Віддати не можна залишити: кілька слів про Комітет свободи слова та опозицію

Вирішуючи, які комітети віддати опозиції, новообраним народним депутатам варто пам’ятати, що більшість із так званих опозиціонерів безпосередньо були причетними до спроби встановлення в Україні диктатури. Саме вони віддали свої голоси за закон 16 січня, який передбачав істотні обмеження прав людини, і свободи вираження зокрема.

Одразу після позачергових парламентських виборів, ще до оголошення Центрвиборчкомом результатів, ЗМІ поширили інформацію, що Комітет свободи слова, ймовірно, очолить народний депутат від «Опозиційного блоку». Мовляв, у парламенті склалася традиція —  віддавати комітет свободи слова опозиції.

А що про це каже закон? І за яким принципом, власне, формується склад комітету?

За Законом України «Про регламент Верховної Ради України», персональний склад комітетів формується Верховною Радою України нового скликання на першій сесії, яка має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення про обрання не менш як двох третин народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради (ч. 1 ст. 15, ст. 81). Іншими словами, після того, як стануть відомі імена принаймні 300 народних обранців.  Зазвичай депутати йдуть на канікули наприкінці грудня. Та з огляду на те, що перша сесія парламенту нового скликання законом не регламентована, процес формування комітетів може затягтися.

Голів комітетів та їхніх заступників, інших членів комітетів обирає Верховна Рада більшістю голосів. Закон України «Про комітети Верховної Ради України» визначає, зокрема, що обрання народних депутатів України до складу комітетів здійснюється на основі пропозицій депутатських фракцій, внесених із дотриманням квот, визначених Регламентом Верховної Ради України. Про які квоти йдеться? Відповідь знаходимо в ч. 4 ст. 81 Закону про регламент, а саме: квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій (депутатських груп) до фактичної чисельності народних депутатів у порядку, встановленому Верховною Радою. Таким чином, кількість комітетів, які можуть очолити нардепи від однієї фракції, прямо залежить від чисельності цієї фракції.

Ані у статті 81, ані в інших статтях Закону про регламент та Закону про комітети не йдеться про квоти для партії влади чи опозиції. Чи може Комітет свободи слова очолити представник від опозиції (приміром, «Опозиційного блоку») — питання риторичне. Але вирішуючи, які комітети віддати опозиції, новообраним народним депутатам варто пам’ятати, що більшість так званих опозиціонерів безпосередньо були причетними до спроби встановлення в Україні диктатури. Саме вони віддали свої голоси за закон 16 січня, який передбачав істотні обмеження прав людини, зокрема свободи вираження.

Варто, на наш погляд, прийняти ідею, що Комітет свободи слова, як і будь-який інший комітет, має очолювати професіонал, незалежно від того, яку політичну силу він представляє. Із «роздачею» комітетів новообраним парламентарям, і найперше представникам майбутньої коаліції, слід бути дуже обережними. На перший погляд, медійні питання можуть здаватися не такими привабливими і ласими, як, наприклад, питання приватизації чи містобудування. Однак саме ефективна політика в інформаційній, зокрема в медійній сфері та забезпечення реальної, а не декларативної свободи слова стане індикатором успішності проведення реформ в Україні.

Галина Чижик, Інститут медіа права, для «Телекритики»