Кому забракне памперсів на цих виборах? Головні тенденції інфопростору 24—30 серпня 2020 року. Детектор виборів

Read in English here.

Пальчевському приписують переможні відсотки, Ляшко бореться з уже розв’язаними проблемами, ОПЗЖ плодить (і вигадує) сакральних жертв, а «Слуга народу» вчасно збирається на з’їзд за «випадкової» участі президента. «Детектор виборів» 2.1. 

«Детектор виборів» — щотижневий аналітичний огляд, який оперативно фіксує головні теми, тенденції, маніпуляції та зміни в інформаційному просторі, пов’язані з місцевими виборами. Детальніший аналіз читайте в наших постійних (теленовини, політичні ток-шоу, інформаційні канали, російська пропаганда тощо) моніторингових дослідженнях. 

Передмова

5 вересня 2020 року стартує виборча кампанія. 25 жовтня на більшості території України пройдуть місцеві вибори — якщо до того часу Україну не поглине «червона зона» коронавірусної епідемії. А ми відновлюємо проєкт «Детектор виборів», у якому оперативно аналізуємо важливі події, тенденції та наративи у медіа, пов’язані з виборами. Цей проєкт ми розпочали торік перед президентськими виборами і продовжили перед парламентськими (архів тут). 

Ми не претендуємо на те, щоб охопити всі нюанси висвітлення виборів та медійно-політичних баталій у кожній області, районі, місті та об’єднаній територіальній громаді. Це під силу організації з ресурсом в рази більшим, ніж у «Детектора медіа». Хоча моніторингові дослідження локальних медіа під час виборів в окремих регіонах ми проводитимемо. Однак у  фокусі «Детектора виборів» — перш за все всеукраїнський медіапростір. І спостерігати за ним, на нашу думку, не менш цікаво.

Читачі моніторингів «Детектора медіа» знають, що центральні медіа, базовані в столиці — принаймні, телеканали, але інших типів ЗМІ це стосується теж — замало й неохоче висвітлюють події в регіонах, окрім найбільш скандальних і резонансних (або тих, куди їхніх кореспондентів звозили у пулі перших посадових осіб держави). Деякі області — справжні білі плями: згадок про них майже немає в загальноукраїнських новинах, поки щось не вибухне. Це означає, що з загального масиву інформації про перебіг виборів до місцевих органів влади в загальноукраїнському медіапросторі з’являтимуться найпотужніші сигнали — або ті сигнали, які хтось штучно посилив. Деякі приклади штучного посилення сигналу ми спостерігаємо віддавна — наприклад, запаморочлива телекар’єра кандидата в мери Полтави Сергія Капліна, який роками кілька разів на тиждень з’являється в новинах каналу «Інтер», або партія «За майбутнє», яка особливо цікавить канал «1+1». Таких прикладів більшає, і ми будемо їх відстежувати та аналізувати.

У всеукраїнських медіа на місцевих виборах насправді особлива місія. Вони не можуть і не мусять висвітлити перебіг виборчої кампанії та розповісти про кандидатів у кожному регіоні, натомість можуть і мусять розтлумачити особливості нового адміністративно-територіального поділу та правил місцевих виборів, які далеко не всі виборці знають і розуміють. У цьому вони мають почасти підмінити центральну владу, яка вкрай мало зробила для пояснення суспільству, чому і як перекроїла адміністративно-територіальні одиниці, кого і за якими правилами тепер треба буде обирати до місцевих рад тощо. Допояснювати треба саме поняття об’єднаних територіальних громад, адже попри досить тривалу пропаганду децентралізації, ОТГ в багатьох областях доформовували в останній момент і далеко не всі громадяни розуміють, як їх це стосується. Завдання центральних медіа — якщо не поінформувати, то хоча би спонукати кожного виборця поцікавитися, в якій ОТГ і в якому районі він тепер живе, що за люди претендують на участь у місцевому самоврядуванні, хто має право брати участь у виборах тощо.

Пояснити нові виборчі системи (а в різних типах населених пунктів і громад працюватимуть різні принципи проведення виборів, зокрема нова багатомандатна виборча система у маленьких округах) — серйозний виклик для журналістів, адже спочатку їх потрібно зрозуміти самим. На виборах 2015 року ця місія була фактично провалена: виборці так і не втямили, чому кандидати, які набрали найбільше голосів, не потрапили до рад. Цього разу все ще складніше.

Ще один тренд, який загальноукраїнським медіа потрібно буде побачити і осмислити — регіоналізація політики, яка посилилась унаслідок децентралізації. В нас і раніше були партії угорців та «морські партії» регіональних лідерів. Однак тепер маємо партію мера Чернігова, партію колишнього полтавського чиновника, партію забудовників Приірпіння і так далі, не кажучи вже про «партію мерів». А ще «Блок Вілкула» і «Перемогу Пальчевського», від білбордів якої не втечеш навіть на карпатських полонинах. Деякі в минулому всеукраїнські партії, такі як «Самопоміч» або «Опозиційний блок», теж можуть стати локальними. Чи це те, чого добивались законодавці, викорінюючи звичні для українських місцевих виборів мажоритарку і самовисування на користь політичних партій, що мали би бути всеукраїнськими і яких мало би ставати менше, а не більше? Відповіді на ці та багато інших важливих питань про принципи, суть і можливі наслідки виборів медіа повинні шукати.

До речі, ми говоримо «медіа», маючи на увазі інституціоналізовану професійну журналістику. Проте важливою — якщо не найважливішою — частиною медійного простору під час цієї виборчої кампанії стануть соціальні мережі та месенджери. ОТГ та укрупнені райони — нові утворення, в багатьох із них пройдуть перші вибори, й спільноти, які на цих виборах голосуватимуть, ще не об’єднані традиційними медіа. Крім того, є місця, де традиційних медіа просто немає або вони ледь животіють. За таких умов фейсбук-група чи телеграм-канал може стати головним комунікатором для виборців… або головним маніпулятором. І охочих маніпулювати може виявитись чимало. Ситуація в начебто тихому Кропивницькому, де місцеві політики організували війни ботів у соцмережах — це своєрідний тізер.

Головні тенденції

Передвиборний піар у медіа ще не запрацював на повну потужність. Найтиповішими інформаційними приводами для згадок про політичні сили є з’їзди — при цьому потенційно найрезонансніший з’їзд «Слуги народу» відбувається саме сьогодні. З тих ток-шоу, що вже вийшли з відпустки, можна зробити висновок, що і «Опозиційна платформа — За життя», і «Європейська солідарність» мають намір під час виборчої кампанії ще дужче підвищити градус конфліктності та незбалансованої критики опонентів у підконтрольних їм медіа.

Днем незалежності частина політичних сил скористалася для самопіару, однак деякі медіа роздмухали скандали, пов’язані з протиставленням маршу ветеранів (і конфлікту між його організаторами) та святковим концертом, організованим владою. Звинувачення  на адресу Офісу президента в порушенні авторських прав не стали масовими  й не викликали ажіотажу у всеукраїнських медіа, залишившись переважно темою для збурення в соцмережах. Після того, як до запису концерту додали титри, інцидент був фактично вичерпаний. Конфлікт між активістами ветеранського руху та «Європейською солідарністю» також не був надто резонансним і залишився «нішевою» подією.

Проросійська риторика «Опозиційної платформи — За життя» стає все більш відвертою та агресивною. З цього можна зробити висновок, що партія відмовляється від поміркованих виборців заради кращого результату у проросійськи налаштованих регіонах, де в неї не буде конкурентів. ОПЗЖ явно вирішила зробити ставку на протиставлення поміркованих борців за мир та агресивних радикалів, роль яких успішно відіграє «Національний корпус». Протягом тижня відбулось кілька нападів на агітаторів та політиків з ОПЗЖ, й хоча поліція затримувала нападників, пов’язані з партією медіа подавали ці події у вигідному для неї ключі.

І хоча виборча кампанія офіційно стартує лише за тиждень, учасники виборів уже використовують маніпулятивні і просто фіктивні соціологічні опитування.

Головні події, пов’язані з виборами, які висвітлювались 24—30 серпня 2020 року

• Президент Володимир Зеленський виступив на Софійській площі з нагоди Дня Незалежності;
• Президент нагородив званнями та орденами низку працівників культури;
• У центрі Києва пройшов марш ветеранів за участі Петра Порошенка — частина учасників прийшли на Банкову з вимогами випустити підозрюваних у справі Шеремета;
• Олександр Турчинов відповів на звинувачення Зеленського в «здачі Криму» твердженням, що Крим і зараз можна відвоювати;
• У Чернівцях пройшов протест проти віднесення міста до «червоної» зони — пізніше протестувало й Рівне — поліція просить політиків «не маніпулювати»;
• Верховна Рада на позачерговому засіданні підтримала законопроєкт президента про підвищення мінімальної зарплатні — він його підписав;
• Юлія Тимошенко з коронавірусною хворобою у важкому стані;
• «Слуга народу» за згоди Зеленського хоче збільшити витрати на охорону здоров’я вдвічі;
• Зеленський каже, що веде прямі переговори з Путіним і сподівається завершити війну вже цього року;
• Надзвичайники розклеювали рекламу «Слуги народу»;
• Поліція затримала підозрюваного в підпалі машини «Схем» і шукає інших — Портнов звідкись знає подробиці, зокрема про зв’язок із «Європейською солідарністю», яка це заперечує;
• Початок футбольного матчу в Кривому Розі затримали через Зеленського;
• Зеленський призначив нового голову Кіровоградської ОДА, а потім і Черкаської;
• Зеленському у Кропивницькому закинули використання адмінресурсу;
• Під Харковом розстріляли автобус соратників Іллі Киви — він заявляє про вбивства і викрадення — поліція заперечує жертви — нападники затримані;
• Нардепу від «Слуги народу» Гео Леросу підпалили автомобіль;
• Центральна виборча комісія оголосила 5 вересня початком виборчої кампанії;
• Прем’єр Шмигаль прогнозує значне зростання зарплатні за два роки;
• У Запоріжжі затримали чотирьох людей, які пошкодили агітнамети ОПЗЖ;
• З’їзд «Слуги народу», який кілька разів переносили через епідемію, планують на 31 серпня;
• 16 підозрюваних у нападі на автобус Іллі Киви заарештували.

Партія «Слуга народу» протягом тижня відкладала свій всеукраїнський з’їзд, однак провела регіональний — у Дніпрі, ще й за участі Володимира Зеленського, який не приїхав спеціально підтримати свою політсилу, а потрапив на з’їзд ніби випадково. «Україна» і «1+1» розповіли про з’їзд і про кандидатів на пости міських голів Дніпра (Сергія Риженка) та Кривого Рогу (Дмитра Шевчика), яких на ньому висунули. Щойно ставши кандидатом у мери, лікар Риженко почав критикувати чинного мера Дніпра Бориса Філатова, натякаючи, що той «економить на дітях».

«Опозиційна платформа — За життя», окрім звичного щоденного піару на своїх телеканалах, генерує все більше скандальних інформаційних приводів. Цього тижня головним із них був напад на автобус із людьми, яких нардеп Ілля Кива називає активістами руху «Патріоти — За життя», а його недоброзичливців — тітушками. Відразу після нападу 27 серпня Кива записав і виклав у фейсбук відео, на якому ствердив, що серед пасажирів автобуса є загиблі, а також когось викрали. Згодом, коли поліція заперечила жертви й викрадення, Кива просто видалив допис і в численних ефірах на каналах Медведчука говорив уже просто про постраждалих із «тяжкими кульовими пораненими». Поліція, натомість, згадувала тільки про травматичну зброю.

Кива звинуватив у нападі партію «Національний корпус» та полк «Азов»; вони це звинувачення відкинули. Втім далеко не всі медіа звернулись до «Нацкорпусу» або бодай згадали про гаданих нападників. 27 серпня ICTV та «Україна» не згадували у праймових новинах про пригоду взагалі. «Інтер» дав версії Киви та поліції, але не давав слова «Нацкорпусу». Оперативно спрацював 5 канал, двічі протягом випуску оновивши інформацію й давши позиції різних сторін. Суспільне зробило пряме включення з Люботина, де відбувся напад, дало коментарі ОПЗЖ та «Національного корпусу». Пізніше версію про «Нацкорпус» опосередковано підтвердив Суспільному заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко: «Состоялся конфликт между представителями двух политических партий».

Недоброзичливці відразу нагадали, як сам Кива закликав розстрілювати автобуси з сепаратистами, а соцмережі висміяли неправдиві алармістські повідомлення нардепа. Зокрема колишній «правосек» став героєм сатиричного мультика карикатуриста Fill Feaouill. Втім медіа ОПЗЖ та сам Кива не переймаються не цілком ювелірним виконанням спецоперації: вони працюють на цільову аудиторію, для якої історія про розстріл автобуса з «патріотами за життя» буде переконливою.

Зобразити виборчу кампанію як війну радикалів проти ОПЗЖ буде не так уже й важко — потрібні партійним пропагандистам інциденти трапляються напрочуд часто. Наприклад, 24 серпня в Одесі це сталося просто в ефірі медведчуківського каналу ZIK. «У Одесі скоїли напад на журналістів та депутатів під час прямого ефіру. Трансляція відбувалась на телеканалі ZIK. Із медійниками спілкувалися народний депутат від “Опозиційної платформи — за життя” Тетяна Плачкова та голова депутатської групи політсили в Одеській міськраді Богдан Гігалов. У цей час до них підбігли агресивно налаштовані молодики, почали лаятися, штовхатися, перекинули обладнання телеканалу. Нагадаю, опозиційні політики вимагають від місцевої влади негайно продати танкер “Делфі”, який сів на мілину біля одеських пляжів», — повідомив про це «Інтер». Невдовзі одеські політики з ОПЗЖ на «Інтері» вже бідкались, що побоюються «політичних туристів», які зірвуть вибори в Одесі. А 26 серпня в Запорізькій області нарахували аж п’ять нападів на агітнамети ОПЗЖ.

Поліція в цих історіях сумлінно виконує свою роль, затримуючи нападників і з’ясовуючи їхню причетність до «радикальних» і «нацистських» організацій. Саме так сталося з нападом на Киву — вже 28 серпня в новинах ICTV керівник обласної поліції Харківщини Валерій Сокуренко говорив: «Зіштовхнулись дві радикальні сили, які хочуть десь впливати тут на якийсь політичний процес, десь отримати якісь преференції там, я не знаю, залякати громадян». На «1+1» подію з посиланням на Арсена Авакова назвали «конфліктом політичних гастролерів», а 5 канал прямо сказав, що від конфлікту обидві сторони отримують політичні дивіденди.

Там, де телеканали давали слово представникам ОПЗЖ, ті озвучили свою позицію та навіть вимоги — наприклад, на Суспільному керівник харківського осередку партії Андрій Лесик закликав владу заборонити «Нацкорпус» і «Азов», «бо вони займаються відвертим терором». А на «Інтері» прессекретар осередку сказав, що ОПЗЖ завжди перебуває у правовому полі. Натомість новинарі СТБ нагадали, як у Києві «тітушки Киви» напали на азовців (ідеться про інцидент 25 серпня) і не дали позиції ОПЗЖ щодо нападу під Полтавою. «Україна» примудрилась розповісти цю історію, не згадавши політичні сили — ані ОПЗЖ, ані «Нацкорпус» їй називати невигідно.

Ще одна тема, яку агресивно просуває в медіа ОПЗЖ — проведення виборів в об’єднаних територіальних громадах Луганщини та Донеччини, близьких до лінії фронту. Влада вирішила залишити на цих територіях військово-цивільні адміністрації, тобто фактично пряме урядово-президентське правління замість місцевого самоврядування. «Скасування місцевих виборів на прифронтових територіях Донбасу — це політика свавілля», — говорить про це ведуча новин на «Інтері», підводячи повідомлення про виступи нардепки від ОПЗЖ Наталії Королевської за проведення виборів. Окрім цього Королевська озвучує в новинах «Інтера» інші улюблені меседжі партії Медведчука — про невправну боротьбу проти епідемії та про борги влади перед шахтарями. А популізму «Слуги народу», монобільшості, уряду та президента, які вже почали приймати типово передвиборні рішення на кшталт підвищення мінімальної зарплати, ОПЗЖ вже звично протиставляє ще більший популізм — зокрема, Юрій Бойко в новинах вимагає ще більшої підтримки соціально незахищених, виступає проти підвищення тарифів тощо.

А ось улюбленець «Інтера» і кандидат у мери Полтави Сергій Каплін знайшов інший спосіб підважити рішення центральної влади про підвищення мінімальної зарплатні. «Збільшення мінімальної зарплати без контролю над цінами призведе до інфляції та знищення малого бізнесу. Адже мінімальну планку зарплатні підвищили також і для підприємців», — переказали думку Капліна на «Інтері». Зате підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги Каплін критикує в унісон із Бойком.

Партія «УДАР», яку до місцевих виборів оживив її лідер Віталій Кличко, привертала до себе увагу медіа з’їздом. Позитивний сюжет про з’їзд зробили новинарі ICTV. «Інтер» обмежився стислим повідомленням, розповівши, що «”Удар” піде на вибори самостійно у всіх регіонах, але готовий співпрацювати з іншими проєвропейськими силами».

«За майбутнє» — молода партія, яка отримує величезний аванс уваги від каналу «1+1» (здавалося б, до чого тут Ігор Коломойський?) і невеличкий — від «Інтера», тоді як інші медіагрупи вдають, що такої партії не існує. 27 серпня «1+1» зробив піар-сюжет про з’їзд «За майбутнє» на Співочому полі в Києві. Особливо наголосили, що партійці дотримались карантинних заходів. «Партія нових облич, заснована на ідеї економічного прагматизму» — так описав «За майбутнє» Ігор Палиця, якого важко назвати новим обличчям у політиці та олігархічному бізнесі. Втім це не заважає Палиці пояснювати мешканцям країни, яка минулого року обрала Зеленського і «Слугу народу», чому більше не треба голосувати «за старих»: «Нас дістало, що ми 29 років ходимо по граблям і комусь намагаємося довірити долю країни. Весь час роблячи висновок, що вони точно справляться. Вони так гарно розповідають — вони точно справляться. І ми помиляємося». Серед ідей, пропагованих «За майбутнє» — «рівні права для носіїв усіх мов», «економічний патріотизм», відмова від Міських переговорів та референдум про долю окупованих територій. Згадали на «1+1» про жіночий рух «За майбутнє» та про залучення Бориса Тодурова до «медичного блоку». «Інтер» ідею «нового обличчя» Палиці не підтримав — нагадав, що бізнесмен-політик має чималенький досвід. Суспільне ж з усього, що лунало на з’їзді, зацікавилось тільки кандидатом на пост мера Києва — колишнім депутатом Київради від «Самопомочі» Сергієм Гусовським.

Маніпуляції

День незалежності України традиційно є днем привітань. Однак у побажаннях політиків своїм виборцям, та ще й за два місяці до виборів, немає жодної новинної цінності — це чистий піар. Тому до теленовин потрапляли переважно привітання головних протеже телеканалів. Зокрема «Україна» дала слово лідеру Радикальної партії Олегу Ляшку, якого послідовно просуває вже не перший рік. Зараз Ляшко планує здобути мандат народного депутата в окрузі на Чернігівщині. Також «Україна» транслювала привітання інших своїх улюбленців — Арсенія Яценюка, якого тут називають «двічі прем’єром», і Юлії Тимошенко. А вже наступного дня Яценюк і Ляшко в сюжеті «України» бажали здоров’я Тимошенко, яка захворіла на коронавірусну хворобу.

«Інтер» у День незалежності показав, як лідер «Опозиційної платформи — За життя» Юрій Бойко прийшов у гості до дитячого будинку при монастирі церкви Московського патріархату на Буковині. «Любов до рідної землі дітям, а їх тут більше як чотири сотні, прищеплюють змалку», — йдеться в матеріалі.

Головним політичним скандалом Дня незалежності став конфлікт між організаторами ветеранських маршів у Києві. Активіст ветеранської організації Антон Колумбет обурився, побачивши, що Петро Порошенко начебто в порушення попередніх домовленостей очолив одну з груп учасників ходи, й обізвав лідера «Європейської солідарності» нехорошими словами. Суть претензій полягала в тому, що представники різних політичних сил, у тому числі «Демократична сокира», до якої належить Колумбет, відмовились від партійної символіки на ході. Чи є Порошенко «партійним символом» — питання риторичне. Близька до Порошенка і «Євросолідарності» громадська організація «Справа громад», також співорганізаторка маршу, обурилась. Згодом Колумбет забрав свої слова назад, а партія «Демократична сокира» перепросила Порошенка.  Колумбет залишився в керівних органах партії, однак не братиме участі у місцевих виборах.

Маргінальні проросійські медіа вже почали святкувати «розкол у лавах порохоботів», а недоброзичливці Порошенка скористались нагодою, щоб затаврувати і його, і «Демократичну сокиру». Натомість новинарі кількох телеканалів виокремили з параду саме Порошенка, який, за словами «Справи громад», був там як приватна особа. ICTV взяли синхрон лідера «Європейської солідарності» у збірний сюжет про ветеранські акції, а «Україна» і 5 канали дали окремим повідомленням. До того ж, 5 канал назвав «Європейську солідарність» співорганізаторкою акції, з якою з’єднались учасники маршу.

Інша історія, в якій Петро Порошенко міг мимоволі з’явитись у негативному світлі — про наміри міськради Крижополя перейменувати частину вулиці героя національно-визвольних змагань Юрія Тютюнника на честь батька експрезидента Олексія Порошенка. Однак тут великого скандалу не сталося: Крижопіль досить швидко знайшов компроміс. Із центральних телеканалів ситуацію встигло докладно висвітлити в новинах тільки Суспільне. Втім нагоду поманіпулювати не змарнував канал NewsOne: ведучий «Українського формату» Олександр Шелест назвав ідею перейменування вулиці на честь Олексія Порошенка «прикладом наших нових героїв». Не давши достатнього контексту для розуміння, що насправді відбулось і чому вулицю хотіли перейменувати.

Бізнесмен, телеведучий і завсідник телеканалів Медведчука Андрій Пальчевський дивує мешканців віддалених від Києва регіонів своєю зовнішньою рекламою. Киян натомість намагається переконати у своїх шансах бути обраним столичним міським головою за допомогою замовних псевдорейтингів на зразок цього. Сумнівний центр «Інтер-Акція», який начебто провів соціологічне дослідження і з’ясував, що Пальчевський практично наздогнав Кличка, насправді робить це вже втретє. Перший раз був у березні, другий у травні. Хоча ще на початку серпня справжнє соціологічне дослідження давало Кличкові 41% голосів, а Пальчевському 9%.

Окрім фіктивних рейтингів Пальчевського, «Інтер-Акція» публікує й не менш сумнівні цифри щодо симпатій мешканців Дніпра: тут чинного мера Бориса Філатова начебто наздоганяє бізнесмен і місцевий політик Загід Краснов. Натомість справжнє соціологічне дослідження дає Філатову 41%, а Краснову 12%; до того ж, Краснова випереджає Олександр Вілкул, який був суперником Філатова на минулих виборах міського голови.

Тиждень почався не тільки з привітань, а й із фейкового звинувачення, яке особливо сильно звучало в День незалежності: у програмі «Стоп реванш» на 5 каналі мера Львова Андрія Садового звинуватили в забороні українських національних символів у школах. Що у свою чергу тлумачать як прояви «сепаратизму». Насправді йдеться про міністерські розпорядження кількарічної давнини. Шефредактор 5 каналу пояснив, що програму «Стоп реванш» виробляє стороння компанія «Євразія медіа» (її співвласником є колишній співробітник 5-го, політичний активіст Ростислав Мартинюк), а отже, це не продукт каналу. Що втім не завадило редакції поставити маніпулятивну новину з програми на сайт каналу. Інформація про висування Садового «Слугою народу» — відвертий компромат, і навіть посилання на експертів (а насправді — відвертих прибічників Петра Порошенка і «Європейської солідарності») не рятує ситуацію. Конкурентом Андрія Садового на виборах голови Львівської ОТГ є Олег Синютка — нардеп від «Європейської солідарності».

Людина, яка дуже хоче стати народним депутатом, ладна навіть прийти до багатодітної родини у своєму окрузі з памперсами — як Олег Ляшко. Телеканал, якому наказано просувати кандидата й забезпечити йому перемогу, ладний навіть зробити з цих відвідин новину. «Про високу вартість підгузків Олег Ляшко знає із власного досвіду, адже сам виховує немовля. До родини Юлії Мороз завітав під час робочої поїздки на Чернігівщину», — йдеться в новині каналу «Україна» 27 серпня. Ляшко в сюжеті з’являється несподівано на другій хвилині розповіді про злидні родини — такий собі кіндерсюрприз.

Які «робочі поїздки» можуть бути в колишнього нардепа, чому саме на Чернігівщину, де він за дивним збігом кандидує в нардепи, і як там опинилась знімальна група «України» — питання риторичні. Головним меседжем дорогого гостя багатодітної родини став заклик відновити скасовану допомогу матерям-одиначкам, збільшити допомогу при народженні дитини й повернути бейбі-бокси. Глядачі можуть не знати, що допомога одиноким матерям виплачується (хоч і не всім) і навіть зросла, а бейбі-бокси планують замінити грішми. Тож Ляшко в ефірі «України» успішно бореться з проблемами, які вже розв’язала чи планує розв’язати влада.

Політичні токшоу

У липні-серпні більшість політичних токшоу державних телеканалів пішли з ефіру у традиційну літню відпустку. В останній тиждень літа частина програм ще не повернулись. Але з тих, що повернулись, можна зробити висновок, що токшоу цієї осені будуть видатними за рівнем скандальності та деструктивності, хоча цими характеристиками українського глядача не здивуєш.

Випуск токшоу «Український формат» на каналі NewsOne 26 серпня 2020 року навіть не виклали на YouTube — він вийшов заскандальним навіть для каналів ОПЗЖ (або, можливо, творці програми вчасно відчули, що наговорили в ефірі на чергове попередження Нацради). Теми для дискусій обирали відповідні. Наприклад, декомунізацію (і «заміну пам’ятників комуністам на пам’ятники нацистам»). Ведучі, політики з ОПЗЖ та запрошені політкоментатори хором розповідали про світле минуле СРСР, радянських героїв, які об’єднують Україну, та закликали не порівнювати комуністів із нацистами. Далі ведуча Діана Панченко відмовилась називати війну війною, а харківський лідер ОПЗЖ Андрій Лесик тричі заперечив російську агресію. Революцію гідності і ведучі, і учасники програми називали державним переворотом, а марш на День незалежності — маршем так званих патріотів. Зате коли свободівець Юрій Бублик почав критикувати ведучих за відверте просування інтересів Віктора Медведчука, його примусили покинути студію, кинувши вслід: «Ідіть уже, пан Бублик. Нікому ви не цікавий. Одна дірка, більше нічого». Медведчука натомість назвали найбільшим патріотом.

Медведчука вихваляли й далі, але в контексті іншої теми — легендарного «зовнішнього управління Україною». Тут зокрема пролунала думка, що саме Медведчук змушує світ рахуватися з Україною. Під час обговорення подання води у Крим окупований півострів порівняли з блокадним Ленінградом, а Україну — з нацистами. Характерно, що всіх спікерів, не афілійованих із ОПЗЖ, ведучі оперативно змушували замовкнути, звинувачуючи в маніпуляціях або радикалізмі, щойно вони починали вдало опонувати представникам партії Медведчука.

Перший випуск токшоу «Право на владу» 27 серпня на каналі «1+1» після відпустки був присвячений подіям у Білорусі. Поміж експертів і політиків в ефірі не дивує присутність уже згадуваного Ігоря Палиці — близького до власника каналу Ігоря Коломойського політика та бізнесмена. Зокрема Палиця розповідав про білоруську економічну потужність та наголошував, що «ніяка революція не дає розвитку країні». Щоправда, при цьому підтримував відхід Лукашенка від влади та перехід Білорусі до парламентської форми правління. А історію про начебто спецоперацію з затримання бойовиків приватної військової компанії Вагнера Палиця назвав спробою підставити Україну — мовляв, якби українські спецслужби їх затримали, це був би тероризм. Складається враження, що лідер «За майбутнє» не має якоїсь єдиної ідеологічної лінії, а просто промовляє парадоксальні та резонансні тези, аби на нього звертали більше уваги, користуючись при цьому лояльністю гостинного каналу.

«Ехо України» на Прямому каналі 28 серпня почало з паплюження Міхеїла Саакашвілі. Зокрема прибічник Порошенка  Ростислав Павленко закликав «Слугу народу» не використовувати послуги Саакашвілі для критики Порошенка: «Переставайте використовувати всякий непотріб для того, щоби шкодити попередникам». Однак головною темою став концерт до Дня незалежності і його протиставлення Маршу захисників.  Президента послідовно розкритикували за те, що він не провів парад і не взяв участі у марші, а натомість організував «корпоратив»; за «топтання прапора» (святкова сцена була пофарбована на жовте й синє); за приховування втрат на фронті; за проросійську позицію та обіцянки закінчити війну; та за інші речі, реальні й вигадані. Єдиний критик Порошенка в студії Василь Мокан натомість сказав, що лідер «Європейської солідарності» просто примазався до аполітичного маршу. До речі, під час рекламних пауз на Прямому показували  два ролики, у яких Порошенко бере участь у Марші захисників.

Матеріал підготували Отар Довженко, Ярослав Зубченко, Зоя Красовська і Олександр Крумін.