Повоєнні вибори в Україні: що вже напрацювала робоча група

Компроміси щодо голосування за кордоном, відмова від електронних виборів і виклики підготовки — як просувається робота над майбутнім законопроєктом

Наприкінці грудня 2025 року відбулося установче засідання робочої групи з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів в Україні. Створення такої робочої групи було пов’язано з геополітикою, а саме з мирними переговорами щодо припинення російсько-української війни. Очолив робочу групу перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко, заступницею стала віце-спікерка парламенту Олена Кондратюк. Загалом до робочої групи увійшло 64 учасники, серед яких представники всіх парламентських фракцій і груп, Офісу президента, Кабінету Міністрів, військових структур, Центральної виборчої комісії, громадських організацій, Верховного Суду та експертного середовища.

Робота робочої групи тривала у семи підгрупах, і була дуже активною, зокрема станом на 20 березня відбулося 46 різних засідань.

На початку ставилися дедлайни роботи робочої групи – до кінця лютого 2026 року. І хоча наразі вдалося дійти згоди щодо частини питань, що обговорювалися, робота робочої групи триває й навесні. На думку частини учасників, щоб напрацювати якісні законодавчі норми повоєнних виборів, такі терміни нереалістичні. Питання щодо яких дійшли згоди, тепер мають обговорити парламентські фракції і депутатські групи.

«Детектор медіа» поцікавився у двох членів робочої групи, що саме вдалося напрацювати.

Ольга Айвазовська, голова правління ВГО «Всеукраїнська мережа «Опора»:

Робоча група працювала над ad hoc законом, який буде регулювати особливі умови проведення перших повоєнних національних виборів. Законопроєкт охоплює багато сфер, але не є частиною Виборчого кодексу. Робоча група продовжує свою роботу. На мою думку, будо надто оптимістично за кілька місяців напрацювати такий складний закон. Тому що він охоплює сфери безпеки, які є унікальними, або виклики РФ, які теж є унікальними. З ними ми не зіштовхувалися, рішень щодо цього немає. Щоб напрацювати певну норму закону, треба спочатку зрозуміти, як будуть діяти інститути влади. До відання якого інституту буде віднесено регуляцію, чи відповідальність за моніторинг, чи санкції у разі порушення процедури і т.д. Цей умовний законопроєкт готовий на 60-65%. Є політичні питання, які потребують комунікації в межах парламентських фракцій і груп, в тому числі й питання виборчої системи.

Кілька підгруп завершили свою роботу. Просто інший спектр питань потребує подальшої дискусії, а потім напрацювань конкретних пропозицій до статей і норм. Дедлайну немає, і він непродуктивний. Якщо наш інтерес в тому, щоб мати якісну нормативку, то ми виходимо з того, що мають бути програмні рішення щодо викликів.

Група розпочала свою роботу в зв’язку з мирними перемовинами, цей об’єктивний факт ніким не приховувався. Вона має трансформувати свою роботу в формат з довшим календарем. Бо вона працює над змінами, які є частиною Дорожньої карти функціонування демократичних інституцій (стратегічний документ, розроблений для посилення демократії та євроінтеграції України). Якщо ми хочемо мати прогрес у реформах і закриття зобов’язань, які є в дорожніх картах, то ця група має продовжити працювати.

Здебільшого домовилися, що не варто голосувати умовно в Дії. Але ми ж не знаємо, яке буде кінцеве рішення на політичному рівні. Є категорична більшість тих, хто проти голосування в Дії. Мені здається, це малореалістичний сценарій зараз. Станом на зараз такої норми немає. Чи вона може з’явитися потім на політичному рівні за зачиненими дверима між фракціями і групами? Теоретично так. Чи є політична підтримка цього зараз, щоб дати 226 голосів? Ні, немає.

Щодо голосування за кордоном домовилися про створення більшої кількості дільниць, плюс дочасне голосування, щоб був не один день голосування. На закордонному окрузі є пропозиція раннього голосування (декілька днів), що дасть можливість не відкривати велику кількість дільниць. Але тут ще має значення активна реєстрація виборців. Ми не можемо просто опиратися на дані статистики організацій з міграції ООН або ЄС щодо кількості громадян України, які мають тимчасовий захист, ці дані не персоніфіковані. Тому державі, щоб порахувати, яка кількість дільниць треба, потрібно, щоб люди самостійно, завчасно змінили свою виборчу адресу на закордонну.

Є публічний консенсус щодо того, що вибори можливо провести тільки після завершення війни. Можливо хтось був проти цього, але ніхто публічно це не сказав. Але є ті, хто проти такого консенсусу.

Попередній темп роботи робочої групи був занадто активним. У нас є табличка, де записані всі засідання, їх було 46. Попередні дедлайни були на кінець лютого, але я їх критикувала, казала, що це все зробити якісно нереалістично в такі короткі терміни.

Олексій Кошель, генеральний директор ВГО «Комітет виборців України»:

Робоча група достатньо велика за чисельністю, до неї входить понад 60 учасників. Тому вона працює у форматі підгруп, кожна з яких займається певною проблематикою, зокрема, голосування військових, або адміністрування виборів, або голосування громадян України за кордоном. В основу роботи робочої групи ввійшов законопроєкт, підготовлений ЦВК. І тут потрібно зауважити, що підготовлений він достатньо якісно. Тому, маючи цю матрицю, працювати достатньо легко.

Уже зараз можна сказати, що робоча група знайшла компроміс у голосуванні українців за кордоном. Пригадую, що ще кілька місяців тому лідери монобільшості припускали можливість голосування за допомогою електронних платформ. На щастя, позиція ЦВК, експертного середовища і переважної кількості політиків є однозначною: жодних експериментів з так званим електронним голосуванням для виборів запроваджено не буде. Тому всі зійшлися на думці, що єдиний дієвий спосіб, який можна реалізувати впродовж короткого періоду часу це збільшення кількості виборчих дільниць за кордоном. До прикладу, на сьогодні в Польщі, де сьогодні мешкає близько мільйона українців, на виборах працює лише чотири виборчі дільниці. Зрозуміло, що їх кількість потрібно збільшувати в десятки разів. Цей спосіб не гарантуватиме 100% можливостей для голосування кожного українця, тому що будуть труднощі, пов’язані з пересуванням, особливо для батьків з малими дітьми.

Я входжу в кілька підгруп. Це була безперервна постійна робота в різних підгрупах в продовж кількох останніх місяців. Мені здається ще провисає робота в кількох підгрупах, але там залишилося небагато питань.

На першому установчому засіданні було формулювання теми: «Вибори в умовах війни та повоєнного стану». Зараз від таких формулювань відійшли. Зараз говорять лише про проведення виборів після завершення війни. Тому що є чітке розуміння: по-перше, ризики безпекового характеру в умовах війни, по-друге, необхідність тривалої підготовки до виборів. У будь-якому разі не може завтра стартувати виборчий процес, навіть в умовах, що Росія пішла на поступки і оголосила перемир’я. Нам потрібен певний підготовчий період. Лунають різні думки і чотири, і шість місяців, і більше. Тут потрібно бути реалістами. Провести ідеальні вибори буде неможливо: є внутрішньо переміщені особи, є громадяни виборчого віку, які бажають загубитися, є низка інших проблем. Одна з найбільших проблем, це приведення у відповідність Державного реєстру виборців. Тому поки що переважає думка, що приблизно піврічного періоду буде достатньо, щоб біль-менш якісно організувати виборчу кампанію.