Ніч виборів-2014: телеолігархічна гризня, молодіжний Перший і Шустер як завжди

Виборчі спецпроекти на центральних телеканалах підказують, у який бік змінюватиметься їхня редакційна політика. «Інтер» воює з «1+1», Перший трансформується, ICTV піарить Президента і Кучму, а «Україна» живе конфліктами

Про кожні чергові вибори політики кажуть, що саме цього разу, як ніколи, вирішується доля країни. Проте за останні десять років всенощні телемарафони, які подекуди тривали без перерви добу чи більше й не давали глядачам заснути, атрофувались у короткі й доволі динамічні проекти, що майже не ламають звичної сітки мовлення телеканалів. Робити шоу з екзит-полів, поступового підрахунку голосів, включень із штабів переможців та бідкання лузерів – це радше данина традиції. Цього року всі телеканали «здулися» до другої ночі, встигнувши засвідчити, що спокій та припинення політичної боротьби в телеефірі з завершенням кампанії нам тільки сниться.

«Інтер» проти «1+1»: боротьба триває

Запекле протистояння груп Льовочкіна-Фірташа та Коломойського у телевізійному просторі, яке в народі називають «війною “плюсів” та “Інтера”», є, напевно, найбільш промовистим свідченням того, що Революція гідності не змінила правил гри в українських медіа. Після нетривалої (з кінця лютого до кінця квітня) паузи ці бізнесово-політичні групи почали дедалі активніше використовувати телеканали, щоб просунути своїх протеже та «потопити» протеже опонента.

Лінія протистояння пролягла аж ніяк не по ідеологічній лінії: наприклад, «1+1» допомагав колишньому регіоналу Грушевському (тепер самовисуванцю у 101 окрузі), натомість в Івано-Франківську топив майданівця Петра Шкутяка, що змагався з людиною Ігоря Коломойського Олександром Шевченком. «Інтер», окрім посиленої корпоративної допомоги «Опозиційному блоку», підтримував квазіреволюційну Радикальну партію Ляшка, а також виявляв особливі симпатії до київського мажоритарника Борислава Берези. Хоча «Правий сектор», до якого належить самовисуванець Береза, наче й входить до орбіт упливу Коломойського… Все змішалось.

Якщо журналісти й ведучі, які брали участь у джинсово-чорнушному протистоянні або мирилися з ним, мали надію на завершення епопеї по завершенні виборчої кампанії, о 20.00 26 жовтня їх спіткало розчарування. Обидва канали відверто маніпулювали на користь своїх і на шкоду чужим, хоч це вже й не могло вплинути на результати голосування. Тенденції виборчих марафонів на «Інтері» й «1+1» відкривають перед нами перспективу продовження телеолігархічної війни.

«1+1»

У штабі «Опозиційного блоку» Катя Осадча, тримаючи мікрофон перед носом Нестора Шуфрича, слухає, як кандидат у загальному потоці вражень від результатів екзит-полу промовляє «спасибо жителям Донбасса». На мить, – певно, несвідомо, – модно-політична репортерка висолоплює кінчик язика, додаючи сцені особливої екзистенційної кумедності. Те саме робить біла змія на її синьому капелюшку.

Виборчий марафон на «плюсах» розпочався у звичний час «ТСН. Тижня» – о 19.30, і його першою ведучою була Алла Мазур. Марафонові передував документальний фільм про «кіборгів» – захисників Донецького аеропорту, сповнений, як і всі подібні програми «1+1», героїчного оптимізму. «Оптимістичними» назвала ведуча й перші дані екзит-полів, та й перебіг виборів, судячи з настрою прямих включень Ірини Павленок із Центральної виборчої комісії, був доволі безпроблемним.

Утім, уже першим сюжетом виборчий марафон віддав данину тим, хто в цей день не зміг проголосувати: мешканцям Донбасу та військовим, які захищають Україну на Сході. Іще один сюжет – про те, як голосували керівники держави, лідери провідних політичних сил, а також глава УПЦ Київського патріархату Філарет. Піднесений, майже інфотейнментний настрій більшості сюжетів, що передували годині Х (огляд порушень, зафіксованих протягом дня; багатий на стендапи сюжет Юлії Панкової про завдання, що стоять перед новою ВР), мав тривожні вкраплення – новини з фронту, зокрема про горезвісний 32-й блокпост.

Разом з ICTV канал «1+1» був замовником «національного телевізійного екзит-полу», проведеного компанією «TNS Україна», й саме його результати були першими озвучені о 20.00. Проте вже невдовзі в ефірі почали з’являтись результати інших екзит-полів, тож глядачі «плюсів», на відміну від інтерівських, мали до порівняння різні дані. Щоправда, в ефір не пустили екзит-пол, зроблений «Соціомоніторингом» та Інститутом соціальних досліджень імені Яременка на замовлення каналу «Інтер», а лише Національний екзит-пол («Демократичні ініціативи» та КМІС) і Міжнародний екзит-пол (уряд Канади, «Рейтинг» і Baltic Surveys/The Gallup). Їхні результати загалом збігалися з цифрами TNS.

Після перших цифр розпочалися прямі включення: спершу зі штабів Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту», а о 20.40 інтерв’ю в прямому ефірі дав один із передвиборних протеже каналу – лідер «Самопомочі» Андрій Садовий. Він поділився з телеглядачами радістю: «не буде в парламенті комуністів – уже добре».

Міжнародні інформаційні горизонти «1+1» відкрив за допомогою включень своїх закордонних кореспондентів, що розповіли про реакцію Заходу на екзит-поли. Далі Руслан Ярмолюк поєднав у своєму включенні з Дебальцевого драматичний та оптимістичний лейтмотиви марафону, наголосивши на піднесеному настрої українських вояків і на тому, що тамтешні виборці були повністю дезорієнтовані. Приблизно таким самим було включення Андрія Цаплієнка з іншої найгарячішої точки Донбасу – Щастя біля Луганська. У бравурних тонах витриманий сюжет про голосування військових на Херсонщині.

Мілітарну тему продовжив сюжет про комбатів, що балотувались до Верховної Ради. Навряд чи добір героїв можна вважати випадковістю: спершу глядачі побачили сімейну ідилію Семена Семенченка (зокрема, творці матеріалу обережно підняли одне з найдражливіших питань – зміну прізвища та ім’я командира батальйону «Донбас», старого, однак, так і не назвавши), кандидата від традиційно симпатичної «плюсам» «Самопомочі». Потім – Андрія Білецького, командира батальйону «Азов», зв’язки якого з Ігорем Коломойським були заперечені, але не спростовані; а на завершення – Юрія Березу, командира відкрито підтримуваного Ігорем Коломойським батальйону «Дніпро-1». Пізніше Семен Семенченко буде героєм виборчого марафону «1+1» іще раз – у нього братиме інтерв’ю Катя Осадча.

Від друзів перейшли до ворогів. Протягом останніх двох тижнів рубрика «мочи Ляшка» в новинах «1+1» була щоденною, однак кореспондента «ТСН» Дмитра Фурдака все-таки пустили до штабу Радикальної партії. Включаючись звідти, журналіст говорить у м’яко-іронічному тоні, зокрема повідомляє, що «Ляшко вживав фрукти і коньяк українського виробництва». Пізніше Лідія Таран, яка о пів на одинадцяту замінила в ефірі Аллу Мазур, повідомила, що охоронці Ляшка напали на знімальну групу «1+1».

Наступні хлопчики для биття – «Опозиційний блок». Після включення Каті Осадчої зі штабу біло-блакитної партії Лідія Таран підвела критичний сюжет Ірини Павленок про список «Опозиційного блоку» нагадуванням: у списку партії є п’ятнадцятеро депутатів, які голосували за закони 16 січня. Стендап на місці розстрілу героїв Небесної сотні на Інститутській, із якого журналістка почала сюжет, доповнив цю картину.

Після опівночі Лідія Таран передала естафету спецвипуску шоу «Право на владу». Нерозпізнаваний закадровий голос відразу попередив, що творці шоу «запрошували лідерів опозиційного блоку, але привітати зі святом демократії їх мені сьогодні не вдасться». У студії було зарезервоване місце для партії «Самопоміч», яке зайняв спершу Андрій Садовий (на початок ефіру він запізнився), а потім Олена Сотник із другої десятки виборчого списку. Також дискутували Юрій Луценко (Блок Петра Порошенка), Василь Гацько («Громадянська позиція»), Руслан Кошулинський («Свобода»), Вікторія Сюмар («Народний фронт»), а ще Ігор Мазепа («Сильна Україна»), якому боляче дісталось від головного редактора Lb.ua Соні Кошкіної.

Завершили по 2-й. Далі в програмі «Аргумент-кіно» на «1+1» – американський фільм жахів «Володар ілюзій».

 

«Інтер»

– Мам, что ты делаешь?

– Гробовые свои прячу.

– Да перестань, он не убийца! Он останется с нами…

– Нет.

Виборчому марафону на «Інтері», оформленому як спецвипуск програми «Подробности недели», передувала чергова серія позаторішнього російського серіалу «Примета на счастье». Поки всі чекають результатів виборів, які мають засвідчити глибину та напрямок змін у колись пострадянській країні, на цьому каналі залишається по-старому.

Благополучно впущений в Україну Євгеній Кисельов, стоячи перед камерою у штабі Блоку Петра Порошенка, говорив, що про результати виборів уже можна здогадатись. «Не нужно догадываться! Ровно восемь! Мы можем огласить результаты!», – перервав його Дмитро Анопченко, колишній американський власкор «Інтера», а тепер – ведучий «Подробностей недели». Виборчий марафон на «Інтері» оформили як спецвипуск тижневика.

Із результатами екзит-полів не склалося. «Дайте слайды, пожалуйста! – розгублено благав Анопченко. – Ждем данных, напряженный момент. Социологи данные передают. Коллеги, ну! Нельзя так мучить зрителей!». Слайдів так і не дали, тож ведучий без візуалізації озвучив цифри. Серед них і ту головну, заради якої був весь цей цирк: «“Оппозиционный блок” – 9,9, практически 10!». На два відсотки більше, ніж дали партії Сергія Льовочкіна інші екзит-поли. Далі включилася соціолог Ольга Балакірєва, відповідальна за замовлене«Інтером» опитування.

Здавалося б, канал, що позиціонує себе як головний у країні, мав би в першу чергу цікавитись настроями в штабах лідерів. Однак «Інтер» обрав Віру Ульянченко, голову нещодавно створеної партії «Заступ», яка, за словами Дмитра Анопченка, «показала неплохой результат» (близько 2%). Пряме включення з нею відбувалось просто неба серед вечірнього Києва.

Далі камера перенесла нас до студії, де за пюпітром уже стояв перший гість. За дивним збігом ним виявився представник «Опозиційного блоку» Вадим Рабинович, щоденний герой «Подробностей» останніх тижнів. Анопченко, подякувавши Рабиновичу за те, що той приїхав найшвидше, поставив йому пару запитань і запросив разом переглянути сюжет про вибори на Донбасі. Рабинович розпочав свою відповідь на запитання про враження від результатів виборів із нарікання на те, що Донбас не зумів проголосувати. Знову ж таки, за дивним збігом, сюжет був якраз про те, що у прифронтовій зоні не до виборів – герої плачуть, відмовляються голосувати й хором вимагають миру.

Тим часом до розмови долучився соратник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. У наступному включенні з Сіверськодонецька Луганської області – ті самі акценти: як важко й небезпечно було голосувати мешканцям регіону, що традиційно підтримував біло-блакитних.

О 20.34 Дмитро Анопченко ще раз озвучив результати інтерівського екзит-полу, додавши: «Если будет возможность, мы сравним с экзит-поллами, которые проводили еще сегодня». Треба думати, що на телеканал «Інтер» досі не провели інтернет, адже на той час уже півгодини результати чотирьох екзит-полів, красиво візуалізовані, були доступні на багатьох сайтах. Можливості порівняти результати дослідження Балакірєвої і компанії з іншими цифрами в «Інтера» не з’явилося й надалі.

До студії підтягнувся представник «Народного фронту» Андрій Парубій, зі штабу Блоку Петра Порошенка включився Віталій Кличко. Рабинович тим часом, коментуючи слова Парубія, наголосив, що опозиція «не пророссийская, а проукраинская», а хто тут проросійський, ми ще подивимось. А після чергового включення зі штабу Порошенка Рабиновича у студії змінив його однопартієць Нестор Шуфрич. Його «опонентом», за дивним, знову ж таки, збігом, виявився голова Радикальної партії та постійний сусід по джинсових блоках «Подробностей» Олег Ляшко.

Глядачі «Інтера» вислухали звіт кореспондента Даніїла Русакова про те, як до результатів українських виборів поставились у Москві, зокрема в Кремлі (про те, що найбільше голосів на московській дільниці зібрала «Самопоміч», «Інтер» не повідомляє). Після цього Нестор Шуфрич  доволі чітко озвучив позицію своєї політичної сили – скласти зброю та замиритись із Росією («наладятся отношения, другого пути нет, нам говорять – бери автомат и защищай Украину, а мы лучше покладём (sic) автомат и договоримся»; Шуфрич також розкрив таємницю – мовляв, представники «Опозиційного блоку» вели від імені України переговори про постачання російського вугілля). Олег Ляшко відповідав шаблонними фразами про те, що Росію необхідно перемогти.

Згодом на зміну Ляшкові прийшов інший кандидат зі списку Радикальної партії – командир батальйону «Айдар» Сергій Мельничук. «Свободівець» Руслан Кошулинський, який опонував йому у студії, з усмішкою дивився на те, як падає пам’ятник Леніну під пісню «и Ленин такой молодой». Комуністи – природні конкуренти «Опозиційного блоку», яким діставалось від «Інтера» під час виборчої кампанії і ще раз дісталось у ніч виборів. Дуже злий сюжет про те, які насправді цінності сповідує партія Петра Симоненка замість пролетарських, потішив віце-спікера.

Далі в ефірі «Інтера» – пряме включення ще одного улюбленця «Подробностей», одного з лідерів «Опозиційного блоку» Олександра Вілкула. Наголосивши, що він перебуває в Дніпропетровську, щоб «защитить каждый голос», Вілкул довго перелічував порушення на дільницях області. Далі, після невдалої спроби прямого включення зі штабу «Батьківщини», глядачі інтерівського марафону ще раз побачили сюжет про те, як важко було проголосувати на Донбасі. Включались цієї ночі з Харкова та Маріуполя – міст, що дали «Опозиційному блоку» найбільше голосів.

Опівночі в ефір «Інтера» повернулася Віра Ульянченко, лідерка партії «Заступ», що дискутувала з Олександрою Кужель («Батьківщина»). Потім глядачам показали документальний фільм про батальйон «Айдар», «споріднений» з «Інтером» через Радикальну партію Ляшка. У студії в цей час були Борислав Береза – мажоритарник-самовисуванець, що користувався особливою симпатією «Подробностей» протягом виборчої кампанії, – та кандидат від «Народного фронту» В’ячеслав Константиновський. А закінчилось усе подячним зверненням Петра Порошенка о першій ночі.

Далі в ефірі «Інтера» – російський фільм «Американская дочь».

Перший національний: Thank you, Michael!

«Це дивне відчуття, коли найцікавіший (точніше найпізнавальніший) телемарафон на Першомунаціональному», «Уперше в житті свідомо (!) дивлюся Перший національний (не футбол)», «Всі дивіть тєлємарафон на Першому!!!!!!!!!!! всі всі всі». Такі повідомлення можна було бачити в соціальних мережах цього вечора. Марафон «Україна завтра» стартував о 18.30 і невдовзі показав, що назву було обрано не доречно: таким – інтерактивним, динамічним, орієнтованим на молоду аудиторію та без обридлих політичних облич у студії, –  Перщий може стати вже незабаром, якщо його гендиректору Зурабові Аласанії не обріжуть крила.

Вдалим ходом стало запрошення Майкла Щура, нової зірки Першого національного, до коментування трансляції марафону на YouTube. «Я буду коментатором того всього на ютубі. Таке, як футбольний коментатор, тілько про політику», – анонсував свою участь Майкл на фейсбуку. Порівняння влучне: раніше онлайн-аудиторію вдавалось залучити до перегляду Першого хіба що спортивними трансляціями та «Євробаченням».

До 20-ї години у студії Інни Москвіної гостювали експерти у галузі медій та економіки. Це був єдиний марафон, що детально зупинився на ролі медіа у виборчій кампанії. Шеф-редактор «Телекритики» Наталія Лигачова наголосила на засиллі джинси, натомість екс-головред українського Forbes Володимир Федорін висловив думку, що медійне середовище повелося якісно. Юрист Інституту медіаправа Ігор Розкладай, окрім джинси, нарікав на низьку якість політичної реклами, а фахівець із комунікаційних стратегій Євген Глібовицький ґрунтовно розтлумачив: проблема політиків у нерозумінні, що таке демократія, а своєю демонстративною зневагою до правил вони підривають довіру до тих, хто прагне змін. Експерти разом виснували, що влада повинна почати реагувати на порушення у сфері медіа.

Наступна порція експертів – економісти Олександр Мертенс, Володимир Дубровський та Алекс Ліссітса – зійшлися на думці, що україньку економіку врятує лише надія. «Я сьогодні вдів зелений галстук, щоб показати єдине, що в нас залишилось – надію», – сказав Ліссітса, та й загалом розмова залишила післясмак оптимізму.

О 20.00 в ефірі оголосили результати Національного екзит-полу. Далі пішли включення зі штабів партій-лідерів: «Самопомочі», «Блоку Петра Порошенка», «Опозиційного блоку», «Батьківщини» тощо. На відміну від тривалих телемостів на інших каналах, тут включення були динамічними й тривали 20-30 секунд. Таким чином режисери марафону забезпечили необхідну молодіжній аудиторії кліповість.

Блок за участі політиків вела Ілона Довгань. У студії одночасно сиділо троє політиків, що дозволяло приділити кожному належну увагу. За добором гостей Перший відрізнявся від інших каналів; ведуча пояснила, що орієнтувались на соціологічні опитування «Демократичних ініціатив» минулого тижні. Перші гості – Оксана Сироїд («Самопоміч»), Попов («Радикальна партія»), Вікторія Сюмар («Народний фронт»), наступна зміна – Василь Гацко («Демальянс»), Ігор Мазепа («Сильна Україна») та єдиний, хто з цієї трійки пройшов до ВР – Олександр Черненко («Блок Петра Порошенко»). Остання порція політиків – Дмитро Тимчук («Народний фронт»), Альона Шкрум («Батьківщина»), Ганна Гопко («Самопоміч»).

Зауважмо, що перші номери списків, окрім Гопко, своєю присутністю студію державного телеканалу не вшанували. Крім того, в ефірі «України завтра» не було представників «Опозиційного блоку» та «Свободи», які за даними екзит-полів таки мали шанс пройти до ВР.

Із тими, хто потрапив до ВР, ведуча говорила про майбутні законодавчі ініціативи, а з лузерами – про причини поразки та плани. Періодично в розмову включався Майкл Щур із запитаннями та коментарями від онлайн-аудиторії – на приємний подив останньої. «Майкл Щур тільки що в прямому ефірі передав моє запитання через ютьюб про недоторканість до телемарафону на студії УТ-1. Не митиму рук до завтра», – написав один із щасливих глядачів.

Марафон Першого розпочався найпершим і закінчився рано – о 23.00. Те, що ефір не стали затягувати, є радше плюсом. Як і поміркованість ведучих, які не привертали до себе надмірної уваги, даючи говорити гостям, та водночас не дозволяючи політикам промовляти з трибуни. Стислий, динамічний, конкретний марафон із фірмовим супроводом Майкла Щура, із залученням студентської аудиторії в студії до розмови та орієнтацією на інтернет-технології, – свідчення того, що Перший активно шукає нову аудиторію. Щоправда, можна лише фантазувати про те, що про це все подумали традиційні глядачі УТ-1…

«Україна»: Шустер again

Повернення Савіка Шустера, «подарованого» телеканалом Ріната Ахметова Першому національному на початку 2011 року, в ефір «України» могло би стати сенсацією, якби його хтось зауважив. Та, схоже, глядачі вже перестали звертати увагу на логотип телеканалу, де виходить цей театр одного актора із вивіреною масовкою.

«Ніч виборів» на «Україні» розпочалась о 19.40 із коментарів представників «Опори», Комітету виборців України, «Чесно», соціологів та інших фахівців. Говорили про порушення, 90% яких припадає на мажоритарну частину виборів, і про адекватну реакцію правоохоронців. На якийсь час видалось, що ефір може обійтись без звичних політичних спарингів.

Та рівно о 20.00 із розмови в експертному колі «Ніч виборів» перетворилась на звичне шоу Шустера. У студії з’явився джентльменський набір персонажів цієї ночі – Шуфрич, Андрій Садовий, Анатолій Гриценко, Сергій Соболєв, Олег Тягнибок, потім додалися В’ячеслав Кириленко, Олег Ляшко, Вадим Рабінович, Андрій Шевченко.

Окрім екзит-полів соціологічних компаній (Національного екзит-полу, інтерівського, міжнародного та R&B Group), Савік Шустер озвучив цифри дослідження, зробленого на замовлення його студії – за словами ведучого, вони «відрізняються особливою надійністю». Після озвучення результатів Research&Branding Group, за якими «Самопоміч» набирає 11%, а «Оппозиційний блок» 9,9% і вони займають відповідно 3 та 4 позицію, керівник компанії Євген Копатько  «дико извинился» і змушений був виправитися, повідомивши, що насправді, згідно їх дослідження «Оппозиційний блок» з 11,12% йде третім, а «Самопоміч» четверта з 10,86 % голосів. Нестор Шуфрич усміхнувся, Садовий здивовано підняв брову. «Вы единственная социологическая служба, где оппозиционный блок на третьем месте» – констатував Савік. «Да, да, да», – радісно закивав Копатько.

Біля мікрофону побували тріумфатор ночі Андрій Садовий і засмучений Анатолій Гриценко. Шуфрич вирішив підтримати лідера «Громадянської позиції» зауваженням, що в усіх списках «прохідних» партій є люди Коломойського. Порошенківець Рефат Чубаров оптимістично заявив, що нарешті в парламенті немає КПУ, натомість є багато патріотів і це означає, що Україна перемогла.

Загалом «Ніч виборів» нічим не відрізнялась від звичного «Шустер live» із його сварками, перепалками, звинуваченнями на адресу попередників і пасивним ведучим, який навіть не намагався скерувати розмову в конструктивне русло. Рефреном повторювались результати різних екзит-полів. Для телеглядачів, які з нетерпінням чекають у новій Верховній Раді сутичок між фронтовиками й політиканами, у студії відбулася своєрідна показова репетиція.

Командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко вліз у перепалку з Вадимом Рабиновичем та Олегом Ляшком. «Уважаемый Ляшко, вы аферист и мошенник, ваше время истекло», «Вы изменили Богом данную ориентацию» – своєрідний анонс парламенту VIII скликання. До того ж, лише 56% глядачів відповіли ствердно на запитання «чи вийде створити працездатну коаліцію?». Особливе вміння Савіка Шустера загострювати конфлікти та відсторонено спостерігати за їхнім перебігом, схоже, тепер знадобиться власникові телеканалу «Україна».

ICTV: увага до Порошенка та Кучми

ICTV не готував марафону – обмежився розширеним випуском новин «Факти. Вибори 2014» з Оленою Фроляк, що стартував о 19:55 одразу після традиційних «Фактів тижня з Оксаною Соколовою», і тривав замість запланованих півтори цілих дві з половиною години.

Випуск розпочався із сюжету про голосування представників влади і лідерів передвиборних перегонів. У цій компанії замість глави держави опинилася Марина Порошенко (ICTV завбачливо пояснив, що вона голосувала без чоловіка, бо той цього дня вирушив у зону АТО), Арсеній Яценюк з дружиною і дочкою, Олександр Турчинов, Юлія Тимошенко в Дніпропетровську, Юрій Бойко. А далі – Леонід Кучма з дружиною та – насамкінець – патріарх Філарет. З-поміж усіх попередніх Президентів України ICTV традиційно не зміг оминути своєю увагою тестя власника каналу Віктора Пінчука. І цей самий сюжет з Кучмою та іншими «віпами» ICTV повторив через півтори години всередині випуску «Факти. Вибори 2014».

Одразу о 20:00 Олена Фроляк оголосила дані «національного телевізійного екзит-полу», проведеного компанією «TNS Україна», не згадуючи, що замовниками екзит-полу також був «1+1» (втім, аналогічно вчинили колеги з «плюсів», видаючи екзит-пол за власний ексклюзив). Не оминулося на ICTV без технічної накладки: Олена Фроляк зачитувала одні цифри, а на екрані тим часом демонстрували інфографіку з даними, що відрізнялися подекуди на 2 відсоткових пункти. Пізніше, о 20:20, ведуча виголошували уточнені дані, зібрані станом на 20:00 – тоді вже цифри збіглися. Вочевидь, інфографіка була одразу підготовлена за уточненими даними, а Олена мала попередні.

Крім «телевізійного», на ICTV навели дані «Національного екзит-полу», тож глядачі мали можливість порівняти. Протягом випуску ведуча кілька разів нагадувала результати обох соціологічних досліджень.

Загалом «Факти. Вибори 2014» зробили акцент на прямих включеннях. Дарка Оліфер з Маріуполя, Тарас Корніюк із Краматорська та Володимир Михайлов з Луганська констатували, що вибори на сході відбулися, а явка навіть перевищувала травневу.

Надаючи слово Олені Астаховій, Олена Фроляк повідомила, що та стежила за скандальними подіями в київському 217-му окрузі. Втім, журналістка сказала, що вже перебуває в іншому окрузі (якому саме – не уточнила). З її слів скласти уявлення про скандал у 217-му глядачам не вдалося, бо журналістка похапцем пробіглася по голосуванню в Києві, віддавши більшу частину свого включення синхронам киян і голів виборчих комісій про низьку активність виборців.

З-поміж штабів ICTV обрав для перших включень Блок Петра Порошенка (дали бліц-інтерв’ю керівника штабу Віталія Ковальчука), «Батьківщину» (показали наживо початок прес-конференції Юлії Тимошенко, але коли настав час для запитань і мікрофон дістався журналісту ICTV, трансляцію завершили), «Народний фронт» (транслювали початок прес-конференції Олександра Турчинова та його відповідь на перше запитання Першого національного про можливе приєднання до майбутньої коаліційної угоди). Згодом канал знову повертався до штабу Блоку Петра Порошенка, наводячи синхрон Юрія Луценка про майбутню коаліційну угоду, та до «Народного фронту», де журналіст узяв у прямому ефірі бліц-інтерв’ю в Олександра Турчинова (знов-таки про майбутню коаліцію).

Крім цих партій, у випуску пролунали коментарі майже від усіх політичних сил, які, за даними екзит-полів, проходять до парламенту – від Юрія Бойка з «Опозиційного блоку», Ігоря Мірошниченка зі «Свободи» та Андрія Садового із «Самопомочі» (дати його синхрон вдалося тільки з другої спроби). Оминули своєю увагою журналісти ICTV тільки Радикальну партію Олега Ляшка.

Двічі у випуску надавали слово Президенту України: після 21:00 «Факти» показали звернення Петра Порошенка, у якому той, з-поміж іншого, привітав українців зі «смертним вироком» Комуністичній партії, а о 22:00 почали пряму трансляцію прес-конференції глави держави, показавши її в повному обсязі та завершивши нею свій випуск.

У «Фактах» була також своєрідна «збірна солянка» журналістів про різні інциденти, зафіксовані в день виборів. Стрілянина в Дніпропетровській області («аматорське відео» плюс синхрони кандидата в народні депутати Олександра Вілкула і речника міліції), виявлення в Донецькій області зброї в автомобілі, що нібито належить знайомому одного з мажоритарників. Затримання на Черкащині машини з підкупленими виборцями, які їхали голосувати в Одеську область. Практично відсутнє голосування кримчан у Херсонській області. Затримання на Закарпатті осіб, які мали зірвати вибори. Голосування військовослужбовців (зокрема, на Львівщині та Дніпропетровщині), яке могло бути набагато активнішим, якби Верховна Рада ухвалила зміни до виборчого законодавства.

Знайшлося у «Фактах» місце й аналітиці, зокрема, розлогим сюжетам Юлії Мендель і Віталія Захарова про історію парламенту минулого скликання та Наталі Жуковської про особливості виборчої кампанії. А на основі даних екзит-полу TNS редакція підготувала пізнавальну інфографіку про портрет виборця кожної з політичних сил за статтю, віком, професією та проаналізувала регіональні електоральні вподобання. Виявилося, що за Блок Петра Порошенка найкраще голосували пенсіонери, за «Народний фронт» – безробітні, за «Самопоміч» – підприємці та фермери, за Радикальну партію – безробітні та студенти. Електорат Блоку Петра Порошенка і Радикальної партії Олега Ляшка зосереджений у центральній Україні, «Народного фронту» – на заході, «Самопомочі» – в Києві.

Міжнародники «Фактів» підготували огляд зарубіжної преси про українські вибори, ВМЗ про голосування за кордоном і окремий сповнений патріотизму сюжет про голосування українців у США. Окремий сюжет у «Фактах» був присвячений відвідуванню виборчих дільниць послом США в Україні Джеффрі Пайєттом, услід за яким дали коментарі моніторингової місії ОБСЄ.

У цілому «Факти. Вибори 2014» були доволі насиченими інформацією. Щоправда, було в них забагато Порошенка та бракувало коментарів експертів. Якби редакція зробила виняток і відвела частину ефірного часу для гостей у студії, які, скажімо, спрогнозували б варіанти майбутньої коаліції, програма б тільки виграла.

Марина Довженко , Отар Довженко, Мар’яна Закусило , «Вибори та ЗМІ»