Національні дебати, набирання обертів: Порошенко, Цушко, Шкіряк
Як і в першому випуску, троє кандидатів розподілилися по виконуваних ролях. В обох випусках був «точний і конкретний». Був кандидат «на своїй хвилі». І в кожному випуску був свій «водолій».
Другий випуск теледебатів кандидатів у президенти (Перший національний телеканал, 10 травня), може, й не був найцікавішим, але, без сумніву, був одним із тих, що викликали найбільшу цікавість – адже одним із його учасників був нинішній лідер президентської гонки Петро Порошенко. Його партнерами-суперниками були Василь Цушко та Зорян Шкіряк. Щоправда, останній приготував неабиякий сюрприз: наприкінці випуску, у своєму завершальному слові він заявив, що знімає свою кандидатуру. Уточнювальне запитання Зураба Аласанії про те, що існує визначений законодавством термін зняття кандидатур, Шкіряк зам’яв.
Як і в першому випуску, ведучими були Аласанія та Інна Москвіна; цього разу навантаження було поділено порівну, й Москвіна відігравала більшу роль, ніж напередодні
Як і в першому випуску, троє кандидатів розподілилися по виконуваних ролях. В обох випусках був «точний і конкретний»: 9 травня це був Анатолій Гриценко, 10 травня – Петро Порошенко. Був кандидат «на своїй хвилі», чиї відповіді були достатньо предметними, але не без спроб звести будь-яку розмову до кількох уподобаних тем: у п’ятницю такою була Ольга Богомолець, у суботу – Василь Цушко. (Одразу хочу завважити: я не порівнюю ані президентських, ані особистих якостей кандидатів – лише враження, що вони справили, та прийоми, якими вони користувалися.) І в кожному випуску був свій «водолій»: 9-го числа таким був Олександр Клименко, 10-го – Зорян Шкіряк.
От у такому порядку вони й дійшли фінішу. Хіба що розрив між Порошенком та Цушком був значно більшим, ніж між Гриценком та Богомолець, а Шкіряк був, усе ж таки, незрівнянно предметнішим за Клименка.
10 травня запитання були нагальнішими й актуальнішими, ніж 9-го. Тож і кандидатам було легше на них відповідати, не доводилося ламати голову над значною мірою висмоктаними з пальця проблемами. Цього разу набагато частішими, набагато предметнішими й рівніше розподіленими між усіма кандидатами були уточнювальні запитання. Ставили їх рівною мірою як Аласанія, так і Москвіна.
Й у цьому випуску було чимало непрямої агітації: Порошенко та, меншою мірою, Цушко повсякчас посилалися на те, що персонально вони робили й зробили. В Порошенка це було майже наскрізною темою. Тож знову ці дебати мали присмак такого собі адмінресурсу: що вищі посади обіймав у минулому кандидат і що довше їх обіймав, то більше він мав можливостей відповіді на поставлені запитання перетворювати на звіт про проведену роботу. І в цьому плані вести мову про рівність можливостей для всіх кандидатів не доводиться.
Внутрішньополітичний блок, перше запитання: олігархів у великій політиці стало більше; як кандидати до цього ставляться й що мають на меті з цим робити? Порошенко заявив, що він не проти, щоб «ті, хто створює робочі місця, прислужилися Україні», – але коли владу використовують для отримання прибутку, це не бізнес, а корупція. Угода про асоціацію з ЄС – «а я був одним із авторів» – передбачає боротьбу з корупцією. За словами Порошенка, збагачуватися за рахунок політики – злочин. За Цушком, під час переходу від капіталізму до соціалізму власність стала невідомою, й він запропонував «титульну власність». Його попросили уточнити, він «уточнив»: «Держава якщо видає титул, то це –недоторканне». На думку Цушка, в Україні відбулася не демократична революція, а буржуазна (а демократичні тоді – це які? – Б.Б.): одних буржуїв змінили інші. Шкіряк повів мову про те, що «олігархію має бути викорінено, це ганебна практика, що насаджувалася протягом багатьохроків… олігархія і влада – речі несумісні». Чи буває олігархія без влади, тобто чи залишається відділений від влади бізнес олігархією (зважаючи на корінь «арх»), він не уточнив і повів мову про офшори – треба було розуміти, що це й є визначальна риса, що відрізняє олігархів від усіх решти.
Отут і стала наочною вада запитання: слово «олігархія» в нас уживається в будь-яких контекстах; кожен вкладає в це слово своє розуміння. Чимало хто сприймає поняття «олігарх» як суто кількісне, а не якісне. Подібні запитання бажано починати з визначення – або ж, окрім іншого й передусім, просити кандидатів дати свої визначення. Бо в іншому разі виходить розмова невідомо про що.
Друге запитання: назвіть конкретні прізвища, кого ви призначите міністрами внутрішніх справ та закордонних справ, генеральним прокурором та головою СБУ. Порошенко обмежився загальними характеристиками й насамкінець заявив: «До інаугурації ви жодного прізвища не почуєте… Кожнамоя кандидатура відхилена Верховною Радою не буде». Щось подібне відповів і Цушко: «Приветствую инициативу; любую мою кандидатуру ВР утвердит». Шкіряк почав довго розповідав, як йому подобається Арсеній Яценюк, він його призначить прем’єр-міністром (уточнювальне запитання, що главу уряду призначає ВР, стало, судячи з усього, для Шкіряка одкровенням); уряд узагалі на своєму місці, й усіх нинішніх посадовців він призначить знову.
Відповіді показали: запитання було сміттєвим, «старорежимним», типовим для попередніх перегонів, коли пріоритетним був поділ портфелів, а не реалізація програм та стратегій, коли запитання «хто?» переважали над запитаннями «що?». А чи це була пастка спеціально для Порошенка, тест на ту саму «старорежимність»?
Запитання від аудиторії: «Держава слабшає щодня. Яким чином ви хочете наповнити змістом п’яту статтю Конституції?» Аласанія уточнив: «Вы уверены, что все знают, что это за статья?» — й, не отримавши відповіді, дав слово кандидатам. Порошенко вів мову про все потроху. Слушно, цікаво – але про все. За його словами, «державу треба починати будувати з самого фундаменту». За Цушком, «общество делится на две партии – партию бедных и партию богатых» і вже удруге запропонував запровадити «день вотуму довіри», а також право для президента знімати всіх голів будь-яких рад, починаючи від сільської (уточнивши: місцевих князьків знімати), а також «децентрализацию – полностью» – це пролунало майже як «на волю, в пампасы». Шкіряк усі півтори хвилини розповідав про те, що «справді, є стаття, але вона ніколи не діяла».
Запитання з зали: якщо збереження територіальної цілісності увійде в суперечку з рухом до цивілізованого світу, що кандидати оберуть? За Порошенком, компромісу не буде, бо «розвитокдержави – то передумова, щоб не було загроз». За Цушком, «территориальную целостность можносохранить: отвести из Донбасса войска и объявить амнистию всем, кто не убивал». Про російську агресію ані тут, ані далі він не сказав ані слова, натомість пропозицію відвести війська повторював кілька разів. Шкіряк знову обмежився слушними, але загальними фразами й додав, що «Україна єцентром боротьби добра і зла».
Отут чітко впала в око загальна риса багатьох відповідей – така собі «конкретна неконкретність»: нібито, й слушні, й не такі вже загальні, й чітко за темою запитання слова, навіть по пунктах – але відчуття відповіді на поставлене запитання так і не залишається, принаймні повної відповіді. Близько, дуже близько – але, все ж, «вокруг да около».
Другий блок, перше запитання: чи треба повернути ядерний статус і ядерний арсенал, чи зберегло б це безпеку? На думку Цушка, це нічого не дало б, і він проти – натомість, на його переконання, потрібен позаблоковий статус, «повторить путь Швейцарии, которая, существуя между могущественнымисоседями… отбросить военную истерию». Тобто, все, що відбувається – це лише істерія. За словами Шкіряка, ми не можемо цього собі дозволити, передусім фінансово, й треба вступити до НАТО. Аргументація була дуже слушною. На переконання Порошенка, позбуття тактичної ядерної зброї було помилкою, але «історія не знає умовних нахилів», і про повернення до ядерного статусу не може бути мови; потрібна нова детальна угода замість Будапештського меморандуму.
Друге запитання: чи має Україна залишатися позаблоковою? Виявилося, що Цушко – «категорический противник вступления в блоки, учитывая геополитическое и географическое положение Украины… безопасность людей… любыми способами добиться мира». У який спосіб жертва агресії може досягти миру з агресором, уточнювати кандидат не став. Шкіряк: «Якби ми провели опитування про вступ довійськового блоку НАТО…». Але ж НАТО – це передусім політична міжнародна організація! Уточнювальне запитання: «Ми маємо територіальну суперечку – Крим», як же можна вступити до НАТО? Порошенко поправив: Україна не має територіальних суперечок, а є жертвою агресії; питання вступу до НАТО колотиме країну; на даний момент умов для вступу до НАТО немає. Чітко, по пунктах.
Запитання з зали: «Як швидко українці побачать, що є верховенство права?» Цушко запропонував дати владу на місця, запровадити виборність суддів, двопалатний парламент, скорочення чисельності Верховної Ради, децентралізацію й проведення всіх виборів в один день – одне слово, цілком популістський набір із претензією на інтелектуальність. Шкіряк наполягав на забороні компартії та комуністичної ідеології. Порошенко доповідав, що «ми запросили західних експертів, радників». Слово «ми» він уживав неодноразово, але хто це – «ми», так і не розкрив.
На запитання про проблему життя та роботи біженців із Криму Цушко наполягав на потребі іпотечної програми, Шкіряк – що «ця програма потребує конкурсного підходу», й що в Криму панує розчарування навіть серед тих, хто вітав прихід росіян, Порошенко відрапортував: «Я розмовляв у Туреччині… Туреччина візьме на себе»; потрібен міністр у справах Криму.
Узагалі, протягом випуску пролунало чимало цікавих ідей – на жаль, найчастіше в найзагальнішому вигляді.
Економічний блок, перше запитання: чи можливо переписати газовий контракт із Росією? Шкіряк запевнив, що неможливо, й ми мусимо забезпечити економічну незалежність: «Можемо існувати незалежно від російської влади». Порошенко запевнив, що Україна мусить переглянути контракт через Стокгольмський суд, і довго таврував корупцію як причину підписання саме такого контракту (й неважко було здогадатися, кого саме він передусім мав на увазі – хоч і згадав «усіх без винятку президентів та прем’єр-міністрів, усіх без винятку»). Цушко запропонував політично люструвати тих, хто підписав цей контракт, «чтоб они и носа больше не сунули в политику»; за його словами, «мы – соседи с Россией, мы должны договариваться с Россией, нам нужно договариваться о ежедневном сотрудничестве… трёхсторонние переговоры…», двічі він наполягав, що Крим «как тяжёлый вопрос» треба відкласти й винести за дужки. Цікава логіка, чи не знаходите?
Але хіба не розуміли ведучі, що – принаймні, в присутності у студії головного на сьогодні конкурента Юлії Тимошенко – це запитання було провокативним?
Друге запитання: чи повинна Україна модернізувати Збройні сили, й яким коштом? Шкіряк сказав, що це – перший пріоритет держави, а джерелом назвав кредити. Порошенко, як і завжди, розклавши все по поличках, повідомив, що «я особисто мав переговори», а джерелом фінансування назвав скорочення інших бюджетних витрат – скільки буде потрібно: «Витрати на президента – то напрезидента, на візити – то на візити». От тільки цифр ніхто не назвав – тож викликає сумніви: чи так уже допоможе армії скорочення витрат на візити, чи не буде це «пошиттям вечірньої сукні з краватки чоловіка»?
Два випуски дебатів привернули увагу до однієї дивної обставини: на економічні запитання кандидати відповідають без цифр і підрахунків! Та й самі запитання носять надто конкретний, партикулярний характер і стосуються наслідків, а не причин; загальноекономічних, системно-економічних запитань досі не було.
Запитання з зали: Янукович обирався за однією Конституцією, а здійснював повноваження за іншою; чи готові кандидати в разі збільшення президентських повноважень піти на перевибори? Ну, отак вони вам і зізнаються! Шкіряк та Порошенко заявили, що категорично проти розширення повноважень, Цушко навіщось запропонував «собрать представителей всех областей» (цікаво, яких саме представників?), а президентові додати три функції – призначати голову антимонопольного комітету, знімати глав усіх рад та звертатися до народу через референдум.
Соціальний блок. Перше запитання – про принципи мовної політики та статус російської мови. Запитання наскільки актуальне, настільки ж і передбачуване щодо відповідей. Порошенко казав правильні, але банальні слова про місця компактного проживання, загальнопоширеність російської мови та про те, що державною має бути лише українська. Цушко – про податок на додану вартість, децентралізацію та передання повноважень регіонам; виявилося, що все це було необхідною прелюдією до того, що існує лише два варіанти – або двомовність, або регіони самі визначають; «без базы наместах ничего не получится». Шкіряк: «Проблеми мови в Україні не існує… Найбільш активнопотрібно захищати українську мову», згадав мову, що домінує в інтернеті, кіно, газетах, на телебаченні, на його думку, російська мова може бути офіційною, але державною – лише українська; він не проти, щоб однією з офіційних мов була англійська.
Щодо останнього твердження, то досі статус офіційної англійська мова має лише в колишніх британських колоніях і більше ніде. Що зайвого разу привернуло увагу до загальної проблеми: наші політики просто не розуміють, що таке державна чи офіційна мова. Адже ані інтернет, ані газети, ані телебачення, якщо вони не є державними, стосунку до державної мови не мають ані найменшого. Державна мова – це передусім мова спілкування держави з громадянами. Чи не саме з цього нерозуміння призначення та функцій державної мови випливають усі проблеми на мовному ґрунті?
П’ятий блок – запитання одне одному. Цушко спитав, що б його візаві зробили для села. За Шкіряком, потрібне максимальне інвестування в агропромисловий комплекс, – ніби не те саме виголошували всі попередні президенти та уряди. Порошенко запропонував змінити податкову базу та скасувати міністерство агропромислової політики, яке не лише зжирає кошти, а ще й шкодить та заважає селянам, нав’язуючи їм свою волю.
Шкіряк запитав, яким чином його візаві зможуть гарантувати виконання принципів та ідей Майдану. За Порошенком, «народ уже вміє реагувати і діяти, щоб владу привести до тями». Цушко знову завів мову про примирення та амністію всім, окрім убивць.
Порошенко спитав про один пріоритет для кожного – в разі, якщо той стане президентом. Цушко назвав мир, нову збалансовану Конституцію та потребу переконати парламент, щоб той саморозпустився, й провести восени нові вибори, а ще закон про імпічмент президента. Шкіряк назвав розпуск ВР, нові парламентські вибори, заходи для зміцнення Збройних сил та діалог зі сходом.
Отже, загальні враження. Цей раунд вийшов досить змістовним, хоча справді вичерпні відповіді траплялися не так часто. Попри те, що ведучі часто – частіше, ніж у попередньому раунді – вдавалися до уточнювальних запитань, залишилося враження їхньої довільності, ніби за натхненням. Ну, й запитання, хоч і були коректнішими, ніж у першому раунді, до бездоганності не дотягували.
