«Слуги народу» в басейні з піраньями. Головні тенденції інфопростору 7—13 вересня 2020 року. Детектор виборів

Read in English here.

Представники влади програють публічні дискусії досвідченим опозиціонерам — як проросійським, так і проєвропейським. До розривання «Слуг» на шматки долучилась партія соратника Коломойського. Детектор виборів 2.3.

«Детектор виборів» — щотижневий аналітичний огляд, який оперативно фіксує головні теми, тенденції, маніпуляції та зміни в інформаційному просторі, пов’язані з місцевими виборами. Детальніший аналіз читайте в наших постійних (теленовини, політичні ток-шоу, інформаційні канали, російська пропаганда тощо) моніторингових дослідженнях. Перший випуск «Детектора виборів» читайте тут, другий тут.

Головні тенденції тижня

Ситуація в загальноукраїнському медіапросторі стає все менш вигідною для «Слуги народу»: скандали, що виникають навколо чи з вини представників президентської політсили та виконавчої влади, шкодять рейтингу, а протиставити негативним інфоприводам «слуги» можуть тільки президента Зеленського. Президент стверджує, що ні за кого не агітує, хоча про його участь у кампанії «Слуги народу» говорять прямим текстом представники партії. Дві головні больові точки влади — ситуація на Донбасі та бунт регіонів через карантин — залишаються актуальними, й до них додалося педальоване опозицією продовження скандалу з бойовиками приватної військової компанії Вагнера та невигідні президентові заяви Андрія Богдана. Представники «Слуги народу» у відкритих, не зрежисованих на їхню користь телевізійних дискусіях не витримують натиску опозиції — як проєвропейської, так і проросійської. Критикувати владу публічно почав і лідер партії «За майбутнє» Ігор Палиця, соратник олігарха Ігоря Коломойського, якого завзято розкручує «1+1».

«Європейська солідарність» використовує для свого піару напад на колишнього політв’язня Володимира Балуха, а «Пропозиція» у Дніпрі — кістки почесного громадянина Олександра Поля. Залишається пасивною в загальнонаціональному масштабі «Батьківщина», а з «Голосу» чути голоси хіба що окремих спікерів, які виступають на токшоу, та кандидата в мери Києва Сергія Притули. Згадки про Віталія Кличка та його лідерство у столичних мерських перегонах із загальнонаціональних каналів дозволяє собі хіба що ICTV.

Свіжі розслідування про Віктора Медведчука не збили «Опозиційну платформу — За життя» з її звичного курсу: повторювати вимоги та пропагандистські посили Кремля, вимагати виборів на всій території Донеччини та Луганщини, критикувати владу за неспроможність досягти миру й навести лад. Показово, що в деяких містах медіа ОПЗЖ підтримують не своїх партійців, а інших, нібито нейтральних кандидатів.

Організація виборів та порушення виборчого законодавства висвітлюються в медіа неконкретно й не досить докладно. Окремі інформаційні приводи, переважно вигідні ОПЗЖ, потрапляють до новин «Інтера» чи каналів Медведчука, та загалом не можна сказати, що медіа — за винятком Суспільного, яке шукає «непартійні» теми, пов’язані з майбутнім голосуванням, — цікавляться виборами.

Головні події, пов’язані з виборами, що висвітлювалися 7—13 вересня 2020 року

• Міхеіла Саакашвілі зловили на зустрічі з Андрієм Богданом — він пояснив;
• Проведення місцевих виборів в Україні оскаржили в суді;
• Оприлюднені результати соцопитування киян і загалом українців від компанії «Рейтинг»;
• Володимир Зеленський каже, що ні за кого не може агітувати на цих виборах, але буде їздити Україною далі;
• У Києві побили кандидата від «Європейської солідарності» Володимира Балуха — він у важкому стані;
• Андрій Пальчевський пояснив, чому їздить на російські токшоу;
• ЦВК зареєструвала Олега Ляшка кандидатом у нардепи;
• Володимир Зеленський розкритикував мерів, які саботують карантин;
• Прокуратура відкрила кілька проваджень через «вагнерівців»;
• Володимир Зеленський зізнався, що приховував від суспільства обставини переговорів про перемир’я з Росією;
• «Європейська солідарність» вимагає припинити витрачати коронавірусні гроші на дороги;
• Давид Арахамія обіцяє кадрові зміни в Кабінеті Міністрів — Дмитро Разумков заперечує;
• Сполучені Штати Америки запровадили санкції проти нардепа Андрія Деркача;
• Проти Петра Порошенка почали 15 нових кримінальних справ, кажуть його адвокати;
• Арсен Аваков погрожує жорсткими покараннями за порушення виборчого законодавства;
• Тимчасова контактна група в Мінську вирішила пустити бойовиків інспектувати українські позиції, а потім передумала;
• Леонід Кравчук сподівається, що інспекція на Донбасі все ж відбудеться;
• Володимир Зеленський натякає на політичне підґрунтя історії із затонулим біля пляжу Одеси танкером Delfi;
• СБУ зобов’язали розслідувати гадану держзраду Андрія Єрмака;
• Громадські організації закликають Володимира Зеленського й Ірину Венедіктову звільнити Олега Татарова й Максима Якубовського;
• Юлія Тимошенко видужала від коронавірусної хвороби;
• У Віктора Медведчука знайшли дорогу нерухомість у Болгарії;
• Голова Чернігівської обласної державної адміністрації Андрій Прокопенко пішов у відставку;
• Андрій Єрмак анонсував великий обмін полоненими;
• Міністр охорони здоров’я Максим Степанов критикує міську владу Дніпра за масове свято;
• «Слуга народу» хоче змінити постанову про місцеві вибори на догоду Росії і ОПЗЖ;
• Створення парламентської слідчої комісії через «вагнерівців» добиваються за допомогою петиції.

На цьому тижні в медіа, промовах, а головне — діях політиків з’явилося більше ознак реальної можливості зриву чи перенесення місцевих виборів. Говорити, що вибори можуть не відбутися, почали ще навесні, однак тоді єдиною вагомою причиною видавалася загроза коронавірусної епідемії. Епідемія триває — кількість хворих щотижня зростає, «червоних» зон більшає, — однак за бажання й політичної волі небезпекою легко нехтують (як-от у Дніпрі, де на День міста на концерті, організованому міською владою, розважались натовпи без масок). Утім, тепер з’явились інші чинники: вибори дедалі менш вигідні партії «Слуга народу», підтримка якої в більшості регіонів значно слабша, ніж хотілося б Зеленському та команді. А ще на українську владу відверто тисне Росія, вимагаючи проведення виборів на окупованих територіях. Ще на початку року Зеленський озвучував наміри зробити це, однак просування в напрямку деокупації застопорилось на «всеосяжному припиненні вогню», яке вже зірване. Компромісні кроки, зокрема наміри провести спільну із сепаратистами інспекцію українських позицій та ініціатива «Слуги народу» щодо внесення змін до постанови про місцеві вибори, викликають обурення в частини суспільства і грають на руку проєвропейській опозиції, яка має шанс зміцнити свою підтримку перед виборами. До того ж, як самі ці кроки, так і відмова від них перед виборами грає на руку «Опозиційній платформі — За життя». Партія Віктора Медведчука озвучує кремлівські вимоги в парламенті як свої. Якщо вони будуть виконані, ОПЗЖ зможе подати це як свою перемогу, якщо ж ні, проросійському електорату доступно пояснять, що «Слуга народу» не хоче миру, тож єдина надія на рух у правильному напрямку — Медведчук. Уже зараз у виступах на токшоу спікери ОПЗЖ віщують відставку уряду восени та розпуск Верховної Ради.

Головною надією «слуг» залишається президент, який не припиняє своє передвиборне турне Україною, стверджуючи, що ні за кого не агітує, а просто інспектує «Велике будівництво». Хоча про залучення Зеленського до добору кандидатів від «Слуги народу» прямо говорять (зокрема, і в прямому ефірі) його однопартійці та самі кандидати, яким він, за їхніми словами, робив пропозицію особисто. Утім, не факт, що залучення президента завжди на користь «Слузі народу» — наприклад, невдалий виступ у житомирському виші, розшифрування якого нагадує потік свідомості, висміяли в соцмережах. Інші представники «Слуги народу» також постачали недоброзичливців приводами для критики і знущань, а контрольного пострілу в голову завдала… співачка Маша Фокіна, розповівши, як лобіювала призначення свого діда Вітольда Фокіна до мінської контактної групи перед «другом дитинства Андрюшею Єрмаком». Важко уявити, що потрібно зробити голові Офісу президента, щоб компенсувати цю неславу — не факт, що для цього вистачить навіть дуже успішного обміну заручниками.

Опосередкованим ударом по Зеленському та його партії було й інтерв’ю, яке дав колишній голова Офісу президента Андрій Богдан телеведучому Дмитрові Гордону. У відео, що набрало вже три з половиною мільйони переглядів, Богдан нешанобливо відгукується про колишніх колег і кидає тінь на добрі наміри й декларації «Слуги народу», наприклад, стверджуючи (це дуже сподобалось телеканалам ОПЗЖ), що Україна обманула учасників нормандських переговорів.

«Ви ж продуєте вибори?» — прямим текстом запитала ведуча «Права на владу» на «1+1» Наталія Мосейчук у голови «Слуги народу» Олександра Корнієнка. Він непереконливо відповів, що «вирішить виборець», однак якщо події розвиватимуться в тому ж напрямку, залишати вибір на розсуд виборців буде зовсім не в інтересах партії Зеленського. Влада не має великого ресурсу для підкупу виборців (підвищення пенсій, одноразових виплат, зниження тарифів і так далі), а опоненти, як голодні піраньї, рвуть її публічних спікерів на шматки під час будь-якої дискусії. Причому тепер уже не тільки проєвропейська партія Порошенка та проросійська Медведчука, а й природні союзники — партія «За майбутнє» Ігоря Палиці – Коломойського.

Всеукраїнські медіа не встигають (і це було прогнозовано) охопити увагою початок виборів навіть у найцікавіших регіонах, але спроби все ж роблять. Показовим є цикл сюжетів про вибори в окремих містах у «Фактах» ICTV. У матеріалах можна відчути певну упередженість або, принаймні, вибірковість щодо кандидатів, яких називають головними претендентами (наприклад, із чого журналісти могли зробити висновок, що головний конкурент чинного мера Одеси Геннадія Труханова — щойно висунутий «Слугою народу» Олег Філімонов?). Проте це краще, ніж нічого.

Процес підготовки до виборів центральні медіа висвітлюють украй вибірково. Наприклад, телеканали, пов’язані з ОПЗЖ, цікавлять протести проти начебто несправедливого поділу виборчих округів Івано-Франківської області та Києва. Кілька каналів поширили заяву-погрозу Арсена Авакова про порушення виборчого процесу, які поліція начебто вже зафіксувала, однак не поцікавились деталями. Скупка голосів на Житомирщині, про яку повідомила «Опора», із центральних каналів зацікавила тільки Суспільне, а використання штабом Геннадія Кернеса шкіл для агітації — лише СТБ.

Тим часом у регіонах триває «антимасочний бунт», на який нарешті відреагував — не надто грізно й переконливо — президент Зеленський. Призвідці непокори поки що ніяк не постраждали, тож до вигідного місцевій владі флешмобу вільні долучатися й інші регіони — більшість місцевого електорату, незалежно від темпів епідемії, скоріш за все, підтримає відмову від суворого карантину. А кримінальні справи або інші репресії лише створять «мучеників», за яких охочіше проголосують виборці. Тож проблеми влади, які ми описували на минулому тижні, лише поглибились.

«Слуга народу». Поки глава держави за допомогою новинного «паркету» переконує громадян, що під керівництвом «слуг» народ став жити краще, окремі представниці партії радше шкодять її рейтингу.

Кандидатка в мери Києва від президентської партії Ірина Верещук далі бере епатажем. Зокрема, коментуючи результати телефонного опитування компанії «Рейтинг», що засвідчують позитивне ставлення киян до Віталія Кличка, звинуватила соціологічну контору у виконанні замовлення. А ще висловила сподівання, що «Рейтинг» (одна з небагатьох українських соціологічних компаній, що дбає про свою репутацію) «виправиться» й покаже цифри, які сподобаються їй більше.

Ще одна представниця «Слуги народу», що скочила в інформаційну халепу, — Галина Янченко. «Слуг народу» давно попереджали, що ходити на телеканали Медведчука небезпечно для здоров’я і рейтингу, але деякі з них — Янченко зокрема — періодично все ж вирішують виступити в ролі хлопчиків чи дівчаток для биття в одній студії з ОПЗЖ. Цього разу Янченко в програмі «Свої» на NewsOne необережно вжила щодо дітей прифронтової смуги Донеччини та Луганщини слова «немиті і нечесані». Нічого образливого нардепка вочевидь не мала на увазі, просто констатувала, що діти живуть у злиднях, однак вирвані з контексту слова розігнала вся проросійська «ліга справедливості» — від «Страни» до того ж NewsOne, який багато разів повторював уривок ефіру з Янченко та пропонував новим і новим спікерам вправлятись у мові ворожнечі на адресу депутатки. І це попри те, що Янченко в тому ж ефірі перепросила за необачні слова й попросила «не використовувати їх для розпалювання ненависті».

«1+1» спробував допомогти новоспеченому кандидату від «Слуги народу» в мери Одеси Олегу Філімонову, давши йому час для виступу в прямому ефірі. Утім, Філімонова вдало атакували опозиціонери, закинувши йому цілковиту відсутність політичного досвіду. Не набагато краще велося у студії лідеру «Слуги народу» Олександрові Корнієнку, якого атакувала вже сама ведуча програми, а також Ігор Палиця із «За майбутнє». А кандидатці з Миколаєва Тетяні Домбровській нагадали вже набридлу «корабельну сосну». У відкритих дискусіях (наприклад, на «Свободі слова Савіка Шустера» на «Україні») «Слуги» не мають що протиставити аргументам «антимасочників» з регіонів, окрім нагадувань про серйозність коронавірусу.

«Європейська солідарність». Партія Петра Порошенка на цьому тижні наступала — відчайдушно критикувала владу за заяви Вітольда Фокіна, «інспекцію» за участі сепаратистів на Донбасі та інші «зради», вимагала створити тимчасову слідчу комісію щодо «спецоперації» із захоплення бойовиків приватної військової компанії Вагнера. А також намагалась отримати електоральні дивіденди від прикрої пригоди — побиття колишнього в’язня Кремля Володимира Балуха в Києві. З невідомих джерел (адже Балуха знайшли непритомним і він залишається в комі) політики з «Європейської солідарності» довідались і заявили, що конфлікт, наслідком якого стало побиття, виник через мову і «патріотичну громадянську позицію». «За словами нардепки Ірини Геращенко, конфлікт спалахнув нібито через те, що Балух зробив зауваження російськомовній компанії», — безапеляційно повідомив 5 канал, не уточнивши, звідки нардепка це знає. Влада мусила робити (також вигідну опозиції) заяву, що мотиви побиття кандидата від «Європейської солідарності» ще не з’ясовані, як і особи нападників. Водночас проросійські медіа з посиланням на так само непевні джерела (або без посилання взагалі) стверджували, що йдеться про побутову сварку під час пиття алкогольних напоїв.

На прямих ефірах представники «ЄС» вдало витрушують зі спікерів влади обіцянки, що на окупованих територіях не буде виборів до деокупації (що може суперечити реальним намірам «Слуги народу»), а армія оборонятиметься у відповідь на обстріли бойовиків, та приписують своїй партії підготовку до звільнення полонених, яку розраховує записати собі в актив Офіс президента. А ще приписують собі лідерство в Києві, хоча за останніми рейтингами на першому місці — УДАР.

«Опозиційна платформа — За життя». Головним і фактично єдиним майданчиком для передвиборного піару ОПЗЖ залишаються канали, що належать членам цієї партії. Окрім завсідників новин «Інтера» та каналів Медведчука, тут починають фігурувати локальні кандидати від ОПЗЖ. Наприклад, 9 вересня на «Інтері» вийшов матеріал про те, як лідер партії Юрій Бойко представляв кандидатів від ОПЗЖ на Донеччині. Не припиняють медіа ОПЗЖ і просування ідеї проведення виборів у тих громадах вільних частин Донеччини й Луганщини, де голосування вирішили не призначати з міркувань безпеки.

8 вересня в окремому матеріалі про майбутні вибори мера Харкова ICTV позиціонував представника ОПЗЖ Олександра Фельдмана як головного конкурента Геннадія Кернеса (але без шансів на перемогу). При цьому послались на невідомий центр «Інтеракція», за даними якого «у другому турі за Кернеса віддали голос майже 60% містян, за Фельдмана понад 30, решта кандидатів, на думку політологів, шансів перемогти не мають». Фельдман виглядає в матеріалі напрочуд позитивно — його позиціонують як «популярнішого за “слуг народу”» мільйонера й ворога Кернеса. А ось на тому, що Фельдман належить до партії Медведчука, у матеріалі не наголошують. А завершують доволі прозорим натяком: «півторамільйонний Харків чекає не лише на зовнішній блиск, а на кардинальні зміни в житті міста» (хоча готовність 60% мешканців міста підтримати чинного мера навряд чи свідчить про щось подібне). Цікаво, що «Інтер» замість безпосереднього кандидата від ОПЗЖ Фельдмана розпочав піар-кампанію іншого кандидата — ветерана війни на Донбасі Ігоря Черняка, якого раніше підтримала улюблениця каналу Юлія Світлична.

«Батьківщина». У загальнонаціональних медіа партія залишається напрочуд пасивною. Добру новину про одужання Юлії Тимошенко від коронавірусної хвороби з центральних каналів повідомила тільки «Україна».

«Голос». У загальнонаціональному медіапросторі партія малопомітна, за винятком виступів її представників в окремих токшоу (зокрема Сергія Рахманіна у «Свободі слова» на ICTV та Кіри Рудик у «Праві на владу» на «1+1»). Амбіції партії в регіонах не потрапляють до загальнонаціонального інфопростору — хіба що за винятком Сергія Притули, якого називають одним із «кандидатів на друге місце» у виборах мера Києва.

«За майбутнє». Цікаво спостерігати, як Ігоря Палицю та його команду за допомогою медіаресурсу Ігоря Коломойського починають позиціонувати як опонентів чинної влади. Водночас не припиняючи класичного піару — наприклад, у сюжеті ТСН Палиця вручає ключі працівникам перинатального центру й каже: «Ми за те, щоб нарешті люди на місцях отримали владу. Щоб народ став керувати в цій країні, як це записано в Конституції». Головною його тезою, крім «економічного патріотизму» з білбордів, стає реальна децентралізація та, отже, перехід владних повноважень до місцевих рад.

12 вересня «1+1» висвітлив черговий форум «За майбутнє» — у Ніжині, де повідомили про об’єднання «За майбутнє» з «однодумцями з інших політичних сил» (на практиці — з Аграрної партії та партії Ігоря Коломойського «УКРОП», учасники якої й без того переважно перейшли в «За майбутнє»).

В ефірі «Права на владу» Палиця закликав до відставки Кабінету Міністрів, напівжартома додавши, що був би непоганим прем’єром. Він також хором з Іриною Геращенко з «Європейської солідарності» нарікав на безпрецедентний («гірше, ніж за Порошенка!») тиск із боку влади на кандидатів, які відмовились балотуватись від «Слуги народу».

«Пропозиція». Фронтмен партії, мер Дніпра Борис Філатов, улаштував на цьому тижні ефектне шоу. Йдеться не лише про масові гуляння без масок, а й про урочисте віднайдення кісток Олександра Поля — людини, що відіграла важливу роль в історії Катеринослава. Вшанування Поля на межі екзальтації, Філатов із людським черепом у руках — картина, що мала потенціал привернути увагу не тільки дніпрян. Але з великих медіагруп існування Філатова помічає тільки група Пінчука, зокрема в сюжеті про вибори в Дніпрі на ICTV, де головними конкурентами чинного мера назвали кандидата від «Слуги народу» Сергія Риженка та бізнесмена Загіда Краснова. Був на ICTV й окремий матеріал про День міста, Поля й успішну роботу Філатова над благоустроєм Дніпра.

«УДАР». Партія Кличка не має великого значення поза Києвом, однак до виборів київського мера, попри не надто велику інтригу (всі рейтинги демонструють величезну перевагу чинного міського голови), прикута увага ЗМІ. 7 вересня ICTV присвятив «битві за Київ» окремий сюжет, у якому перелічив проблеми: «Утомлені мости, занедбані дороги та комунікації, шалені затори і хаотична забудова. Та все це чинного мера Віталія Кличка не лякає». Невідомо які рейтинги дозволяють журналістам стверджувати: «битва за друге місце запекла, і шанси тут практично рівні одразу в кількох претендентів». Називають Ірину Верещук, Сергія Притулу та Миколу Томенка, про якого говорять несподівано улесливо: «досвідчений політик», «теж обіцяє аудит усіх попередніх рішень за 10 років», «визначить стратегію розвитку разом із киянами і накладе мораторій на забудову історичної частини міста». Не зрозуміло, звідки взявся в переліку Томенко, адже в результатах опитування Центру Разумкова в середині серпня він мав лише 2% підтримки. Натомість Андрій Пальчевський, якого просувають медіаресурси ОПЗЖ, у сюжеті не згадується взагалі, як і Олександр Попов. Це не єдина поява Кличка в медіа Пінчука. 10 вересня ICTV показав матеріал про мерську стратегію підтримки бізнесу в Києві.

Олег Ляшко. Кандидат у нардепи у 208-му окрузі в Чернігівській області знаходить нові приводи для піару в ефірі каналу Ріната Ахметова. Цього разу — укрупнення районів Чернігівщини. Коли уряд роками розробляв, планував і впроваджував адміністративно-територіальну реформу, «Україна» не бачила в цьому нічого вартого протестів і критики. Аж раптом виявилося, що саме на Чернігівщині нові райони — зло. Також «Україна» сповістила, що Ляшка офіційно зареєстрували кандидатом (хоча піарила його до цього в статусі кандидата не один тиждень) і ретранслювала його обіцянки розв’язати проблеми села.

До слова, намагання Ляшка спекулювати на укрупненні районів — наслідок величезної прогалини у висвітленні однієї з найважливіших для пересічних українців тем: адміністративно-територіальної реформи. Вочевидь, владі не вистачило мотивації, щоб прокомунікувати причини, завдання та наслідки цієї реформи, а загальнонаціональні медіа не заглибились у цю тему, можливо, вбачаючи в ній «піар влади». У результаті мільйони українців голосуватимуть за депутатів у новостворених радах і голів новостворених громад, не розуміючи, що сталося, які повноваження та яка відповідальність є в тих, кого вони обирають. А окремі політики, граючи на консерватизмі та необізнаності виборців, намагатимуться завоювати електоральну підтримку за рахунок боротьби з реформою, яка насправді є кроком у бік справжнього місцевого самоврядування в Україні. Медійникам ще не пізно взятися за пояснення змін, причому достатньо детального й популярного, аби виборці зрозуміли, що йдеться не тільки про зміни меж і назв районів.

Матеріал підготували Отар Довженко, Ярослав Зубченко, Зоя Красовська і Олександр Крумін.