«Свої» та «чужі». Як миколаївські медіа розпочали виборчу кампанію
Євген Гомонюк
Хто з кандидатів уже піариться в медіа, які з видань працюватимуть на владу й опозицію та де розгорнеться найбрудніша боротьба між учасниками місцевих виборів? Сайт «Вибори і ЗМІ» продовжує цикл матеріалів про перебіг місцевої виборчої кампанії 2020 року в регіональних і місцевих медіа. Ми вже писали про ситуацію на Кіровоградщині, у Кривому Розі, на Полтавщині та у вільній частині Луганщини. На черзі Миколаївська область. Кому належать локальні медіа, навіщо потрібні «топонімічні» фейсбук-сторінки, і що змушує власників телеграм-каналу рекламувати його на білбордах?
Як для півмільйонного міста медіаринок Миколаєва досить різнобарвний і конкурентний. Лише онлайн-видань тут понад двадцять. Хоча не всі медіа популярні й можуть впливати на локальні політичні процеси. Тож ми приділимо увагу найвпливовішим і тим, що підконтрольні політикам.
Інтернет-видання
Одним із найпопулярніших інтернет-видань Миколаєва є «Преступности.Нет», яке розкриває свого власника на сайті: ТОВ «Інформаційне агентство Українська Медіа Група». За даними державного реєстру юридичних осіб, засновниками інформагентства є Андрій Сенченко (частка 49 %) та Артем Дибленко (51 %). Останній також є офіційним керівником агенції. При цьому на сторінках самого видання неодноразово згадується ім’я іншого «директора» та «засновника»: Дмитра Дмитрієва. Сайти «NikSPORT», «NikLIFE» та однойменний друкований журнал є проектами інформагентства. Редакції видань розміщені в одному офісі.
Сайт не підконтрольний певній політичній силі або політику. Тому на сторінках видання з різною періодичністю з’являються новини, іміджеві матеріали та пресрелізи чи не всіх ключових учасників виборчого процесу, в тому числі від окремих департаментів міської ради, Миколаївської облдержадміністрації, поліції, комунальних підприємств тощо.
Також впадає в око намагання створити позитивний медійний образ одного з кандидатів у міські голови Миколаєва, який не має політичного досвіду та не був до цього впізнаваною медійною особистістю. Йдеться про Владислава Чайку, сина покійного ексмера Володимира Чайки. Інформаційний супровід цієї людини на сторінках видання, судячи з усього, стартував восени 2019 року, вочевидь, не без допомоги впливового зятя — спікера парламенту Дмитра Разумкова. Саме тоді почалася медійна трансформація Чайки від «миколаївського бізнесмена» в «голову громадської організації», який «лобіює» будівництво інфраструктурних об’єктів на прикладі «японського мосту», або в «автора» аналітичних матеріалів з економіки (1, 2, 3).
Сайт «НикВести» подає інформацію про реєстрацію газети, засновником якої є приватне підприємство «НикВести Продакшн» (назва змінена, до березня 2019 року — ПП «Інвестиційно-будівельна компанія “Альтаір”»). До внесення змін у реєстр юридичних осіб засновницею та кінцевим бенефіціарним власником компанії була Олександра Фінькова, а вже після оновлення власниками стали Оксана Янішевська (частка 90 %) та Олег Деренюга (10 %). Останній одночасно є керівником юридичної особи та головним редактором онлайн-видання. Що ж до Оксани Янішевської, то вона у 2014–2018 роках була заступницею голови Миколаївської ОДА, у 2015 році балотувалася від партії «Блок Петра Порошенка “Солідарність”» до обласної ради, є членкинею Ради місцевої організації «Фронту змін» і соратницею ексгубернатора Вадима Мерікова. Крім того, у 2019 році була організатором Південного медіафоруму в Миколаєві, який зібрав представників медіабізнесу, редакторів і журналістів.
На сайті так само є іміджеві матеріали й згадування різних кандидатів, що загалом типово для медіа під час виборчої кампанії. Та можна виокремити тих, кому поталанило найчастіше бути згаданим у новинній стрічці. Мова про лідера парламентської фракції «Слуга народу», голову обласної організації пропрезидентської партії Давида Арахамію, і про місцеву команду Зеленського. За часів губернаторства Мерікова Арахамія був радником голови Миколаївської ОДА з питань волонтерської діяльності, а сьогодні є джерелом ексклюзивних новинних приводів для газети. Виділяється й екснардеп від Партії регіонів та «Відродження» Артем Ільюк, який іде в мери, будучи головою міської партійної організації «Опозиційна платформа — За життя».
Характерним є намагання журналістів створити негативний образ у медіа найближчому конкуренту Ільюка в гонці за крісло мера — вже згаданому Владиславу Чайці. Обидва досі ділять право йти у міські голови під прапорами «ОПЗЖ», начебто виборюючи в Києві таку можливість у бенефіціарів партії. Напевно, тому — на противагу позитивному зображенню Чайки в інших медіаресурсах Миколаєва — «НикВести» позиціонують його як «партнера миколаївського бізнесмена Олексія Пеліпаса, власника кіосків, ЖЕКів та білбордів».
«Публічна діяльність Владислава Чайки стала особливо активною з осені 2019 року. Політик годував миколаївців млинцями, дарував сковорідки, купував памперси, відкривав “під патронатом” дрифт-парк, на який скаржилися миколаївці, заснував благодійний фонд, згадував, як будучи підлітком, брав участь у будівництві крейсера “Варяг”, пропонував запустити поїзд в Корабельний район, цитував Індіру Ганді, сприяв будівництву “японського моста” від імені своєї громадської організації, вітав жителів міста з днем адвокатури, днем заснування машинобудівного факультету МКІ, днем енергетика, днем ліквідатора ЧАЕС, днем працівника сільського господарства та іншими святами. З огляду на близькість сім’ї Чайки зі спікером парламенту Дмитром Разумковим, багато хто пов’язував цю активність з бажанням брати участь у виборах від партії “Слуга народу”. Але 1 червня 2020 року голова “Слуги народу” в Миколаївській області Давид Арахамія заявив, що їх політична сила точно не висуне Владислава Чайку кандидатом в мери Миколаєва», — в такому дусі тут пишуть про Чайку постійно.
Миколаївська обласна інтернет-газета «Новости N» заснована ТОВ «Наш город Николаев». За даними держреєстру юридичних осіб, Владислав Полторак є керівником підприємства, а кінцевим бенефіціарним власником назвали Анатолія Онофрійчука, миколаївського політтехнолога та шефредактора видання. З червня 2018 року новою співвласницею газети стала Євгенія Антіпова (частка 50 %), ексголова окружної виборчої комісії № 129, яка була призначена за поданням «Опозиційного блоку». Цікаво, що від цієї ж партії та на цьому ж виборчому окрузі у 2019 році йшов у народні депутати на позачергових виборах до Верховної Ради член миколаївського виконкому, адвокат Володимир Тимошин. Він є одним із постійних ньюзмейкерів онлайн-газети та з’являється в новинній стрічці «Новости N» чи не щотижня.
Серед найпопулярніших політиків на сайті також бачимо Владислава Чайку. На відміну від інших медіа, він «активізувався» тут ще у березні 2019 року то в ролі «громадського діяча», то в якості «керівника керуючих компаній ЖЕК “Центральний-1” і ЖЕК “Турбота”».
Негативно видання пише про чинного мера Олександра Сєнкевича та його команду, які йдуть на місцеві вибори за списками партії «Пропозиція». Говорячи про один із найбільших інфраструктурних проектів Сєнкевича — реконструкцію Соборної площі, — журналісти видання створюють негативний образ цьому проєкту, називаючи площу «сірою» без лапок.
Інтернет-видання «Мой город» зареєстроване як інформаційна агенція, власником якої є ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство “Південна Медіакомпанія”». До серпня 2019 року в реєстрі юридичних осіб засновником підприємства офіційно були депутат Миколаївської облради і голова обласної партійної організації «Наш край» Юрій Кормишкін (частка 50 %) та Ростислав Данильченко (50 %) — ексдепутат облради від Партії регіонів та бізнес-партнер Кормишкіна. Після внесення змін у реєстр із квітня 2020 року новим власником є невідомий загалу Андрій Науменко, а керівником — Микола Попов. До речі, останній, будучи головним редактором ЗМІ, судячи з офіційних фото зборів обласної організації партії «Наш край», скоріше за все, балотуватиметься від цієї партії на виборах. Крім того, в реєстрі друкованих ЗМІ видання зареєстроване як газета «Мой город Николаев», а засновницею вказана депутатка облради від партії «Наш край» Олена Донченко, в минулому помічниця Юрія Кормишкіна.
Микола Попов, редактор видання «Мой город» (другий праворуч). Фото: пресслужба партії «Наш край»
Звісно ж, левову частку ефіру на шпальтах інтернет-газети отримали представники політичної сили-засновниці. Хоча новини зі згадуванням інших ключових фігур прийдешніх виборів також можна побачити в новинній стрічці сайта.
Засновником та керівником сайту «Свідок.Інфо» є миколаївський журналіст Андрій Прокопенко. Видання зареєстроване як ТОВ «Інформаційне aгентство “Свідок Інфо”», власниками є Денис Семеріков (частка 33,33 %) та Андрій Прокопенко (66,67 %). Останній також є директором інформагентства. Сайт часто асоціюють із Олександром Сєнкевичем та його політичною партією «Пропозиція», хоча безпосереднього зв’язку між ними немає — видання просто підтримує мера і його команду.
Сайт «Николаевские известия» зареєстровано як однойменну газету, власником якої є ТОВ «Медіагрупа “Миколаївські вісті”». Засновником компанії є Володимир Кружков. Людина з таким ім’ям та прізвищем у 2015 році балотувалася в депутати обласної ради від партії «Наш край» за 48-м виборчим округом. Керівницею юрособи у реєстрі є Ольга Кружкова, яка тимчасово виконує обов’язки директора на час декретної відпустки Наталії Мельниченко. Видання пов’язують з Олександром Ясинським, депутатом облради від «Опоблоку». На шпальтах газети та серед численних новин сайту трапляються матеріали в інтересах Ясинського чи його колег з «Опоблоку».
На сайті «Корабелов.Info» немає даних про власників. Із державного реєстру друкованих ЗМІ відомо, що сайтом володіє місцевий підприємець Сергій Бєлов. Видання також пов’язують із депутатом міської ради Сергієм Ісаковим, якого сайт періодично піарить. Натомість негативно говорить «Корабелов» про Сєнкевича й кандидатку в мери від «Слуги народу» Тетяну Домбровську, називаючи її скандально відомою й навіть вдаючись до сексизму.
Сайт «Шиповник» зареєстровано як ТОВ «7 газет». Засновником компанії є Юлія Ольшевська, а керівницею вказана Вікторія Буховець, голова водночас обласної й міської організацій політичної партії «Відродження». Видання пов’язують із колишнім народним депутатом від Партії регіонів та «Відродження» Артемом Ільюком, який керує міським осередком «ОПЗЖ» та хоче бути мером.
Сайт «Інше TV» зареєстрований як ТОВ «Інформаційне агентство Інше.ТВ», власниками якого є Володимир Майстренко (частка 50 %) та головна редакторка видання Оксана Тихончук (50 %). На сторінках видання в рубриці «Мнение» відчутне критичне ставлення майже до всіх ключових політичних фігур регіону: від «колишніх» до «нинішніх». Люблять тут хіба що Олексія Вадатурського, власника величезної аграрної та суднобудівної компанії «Нібулон».
На сайті «Николаев в подробностях» немає даних про власників. Відомо, що портал заснований ТОВ «Подробиці про Миколаїв». Ресурс пов’язують із лідером місцевого осередку партії «Опозиційний блок» Ігорем Дятловим, який начебто створив свій власний політичний проєкт під місцеві вибори — партія «Миколаївці».
Так само не повідомляє про своїх власників і портал «НикМедиа». Та відомо, що він заснований приватним підприємством «Інтерлегіс», власницею якого є Наталя Ентіна, мати депутата міської ради від партії «Наш край» Владислава Ентіна.
Обидва видання лише імітують активність, іноді публікуючи новини, скопійовані з інших регіональних та національних медіа. Можливо, в розпал кампанії вони проявлять себе активніше.
Телебачення
До найвпливовіших телеканалів регіону можна віднести приватний ТРК «НІС-ТВ». На сайті каналу оприлюднені дані про нову структуру власності: Світлана Бабарика (частка 50,0 %), ТОВ «Медіа Інформ Групп» (25,57 %) та Оксана Янішевська (24,43 %). «Медіа Інформ Групп» має досить багато рекламоносіїв у місті. Підприємство входить в орбіту впливу все тієї ж Оксани Янішевської (у 2009–2014 роках вона була генеральною директоркою) й Вадима Мерікова. Офіційно кінцевим бенефіціаром є невідома загалу Олена Кравцова. Що ж до іншої власниці телеканалу, та, в свою чергу, у 2015 році балотувалася до міської ради від партії «Блок Петра Порошенка — Солідарність». Крім того, за даними з відкритих джерел, Світлана Бабарика є формальною співвласницею телеканалу, її частка в компанії насправді належить екснардепу від БПП Борису Козирю. Торік на позачергових виборах у Верховну Раду телеканал активно підтримував Козиря на 127-му виборчому округу. Редакція каналу розміщена в тому ж офісі, що й «НикВести». За тією ж адресою розташоване ТОВ «ТРК «НикВести» (власниця та керівниця — Оксана Янішевська), яке торік намагалося отримати ліцензію на радіомовлення на частотах 88,8 МГц у Миколаєві та 107,4 МГц у Первомайську Миколаївської області.
Не менш впливовим у регіоні є муніципальний канал ТРК «МАРТ», заснований міською радою як комунальне підприємство. Більшість сюжетів телеканалу присвячені здобуткам місцевої влади та піару чинного мера. Кожного вівторка й четверга тут виходить програма «Підсумки дня від міського голови Олександра Сєнкевича», де міський голова веде живу трансляцію з мобільного телефона, відповідаючи на запитання глядачів. Гостями програми «Діалог» час від часу стають люди, які йдуть у міську раду від партії «Пропозиція»: очільник управління молодіжної політики Олександр Рябенко; голова Миколаївської обласної організації осіб з інвалідністю Ольга Степаненко; голова адміністрації Центрального району Олександр Береза та інші. Хоча також слово мають голови депутатських фракцій міської ради, кожен із яких вже заявив про свої амбіції на прийдешніх виборах: Юрій Гранатуров, колишній голова фракції «Наш край», йде в мери Миколаєва від партії «За майбутнє»; Олена Кисельова, голова фракції БПП, йде в міську раду від «Європейської солідарності»; Ігор Дятлов, голова фракції «Опозиційний блок», який, вочевидь, йде в міську раду з новим політичним проєктом «Миколаївці».
Окремо слід розповісти про новий телепроєкт каналу «Про Миколаїв». Це серія позитивних репортажів про міське життя: будівництво нової тролейбусної лінії, реконструкцію скверів, відкриття спортивних майданчиків тощо. Можливо, за збігом обставин, назва проєкту перекликається з виборчою кампанією партії, яка обігрує префікс «ПРО». У фейсбуку нещодавно створили сторінку «ПРО Миколаїв», де викладають відео з маловідомими фактами про історію та сучасність міста. Але, на відміну від муніципального телеканалу, відеоряд уже містить партійну символіку, а не кольори туристичного бренду Миколаєва.
Два відеопроєкти про Миколаїв з однаковою назвою: на муніципальному телеканалі та в соціальних мережах
Якщо в новинних медіа основні важелі впливу в руках редакторів та журналістів, то в ситуації із соціальними мережами на сцені з’являються політтехнологи. Тут більшість інформаційних майданчиків анонімні, а контент містить маніпуляції чи відверту дезінформацію щодо учасників виборчих перегонів. Окрім персональних іміджевих пабліків кандидатів, є купа анонімних сторінок, які опосередковано вихваляють своїх політиків чи, навпаки, критикують основних конкурентів. І перші, й другі не шкодують грошей на таргетовану рекламу, а також на поширення фейків, сатиричних мемів та «чорнухи» щодо своїх опонентів. Серед таких сторінок — «Зашибись Николаев», «Николаевские Мемки», «Оползень Життя», «Темный Николаев» тощо. Їх не можна назвати впливовими, та вони відображають передвиборчу атмосферу в регіоні.
Кандидати щоденно рекламують себе у фейсбуку, нарощуючи цільову аудиторію.
Приклад реклами сторінки з карикатурами на опонентів
Водночас триває справжній «батл» зі створення сторінок-клонів із дзеркально протилежним контентом. У лютому — квітні з’явилися сторінки з іменами ключових історичних постатей Миколаєва та міських топонімів: «Фалеев», «Адмирал Грейг», «На Соборной», «Соборна площа». Спершу вони писали про міські події, надзвичайні пригоди, ситуацію з епідемією COVID-19 і тому подібне. Та ближче до виборів політична заангажованість проявилася.
Приклади сторінок, прихильних до чинного мера
На противагу їм в один день, 28 червня, з’явилась інша тематична серія пабліків із топонімами Миколаєва. Вагома частина їхнього контенту — це тролінг чинного міського голови та піар його конкурента на мерських виборах, «громадського діяча» Владислава Чайки. Ось лише деякі з них: «Корабельний», «Серая Площадь», «Намив», «Ингульский район», «Варваровка». Достеменно не відомо, хто замовив створення цих сторінок. Можливо, вони ще почнуть підтримувати кандидатів, які борються за голоси в цих районах.
Приклад сторінок-клонів, які мочать мера. Всі вони створені в один день — 28 червня 2020 року
Суто соцмережний мем — віртуальний персонаж Антон Дятлюк, сконструйований із прізвищ Дятлова та Ільюка. Він заграє з аудиторією, доводячи до абсурду вже озвучені передвиборні обіцянки «ОПЗЖ» та інших партій. Дятлюк називає себе кандидатом у мери Миколаєва, хоча його профіль позначений як «Шоу. Комедійний клуб».
Які ж вибори без гумору
Телеграм-канали
Більшість телеграм-каналів у Миколаєві анонімні, а контент їхній складається переважно з чуток. Проте вміле поєднання дещиці правди та великої брехні має вражаючий вплив на аудиторію. Деякі онлайн-видання навіть роблять новини, посилаючись на телеграм-канал як джерело.
Найбільш впливовим та суб’єктивним телеграм-каналом у Миколаєві є «МУЛЬТличности» з аудиторією понад 20 тисяч підписників. Власник каналу невідомий, але це людина, що має зв’язки в силових структурах, у тому числі СБУ. Сам канал позиціонує себе як майданчик «правди» в боротьбі з «бандитами та корупціонерами», тому поширює відповідний контент про місцевих чиновників, політиків, суддів, правоохоронців та бізнесменів із сумнівним минулим. Крім того, власник не шкодує коштів на рекламу каналу на білбордах.
Один із білбордів, що рекламує телеграм-канал
Менш впливовим, але не менш цікавим є «Николаев live» про актуальні новини та надзвичайні події в місті без цензури. «Деренюга» — авторський канал головреда сайту «НикВести».
Дуже сході між собою за контентом і наративом, у тому числі за кількістю цитувань один одного, такі анонімні телеграм-канали про кандидатів у мери і депутатів «Николаевский рыцарь», «Темный Николаев», «Оползень Життя», «Враги народа», «Не для прессы», «Корабелы не ржавеют» і «Запахло дормашиной».
Миколаївцям, які ще не визначилися з підтримкою конкретного кандидата на прийдешніх місцевих виборах, буде дуже важко прийняти остаточне рішення, якщо вони покладаються на локальні медіа як джерело інформації. На емоційний вибір пересічного громадянина чи не щодня впливають повідомлення з новинних порталів, соціальних мереж та інформація «з достовірних джерел» у телеграм-каналах. Маніпулюють усі головні гравці виборчого процесу. І це лише початок кампанії.
Фото: mk.depo.ua
