Чарівна паличка Будапештського меморандума
Ляшко, Зеленський і Тимошенко обіцяють у медіа зупинити війну документом, який не працює.
Щонайменше три кандидати у президенти у своїх програмах апелюють до Будапештського меморандуму як способу припинення війни на Донбасі: Олег Ляшко, Володимир Зеленський та Юлія Тимошенко. Двоє останніх активно піаряться на цій темі в новинах, обіцяючи електорату нові раунди переговорів, активніше залучення країн-підписантів та виконання останніми своїх «гарантій». Це чистісінька маніпуляція.
Якщо ви читаєте наш щотижневий огляд «Детектор виборів», то знаєте: лише за останній тиждень від потенційних верховних головнокомандувачів та журналістів, які переповідали їхні слова, можна було почути таке: «Щодо війни на Донбасі, то Зеленський переконаний, слід активніше залучати до врегулювання ситуації США та Великобританію, як підписантів Будапештського меморандуму» (ICTV, 13 березня), «За її словами [Юлії Тимошенко], першочергове завдання для повернення миру в Україну — посадити за стіл переговорів президентів, які є гарантами безпеки й підписантами Будапештського меморандуму» (СТБ, 18 березня). В інтерв’ю ICTV 17 березня пані Тимошенко вже особисто розповідала: «Будапештський формат — це ті країни на рівні президентів і прем’єрів, які давали нам гарантії недоторканості наших кордонів, коли ми відмовлялися від ядерної зброї. І ми вже зараз ведемо консультації про те, щоб такий Будапештський формат нових переговорів про мир був негайно розпочатий».
Звучить добре, тільки є одна маленька проблема: Будапештський меморандум не містить жодних гарантій. Хоча офіційна українська версія документа справді називається «Меморандум про гарантії безпеки…», в англомовному тексті йдеться лише про «запевнення»: Memorandum on Security Assurances…
Різницю між цими дипломатичними термінами пояснювали, зокрема, екс-посол США в Україні Стівен Пайфер та колишній заступник Генсека НАТО Александр Вершбоу. Вона зводиться до того, що «гарантії» зобов’язують використувати війська на захист союзників, а «запевнення» означають, що «у нас немає правових зобов’язань». Про відсутність гарантій безпеки заявляв у 2014 році й тогочасний посол США в Україні Джеффрі Паєтт. Юлія Тимошенко в інтерв’ю ICTV розповідала, що зробить свої перші президентські дзвінки саме до керівництва країн-підписантів, ведуча не запитала в кандидатки, що вона робитиме, коли почує подібні цитати.
З іншого боку, всі ці твердження — це лише теорія й ніщо не заважає Україні принаймні спробувати скористатися документом. І вона пробувала. У березні 2014 року Україна, США та Британія провели консультації — до цього зобов’язує одна із шести статей меморандуму. Насправді його текст доволі короткий: там усього вдвічі більше слів, ніж у пісні «Плакала». І немає механізму реалізації. Тож в українських кандидатів варто було би поцікавитися, як саме вони планують «активніше залучати» країни, які вважають, що вже дотримуються умов договору.
Інша проблема — це держава, яка не прибула на консультації у 2014 році, зате прибула у Крим і на Донбас на танках. Росія вважає, що не порушувала Будапештського меморандуму, бо не погрожувала Україні ядерною зброєю (звісно, це трактування маніпулятивне). Ба більше, Росія закидала порушення договору західним країнам, адже вони підтримали «переворот» в Україні. Також, на думку агресора, меморандум порушила сама Україна (й це маніпуляція). Як Юлія Тимошенко планує в такому разі «посадити за стіл переговорів підписантів» — цікаве запитання. Проводити ж перемовини без Росії, як вважає Євген Марчук, представник України у Тристоронній контактній групі, сенсу дуже мало.
Ще цікавіше запитання: чим підхід кандидатів відрізнятиметься від актуальної практики, адже до меморандуму досі інколи апелюють. Міністр закордонних справ Павло Клімкін нагадував про нього Раді безпеки ООН у 2016 році. У 2017 році Петро Порошенко говорив про документ із високопосадовцями США. Олександр Турчинов, секретар РНБО, того ж року торкнувся цієї теми із британцями. Термінові консультації з підписантами скликали після захоплення українських моряків. Можливо, із союзниками справді варто працювати «активніше», але як саме?
Проте припустімо, що переможець виборів усе ж зможе зібрати й задіяти новий формат переговорів. Що далі? Які угоди там повинні бути укладені, аби Росія не порушувала їх щодня як Мінські? Чи 487 договорів під час анексії Криму. Чого конкретно кандидати хочуть від західних партнерів, які вже начебто й накладають санкції й поставляють Україні зброю? Адже переговори та допомога союзників — це лише інструменти для реалізації планів. Про які кандидати у президенти, й не лише фанати Будапештського меморандуму, говорять досить нечітко.
Важливість мирних планів для країни, яка веде війну, пояснювати немає сенсу. І принаймні в цій тематиці журналісти не мали би допускати популізму. Можливо, Будапештський меморандум справді може бути використаний ще в якийсь спосіб. Проте щодо способів його використання є запитання, які ЗМІ мали би ставити кандидатам. А не закінчувати інтерв’ю словами «все буде добре».
