Віта Думанська: Наразі немає відповіді, як забезпечити дотримання стандартів та доброчесності під час висвітлення виборчого процесу

Лідерка руху «Чесно» — про напрацювання робочої групи з підготовки до повоєнних виборів, циклічну підготовку до виборів в Україні, створення нових політичних проєктів і роль медіа у майбутніх виборах.

Віта Думанська входить до робочої групи з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів в Україні. За її словами, роботу робочої групи продовжили до третього кварталу цього року. Незважаючи на низку питань, щодо яких знайдено консенсус, основні питання перших повоєнних виборів будуть все одно вирішувати політики. Приміром, які вибори будуть першими -президентські чи парламентські, і за якою системою будуть вибори до Верховної Ради.

Рух «Чесно» пильно стежить за ситуацією в парламенті. За словами Віти Думанської, на Україну може чекати ще одна криза, парламентська, якщо формально розвалиться монобільшість, для цього достатньо лише двом народним депутатам залишити фракцію. Формально тоді можна створити коаліцію, але влада до цього поки що не готова.

В Україні періодично піднімається тема виборів, зазвичай це відбувається навесні та восени, каже лідерка «Чесно». На її думку, готуватися до виборів треба, особливо новим політичним проєктам, тому що передвиборний період буде короткий.

Щодо медіа, то їх роль в цифрову епоху кардинально зміниться. Водночас без незаангажованих і медіа, демократичні вибори неможливі. «Чесні та вільні вибори можливі тільки тоді, коли є вільні медіа — це аксіома», — каже Віта Думанська. Але нові тенденції такі, що політики швидше куплять собі телеграм-канал мільйонник, ніж вкладатимуть кошти в медіа.

— Віто, чи продовжує працювати робоча група щодо повоєнних виборів? Які її останні рішення?

— У рамках робочої групи було створено сім підгруп. Поки не було засідань лише у підгрупі Олександра Корнієнка. На останньому засіданні, яке відбулося кілька тижнів тому, він анонсував, що проведе засідання своєї групи. Саме вона має напрацювати пропозиції щодо синхронізації повоєнного виборчого законодавства з європейською інтеграцією. Обіцяли найближчим часом анонсувати її засідання.

А загалом виходить, що підгрупи добре відпрацювали технічні компоненти, бо кожна група мала свій фокус. Важливо зазначити: щодо багатьох сформовані певні пропозиції, але щодо низки питань немає консенсусу. Його не вдалося досягти ні в підгрупах, ні на загальній робочій групі, бо в учасників різні думки. Тому було ухвалено рішення, що складні політичні питання обговорюватимуться окремо.

Поки жодного засідання щодо політичних питань не було. Їх багато — починаючи від черговості виборів до принципів і підходів організації голосування за кордоном. Щодо військових є також низка питань. Окремо — і це мене особливо хвилює — питання потенційної зміни виборчої системи, якщо ми говоримо про парламентські вибори. Тобто складні питання, які якраз задають рамку виборам, досі не обговорені. І Олександр Корнієнко тут відверто каже, що це вирішуватимуть політики, що це їхня відповідальність.

Таким чином парламентарі фактично дали можливість залучити широке коло представників громадського сектору з можливістю впливати на багато технічних деталей, але найважливіша рамка все одно залишатиметься за політиками. І незрозуміло, чи буде там можливість вплинути дорадчим голосом — чи його почують, чи озвучуватимуться лише результати.

— Я так зрозуміла, що роботу робочої групи продовжено?

— Якщо говорити про таймлайн, то на останньому засіданні йшлося про те, що група працюватиме орієнтовно до третього кварталу цього року. Тобто зараз відбудеться ще одне засідання перед умовними канікулами, а тоді група відновить свою роботу у вересні. Коли робота групи розпочалася, говорили, що за два місяці маємо напрацювати пропозиції до виборчого законодавства. Але не вийшло.

Є багато питань, які не вдається вмістити в тему повоєнних виборів, але які все одно потребують врегулювання — зокрема й ті, що стосуються медіа. Я входжу саме до цієї підгрупи. Наприклад, питання Telegram. Є прихильники заборони, і є інші, які кажуть, що якщо ми заборонимо Telegram, аудиторія перетече до TikTok, і ми на це не вплинемо. Або ж є думка, що треба просто персоналізувати власників ТГ-каналів — і все. Тобто тривають різні дискусії.

Є також суперечки щодо агітації, зокрема про те, як має відбуватися агітація за кордоном. Ви ж знаєте, що платформи великих соцмереж після того, як Європейський Союз запровадив жорсткішу регуляцію, відмовилися від політичної реклами? Тобто до умовного українського виборця через політичну рекламу у соцмережах у цих країнах не дістатися. Тому тут постає питання рівності під час агітації.

— Що має бути на виході? Один великий законопроект про повоєнні вибори, чи й інші законодавчі ініціативи?

— Щодо цього теж є дискусія. Чому? По-перше, треба визначити черговість виборів. Ми говоримо про загальну рамку повоєнних виборів, де окреслюємо всі три аспекти. Але політично домовилися, що місцевих виборів ніхто взагалі не чіпає — тобто їх ніяк не намагаються туди включити. Лише парламентські і президентські.

Якщо буде політичний консенсус щодо виборів президента, то маємо напрацювати закон про повоєнні президентські вибори. Він набагато простіший — менше питань голосування та кандидування військових, а також є простішим з огляду на саму систему організації.

Наразі немає консенсусу щодо того, чи говоритимемо виключно про президентські вибори, чи про президентські й парламентські разом. Крім того, групи напрацьовують окремі зміни, які мають відбутися в інших документах — наприклад, у Кримінальному кодексі, зокрема щодо посилення відповідальності.

Тобто основним документом буде закон про повоєнні вибори з супутніми змінами до інших актів, яких це потребуватиме. Є консенсус, що це будуть не зміни до Виборчого кодексу, а окреме перехідне законодавство, яке дозволить провести складні повоєнні вибори.

— Що думає «Чесно» щодо найближчих виборів? Ваша яка позиція?

— Ми виступаємо виключно за повоєнні вибори — коли буде і режим припинення війни, і скасування обмежень воєнного стану, і шість місяців після цього для проведення виборів. Знаю, що є експерти, які кажуть: щоб добре підготуватися, потрібен рік. На мою думку, ми не переживемо рік у такій політичній кризі, яка на нас чекає.

Друга ситуація — коли політична криза загостриться. Її ознаки вже помітні, і тут є ризик, що доведеться шукати інші варіанти. Поясню чому. Монобільшість існує лише формально. Фактично з 2023 року вони не можуть ухвалити жоден законопроект самостійно. Внутрішні розколи, що виникли після конфліктів навколо САП і НАБУ, позбавляють їх голосів з питань, які пропонують президент і фракція. Голосів просто не вистачає. Зараз вони збирають їх по залишках ОПЗЖ та депутатських групах. Фактично монобільшості немає. А створити коаліцію не можна, поки де-факто існує монобільшість.

Варто вибути ще двом народним депутатам зі «Слуги народу» — або з ними щось трапиться — і ми фактично отримуємо таку кризу в парламенті, результатом якої мала б бути сформована коаліція, щоб він продовжував роботу. Але вже зараз видно, що «слуги» не готові вести переговори з частиною політичних сил — умовно кажучи, з «Європейською солідарністю» чи «Батьківщиною».

Немає також так званого нового центру лідерства в парламенті, навколо якого могло б сформуватися ядро коаліції. Поки що. І виходить, що всі наче розуміють роль парламенту — що в такий складний час не можна залишитися без важливого законотворчого органу — але кризові процеси тривають.

Якщо сформувати коаліцію не вдасться, я навіть не хотіла б робити прогнози, але це суттєво вплине на те, що відбувається в країні, на рівень демократичних процесів. А з огляду на втрату частини довіри до президента після чергового «Міндичгейту» це може перерости в глибоку кризу влади.

Коли говоримо про вибори, обов’язково маємо враховувати безпековий фактор. Це вкрай важливо — але також ми повинні дивитися на власний внутрішній контекст і на те, що в нас відбувається.

— Ви вивчаєте ситуацію в парламенті і на місцях. Чи готуються депутати і партії до виборів?

— Ми бачимо пожвавлення політичної активності приблизно двічі на рік. Не знаю, чому саме так відбувається, але це осінь і весна — такі стандартні цикли. З того, що спостерігаємо: «Слуга народу» змінила керівництво (Олександр Корнієнко очолив партію), шукають людей до осередків, шукають комунікаційників. Тобто є певні політичні рухи, які можуть свідчити про підготовку до виборів. Це перше.

Бачимо також, що «Європейська солідарність» ще з моменту поразки на виборах, почала вести агітацію. Ми працюємо з ветеранами і бачимо, як активних ветеранів уже вишукують, домовляються з ними. Тобто ще ніхто нічого конкретно не обіцяє, але хочуть мати перелік людей, на яких вони можуть розраховувати.

Крім того, «Чесно» моніторить політичну рекламу в Facebook, там теж є пожвавлення, особливо зараз і чомусь переважно від мажоритарників. Не хочу думати, що це через те, що їм пообіцяли можливе збереження існуючої виборчої системи і вони вирішили активізуватися. Ще ми бачимо зародки нових проєктів. Наприклад, «Захист держави» — для мене поки незрозуміла структура. Вони відкрили спочатку осередки в усіх обласних центрах, далі спустилися в менші міста. Навколо цього проєкту багато чуток — хтось каже, ще він пов’язаний з Будановим, інші — з Залужним, є версії, що це «слуги» робили свій проєкт.

Керівниками осередків є представники різних політичних партій: частково «слуги», частково вихідці з «Батьківщини», хтось взагалі не мав стосунку до політики. Останній скандал, пов’язаний з ними, — збір підписів за те, щоб День вишиванки зробити національним святом. Фактично, це збір персональних даних людей, які надалі можна використовувати для контактування з ними. І вони дуже чітко працюють по аудиторіях, окремо з фахівцями з супроводу ветеранів, по вразливих групах. Тобто тут є всі ознаки створення політичного проєкту.

Якщо говорити про політичну рекламу, то теж є низка громадських організацій, які за риторикою, меседжами, візуалами будуть претендувати на роль політичної партії. Дехто згадує про свої квоти в комісіях і готується до їх продажу.

Тобто певне пожвавлення є. І, чесно кажучи, я б його не засуджувала. Поясню, чому. Тому що вибори будуть дуже короткі в частині підготовки. Якщо в тебе немає юридичної особи або команди, то ти програв ще на старті. Відповідно, нові гравці мають до цього готуватися.

Треба розуміти, що новий парламент — це будуть знову нові проєкти, бо в тих, що є, дуже невелика ймовірність потрапити в Раду  повторно. Тому активізація нових гравців помітна, зрозуміла та закономірна.

Окремо ми також досліджували тему адмінресурсу, наскільки активно використовує його владна партія. Скажемо так: досить активно. Частина піару пов’язана з допомогою війську. Це все на регіональному рівні. Вона «клеїться» на або «Слугу народу», або на створені супутні структури, як, наприклад, зробили собі Вілкул чи Гройсман.

Також цілком очевидні тематичні напрями, за якими буде відбуватися агітація, на яких будуватимуть кампанії.

— Останнє питання щодо медіа. Чи будуть відрізнятися повоєнні вибори саме для медіа? Про що вони мають подбати, щоб бути готовими? Чи бачите ви, що політики активно залучають медіа, або купують їх або створюють свої?

— Тема медіа дуже складна. Чому? Ми знаємо, що чесні та вільні вибори можливі тільки тоді, коли є вільні медіа — це аксіома. У нас ситуацію сильно змінив єдиний марафон. З одного боку, встановилася певна цензура для низки каналів, з іншого, фактично зруйновано телевізійник ринок. Не знаю, чи його вдасться повноцінно відновити, тому що глядача новин уже немає на телебаченні. Люди знайшли собі інші джерела: ютуб, телеграм, інфлюенсерів.

Якщо ми говоримо про онлайн-медіа, то частина закрилась через війну. Коли немає політичного процесу, політикам немає сенсу довго фінансувати медіа. Вони можуть його підтримувати рік-два, але не п’ять. Реклами взагалі майже немає. Плюс через перекоси з донорським фінансуванням закрилась частина незалежних медіа, які працювали за стандартами. Це теж вплине, особливо на висвітлення того, що буде відбуватися перед виборами в регіонах.

Бачимо, що політичні сили інвестують дуже багато в соцмережі і в свою присутність там. І кожен, хто хоче мати стосунок до політики, радий прикупити собі півмільйонний Тelegram-канал, а як вийде, то й мільйонник. Тобто вони рухаються туди.

Але з цікавого. Ми дослідили на основі даних виборчу кампанію в Угорщині. Орбан, наприклад, контролював всі медіа. Вони активно використовували медіа як треті сторони, там політична реклама заборонена, але через медіа це можна було робити. І це не дало очікуваного результату. Фактично, контролюючи всі медіа, Орбан програв вибори. Тому нам треба переосмислювати роль медіа на виборах.

Ми могли б говорити про стандарти, коли в нас були телевізійні медіа, які були політично та олігархічно забарвлені. Але це були гравці, які намагалися грати за правилами та стандартами. Ми могли критикувати когось, хто джинсував або відверто агітував за когось. Але цей період закінчується. Зараз навіть Нацрада не може диктувати телеграм-каналу, як він має висвітлювати політиків. Тому треба думати, як забезпечити умовну доброчесність зі сторони медіа, а також гравців, які будуть грати як медіа на виборах.

Очікую, що буде великий вплив мініблогерів, інфлюенсерів, які мають свої лояльні аудиторії. І ціна контакту з таким виборцем буде набагато нижчою, ніж колаборації з великими блогерами. Це дешевше, аудиторія лояльніша, і ефект може бути вищим. Якщо підсумувати, то що маємо? Тотальна зміна споживання контенту призвела до переділу ринку. Він із регульованого фактично перемістився в нерегульований, на який ніхто немає сильного впливу.

Я, наприклад, не уявляю, як ЦВК чи ще хтось може покарати анонімний  телеграм-канал за поширення дезінформації. Тобто відбувається тотальний переділ сфери, і немає відповіді, як забезпечити дотримання стандартів та доброчесності під час висвітлення виборчого процесу.

Важливий момент: ми часто говоримо про дезінформацію, маючи на увазі чомусь тільки російське втручання. Але насправді маємо розуміти, що джерел дезінформації всередині країни буде не менше, і вплив від неї буде колосальний. І це працюватиме на поляризацію суспільства. Що з цим робити, в мене наразі немає відповіді.

— А ви про це на робочій групі говорите чи ні?

— Говоримо, але проблема робочих груп і тих, хто працює в темі регулювання виборів, що ми діємо вже після того, як щось сталося. Ми намагаємося врегулювати процеси, які бачимо. Хоча ринок виборчих технологій живий. І доки ми прописали те, що має бути на наступних виборах, виникають інші теми, які потребують регулювання.

У нас трохи застаріле розуміння поняття агітації. Якщо взяти наше законодавство, то агітація — це газети, білборди з вихідними даними та ін. В цифрову епоху це абсолютно не актуально. Тому нам потрібно не просто щось змінювати, а тотально переосмислювати підхід до виборів, до об’єктивної інформації та незалежного контролю.

— І вивчати досвід тих країн, де нещодавно відбулися вибори: Молдови, Румунії, Угорщини…

— Ми почали з цим працювати. Зараз намагаємося робити аналіз великих обсягів медійних даних, кластеризувати їх. У нас є digital partner Spectra.data, який створив програмне забезпечення для швидкого збору інформації. Наприклад, ми аналізували вибори в Угорщині. Один з  уроків для України: навіть якщо ти контролюєш медіа, ти все одно не контролюєш результат.

Нас цікавлять дані про використання третіх сторін у виборах. Ми будемо стежити за виборами у Вірменії та Бразилії, тому що там цікавий російський вплив. Так само вибори в Ефіопії, аби подивитися, як впливає церква, адже це теж наша реальність. Думаєте, московську церкву заборонили, і все ок — але її вплив зберігається. Ми хочемо на основі даних подивитися, як це працює в світі, і до чого нам готуватися в Україні.

Фото з архіву Віти Думанської

Світлана Остапа