Володимир Ар’єв: «Спокусі грошима можу протистояти»

Останні п‘ять років засновник продюсерського центру «Закрита зона» Володимир Ар‘єв відпрацював у Верховній Раді, до якої був обраний за списком блоку «Наша Україна – Народна Самооборона». Наступні п’ять планує провести в складі ВР VII скликання, якщо мешканці київського Святошинського району (218 виборчий округ) повірять йому, а не бізнесмену Льву Парцхаладзе або сумнозвісному бойовику Партії регіонів Олегу Калашникову. По завершенні ж  своєї депутатської каденції – чи 2012, чи 2017 року, чи ще пізніше – Володимир планує повернутись у журналістику. Поки що, щоби не втратити форми, знімає документальні фільми, хоча стверджує, що не займається журналістськими розслідуваннями, аби уникнути конфлікту інтересів. На запитання читачів «Телекритики» депутат і кандидат у депутати Володимир Ар‘єв відповідав у чаті.

– Доброго дня! Готовий до розмови – питайте, не соромтеся. 🙂

– Доброго дня, шановний депутате! Ну, так і чому журналісти йдуть до парламенту? За грошима? Чи за славою? Чи за пенсією?

– Не можу сказати про інших журналістів, розповім про себе. Йти до Верховної Ради мені запропонував Юра Луценко. Мовляв, ти своєю «Закритою зоною» сказав «А», можеш сказати «Б» у парламенті – в комітеті з боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Крім того, це можливість отримати неоціненний інсайдерський досвід. Але найголовніше – спробувати бути корисним для людей у новій сфері, пройти через різні випробування тощо. Принаймні, через спробу багатомільйонного підкупу я пройшов – зрозумів, що спокусі грошима можу протистояти. Марнославством не страждаю, а до пенсії ще дожити треба. J

– І ще питаннячко: які саме журналісти йдуть до парламенту? Бо ж не всі наважуються…

– До Верховної Ради йдуть журналісти-екстремали, це точно. J  Принаймні, мені тепер не цікаво було йти за списком, як у 2007 році. Я обрав випробування округом. Великі ризики, але й великий досвід.

– Володимире, ви балотуватиметесь разом із Калашниковим, який колись побив знімальну групу СТБ. Цікаво, люди-виборці про це знають? Чи ви їм розповідатимете цю історію?

– Постійно розповідаю. Цей тип не має жодних шансів, люди його не сприймають.

– Привіт! Володимире, чи допомагає вам робота в Верховній Раді вести свої розслідування? Що ви робитимете, коли матимете компромат на колег-депутатів? Оприлюдните чи приховаєте?

– Як журналіст я тепер не працюю в жанрі розслідувань з етичних міркувань, щоб не було конфлікту інтересів. Але корупційні факти оприлюднюю в пресі, коли вони стають цікаві колегам-журналістам. Колегам-депутатам послаблення немає: моя професія – журналіст, а депутат – тимчасове місце роботи.

– Чим депутат-журналіст принципово відрізняється від депутата-бізнесмена?

– Відрізняється байдужістю до змагання за гроші та більшим піклуванням про своє добре ім’я та репутацію.

– Владимир, здравствуйте! Что вы думаете по поводу депутатской и журналистской этики? Приходится ли вам выбирать? Например, вы как депутат узнали какую-то конфиденциальную информацию, и как журналист считаете, что общество должно об этом знать. Как вы поступите?

– Якщо я вважаю, що суспільство повинно знати, мовчати не стану. І не мовчав, публікував інформацію в своєму блозі, на Facebook. Інша справа, коли я бачу, що люди все давно самі розуміють, серйозна інформація лише додає нові відтінки до давно намальованої інфернальної картини, але не викриває нові пласти. Люди вже мають необхідне знання  – і тут вони мають самі ним розпорядитися. Чи використати його для боротьби з тими, хто опустив Україну на дно, чи купитися на подачку від тих самих осіб?

– Добрый день, Владимир! Скажите, за время вашей работы в парламенте к вам обращались какие-то бизнес-структуры или организации с просьбой пролоббировать нужные им законопроекты? Что предлагали взамен? Или же к вам, как к бывшему журналисту, с такими предложениями боятся обращаться?

– Зверталися. Причому за лобіювання далеко не завжди пропонували гроші. Зазвичай я просто припиняв розмову. В кулуарах Верховної Ради є багато людей, які підходять до депутатів із різними пропозиціями. Тих, хто намагається переконати нематеріальними аргументами, я вислуховував і робив свої висновки суто з огляду на важливість чи корисність поставленого питання. Ви самі мали можливість переконатися, що, за оцінками «Чесно», мої доходи відповідають декларації та способу життя. Тому за ці п’ять років я не збагатився ані з матеріального лобізму, ані з політичної корупції. До обох речей набув імунітет.

– Скажіть, вдалося вам у ролі депутата зробити для суспільства більше, ніж у ролі журналіста?
– Не знаю, іншим судити. Принаймні, я зробив у ВР те, що хотів – у липні 2009 року парламент ухвалив найкращий у Східній Європі, за оцінками міжнародних експертів, пакет антикорупційного законодавства. Я над ним працював, бо власне йшов у парламент для цього. Але в 2010 році більшість «тушок» спочатку перенесла дату введення цих законів у дію, а 2011-го взагалі скасувала. Я переключився із законотворчої роботи на роботу зі зверненнями громадян, які пишуть мені звідусюди, від Донецька до Закарпаття. Тому я просто робив свою справу в обох іпостасях. І робитиму далі – не можу інакше.

– Що депутати говорять між собою про журналістів? Їх поважають чи зневажають? Чи депутатів у  принципі не надто хвилює, що про них напишуть? Мовляв, трохи погаласують, але все одно скоро всі про все забудуть, тож не варто аж надто перейматися…

– Різне говорять. Але схильність депутата до корупції прямо пропорційна негативному ставленню до преси. Щоправда, деякі ще й не вміють адекватно оцінювати роботу незаангажованих журналістів, бо вважають, що усі, в тому числі преса, зараз мають визначитися зі стороною барикад.

– А розкажіть про інсайдерський досвід. Що ви дізналися про внутрішню кухню Верховної Ради такого, що раніше, як журналіст, не знали? І що про цю кухню не знають звичайні українці. Назвіть кілька цікавих фактів, прикладів…

– Я не очікував аж такого рівня цинізму. Власне, більшість колег замислюється над тим, ким хоче виглядати, ніж над тим, що прагне зробити. Заразний вірус – сам його підхопив, але вчасно оговтався. Був випадок, наприклад, коли я хотів написати закон про примусову перевірку картин у музейних фондах на справжність і створення реєстру підроблених і викрадених творів. Обговорював це з колегами. Поруч палив цигарку Табачник. Він повернувся й каже – класна ідея. Потім повернувся до свого співрозмовника: «Я якраз купив обладнання для перевірки картин, треба буде всю перевірку пустити через мене!». Тобто для нього це було лише додатковим освоєнням бюджетних коштів. Я був ошелешений. Від законопроекту відмовився й остаточно зрозумів, що можна написати найкращий закон, але поки країною будуть керувати корупціонери, всі закони вони вивертатимуть для власного збагачення.

– Доброго дня, Володимире! В інтернеті з’явилась інформація, що Вам пропонували гроші за те, щоби ви зняли свою кандидатуру в 218-му окрузі. Це правда?

– Пропонували. Але я відмовився. Мені не цікаві гроші, я маю честь. Буду боротися до перемоги!

– Когда вы были журналистом, политики или бизнесмены предлагали вам деньги за материалы о них? Журналисты на этом могут много заработать?

– Звісно, що пропонували, іноді навіть разом зі спробою шантажу. Але я пишаюся тим, що «Закрита зона» не мала ЖОДНОГО комерційного ефіру. За програму платив лише 5 канал, який її офіційно купував у мене як виробника. Але заробити на «заказухах» у журналістиці можна, й непогано, тільки разом із пером продаються честь і совість. Гуртом. Вибір тільки за самим журналістом.

– Запретил маме покупать одну достаточно известную газету, потому как там сейчас куча «заказухи». Такое впечатление, что и редакция, и политики считают людей идиотами. Люди платят деньги за то, чтобы почитать новости, а получат в результате какие-то хвалебные оды политикам. Почему в прессе так много подобных материалов, и как от этого явления избавиться?

– Позбутися цього явища на рівні редакцій та видавництв можна лише тоді, коли ЗМІ зможуть бути самоокупними. Коли буде ринок, коли вдасться загалом зменшити рівень корупції. Не буває так, що в усіх сферах погано, а в окремо взятій добре. Зараз у друкованих ЗМІ переважно диктує або власник, або псевдоринок «заказух». Винятки лише підтверджують правило. Тому сьогодні інтернет має більше свободи, адже прибуток рахується від кількості переглядів. Інша справа, треба серйозно обирати й інтернет-видання, бо деякі з них теж «під господарями».

– Виходить, що Верховна Рада працює неефективно. Вноситься ніби чимало гарних ініціатив і потрібних законопроектів, але всі вони або не ухвалюються, або їх ухвалення та набуття чинності відтягується на невизначений термін… І що далі? Де вихід із цієї ситуації? Це ж якесь замкнене коло, через яке наша країна ніколи зі свого жалюгідного становища й не вибереться…

– Верховна Рада працює злочинно. Але це не привід відмовлятися від демократії та парламентаризму. Кращої системи управління ще ніхто не придумав, навіть ізогляду на всі вади діючої. Проблема не в парламенті, а в тих особах, які його складають. Вихід один – треба піднімати народ, виганяти бандитів усіх мастей та кольорів. Треба запроваджувати люстрацію. Інакше – країна приречена.

– А ви не думали про те, аби повернутися в журналістику? Або, можливо, робота в парламенті й все те, на що там надивилися, надихнули вас на створення нового проекту? Були/є якісь ідеї?

– В умовах війни за країну я можу бути більш корисним на політичній передовій. Моїм жорстким розслідуванням поки немає місця на телебаченні, а на ТВі – єдиному місці, де вони могли би бути, – вже існує «Знак оклику!», який чудово працює. Тому йду туди, де наразі є більш ефективним. Але форму не втрачаю – за п’ять років я зняв кілька документальних фільмів.

– А що робитимете, якщо не пройдете до парламенту? Повернетесь на телебачення?

– Повернуся в журналістику. Це моя професія, а Верховна Рада – тимчасове місце роботи. І колись із нього обов’язково доведеться піти. А зараз я налаштований на перемогу.

– Які фільми ви зараз знімаєте? Чи є у вас замовлення від міжнародних телеканалів? Якими були результати трансляції «Україна: демократія з перешкодами» на ARTE? І чи придбали інші канали ваші фільми (наприклад, «Криваве Євро»)?

– Фільм «Україна: демократія з перешкодами», в якому я ко-продюсер, ми зробили разом із французами. Після прем’єри на ARTE будуть ефіри на інших каналах Європи та в світових мережах. «Криваве Євро» я виклав у інтернет.

– Раніше ви заявляли, що Служба безпеки України отримала завдання зібрати на вас компромат, щоби порушити кримінальну справу через критику влади у  ваших нових фільмах. Чи продовжувався на вас тиск?

– Так, я знаю, що СБУ збирає інформацію на мене та ще кількох депутатів, яких немає за що шантажувати. Шукають будь-які зачіпки, які би підійшли для порушення кримінальної справи. Якщо не знайдуть, то будуть вигадувати брехню для обливання брудом. Я чудово знаю, з ким маю справу. Не залякають!

– Как оцениваете работу своих коллег-журналистов в парламенте? Кто из них успел сделать много, а кто наоборот – просачковал? И вообще, достаточно ли у журналистов знаний для работы в Верховной Раде и того, чтобы проводить нужные законопроекты?

– Переважно добре. Принаймні, депутати-журналісти з демократичних фракцій працювали добре в тій сфері, за яку відповідали.

– Чи плануєте ви й надалі займатися розслідуваннями та готувати проекти для українських каналів?

– Наразі важко сказати. Мені може не бути місця на зацензурованому телебаченні, як і в 2003–2004 роках.

– «Вихід один – треба піднімати народ, виганяти бандитів усіх мастей та кольорів. Треба запроваджувати люстрацію. Інакше – країна приречена» – это все слова. Но как реализовать на практике? Я вот, например, не знаю, за какую партию голосовать. В некоторых есть люди, которые мне симпатичны и которые действительно пытаются сделать что-то толковое. В то же время в списках есть множество персонажей, которых я бы из Рады веником гнал. Не хочу я, чтобы они там были. А эти в списках той же партии, в которой есть адекватные кандидаты. И что делать? За кого голосовать? И главное – как не допустить в Раду разных ублюдков, которые туда идут лишь для того, чтобы нажиться??? Я не вижу механизма люстрации… L
– Для початку треба зробити вибір. Потім буде видно. Але треба людям пояснювати, що нинішня влада та її сателіти – абсолютне зло, яке проявило себе в повному обсязі. Механізми будуть, коли народ проявить політичну волю вигнати банду з влади.

– Можете назвати канали, на які ви віддали «Україна: демократія з перешкодами»?

– ARTE, ARD. Має бути «Аль-Джазіра». Фільм розміщують наші французькі партнери.

Дякую дуже за цікаву розмову. Мушу бігти. Ще спишемося. 🙂

Чат проведено Громадською організацією «Телекритика» у рамках проекту «Вибори та ЗМІ» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.