Великі вибори на “малих” телеканалах

Як ZIK, “112” та “24” голосували. 

Сайт «Вибори та ЗМІ» («Телекритика») продовжує аналізувати ніч виборів-2014 на вітчизняних телеканалах. Своїми враженнями вже поділилися наші оглядачі Отар Довженко, сайт «Дуся», «професійні глядачі», Борис Бахтєєв.

Черговий історичний (без перебільшень) момент, що його пережила Україна 25 травня, на екранах каналів, які не належать до рейтингових  фаворитів, отримав досить адекватне висвітлення. Без фанфар, овацій чи підкидання в повітря чиїхось чепчиків щодо сенсаційних результатів екзит-полів. Так само – й без зайвого критицизму скептиків.  Втім, тренди в різних мовників таки  були в кожного свої.

З того, на що перемикалася автор тексту впродовж другої половини дня до оголошення уточнених результатів Національного екзит-полу о 23-й годині, чи не найкраще враження справив 15-годинний марафон “EkStream“ на каналі ZIK.

Команда ведучих, які змінювали одне одного, незважаючи на деякі технічні проблеми зі зв’язком під час спроб прямих включень, зуміла створити цілісну картину дня виборів з усієї України.

Гості студії – політологи, економісти, фінансові експерти, політичні аналітики, громадські діячі, народні депутати, чиновники нинішні й колишні, теж не встигали набриднути глядачеві й мінялися разом із оголошенням нової теми. Родзинкою марафону можна назвати рубрику “Вільний мікрофон”. Упродовж усього ефіру тут виводили на екран людей із різних міст України, які чесно відповідали на спільне для всіх запитання.

Приміром, чи потрібен нам механізм для відкликання президента або ж чи мусить новообраний президент прислухатися до вимог Майдану (однозначне аргументоване “так” у всіх регіонах).

Щогодини тут перемикалися на рубрику “Огляд” із останніми новинами (студія у Львові). Під час яких, зокрема,  кореспонденти фіксували порушення під час виборів, деякі з яких, утім, виявлялися технічною помилкою. Приміром, у селі Жидичин членкиня виборчкому замість власного прізвища на корінці бюлетеню писала прізвища виборців. Або ж – журналістська провокація з метою перевірки на пильність членів ДВК та спостерігачів.

Журналістка каналу зайшла на виборчу дільницю з великою фотокамерою й узяла її з собою в кабінку для голосування. Що, як підкреслив ведучий випуску новин Андрій Іщик, є порушенням виборчого законодавства, на яке, втім, члени ДВК не зреагували. Тільки після того як автор провокації сама підійшла до голови ДВК і вказала йому на своє “порушення”, він пообіцяв: такого більше не допустять.

Тим часом ведучі в київській студії каналу ZIK спілкувалися з експертами на актуальні теми. Скажімо, Сергій Рахманін, відрекомендувавши своїх гостей – банкіра Станіслава Аржевітіна, народного депутата ВРУ Ксенію Ляпіну та Ярослава Жаліла, попросив їх прокоментувати новину про те, що так звана ДНР відмовляється від долара й запроваджує в якості грошової одиниці російський рубль і ще якусь таємничу наразі валюту.

Експерти в один голос висміяли подібні заяви самопроголошеного новоутворення-непорозуміння й запевнили: вони ніяк не вплинуть на фінансовий ринок України. Ще більшою маячнею назвали присутні декларацію терористів про створення власного національного банку.

Проте новини з виборчих і воєнних полів Луганщини та Донеччини, з якими періодично вмикалися члени команди марафону, приводу поділяти оптимізм експертів не давали. Хоча Наталя Соколенко й досить радісно повідомила, що в Сватівському та Старобільському районах Луганщини вибори відбуваються в штатному режимі, скрізь майорять національні прапори й чутно українську мову. Але тут-таки пройшла новина, що в Донецьку не працює жодна виборча комісія, а на центральній площі міста відбулося збіговисько сепаратистів зі зброєю, які автоматними чергами в повітря “вшанували пам’ять” своїх загиблих. Не додавала оптимізму й інформація про пікет біля дачі Рината Ахметова, куди власне й подалися учасники “жалобного мітингу”. Втім, екс-генпрокурор Святослав Піскун прокоментував цю подію як спробу помститися  олігарху за те, що останній не підтримав так звану ДНР.

Блок, присвячений виборам мера Києва та Київради, що вийшов уже після оголошення результатів Національного екзит-полу о 20-й, практично не вдався через технічні проблеми. З першого разу дати включення з Мистецького арсеналу, де Петро Порошенко та Віталій Кличко оголосили себе перший президентом, другий київським мером, у студії не вийшло – картинка розпливалася, а звук елементарно зникав. Довелося ведучій переказати своїми словами виступ потенційного президента України, а згодом – ретранслювати синхрон Петра Порошенка з сюжету ТСН каналу «1+1».

Тему виборів у Києві продовжили гості  Ірина Бекешкіна та Леся Оробець. Перша, коментуючи результати екзит-полів, дуже дивувалася третьому місцю Олега Ляшка, а друга скаржилася на численні порушення виборчого процесу на місцевому волевиявленні.  Причому головним називався підкуп виборців мажоритарними кандидатами. На запитання ведучої, “доколє?”, тобто коли вже кияни нарешті перестануть продавати свої голоси, пані Бекешкіна відповіла: “Наші пенсіонери живуть дуже бідно, і для них ці 200 гривень – можливість купити необхідні ліки” (за дослівність синхрону не ручаюся, але зміст був саме такий. –Авт.)

Якість підбору спікерів на різні теми, щоправда, на марафоні каналу ZIK подеколи могла бути й кращою. Бо, запросивши Тараса Чорновола коментувати програш президентської кампанії Юлією Тимошенко, сподіватися на адекватну оцінку від цього екс-нардепа голова ВО “Батьківщина” аж ніяк не могла. Що, власне, й сталося в студії, коли син покійного В’ячеслава Чорновола кількома словами перекреслив сподівання на співпрацю Петра Порошенка та Юлії Володимирівни нардепа Олега Канівця.

Звісно, кожний має право на свою думку, але отак безпардонно обзивати яскравого, незважаючи ні на що, політика людиною деструктивною, нездатною навіть до нормального спілкування з власним оточенням, та ще  й до того ж побажати їй якнайскорішого виходу на пенсію, – це занадто. Ще одним перлом  на адресу Тимошенко від Чорновола став його вирок – Вона пішла в тюрму в 2010 році, а вийшла з неї в 2003-4-му. Натяк на діагноз Путіна від Ангели Меркель (про існування цього політика в іншій реальності) – більш ніж прозорий.

Цей потік хамства ведуча не зупинила, задовольнившись реплікою у відповідь Олега Канівця про те, що Юлія Володимирівна після виборів трохи притихне, а далі почне готуватися до позачергових парламентських виборів.

У тій частині, де брали участь Ірина Бекешкіна та Леся Оробець, сталося якесь неймовірно феєричне включення з малої батьківщини Віктора Януковича – міста Єнакієве. Ведуча попросила прояснити місцевого стрімера інформацію про запровадження в райцентрі комендантської години від так званої ДНР. І цей герой вечора, показуючи досить освітлені вулиці Єнакієва, чомусь дуже весело й невимушено базікав, мовляв, у будівлі СБУ він бачив озброєних людей невідомого походження, а вулиці тим часом спорожніли. Й тут-таки, заперечивши сам собі, розповів, що тими вулицями гуляють закохані парочки. Місцеві мешканці, за його словами, не надто сумують з приводу того, що виборів у місті не було, а самі тим часом радіють і вітають одне одного з якимись святами.

Що це було й навіщо, збагнути важко. Хіба що той стрімер уже відзначив невідоме свято до цілковитої знемоги й вихід у прямий ефір сприйняв як продовження банкету.

Останній блок марафону вів Остап Дроздов, який допитувався в гостей студії, Володимира Огризка, Віталія Кулика та Сергія Шахова, чи здатен олігарх Порошенко поламати злочинну олігархічну систему влади в Україні.

Усі троє, наскільки це було можливо, заспокоїли ведучого, запропонувавши йому пофантазувати на тему – можливо, українські олігархи вже дозріли до бажання жити  прозоро. Так, як живуть багаті люди на Заході – вести бізнес за чіткими правилами, сплачувати податки та не виводити гроші в офшори.

Отже, 15-годинний марафон каналу ZIK був розмаїтим, інформаційно насиченим і, головне, незаангажованим щодо жодного кандидата в президенти. Хоча,коли йшлося про величезні черги на київських виборчих дільницях, цей феномен списували на небачений ентузіазм киян. Що насправді не відповідало дійсності, адже багато хто в столиці не зміг проголосувати тільки тому, що дільничні комісії були недоукомплектовані, а щоб отримати бюлетені для президентських і місцевих виборів, багатьом мешканцям треба було вистояти дві черги.

Канал “112” тим часом у своєму “Дні виборів” зосередився на висвітленні порушень виборчого процесу, а також “потішив” деякою еклектичністю, яку тут називають гордим словом “об’єктивність”.

Формат мовлення канал заради виборів не змінив – так само по дві години працювали пари ведучих і так само в обумовлений час вийшла підсумкова програма “Знай більше!”, цього тижня з Тетяною Гончаровою.

Збільшили кількість прямих включень з виборчих дільниць у різних регіонах,  у тому числі з півдня та сходу країни.

Олександр Солонтай повідомив, що деякі виборчі дільниці в Києві переводять в одне місце, буцімто для оптимізації роботи, а деякі з них уже під час роботи “доповнюють” новими членами, і треба буде розбиратися, чи це технічна помилка, чи свідоме порушення.

Київський стрімер розповів на камеру, як він застукав за непристойним переморгуванням із виборцями якусь жіночку з синьою папкою на порозі виборчої дільниці на вулиці Баумана.

На додаток вона ще й робила позначки в якомусь списку, сказавши, що працює на кандидата Бродського. Цю історію, що мала би стати бомбою програми, проілюструвавши, як київські виборці голосують за гроші, до логічного завершення, тобто – здачі винуватців міліціонерам, так і не довели. Адже, за словами очевидців,  згаданий кандидат з відомим прізвищем звелів потенційній жертві пенітенціарної системи працювати далі, й на цьому стрім закінчився.

Включення скайпом з Луганська місцевого політолога виявилося майже сенсацйним з огляду на його безапеляційне твердження: мешканці обласного центру не йдуть на вибори не тому, що дільниці не працюють через погрози терористів, а тому, що вони самі цього не хочуть, ненавидячи київську владу всіма фібрами своїх душ. При  цьому політолог послався на якесь місцеве соцопитування, не навівши ані його авторів, ані цифр. Гості студії намагалися сперечатися з луганським політологом, а от ведучі чомусь не поцікавилися, де ж логіка в такій позиції. Адже, якщо вже луганці аж так ненавидять нинішню київську владу, то могли б її й переобрати, зрештою. У наслідку вийшло, що закриті виборчі дільниці в Луганську – це лише результат небажання луганчан голосувати. І ні слова про терористів із так званої ЛНР.

До речі, рухомий рядок теж неабияк “потішив”. Якщо тут писали про те, що на Донеччині знищили всі бюлетені з виборчих дільниць області, то називали тих, хто це зробив, виключно “ополченцями”. Якщо в новині йшлося про терористичні організації “ДНР” і “ЛНР”, то ці назви вживалися без лапок. Ну, й вершиною редакторської мудрості на каналі стало повідомлення про смерть Войцеха Ярузельського, якого назвали першим посткомуністичним президентом Польщі. Це кричуще перекручення історії, бо генерал Ярузельський був останнім лідером комуністичної Польщі, тоді як першим посткомуністичним президентом Польської республіки був усе-таки Лєх Валенса.

Під час чергового стріму з Луганської області кореспондент відзначила, що в Старобільську та Сватовому дільниці працюють у нормальному режимі, тоді як виборці в Луганську, судячи з їхніх синхронів, на дільниці прийшли, але проголосувати не  змогли, бо опинилися перед зачиненими дверима. Луганський виборець не зміг проголосувати тому,  що  члени виборчих комісій “зашуганы!”. Ким саме, знову ж таки не уточнили. Тобто про терористів, які справді погрожували членам виборчих комісій фізичним знищенням, знову ж таки жодного слова. Воістину, диявол у деталях.

В той же час, 112 демонструє часто й прагнення дійсно дотримуватися задекларованої  об’єктивності (для цього, як відомо «ТК», на каналі нещодавно провели навіть тренінги для журналістів, за участі дуже авторитетних експертів).  От, наприклад,  виділили в окрему тему участь у президентських виборах кримчан. Один із них, депутат Севастопольської міської ради Василь Зеленчук, став гостем студії. Він нарікав на положення закону про вибори на окупованих територіях, згідно з яким мешканцям півострова треба було зареєструватися в списках виборців не пізніше, аніж за 48 годин до початку виборів. Перетинати ж українсько-російський кордон чотири рази задля одного голосування – до снаги не кожному. Якби не ця норма, кримчан на виборах українського президента було б не сотні, а тисячі, впевнено заявив Василь Зеленчук.

Момент, коли депутат міськради “города русской славы” сказав, що більшість його земляків вважають Крим частиною України, а російську окупацію півострова сприймають як тимчасове непорозуміння, потішив уже без жодних лапок.

А от коли в огляді новин з виборчого марафону з усієї країни в закадровому синхроні дружину Мустафи Джемілєва Сафінар, яку показали http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1516361перед тим  у всіх випусках новин загальнонаціональних каналів, назвали просто “жінкою, яка не приховує сліз”, трохи різонуло. Причому синхрон, як і відео,  використали вже відомий доти.

Після оголошення результатів Національного екзит-полу студію отримала в своє розпорядження Тетяна Гончарова. Вона суворо виправила свого співрозмовника з Одеси, який побажав новообраному президентові України Петрові Порошенку вже завтра розпочати докорінне реформування держави. Ведуча нагадала: за законом ЦВК має 10 днів, аби оголосити офіційні результати виборів президента, і ще 5 – до складення ним присяги. Тож “ніякого завтра, панове!” – закликала пані Гончарова.

Цікаво було спостерігати за розмовою політолога Володимира Цибулька, народного депутата-мажоритарника Віктора Тимошенка та адвоката Олександра Горшинського про роль і місце Рината Ахметова в активному розвитку сепаратистсько-терористичного руху на Донбасі. Пан Цибулько, здається,  дуже високої думки про здатність до високої тривалої інтриги-багатоходівки донецького олігарха, і про  його нинішній рівень впливу на батьківщині. Політолог  вважає, що якщо вже “об’єднавчий з’їзд “Лугандона” відбувався в фешенебельному готелі “Донбас-палас”, що належить Ринатові Ахметову, значить, він його й фінансував. А пікет цих самих “лугандонців” біля маєтку мільярдера – такий собі “договорняк” про людське око.

Адвокат Горшинський натомість розповів про подвійні стандарти українського правосуддя, яке за командою “фас!” хапає безневинних хлопців і кидає останніх до буцегарні, аби лише відзвітувати перед майданівцями, що вбивці їхніх побратимів не втечуть від суду. Окрім снайпера з “чорної роти”, підозрюваного в масових убивствах на Майдані, пан Горшинський захищає ще й такого собі пана Губарєва, того самого “народного губернатора” вже невідомо якого новоутворення, бо “Лугандон”, здається, вже розмножується брунькуванням.

У прямих включеннях з Одеси та київських виборчих дільниць журналісти сумлінно фіксували порушення, найстрашнішими з яких були відсутність прізвищ у списках (потім вони, щоправда, знаходилися в інших сувоях), “зникнення” зі списків цілого колективу мешканців 10-поверхового будинку в Одесі (улюблена примочка Ківалова “на початку славних справ”) та…відсутність агітаційних плакатів (правильно їх треба було назвати інформаційними, бо в день виборів агітацію заборонено. – Авт.) на дільницях. Жодних тобі “каруселей”, масового вкидання бюлетенів за одного кандидата чи таких “любих” серцю українського виборця інших фальсифікацій на кшталт використання адмінресурсу кореспонденти каналу “112” зафіксувати не змогли. Як, утім, і їхні колеги з каналу ZIK. Аж нецікаво стало.

Зате цікавим стало одкровення Павла Кужеєва, який, виявляється, всі екзит-поли, за винятком Національного, вважає фейковими. Відтак їм не довіряє. Але політолог Катерина Одарченко запевнила – екзит-полам, на відміну, від соціології, варто все-таки довіряти. І найбільш харизматичний український політик Юлія Тимошенко, на її думку, недарма в них фігурує на другому місці. Бо вона ще себе покаже.

Вочевидь, колега Павла Кужеєва Роксана Руно таки прислухалася до поради Катерини Одарченко сприймати всерйоз екзит-пол і в своїй розмові з Геннадієм Друзенком не перебивала гостя, коли той твердив: з політичної карти України рано списувати як Юлію Тимошенко, так і Партію регіонів. Бо в останніх, тут пан Друзенко вжив дуже сильну метафору, за пазухою – конституційний камінь. Бачте, якщо депутатів, котрі зайшли до ВРУ за списком ПР, а потім із неї вийшли, з парламенту захочуть викинути, вони цілком можуть влаштувати невеличкий рейвах.

Ну, а Петра Порошенка, якого гість Роксани, цілком покладаючись на результати екзит-полів, під завісу дня визнав президентом, варто буде оцінювати лише за першими кадровими призначеннями.  І ніяк не раніше.

Канал “24”, на який автор вряди-годи перемикалася в процесі моніторингу “малих” мовників,  в цей день розпочав мовлення з ведучими у кадрі, з київської студії. Але, на жаль, зі свіжого продукту міг  поки що  потішити хіба що оновлюваними щопівгодини випусками новин про перебіг голосування на українських та закордонних дільницях. У перервах між ними тут по колу крутили блоки, що складалися з репортажів уже “не першої свіжості” та роликів про історію українських виборів, починаючи з 1991 року. Причому, перекладаючи для російськомовної звукової доріжки українські начитки, кандидата в президенти того самого доленосного року В’ячеслава Чорновола назвали головою “Народного движения Украины”.  Це дещо насторожило, бо вимагало пояснення: що воно за “движение”, за що чи проти кого. Аж поки не осяяло – перекладачі, видно, мали на увазі Народний рух України. А назва цієї партії, як відомо, не перекладається.

Ну, а о 19.30 на каналі “24” паралельно з Першим національним почалося ток-шоу “Шустер live“. Яке ведуча новин, анонсуючи його початок, вимовила як “шустер лів”. Буває, звісно, але все-таки дитині треба було написати на папірці, як воно вимовляється. Бо ж саме в цьому “ліві” Савік Шустер, анонсуючи екзит-пол щодо київських виборів, сказав, що йому цікаво,чи проходить до Київради партія львівського мера Андрія Садового “Самопоміч” (власника “24”, між іншим), якого він, Савік себто, дуже поважає.

Якщо припустити, що раптом у день виборів “великі” канали або ж застрайкували б, або ж були б відключені диверсантами, то “малі” канали картину дня 25 травня  принаймні не спотворили б.  А от суттєво вплинути на занальне враження, додавши багато власних нюансів, поки що не спромоглися.  Втім, наміри такі на майбутнє в цих каналів явно є. Тож будемо стежити далі.

Інна Долженкова