так і освітнього» (просто неба, у вихідний, без залучення студентів і викладачів). А ось Суспільне, яке «не змогло додзвонитися» адміністрації вишу, в матеріалі про студентський протест дало експертний коментар на підтримку позиції студентів. Загалом ця історія завдала «Слузі» більше шкоди і клопоту, ніж картинка з’їзду на фоні червоного корпусу принесла користі.

«Європейська солідарність». Цього тижня нардеп від «Європейської солідарності» Віктор Уколов обстоював свою петицію з вимогою відставки Зеленського через помилку в декларації, однак із-поміж центральних медіа на це звернув увагу тільки партійний 5 канал. Який процитував слова Уколова, що президент «шукає причини, щоб не йти з посади». Тим часом самій «ЄС» довелося перепрошувати за помилку свого партійця на Волині, який без дозволу використовував для агітації фільм «Додому».

Тим часом «1+1» знайшов щось курйозне в дружині Порошенка: «У перевиборчій рекламі ЄС вирішила зобразити Марину Порошенку в образі, який багатьом здався схожим на образ берегині чи навіть Богоматері». Кому «багатьом» — загадка.

Якщо (не)увага до передвиборної активності «ЄС» стане тенденцією, Порошенко і його партія зможуть розраховувати тільки на власний медіаресурс. Наприклад, усі центральні канали, крім 5-го, проігнорували представлення в Дніпрі кандидатки від «ЄС» на пост мера Тетяни Ричкової та першого номера списку до облради Михайла Забродського. Боротьбу партії за створення тимчасової слідчої комісії у справі «вагнерівців» також інформаційно підтримує тільки 5-й, як і спроби Порошенка нейтралізувати негатив від «плівок Деркача»: «Оприлюднення так званих “плівок Деркача” контролювалося особисто Путіним». Втім і пікет «Нацкорпусу» з вимогою закриття телеканалів Медведчука висвітлював лише 5-й, і саме на цьому каналі минулого тижня виходили критичні матеріали про ОПЗЖ. (Нагадаємо, що в цей моніторинг не входить телеканал Прямий.)

«Опозиційна платформа — За життя». А ось ОПЗЖ звикла покладатися передусім на свої медіа. 21 вересня «Інтер» і «112» повідомили, що в мери Одеси балотується Микола Скорик, а список до обласної ради очолює Вадим Рабинович (нардепів у таких матеріалах чомусь ніколи не питають, навіщо їм змінювати престижний мандат Верховної Ради на обласний і чи справді вони планують дауншифтнутись). Принагідно в цей самий день Юрій Бойко піарився в Одеській юридичній академії в гостях у Сергія Ківалова. «Релігія і наука завжди йшли разом», — сказав у матеріалі Ківалов.

22 вересня Бойко й Королевська на «Інтері» обіцяли підтримати промисловість у Запоріжжі, а на «112» — вшановували пам’ять загиблих під час обстрілу 24 січня 2015 року (який проросійська пропаганда приписує українським військовим) у Маріуполі. Тим часом «Інтер» розповідав, що у Києві ОПЗЖ висуває в мери Олександра Попова. За пару днів «112» зробив про нього матеріал під фіктивним приводом — мовляв, Попов уже подав документи. Генпродюсер каналу «112» Артем Марчевський, який балотується до міськради від ОПЗЖ, коментував на власному каналі, що йде на місцеві вибори «именно с целью решить проблемы местных людей, отстроить город». Олександр Попов також узяв участь у токшоу «Право на владу» на «1+1», присвяченому київським виборам, де йому дали спокійно піаритись шість хвилин.

23 вересня «Інтер» та «112» висвітлювали висування В’ячеслава Узелкова мером Вінниці та Артема Ільюка — мером Миколаєва. 24 вересня камера «Інтера» ловила Юрія Бойка вже в Херсоні, де він представляв кандидата в мери обласного центру Михайла Опанащенка та Скадовська — Олега Сокольчука. В цей же час інша камера «Інтера» ловила кожне слово Наталії Королевської, яка презентувала кандидатів від ОПЗЖ у Святогірську і Краматорську: «Команда “Оппозиционной платформы — За жизнь” никого не бросила и не оставила и сделает все, чтобы дипломатично вернуть мир в Украину».

На «Інтері» 26 вересня Микола Скорик піарився на велопробігу під прапорами ОПЗЖ, а 27 вересня депутати Одеської облради від цієї ж партії нарікали на погане ставлення держави до пенсіонерів. У неділю також на «Інтері» повідомили, що в Миколаєві не реєструють кандидатів від ОПЗЖ, принагідно пропіаривши Артема Ільюка (позиції інших сторін у матеріалі не було).

Єдиний оригінальний інфопривід, породжений ОПЗЖ поміж піаром своїх кандидатів — вимога відставки міністра закордонних справ Дмитра Кулеби через слова його заступника, що Україна визнала паспорти Косова: «На думку опозиції, це, цитую, плювок в обличчя жителям Донбасу, позбавлених конституційних прав, зокрема, на вільне пересування всередині країни» («112»). Аналогії між окупованими частинами Донецької та Луганської областей і самопроголошеною державою Косово на території Сербії — один із засадничих наративів кремлівської пропаганди. Це не дивує: результати моніторингу (про)російських дезінформаційних наративів засвідчують, що більшість випадків поширення кремлівських меседжів в українському медіапросторі прямо чи опосередковано пов’язані саме з ОПЗЖ.

Щоб почути якийсь із цих наративів, достатньо на кілька хвилин ввімкнути будь-який канал Медведчука — і невдовзі трапиться щось на зразок «Было бы правильно, если бы Зеленский, тока стал президентом, сразу сел бы и поехал в Донецк-Луганск. Сказал бы: “Ребята, так получилось. Давайте дружить. Давайте общаться. Давайте не будем ссориться по языковому принципу”» (Андрій Лесик з ОПЗЖ, NewsOne, «Український формат»). Втім, іноді представники ОПЗЖ звучать не як таємні, а як відкриті прихильники Росії, зокрема в тому ж ефірі «Українського формату» нардеп Олександр Качний захищав Кремль від звинувачень в отруєнні опозиціонера Навального. А політ американських конвертопланів над Києвом у межах спільних навчань став для спікерів ОПЗЖ приводом заперечувати російську анексію Криму. У токшоу цього та інших каналів представники ОПЗЖ не припиняють підтримувати Олександра Лукашенка в будь-яких обговореннях білоруських подій, а також закидати владі порушення прав мешканців Донеччини, яким не дали проголосувати на місцевих виборах.

«За майбутнє». Незмінну тижневу дозу піару і прихованої реклами забезпечує партії Ігоря Коломойського «1+1». Тут виходили матеріали про «програму дій для Києва» з піаром кандидата в мери від «За майбутнє», колишнього міського депутата від «Самопомочі» Сергія Гусовського. Висвітлювали й форум у Миколаєві. А Ігор Палиця традиційно побував на «Праві на владу» і попіарився на коронавірусній благодійності, заслуживши знущальний ролик від «Рагулів». А все, чого «За майбутнє» не добирає на «Плюсах», компенсують титанічні зусилля (й витрати) у соцмережах — за підрахунками «Опори», саме ця партія витрачає найбільше на фейсбук-рекламу. І, судячи з кількості постів «За майбутнє» у френдстрічці, лідерством у рейтингу партій-рекламодавців поступатися не планує.

«Батьківщина». Юлія Тимошенко вперше після видужання від коронавірусної хвороби виступила в загальнонаціональному прямому ефірі — у програмі «Свобода слова Савіка Шустера» на «Україні». Роль, яку виділив їй Шустер, — бути живим аргументом на користь дотримання карантинних обмежень. Хоча, схоже, сама Тимошенко не в захваті від того, що її асоціюють із коронавірусом.

Піару партії Тимошенко в новинах навдивовижу мало. «Україна» в піар-дайджесті згадала, що «Батьківщина» висунула Олексія Кучеренка в мери Києва, однак, імовірно, лише для того, щоб засвітити прізвище ахметовського кандидата Михайла Поживанова у переліку конкурентів.

«Голос». Партія, зосереджена на боротьбі за Київ і Львів, вирішила в не надто вдалий спосіб нагадати виборцям, що вона — не те саме, що «Європейська солідарність». Цитата народної депутатки Інни Совсун «Можна скільки завгодно бити себе в груди щодо любові до армії, але Свинарчуків нікуди не дінеш» набула неабиякого резонансу в соцмережах передусім як зразок невчасного нападу на «своїх». Показово, що заяви «Голосу» з критикою пропозицій Вітольда Фокіна щодо амністії бойовиків поширював з-поміж центральних приватних телеканалів лише 5-й, що належить Порошенку.

Головним бенефісом «Голосу» в медіапросторі протягом тижня стала участь Сергія Притули в токшоу «Право на владу». Кандидатові несподівано створили вигідне тло та дали достатньо часу для виступів, а потім ще й показали у вигідному світлі в новинах «1+1». Коли «слуга народу» Олександр Качура запропонував Притулі зняти свою кандидатуру на користь Ірини Верещук, Притула у відповідь нагадав слова Давида Арахамії, що «Слузі народу» вигідніше програти вибори, аби не збирати негатив, і запропонував «слугам» познімати свої кандидатури, щоб негативу не було взагалі.

«Пропозиція». На минулому тижні до партії привернула увагу ситуація з мером Умані Олександром Цебрієм, якого зняли з виборів, натомість допустивши до участі двох його «двійників». За Цебрія заступився мер Дніпра і лідер партії Борис Філатов, порівнявши зняття уманського мера з виборів з авіакатастрофою під Чугуєвом.

З-поміж центральних телеканалів увагу цій екстраординарній ситуації приділили лише новини ICTV, висвітливши ситуацію всебічно, та 5 канал, який вибрав найвигідніше для своїх політичних патронів — слова Цебрія, який звинувачує «Слугу народу» та «За майбутнє» у змові.

«УДАР Віталія Кличка». Після дози уваги, зумовленої висуванням кандидатів, партія увійшла у смугу затишшя. Хіба що на «Праві на владу», куди Віталій Кличко не прийшов (хоча був запрошений), чинному меру Києва та його команді перепала коняча доза критики. За відсутнього Кличка довелося віддуватися Ірині Геращенко з «Європейської солідарності», яка принагідно повторила, що Кличко — лише втілювач ініціатив Петра Порошенка.

Люди Ахметова. Раніше цей розділ називався «Олег Ляшко», однак піар-меню каналу «Україна» поступово розширюється, а об’єднати політиків, яких тут просувають, за якоюсь об’єктивною ознакою важко. Зокрема тут піарять кандидатів із команди Бориса Колесникова з «Опозиційного блоку» до міськрад Костянтинівки та Дружківки на Донеччині, а київські вибори висвітлюють тільки для того, щоб раз у раз згадувати поруч із прізвищами Віталія Кличка та Ірини Верещук кандидата від Радикальної партії Ляшка — Михайла Поживанова. Партія «Опозиційний блок», яка віддавна не фігурувала в новинах, знову згадується на «Україні» як учасниця виборчого процесу — наприклад, предметом одного з повідомлень у новинах каналу цього стало НЕвисування кандидата від «Опоблоку» на пост мера Києва.

Втім про Ляшка «Україна» не забуває — головний (для каналу Ахметова) кандидат у депутати всіх часів і народів мандрує 208-м округом, вислуховує гризоти виборців і далі жартує про корів. Коли ж сталася авіакатастрофа на Харківщині, «Україна» озвучила в новинах співчуття Ляшка, а також інших своїх улюбленців із когорти колишніх титанів української політики — Володимира Гройсмана та Арсенія Яценюка.

Дивовижно, але Ляшко, маючи щоденну особисту підтримку одного з найпопулярніших телеканалів України, все одно нарікає на конкурентів! Зокрема робив це в ефірі «Свободи слова Савіка Шустера», стверджуючи, що його конкурент — кандидат від «Слуги народу» — роздає виборцям по 400 гривень за голос. Якби не ця згадка, глядачі «України» ніколи не довідалися б, що в Ляшка є якісь конкуренти. Шустер, явно не в захваті від необхідності піарити Ляшка, врешті перервав тривале включення кандидата, пославшись на неприпустимість агітації в ефірі.

«Рідна країна». Ми так звикли, що піар-ресурс центральних телеканалів розподілений між головними гравцями, що побачити приховану агітацію когось нового — справжнє диво. 26 вересня таке диво сталось у новинах ICTV: тут піарили Миколу Томенка та його політичний проєкт «Рідна Країна». «У команді “Рідної країни” немає чинних депутатів, нардепів чи представників столичних забудовників. Саме це, на думку Томенка, має завоювати прихильність виборців. Натомість він обіцяє боротися з корупцією, політичним невіглаством та кумівством», — йшлося в матеріалі.

Матеріал підготували Отар Довженко, Ярослав Зубченко, Зоя Красовська і Олександр Крумін.