Незворотний «Зворотний відлік»
Мар’яна Олійник, для “Виборів і ЗМІ”
У новому сезоні політичного токшоу Суспільного з’ясовують, хто й навіщо балотується на місцевих виборах.
Зі стартом виборчої кампанії на екрани повернулося токшоу Суспільного «Зворотний відлік». До назви чергового сезону додалося слово «місцеві», тож головна тема осінніх ефірів — місцеві вибори, призначені на 25 жовтня. Утім, додаток до назви має й глибше значення. Пригадуєте розхожий вислів «самі ми не місцеві»? Так от, незмінні ведучі Мирослава Барчук і Павло Казарін разом із учасниками токшоу та його глядачами наполегливо з’ясовують, наскільки «свої» в тому чи іншому регіоні пошукачі крісел у місцевій владі, наскільки їм знайомі і близькі проблеми, за вирішення яких вони готові узятися.
«Нові правила: зрада чи перемога?»
У першому випуску нового сезону токшоу «Зворотний відлік. Місцеві» йшлося про нові правила, за якими доводиться грати учасникам виборчої кампанії. Чи справді відкритими будуть «відкриті» списки? «Партійність» міських голів — це добре чи погано? Хто й чому не зможе взяти участь у загальнонаціональному волевиявленні? Як результати місцевих виборів змінять країну загалом?
Відповіді на ці та інші питання разом із ведучими шукали голова правління ВГО «Громадянська мережа “Опора”» Ольга Айвазовська, голова правління Комітету виборців України Олексій Кошель, координаторка руху «Чесно» Віта Думанська, виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан і редактор проєкту VoxCheck, постійний фактчекер «Зворотного відліку» Максим Скубенко.
Тих, хто ухвалював нове виборче законодавство, у студії представляли народні депутати України Віталій Безгін (фракція «Слуга народу»), Кіра Рудик («Голос»), Артур Герасимов («Європейська солідарність») та Нестор Шуфрич («ОПЗЖ»).
Учасникам обговорення продемонстрували ролик, у якому, за висловом ведучих, «простими словами» розповідалося про доволі складні для сприйняття новації у виборчому законодавстві.
На прохання ведучої визначити, чим є ці новації — «зрадою» чи «перемогою», народні обранці відповіли стримано. На думку Віталія Безгіна, чимось «посередині», Артура Герасимова бентежать запізнілість їх ухвалення, важкість підрахунку голосів і «закладені» можливості для маніпуляцій. Нестор Шуфрич вважає, що це «краще, ніж було», й лише Кіра Рудик висловила впевненість, що в затверджених змінах «зради набагато більше, ніж перемоги», адже, зокрема, «відкриті» списки де-факто є закритими.
Експерти виявилися значно категоричнішими. Олексій Кошіль констатував, що виборче законодавство «низької якості», наразі ніхто не може спрогнозувати, скільки рахуватимуться голоси, за п’ятдесят днів до виборів влада до них не готова, тож необхідна потужна просвітницька кампанія, щоб навчити людей нових правил.
Щодо останньої тези Мирослава Барчук висловила надію, що «Зворотний відлік. Місцеві» певною мірою заповнить цю прогалину.
Ольга Айвазовська назвала «партизацію» місцевого самоврядування «результатом змови фракцій». (Нагадаємо, вибори до міських, районних, сільських та селищних рад у населених пунктах, де мешкають менше десяти тисяч виборців, відбуватимуться за звичною мажоритарною системою, а в решті мешканці обиратимуть за відкритими списками і лише серед висуванців політичних партій.) Щоправда, Артур Герасимов уточнив, що його фракція у цій змові участі не брала.
«Ми закрили шлях самоорганізованим групам і громадянам до участі в виборах», — наголосила пані Айвазовська, вбачаючи в цьому ознаки перешкоджання конституційним правам людини, тобто злочин.
За словами Олександра Слобожана, існує небезпека виникнення конфлікту інтересів — партійних і місцевих. Проти «партизації» висловився і депутат Холмківської ОТГ Закарпаття Віктор Сніцаренко, який вийшов на зв’язок зі студією.
Ще однією суперечливою, на думку експертів, новацією є так званий імперативний мандат: правом вносити пропозиції щодо відкликання депутатів відтепер наділяються, окрім виборців, місцеві організації партій, які їх висунули. Якщо депутат приймає корупційні рішення, він повинен йти до в’язниці, вважає Ольга Айвазовська.
Якщо ж депутат непрофесійний, громада мусить зробити висновки й ніколи більше його не обирати. «Імперативний мандат — це плацебо щодо корупції, водночас не працює в частині розвитку демократії», — наголосила експертка. Нестор Шуфрич спробував використати момент, щоби попіарити свою «команду», яку «підтримали люди», бо вона, мовляв, ще коли була Партією регіонів, «не торгувала принципами». Та Мирослава Барчук ввічливо, але твердо його увірвала, а Ольга Айвазовська завважила, що десять років тому в нас не було російської агресії, а «принципи іноді варто змінювати, як і вектори».
Війна на заваді виборам
Впливу російської агресії на вибори присвятили окрему частину першої програми. Як повідомлялося, 25 жовтня вибори, згідно з рішенням Центрвиборчкому, не відбудуться у вісімнадцяти територіальних громадах Луганщини та Донеччини, розташованих поблизу лінії зіткнення. Чому не відбудуться, ведучі попросили пояснити голову Луганської облдержадміністрації та обласної військово-цивільної адміністрації Сергія Гайдая, який був на зв’язку зі студією. Пан Гайдай, зокрема, надіслав до ЦВК листа, де перелічив вісім громад Луганщини, в яких, на його думку, неможливо гарантувати безпеку виборів.
Спілкуючись із учасниками токшоу, пан Гайдай мотивував своє звернення до Центрвиборчкому комунальними проблемами та чварами місцевих депутатів. Утім його пояснення ані політиків, ані депутатів, схоже, не задовольнили. На запитання Артура Герасимова, чи означає це, що в області погіршилася безпекова ситуація, Сергій Гайдай відповів ухильно. Олексій Кошель звинуватив Сергія Гайдая у непрофесійності, а Ольга Айвазовська назвала скасування виборів на частині Донбасу «бомбою уповільненої дії». Незгоду з рішенням щодо непроведення виборів висловила під час включення із Сєверодонецька й депутатка міськради Олена Ніжельська.
«У чому ж логіка цього політичного рішення влади?» — поставив співрозмовникам запитання, до певної міри риторичне, Павло Казарін. Адже президентським і парламентським виборам на цій частині української території ситуація на фронті, яка тоді була значно гіршою, ніж тепер, не завадила? У Нестора Шуфрича була на це запитання своя відповідь, адже для представників «ОПЗЖ» тема скасування виборів у вісімнадцяти тергромадах Донбасу — наразі одна з улюблених. На інших телеканалах вони подовгу і з задоволенням розповідають, що влада нібито скасувала вибори там, де напевне перемогла б «ОПЗЖ»… На інших — але не на «Зворотному відліку», куди представників цієї політичної сили задля дотримання балансу запрошують, проте ставляться до їх меседжів значно менш, так би мовити, терпляче.
Водночас відповіді на своє запитання, яка б його влаштувала, ведучий так і не знайшов. Пошуки логіки в рішеннях влади обіцяли перетворитися на захопливий квест, однак програма добігла кінця.
Прохолодний душ замість теплої ванни
Тема виборів на Донбасі продовжилася в наступному випуску «Зворотного відліку», присвяченому особливостям виборчої кампанії на Львівщині та Донеччині.
Розбиратися в ситуації, що склалася в цих регіонах, ведучій Мирославі Барчук допомагали політолог, директор Агентства розвитку Приазов’я Костянтин Батозький, телеведучий Остап Дроздов, журналіст Роман Чайка, блогер, ветеран бойових дій на Донбасі Мартін Брест. Фактчекінг висловлювань політиків здійснював Максим Скубенко.
До студії завітали кандидати на посаду міського голови Львова — народні депутати України Олег Синютка («Європейська солідарність») і Ярослав Рущишин («Голос»). Ще один кандидат — депутат Львівської міськради, заступник начальника військово-медичного клінічного центру Західного регіону Тарас Кльофа, який балотується від «Слуги народу», був зі студією на скайп-зв’язку.
Запрошувалися також чинний міський голова Львова Андрій Садовий та кандидат від ВО «Свобода» Руслан Кошулинський, але вони, за словами Мирослави Барчук, на жаль, не знайшли можливості взяти участь в ефірі Суспільного.
Із запитань і реплік ведучої та експертів майже одразу стало зрозуміло, що купати кандидатів у «теплій ванні» ніхто не збирається. Зокрема, Остап Дроздов заявив, що не має запитань до «технічного кандидата Андрія Садового», яким вважає Тараса Кльофу і будь-якого іншого кандидата у Львові від «Слуги народу».
На думку пана Дроздова, люди, які себе поважають, не повинні «вписуватися» під владу, яка «хоче всю Україну перетворити на анти-Львів, на малоросійство».
А Мирослава Барчук пригадала Олегу Синютці його заяву п’ятирічної давнини: «Я би не поважав себе, якби погодився балотуватися на мера Львова… Я цього ніколи би не зробив, це суперечило б моїм життєвим принципам». Пан Синютка з усмішкою пояснив зміну життєвих принципів тим, що сьогодні «Самопоміч», мовляв, стала філією «Слуги народу», львівська влада — «слугою слуг народу», а львів’яни заслуговують на іншу владу…
Згадали учасники дискусії і горезвісну «сміттєву кризу», відштовхнувшись від якої Роман Чайка запитав усіх трьох кандидатів: чи не здається їм, що дискурс національної безпеки не характерний для місцевої влади? І що вони ризикують програти кандидатам, які обіцятимуть виборцям полагодити каналізацію, побудувати дороги і дитмайданчики тощо?
Проте чіткіше, ніж політики, на питання, чого вони хочуть від претендентів на мерське крісло, відповіли самі виборці. Думки опитаних журналістами Суспільного львів’ян і маріупольців стали своєрідним містком до другого блоку випуску, в якому йшлося про вибори на Донеччині.
Гостями студії стали народні депутати України Дмитро Лубінець (депутатська група «За майбутнє»), Марія Іонова («Європейська солідарність»), на скайп-зв’язку був Микола Скорик («ОПЗЖ»). Кликали також міського голову Маріуполя Вадима Бойченка та представників Донеччини від «Слуги народу», однак вони запрошення не прийняли.
До рішення ЦВК про скасування місцевих виборів на частині підконтрольної Україні території Дмитро Лубинець ставиться радше з розумінням, а Марія Іонова припускає, що таке рішення спричинила невпевненість влади у своїй перевазі саме в цій місцевості. Микола Скорик, звісно, заявив, що це неприпустимо і що військово-цивільні адміністрації, запропонувавши скасувати вибори, перевищили свої повноваження.
Непростим виявилося для учасників обговорення й запитання ведучої, чому на підконтрольній частині Донбасу проукраїнські сили не є популярними. Водночас воно спричинило гострий діалог Мирослави Барчук та експертів із Миколою Скориком, який не проминув нагоди розповісти про наслідки «військового перевороту 2014 року» і «неприпустимість протиставлення» «ОПЗЖ» національним силам. «Яку націю ви представляєте? — запитала ведуча. — Путін є агресором? Російська Федерація є агресором?» «До чого тут це?» — знизав плечима пан Скорик.
Питання «чий Крим» не прозвучало. Утім, на думку Романа Чайки, ставити представникові «ОПЗЖ» подібні запитання немає сенсу. Адже, «якщо кум Путіна зі своєю жоною качають нафту на Росію, а потім за ці бабки фінансують політичну силу, яка відтворює всі меседжі різних скабеєвих, то відповідь на питання, що робити з цими людьми, нам мусив би дати із СБУ лейтенант Баканов…»
Від Директорії до диктатури
У наступному, третьому, випуску «Зворотного відліку» обговорювався перебіг виборчої кампанії на Дніпропетровщині та Волині.
До обговорення долучилися журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва, активістка громадського руху «Чесно» у Волинській області Аріна Крапка, головний редактор видання «Український тиждень» Дмитро Крапивенко, журналіст, ведучий новин Суспільного мовлення «UA: Дніпро» Віталій Лисенко.
На ефір завітали кандидат у депутати Дніпропетровської облради від «Слуги народу» Сергій Охрименко, колишня радниця голови Дніпропетровської ОДА, представниця обласної команди партії «Пропозиція» Ольга Горб, на скайп-зв’язку був очільник передвиборчого штабу «Європейської солідарності» на Дніпропетровщині Максим Курячий.
«Головна загроза для України нині — корупція чи війна?» — запитав у гостей студії ведучий Павло Казарін. Корупція, а корупціонер — поплічник ворога, майже одностайно відповіли гості. «Єрмак чи Богдан?» — пролунало наступне запитання «бліцу».
Якщо це був жарт, то, здається, дещо ризикований. Сергій Охрименко завбачливо відповів, що президент сам визначає, хто… повинен бути керівником його апарату. Ольга Горб обережно попросила розширити запитання, а Максим Курячий відрізав, що ні той, ні інший…
Далі було вже не до жартів, адже йшлося про відносини «Слуги народу» із нинішнім міським головою Дніпра Борисом Філатовим, «войнушку» між міською владою та обласною, страйки шахтарів, гасло «Купуй українське!», постачання води в Крим, межі співпраці з Росією, підтримку західних санкцій проти РФ тощо.
Ведучий недарма настійливо допитувався, з ким кандидати мають намір створювати коаліцію в майбутній облраді.
Виявилося, що представник «Слуги народу» не виключає можливості співпраці з «ОПЗЖ» і Партією Шарія…
Другий блок випуску був присвячений виборам на Волині. Ролі «піддослідних» узяли на себе кандидати на посаду міського голови Луцька — керівник Луцького осередку партії «Європейська солідарність» Юрій Моклиця і очільник Луцького осередку партії «Слуга народу» Роман Бондарук. На прямий зв’язок зі студією трохи згодом вийшов депутат Луцької міськради, радник міського голови Ігор Поліщук (партія «За майбутнє»).
За словами ведучої Мирослави Барчук, у Луцьку склалася унікальна ситуація: вже третій рік, із часу смерті міського голови Миколи Романюка, місто не має очільника. Чия це провина і хто в цьому зацікавлений? На думку Романа Бондарука, в місті досі не було авторитетного лідера, а Юрій Моклиця вважає причиною політичні протистояння.
Однак чи не найбільшою проблемою учасників виборчої кампанії на Волині є, як з’ясувалося, інформаційна блокада, що її влаштувала опонентам команда Ігоря Палиці (відомого політика, представника фінансово-промислової групи «Приват»). У Луцьку команду Палиці називають Директорією — за назвою бізнес-центра на вулиці Вінниченка, де розташовано її штаб. Юрій Моклиця розповів, що обласну конференцію «Європейської солідарності» висвітлювало лише одне ЗМІ, і припустив, що решту проігнорувати захід змусили люди Палиці.
Ігор Поліщук підключився до обговорення пізніше за інших, тому втратив можливість підтвердити або спростувати закиди на адресу його політичної сили.
Цікавим моментом цієї частини токшоу стало і традиційне бліц-опитування. Ідея Володимира Зеленського провести в Україні Олімпіаду правильна чи хибна? Хто винен у бурштиновій проблемі? Олександр Лукашенко — легітимний президент Білорусі чи самопроголошений диктатор?
Кандидати в мери Луцька відповідали на запитання настільки по-школярськи схоже, що ведуча навіть змушена була попросити їх урізноманітнити відповіді.
До слова, на запитання, в якому столітті Луцьк здобув Магдебурзьке право, всі троє відповіли неправильно. Правильна відповідь — у XV столітті. Могли б і вивчити…
