Пошук нової моделі політичних ток-шоу
Чи можливі позитивні зміни в політичних ток-шоу? Як і в політиці, тут чи не все залежить від конкретних людей, їхньої професійності, волі, принципів, цінностей.
Цієї п’ятниці, 28 листопада, Савік Шустер в ефірі Першого національного обрав для своєї програми дві теми. Перша з них не викликала жодних застережень, оскільки шоу виходило напередодні річниці драматичних подій — розгону й побиття учасників студентського протесту на Майдані загонами спецпризначенців «Беркут».
Ведучий створив всі умови для запрошених колишніх учасників протесту. Ба більше, Шустер фактично поступився власною роллю ведучого, передавши її співачці й громадській активістці Руслані Лижичко. І не прогадав. Простодушні й відверті розповіді молодих людей, потерпілих від беззаконних дій спецназу, отримали практично 100-відсотковий рівень довіри аудиторії в студії, представивши і перед ними, і перед глядачами біля телевізорів обставини одного з переломних моментів в історії Євромайдану. Після якого, нагадаємо, вже 1 грудня на Майдан Незалежності вийшли, за різними оцінками, півмільйона протестувальників.
Питання викликали два моменти. Сценарій програми, звісно, справа автора. Але той факт, що ток-шоу почалося з історії про те, як рік тому, напередодні побиття студентів, відбулася спроба зняти програму Шустера з ефіру «Інтера» і як нинішній президент країни Петро Порошенко зміг тоді вирішити проблему «на найвищому рівні» — явно не випадковість. Як і наче побіжне зауваження Шустера по ходу програми — «меня тут закрывают». За великим рахунком, скористатися можливостями публічного захисту свого комерційного продукту не надто великий гріх для медійника. Але не варто забувати, що за свою вже тривалу й різноманітну кар’єру на українському ТБ програми Савіка Шустера не раз і не два виступали майданчиками для реалізації маніпулятивних схем колишньої влади. Щоб це пригадати, достатньо звернутися до архіву наших моніторингів на сайті «Телекритика». І це варто мати на увазі, спостерігаючи за нинішніми акуратними спробами успішного шоумена злегка підправити свій бекґраунд.
Що ж до заявленої в програмі теми «Хто відповість за розгін Майдану?», то на це запитання у студії було просто нікому відповісти. Ані представника Генпрокуратури, ані правоохоронців, що мають безпосередній стосунок до розслідування тих подій, у залі не було.
Номінально роль представника правоохоронної системи мав, очевидно, виконувати радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко. Але, як здалося, звична для нього тролінгова манера поведінки була тут явно недоречна, а до серйозної розмови по темі Геращенко явно не готувався. Тому й на запитання активістки «Євромадан SOS» Олександри Матвійчук, скажімо, про те, чому МВС Авакова досі керується висновками службового розслідування часів екс-міністра Захарченка, де явно занижена кількість потерпілих, і фактично виправдовують дії «Беркута», обмежився загальними фразами. Прозвучало щось на кшталт довлатовського: «Следствие на единственно верном пути, товарищи!».
Друга частина програми неочікувано перетворилася на обговорення кандидатів на міністерські посади у другому уряді Яценюка. Ні, не тих, хто реально претендує на ці посади, а представників громадської організації випускників закордонних вишів «Професійний уряд».
Залучення до уряду позапартійних технократів — ідея, актуалізована самим Президентом у зверненні до парламенту. Окремі представники пропрезидентського блоку також взялися озвучувати на публіці різного роду спекуляції на цю ж тему.
І все ж, при всій повазі до молодих, добре освічених людей, які виходили цього вечора до мікрофона в студії, було складно повірити, що саме з них буде обрано міністрів економіки, фінансів та закордонних справ (!). Умовність того, що відбувається, всіляко підкреслював і сам Савік Шустер, неодноразово вживши слово «експеримент», а одного разу, схоже ненавмисно — слово «симуляція».
Власне, саме на симуляцію все це й було подібним. Практично всі присутні депутати не без зусиль зберігали серйозність і намагалися формулювати зважені питання, сміху часом не вдавалося втримати тільки недосвідченому Мустафі Найєму. Цікаво, що аудиторія тим часом утримувала рівень власної довіри до слів молодих активістів у межах 50–70 відсотків Закінчилася вся ця історія тим, що майже 95 відсотків погодилися, що хотіли би брати участь в обговоренні кандидатур до влади.
Після цього, цілком очікуваного підсумку голосування, дискусія пожвавішала ще двічі: коли позафракційні депутати в особі Сергія Міщенка та Борислава Берези торкнулися питання щодо участі саме позафракційників у розподілі керівних портфелів у парламенті, і вдруге — коли присутні захвилювалися стосовно того, чи знайдуться іноземні фахівці, згодні працювати міністрами за, здається, 5600 гривень.
Програма завершилася, залишивши стійке відчуття нерозуміння, — навіщо все це було?
Ще тиждень тому в попередньому випуску «Шустер live», депутат від «Самопомочі» Ганна Гопко наполягала на тому, що кандидатури до складу уряду мають пройти публічне обговорення. Інформація про те, що рекрутерські компанії проводять набір висококласних спеціалістів для роботи в новому уряді, прокотилася українськими ЗМІ й навіть стало відомо про начебто 24 відібраних фахівців. За тиждень, що минув, широкому загалу не стало відомо нічого більш конкретного з цього приводу. А публічного обговорення — судячи з того, що затвердження складу уряду анонсоване на 2 грудня, вівторок — очікувати вже не доводиться.
Можливо, «ділова гра», яку ми побачили в ефірі в Савіка Шустера — це й була спроба залишити у свідомості глядачів хоча б ілюзію того, що якесь там обговорення якихось кандидатур десь там відбулося?
Понеділковий (24 листопада) випуск «Свободи слова» на ICTV справив куди переконливіше враження — не в останню чергу, завдяки складу присутніх експертів. Розмова точилася навколо коаліційної угоди і, демонструючи непогану обізнаність із документом (що буває на ток-шоу далеко не завжди), експерти активно пресингували політиків, що представляли провладну коаліцію (Леонід Ємець, Тарас Кутовий).
Це, звісно, не завадило обом депутатам відпрацьовувати технологічні установки своїх політсил. Приміром, Леонід Ємець обґрунтовував «пробну кулю», запущену лідером «Народного фронту» Арсенієм Яценюком стосовно кадрового наповнення урядової команди, перекладаючи відповідальність на партнерів-конкурентів (до речі, з огляду на те, як досі розвивається «чітка й дуже відкрита дискусія про те, хто має бути в українському уряді», партнери спільну мову таки знайшли):
«Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Відповідаючи повністю за всю роботу Кабінету міністрів. Прем’єр-міністр і уряд — це не окремі люди, які займаються своїми напрямками роботи, це є спільна команда, яка має дати спільний результат. Незалежно від того, який міністр де і за що відповідає, результат має бути спільний для всього Кабінету міністрів. І, власне кажучи, позиція «»Народного фронту«» — це позиція українського народу, яка була почута, бо український народ сказав, що він не хоче, як за часи Януковича, якихось підковьорних домовленостей в кулуарах або в кабінетах. Ми хочемо сьогодні всі почути чітку і дуже відкриту дискусію на те, хто має бути в українському уряді. І Арсеній Яценюк запропонував своє бачення, запропонував склад уряду до обговорення. Вже пройшло більше тижня, але, на жаль, ми не почули ще зустрічних пропозицій від інших учасників процесу формування майбутнього Кабінету міністрів. Або це треба сприймати так, що той склад уряду, запропонований Арсенієм Яценюком, сприймається, і ці люди дали свою згоду, і вони будуть в складі наступного уряду і візьмуть на себе відповідальність за майбутнє нашої держави, відповідальність за дуже складний період. І коаліційна угода написана в рамках реалізації цих надскладних завдань. Повірте, це не будуть самі популярні кроки, але це будуть реальні кроки, які дозволять забезпечити існування нашої держави. Ситуація близька до катастрофічної. І питання не лише війни і економіки, питання того, що український народ, український уряд, український парламент, український президент або сьогодні є єдиною командою і працюють разом над страшними викликами, які сьогодні перед нами ставить агресор, або української держави не буде. Немає часу для амбіцій».
Експертна активність явно стимулювала й ведучого, Андрій Куликов значно активніше брав участь у допитуванні політиків, аніж він це робить зазвичай, надаючи перевагу звичній, флегматично-зверхній манері поведінки.
«Марія Жартовська, інтернет-видання “Українська правда”: Добрый вечер, Леонид. Я вас сразу хотела бы поправить, если позволите. Вы писали коалиционное соглашение не две недели, вы его писали почти месяц, потому что вариант коалиционного соглашения, предложенный Блоком Петра Порошенко, был обнародован 29 декабря. И, честно говоря, людям всё равно, сколько вы его писали, потому что это ваша прямая обязанность как политиков сделать это как можно более качественно и как можно более быстро, учитывая, что страна находится в войне. И у меня вопрос, состоящий из двух частей. “Народный фронт” шел на выборы с четким месседжем: голосуй за Яценюка премьер-министра. Когда будет хоть какой-то отчет о работе правительства, и когда вы сможете представить программу правительства на год, написание которой предусмотрено коалиционным соглашением? Там есть такой пункт. Второй вопрос…
Андрій Куликов, ведучий: Ні, дякую. Одне запитання. Багато інших хочуть.
Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: По порядку. Значить, програма уряду, вона буде представлена після формування коаліційної угоди, після формування коаліції в парламенті, тобто з 27-го числа і далі. І, власне кажучи, це є необхідною складовою як коаліційної угоди, так і подальшої роботи уряду представлення цієї програми, затвердження її коаліцією Верховної Ради. А з приводу того, чому ми так довго писали, ну повірте, демократія — складна штука. І ми вже були завершили весь процес, але через пару днів з’являються представники однієї політичної сили, бувші журналісти, Мустафа Найєм прийшов з пропозиціями від суспільства, медіа-простору і каже: тут ми забули впровадити питання, які стосуються суспільного телебачення тощо, давайте, будь ласка, зробимо виняток, я знаю, що ви вже закрили питання сутнісного наповнення коаліційної угоди, але це важливе питання, яке представники нашої політичної сили не впровадили в процесі підготовчого процесу. Ми взяли ці питання, сказали: так, дійсно, це варто того, що це має бути записано в коаліційній угоді. Згідно процедури скликали секторальну робочу групу, яка за один день підготувала ці питання, і вони були внесені. Знаєте, “лучшее — враг хорошого”. Іще можна було б писати і виписувати цю коаліційну угоду і ще, і ще краще. Але сьогодні це вже достатньо обємний і наповнений шлях реформ, який український народ очікує і може побачити і проконтролювати від українського парламенту, українського уряду і президента. Бо насправді коаліційна угода включає в себе співпрацю всіх державних інститутів.
Андрій Куликов, ведучий: А буде звіт уряду чи не буде?
Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Звичайно, буде.
Андрій Куликов, ведучий: Коли?
Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Власне кажучи, я не представник уряду, я народний депутат. Я можу запитати в уряду, коли це буде, але впевнений, що це буде в найкоротші терміни перед прийняттям бюджету, перед або одночасно з представленням програми дій уряду.
Андрій КУЛИКОВ, ведучий: Дякую. Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”.
Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”: Спочатку коротка репліка. Власне, у глядачів намагаються створити враження, що депутатська недоторканість — це реальна суспільна потреба. Це не так. Депутатська недоторканість — третьорядне питання. Суспільство не ставило перед вами ніколи вимоги, щоб було запроваджено зняття недоторканості. Це придумали ще політтехнологи для Кучми. Злочинців з депутатськими мандатами можна…
Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: На Майдані там коло сцена, і український народ кричав про недоторканість.
Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”: Я теж там стояв, Леоніде.
Леонід Ємець, кандидат у народні депутати, партія “Народний фронт”: Я знаю.
Костянтин Матвієнко, корпорація стратегічного консалтингу “Гардарика”: Злочинців із депутатськими мандатами можна одним голосуванням притягати до відповідальності, для цього не треба дві сесії, працювала б Генеральна прокуратура.
…..
Борис Кушнірук, економіст: Доброго вечора, пане Леоніде. Петро Олексійович Порошенко рік назад, ще коли він не був президентом, він виступав на такій конференції TEDx-Ivano-Frankivsk, і він тоді сказав таку фразу: “Реформи або робляться швидко, або не робляться взагалі”. Пройшло дев’ять місяців, під керівництвом, як ви кажете, найкращого прем’єр-міністра Арсенія Петровича Яценюка жодних реформ не було.
Андрій Куликов, ведучий: Не було сказано “найкращого”.
Борис Кушнірук, економіст: Крім того, на превеликий жаль, якщо ми подивимось коаліційну угоду, то такі речі як прозорість використання бюджетних коштів, скорочення державних функцій, електронна система в закупівлі, скорочення видатків бюджету, всі ці речі, на превеликий жаль, або будуть робитися десь там всередині року, або за два роки, або взагалі ніколи. Так от, скажіть мені, чому ви вважаєте, що суспільство, і ті результати людей, вони показують, що люди не дуже-то вірять, що якщо ви неготові це робити сьогодні тут і зараз, ті речі, які можна зробити тут і зараз, то чому ми маємо вірити, що ви це збираєтесь робити протягом року, двох, трьох?»
Загалом, можна сказати, що саме завдяки активності й підготовленості дискусія набула більш предметного, якісного характеру; й це буває особливо важливо, поки в наших ток-шоу все ще домінує традиція «ведучого — неупередженого модератора». І підбір якісних експертів може бути реальним інструментом проти застосування політиками наборів піар-штампів. Такий підхід добре сприймається і глядачами — не випадково більшість моментів, які об’єднали аудиторію, належать саме експертам.
«Андрій Кликов, ведучий: Нагадаю, глядачі у студії “Свободи слова” сьогодні поділилися за відповіддю на запитання, чи готова коаліція сформувати уряд реформаторів? Готова — вважають 31% глядачів у студії, це зелена крива, і не готова — 69% у студії, це червона крива. А опитування на нашому сайті svoboda.ictv.ua дало такі результати: готова — вважають 40,7% тих, хто взяв участь у голосуванні, не готова — 60,3%. І зараз ми дізнаємося, які висловлювання у цій студії об’єднали людей із протилежними думками.
Євген Магда, Центр суспільних відносин: Як за умов такої інтенсивної роботи, про яку ви говорили, по 10 годин, 2 тижні, так вийшло, що питання скасування депутатської недоторканості опинилося в преамбулі угоди, де немає жодних термінів щодо його ухвалення, розгляду і так далі, а питання боротьби з офшорами взагалі не представлене в коаліційній угоді?
Андрій Куликов, ведучий: Євген Магда із Центру суспільних відносин, його слова спричинили об’єднання. Наступне об’єднання.
Борис Кушнірук, економіст: Петро Олексійович Порошенко рік назад, ще коли він не був президентом, він виступав на такій в форматі конференції TEDxIvanoFrankivsk, і він тоді сказав таку фразу: “Реформи або робляться швидко, або не робляться взагалі”. Пройшло 9 місяців під керівництвом, як ви кажете, найкращого прем’єр-міністра Арсенія Петровича Яценюка — жодних реформ не було.
Андрій Куликов, ведучий: Борис Кушнірук, економіст, його слова спричинили об’єднання. Номер три.
Дмитро Тузов, “Громадське радіо”: Волонтери, які працюють і возять амуніцію, розповідають, що з них хабарі вимагають прямо на митниці за те, що вони возять на фронт те, що потрібно там. Тобто корупційні схеми, які працюють і дістались від попередників, вони не зламані. І те, що відбувається зараз з люстрацією — це, вибачте, профанація, тому що треба або душе швидко діяти, або не проголошувати таку кампанію в країні.
Андрій Куликов, ведучий: Реакцію аудиторії об’єднали також слова Дмитра Тузова, “Громадське радіо”. Дивимось далі.
Катерина Одарченко, Інститут демократії та розвитку “ПолітА”: Опитування, яке проводила “Свобода слова”, показує те, що люди вірять в уряд реформаторів. А отже вони не вірять у компетентність політиків і державних службовців в принципі. І це є насправді велика проблема, тому що це визнання органів влади як не друга, а скоріше ворога».
*******
Якщо вести мову про висновки цього етапу наших спостережень за політичними ток-шоу (вересень — листопад 2014 року, варто зазначити наступне:
- і телеканали, й автори та ведучі ток-шоу зараз очевидно перебувають у пошуку нової моделі взаємодії — як із аудиторією, так і з політичним істеблішментом. Час змін настав — залишилося тільки використати нові можливості;
- все більш очевидною стає необхідність зміни ролі ведучого — від поміркованого модератора «над бійкою» до активного журналіста, що виступав би агентом суспільного інтересу, який за потреби здатний зламати технологічні «заготовки» політиків. Образно кажучи, ведучим час перейти «на бік народу», замість розігрувати втаємничену особу в договірних іграх із політиками. Банально, але факт: кожен діалог у політшоу — це міні-інтерв’ю, мета якого — здобути інформацію, якої політик не збирався видавати. Все інше, як правило — або піар, або пропаганда;
- є певні сподівання на молоду генерацію політиків, що прийшли до влади «на хвилі Майдану». Досвід громадського активізму, журналістський досвід, зрештою, навіть бойовий досвід — це все речі, які можуть суттєво й позитивно вплинути на зміст політичного мовлення ближчим часом. Можуть — але для цього кожному з них треба докласти чималих зусиль;
- необхідно радикально освіжити роками незмінний склад «експертів-гастролерів», для яких участь у шоу — форма заробітку. Незаангажована, фахова експертиза — один із основних факторів надання аудиторії якісної інформації.
Чи не надто оптимістичні висновки й очікування? Можливо. Як і в політиці, тут чи не все залежить від конкретних людей, їхньої професійності, волі, принципів, цінностей.
Моніторинг дотримання професійних стандартів українськими телеканалами під час парламентських перегонів-2014 здійснюється громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Медіа та вибори» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк».