Дискредитуй & Не визнавай. Як українські та російські канали намагаються переконати громадян у нечесності виборів
Українські вибори сфальсифікують, голоси куплять, президента призначить Держдеп, а якщо щось піде не так, – Порошенко просто підпалить Донбас. Подібна риторика фігурує в половині російських шоу, що входять до моніторингу «Детектора медіа» (47/102 випусків «Время покажет», «Вести недели», «Вечер с Владимиром Соловьевым» за 14 січня – 3 березня 2019 року). Ведучі й гості цих програм не просто сумніваються в чесному волевиявленні українців, подібний варіант навіть не розглядається. З точки зору агресора, така підготовка глядачів цілком логічна, – ще не зрозуміло, якими будуть стосунки з новою українською владою і чи РФ узагалі визнає вибори (Медвєдєв сумнівається в їхній легітимності). Проте делегітимізація весняного голосування – це прерогатива не лише російського телебачення. Українські політики, коментатори й журналісти дозволяють собі не менш дискредитуючі заяви, що можуть призвести до аналогічних руйнівних результатів.
Масштаби ситуації можна оцінити за цитатою Наталі Королевської: «Сегодня они решили отменить конкурс по “Евровидению”. А завтра они так же решат отменить выборы президента». І народна депутатка не єдина у своїх страхах, такі ж твердження на ток-шоу із серйозними обличчями висловлювали Нестор Шуфрич та Євген Червоненко. Троє симпатиків Медведчука. Звісно, екс-регіоналам можна пробачити певний посттравматичний синдром – після 2004 року – від скасування результатів виборів (привіт, третій тур), але, погодьтеся, подібні заяви – це все ж відвертий абсурд. Тим не менше, на жодну з них ні ведучі «112», ні ведучі NewsOne ніяк не відреагували. Ба більше, на ток-шоу «Пульс» журналіст сам поцікавився в гостя, чи може статися таке, що «певна група людей просто проігнорує думку народу?» За три дні цей меседж з’явився й у російських ЗМІ. Подібні фантасмагоричні твердження можливі тому, що медіа у принципі вибудовують навколо виборів скептичний фон, постійно цитуючи недоведені та гіперболізовані закиди. І кожен наступний сумнів у чесності волевиявлення починає сприйматися просто як частина загального тренду, а не окреме гучне звинувачення.
Ображена Росія
«Нельзя признавать эти выборы, которые абсолютно нацистские», – це цитата Володимира Соловйова, ведучого іменного ток-шоу на каналі «Росія 1» і найавторитетнішого журналіста РФ. Він та його колеги з інших каналів регулярно знаходять нові приводи не визнавати українські вибори. Спочатку через закриття дільниць у Росії, потім через недопуск російських спостерігачів, і нарешті просто тому, що «Украина ставит своим государственным курсом уже вступление в НАТО и в ЕС. При этом полностью игнорируется вопрос безопасности, геостратегической стабильности. Я уже не говорю о правах людей».
Українські канали теж спекулювали на цих темах. Віктор Медведчук на «Інтері» прокоментував закриття дільниць у Росії так: «Виборча кампанія 2019 року увійде в історію України як найбрудніша та протизаконна». Від батька українських темників це серйозна заява. Телеканал «112» передав заяву РФ стосовно недопуску на українські вибори кремлівських спостерігачів: «Розцінюють відмову Києва допустити російських спостерігачів, цитую: грубим порушенням міжнародних зобов’язань». Оцінку ОБСЄ тут узагальнили так: «В ЄС чекають, що Україна не обмежуватиме участі спостерігачів ОБСЄ у президентських перегонах». Хоча в МЗС акцентували на іншій частині заяви: «Дякую речниці Єврокомісії за висловлене розуміння безпекових викликів, які стоять перед Україною, підтримку суверенітету і територіальної цілісності України». Глядачі «112» про альтернативний погляд не дізналися, бо думки українських дипломатів у матеріал про українські вибори не вставили.
Загалом же, хоча апеляції до дискримінації Росії присутні на українському телебаченні, але все ж таки відіграють значну меншу роль, ніж в РФ. Експерти агресора розповідають про свою мало не Богом дану роль: «Единственные наблюдатели, которые способны непредвзято посмотреть на эту кампанию, это наблюдатели из России. Все остальные будут закрывать глаза». Відколи росіяни розуміються на чесних виборах – питання.
1001 спосіб украсти перемогу
«Это не политический процесс. Это незаконное действие. Это драка собачьих стай, которые будут цепляться друг другу в горло, чтобы захватить власть. Кто победит – неважно. Потому что это победа не имеет никакого отношения к проявлению волеизъявления украинского народа!» – ця цитата російського «експерта» коротко виражає всю суть риторики агресора щодо українських виборів. Справа навіть не в допуску спостерігачів чи роботі дільниць, просто «выборы на Украине никогда не бывают 100% честными». І варіанти різноманітних фальсифікацій телебачення постійно обговорює. Аргументи, факти й реалістичність тут не відіграють особливої ролі, головне – змусити глядачів сумніватися.
Інколи твердження російських діячів просто смішні: «Как может быть демократия, если у вас запрещена Компартия?» Інколи за кордоном вдаються до теорій змови: «Вы никогда в жизни не выиграли бы выборы, если бы голосовали Крым и Донбасс. […] Вы сознательно фактически организовали эту войну для того, чтобы часть электората отсечь от выборов». Рідко обходиться без заяв про «призначення» наступного президента Держдепом: «Конкурируют они в пространстве. Порошенко с Зеленским. Кого из них Волкер назначит любимой женой». Серйозно не ставляться ні до процесу: «Наблюдения за украинским карнавалом», ні до кандидатів: «Пятьдесят идиотов». Втім, можно ще краще: «Украинский народ будет в первую очередь выбирать себе […] могильщика».
Не дивно, що аналогічні меседжі лунали в українському інформаційному просторі (підбірка). Деякі кандидати у президенти наводили переліки загроз: «Технически выборы фальсифицировать может только власть. Фабрикуются дела против оппозиционеров. Создан подконтрольный ЦИК. Перенесена перепись населения», – Олександр Вілкул. Ток-шоу «Пульс» на «112» частково присвятило фальсифікаціям два випуски поспіль – 19 та 26 лютого. На жодному з них не було незалежних експертів, тож гляді слухали про залучення до виборів правоохоронців, позбавлення пенсіонерів права голосу та узаконення «сіток», готовність влади до перемоги будь-якою ціною. І, звісно, те, що сам інститут виборів під сумнівом. «Розслідувач» Олександр Дубінський на «1+1» упевнено заявляв: «Те, що ці вибори поб’ють всі рекорди по масштабах маніпуляцій та фальсифікацій, ніхто вже не сумнівається». ICTV просто так видав новину про переживання одного з чотирьох десятків кандидатів: «У виборчому штабі Анатолія Гриценка вважають, що влада готується до масових фальсифікацій». Волинський «Аверс» із посиланнями на кандидата Олександра Шевченка розповів: «Кандидатів у президенти, пов’язаних із чинним гарантом, є щонайменше 35 із 44». «Інтер» цитував народного депутата Сергія Шахова: «На жаль, в нашій країні президентська кампанія перетворилася на справжній цирк олігархів».
Усі ці заяви об’єднує одна спільна риса – вони бездоказові. Їхні автори не наводили документів, свідчень чи інших фактів, а просто впевнено висловлювали свою думку. І схиляли до неї глядачів. Тут, власне, й пролягає різниця між дискредитацією виборів та боротьбою за їхню чесність. Коли Вадим Карасьов розповідає: «Я не знаю, правда дання информация или нет […] Но была информация, что глава ЦВК, так сказать, либо Новый год либо Рождество у президента были в Ивано-Франковске на даче», – це плітки. Коли журналісти публікують документальні підтвердження «сіток» кандидатів – це конструктивна й суспільно корисна робота.
Монетизація електорату
«Народ Украины ничего не решает. Он решает только кому продаться. Кто его купит. Но такова сермяжная правда того, что называется западной демократией. Там электорат покупают», – це ще одна грань російської оцінки українських виборів. На відміну від інших фальсифікацій, підкуп дискредитує не лише «систему» та її гравців, а й самих виборців. Псевдоукраїнські експерти на таких програмах розповідають, що їхні співвітчизники мають цілу систему: «Прекрасный флешмоб […] Берешь синюю нитку, укладываешь галочкой на бюллетене, фотографируешь. А дальше ставишь галочку за того, кого хочешь. Люди деньги берут, а голосуют по совести. Мелкий заработок». Насправді ж так голосували за «Единую Россию» ще вісім років тому.
Про «скупку» всього живого люблять розповісти й на українських програмах. ICTV та «Інтер» передають незбалансовані звинувачення Тимошенко на адресу Порошенка. Прямий канал розповідає лише про «викриту» «мережу “Батьківщини”». «112» у компанії зацікавлених осіб обговорює підкуп через пенсії. Олександр Бригинець, член БПП, на цьому ж каналі заявляє, що виборців підкуповує місцева влада. Політики та журналісти виходять за межі конкретних справ та вдаються до масштабних узагальнень. І ще нікому не вдалося перевершити в цьому Віталія Журавського: «Сьогодні вперше за історію України готується тотальна сітка абсолютно по всіх округах. […] Будуть проплачувати абсолютно всіх, хто прийде й проголосує. Це тотальна скупка».
Оскільки політики роблять подібні закиди не завжди об’єктивно, а ЗМІ цитують їх не завжди якісно, в результаті замість чіткого розуміння масштабів загрози у глядачів формується враження про тотальний підкуп. А пропозиції «проголосувати по совісті, але все одно взяти гроші» узагалі перетворюють вибори на якийсь спосіб заробітку та фарс.
Кривавий вибір
«На случай, если не будет победы, я даже не сомневаюсь в том, что они готовы будут утопить эту страну в крови», – подібні меседжі лунали в кожному другому російському шоу про Україну (з моніторингу«Детектор медіа») 25 лютого – 3 березня. Про Петра Порошенка, наприклад, заявляли, що раніше «он репетировал то, как он будет вводить свое военное положение в момент выборов» і що «если Порошенко не пройдёт во второй тур, то, смею вас заверить, провокации начнутся сразу же, моментально». У пропагандистів узагалі досить специфічне уявлення про Україну: «В истории вашей политической жизни убийства являются абсолютно простым и естественным способом решения как проблем, так и поднятия рейтинга», «Может быть убит, кстати, любой. Может быть убит Тимошенко. Может быть убита Тимошенко», «Я, кстати, не исключаю, что, может быть, произойдут какие-нибудь теракты, или какие-нибудь экстремистские проявления».
Українці поки що, на щастя, менше вірять у подібні сценарії. Про загострення на сході України в разі невиходу Порошенка в другий тур розповідав Євген Червоненко. Ймовірність «маленької переможної війни» для відволікання уваги від розслідування «Наших грошей», хоч і з часткою скепсису, але згадував 24 канал
Прийшов, зневірив, переміг
Для чого Росії подібна риторика, зрозуміти легко – пропагандисти хочуть дискредитувати вибори й делегітимізувати будь-яку обрану на них владу (колись же це має спрацювати). Українські ж політики та їхні журналісти таким чином боряться за голоси й побічно (не)свідомо допомагають РФ, вкидаючи в інфопростір тонни непереверіних, неконструктивних і гіперболізованих звинувачень. Подібний обмін чорним піаром між конкурентами призводить до очорнення самих виборів. А от для чого агресору переконані в нелегітимності київської влади громадяни, ми вже лишаємо фантазувати вам. Для натхнення можете поглянути на варіанти самих росіян:
«Вы там голосуйте за кого хотите. Мы все равно признаем президента кого-нибудь из тех, кто нам симпатичен с территории Донецка» («Вечер с Владимиром Соловьевым», 4 лютого).
«Если мы не признаем – появляется поле для манёвра. […] Например, мы можем вести переговоры о судьбе Украины не с Киевом» («Вечер с Владимиром Соловьевым», 5 лютого).
«Соединенные Штаты Америки не признали президента Асада и ввели на его территорию войска, потому что они вообще не понимают, с кем они говорят, и считают, что там банды. Мы, видя “Азов” и все эти ваши, считаем их бандами. Мы не признаем Порошенко. И считаем себя вправе по прецеденту действовать так, как считаем нужным» («Вечер с Владимиром Соловьевым», 13 лютого).