Феєрична джинса від депутата Ірини Горіної
Вибори – це пора косовиці «зелених», і хто ж від цього відмовиться?
Здається, що ближче до виборів, то більше кандидати в депутати втрачають здоровий глузд. До яких тільки способів не вдаються, щоб купити голоси виборців: хтось роздає дешеві продукти, хтось ліпить фото себе улюбленого на етикетки ліків чи горілки (достукатись до кожного!), хтось роздає велосипеди. Одна регіональна дама одяглась у військове обмундирування, добре хоч орденами не обвішалась.
Молода симпатична пані примудрилася перелякати потенційних виборців громовим голосом, декларуючи свою мрію. Ще один пан додумався літати до виборців на гелікоптері, не спромігшись за 10 років депутатства у Верховній Раді зробити нормальні дороги для селян, які не мають вертольотів. Тобто, примітивна гречка – це вже навіть не вчорашній – позавчорашній день.
Але найбільш традиційним і дієвим способом, як переконані медіаграмотні кандидати, залишаються засоби масової інформації, які потрібно використовувати на повну, а головне, які самі до цього надаються. Бо ж вибори – це пора косовиці «зелених», і хто ж від цього відмовиться?
Але цього року, як зазначають незалежні регіональні експерти Українського освітнього центру реформ, період косовиці почався задовго до оголошення передвиборної кампанії. «Абсолютним лідером за кількістю матеріалів із ознаками замовності у львівських ЗМІ у червні є партія“Україна – вперед!” Наталії Королевської, – зазначає львівський експерт Роман Шостак. – На умовних другому-третьому місцях – об’єднана опозиція “За Батьківщину” і потенційні кандидати-мажоритарники на майбутніх виборах до Верховної Ради. На Львівщині ці суб’єкти фактично є тестерами об’єктивної участі місцевих ЗМІ у передвиборчій і виборчій кампаніях. Цьогоріч кордон між цими кампаніями в інформаційному просторі майже цілком розмитий…».
Кандидати і від влади, і від опозиції використовують ЗМІ, хто як може. Одні прямолінійно, не вдаючись до хитрощів (Тигіпко, Королевська, Медведчук), інші дещо завуальовано, принаймні, знаходять вагому причину для своєї появи на сторінках газет та в онлайн-просторі й потім тиражують одну й ту ж статтю в 4-5 виданнях, бо написати матеріал хоча б у різних жанрах у їхньої прес-служб креативу, очевидно, не вистачає.
Наприклад, у Харкові перший літній тиждень відзначився у друкованих ЗМІ різким зростанням матеріалів із ознаками замовності та прихованої реклами, головним чином – політичної. Цього разу Міжнародний день захисту дітей став інформаційним приводом для безцеремонного відвертого піару. У заходах із нагоди дитячого свята взяли участь народні депутати, які балотуватимуться у Верховну Раду нового скликання по мажоритарних округах на Харківщині.
У харківських експертів «склалося враження, що на газетних шпальтах мав місце безсоромний піар на дітях, і що, якби не присутність політиків на заходах, то самі заходи взагалі не потрапили б у поле зору журналістів. У лідери зі знаком “мінус” вийшла міська газета “Вечерний Харьков”, де у перших червневих номерах виявлено 8 матеріалів з ознаками політичної реклами».
Та особливо вразив незалежних експертів №69 «Вечернего Харькова» (за 9 червня), на сторінках якого розміщено 5 (!) матеріалів, де «…безпідставно акцентується увага лише на позитивних характеристиках одного з діючих народних депутатів, який претендує і на новий мандат». Це депутат від Партії регіонів Ірина Горіна.
Здається, пані Горіна побила всі рекорди, розмістивши в одному номері газети таку феєричну кількість іміджевих матеріалів одночасно! Цікаво, невже її піар-менеджери настільки безграмотні, що не розуміють – подібна самореклама може зіграти злий жарт: не привернути, а відштовхнути виборця, або й узагалі викликати алергію на саме прізвище пані депутатки?
Дивує і позиція редакції. Що це? Свідома редакційна політика і неповага до свого читача чи безпросвітній непрофесіоналізм. Якщо редакційна політика, то виникає закономірне питання: невже панове редактор із журналістами не розуміють, що заробивши сьогодні, вони втратять свого читача назавжди. Бо вибори приходять і закінчуються, а авторитет видання формується довгими роками, а втрачається водночас.
«Цікаво, як будуть використані помилки у веденні агітації, які суперечать законодавству, майбутніми опонентами на виборах», – ставить риторичне запитання Роман Шостак.
І чи буде будь-яка оцінка завчасній виборчій кампанії у ЗМІ взагалі?
Детальніше про ситуацію в регіонах можна дізнатися зі звітів експертів на сайті УОЦР.
Світлана Єременко, Український освітній центр реформ.
