У пресі починається боротьба за життя після виборів

Ділова преса втягується в улюблені поствиборчі ігри українських політиків: коаліціаду та прем’єріаду. Огляд друкованих видань за 11–20 жовтня 2012 р.

 

Поки таблоїди збирають останні джинсові вершки з кандидатів-мажоритарників, ділова преса втягується в улюблені поствиборчі ігри українських політиків: коаліціаду та прем’єріаду.

Із забороною оприлюднення результатів соціологічних опитувань для преси наступає «золота пора»: кандидати, не певні своєї перемоги, починають активніше проштовхувати у ЗМІ різноманітний компромат на конкурентів. І, практично незалежно від міри обґрунтованості чи достовірності таких даних, журнали та газети друкують їх.

Адже «жертва» таких технологій, по-перше, не зацікавлена в інформаційному резонансі від таких повідомлень. А це майже гарантовано, якщо підуть вимоги про спростування. По-друге, в останні дні перед голосуванням влада особливо чутлива (особливо з огляду на декларації президента про «чесні та прозорі» вибори) до будь-яких несанкціонованих спроб тиску на ЗМІ.

Показово, що в ці ігри втягується як «жовта», так і серйозна ділова преса. Різниця лише в масштабі цілей, які ставлять замовники. Зокрема, в так званих ділових виданнях протягом другої декади жовтня експерти помітили початок інформаційної кампанії, спрямованої на стимулювання кадрових перестановок на найвищих щаблях влади.

Так, 17 жовтня вийшло число «Комерсанту-України» з сенсаційним як для цього видання заголовком на першій шпальті «Шаг на встречу. Саммит Украина — ЕС состоится после отставки правительства». Журналісти видання стверджували, що їм вдалося отримати коментар посадовців із Єврокомісії, які спростовували заяви посла ЄС в Україні:

«Вчера посол Евросоюза Ян Томбинский заявил, что саммит Украина – ЕС состоится лишь в случае решения проблемы политически мотивированного правосудия в отношении экс-премьера Юлии Тимошенко и членов ее правительства. Однако к вечеру в Брюсселе опровергли “Ъ” информацию о таком условии проведения саммита. Согласно обновленной позиции Еврокомиссии, руководство ЕС готово встретиться с президентом Виктором Януковичем в начале 2013 года, “после выборов и переформатирования правительства”. Как известно, украинская Конституция не предполагает смены Кабинета министров после выборов. Но, как утверждают источники “Ъ”, Киев заверил Брюссель, что ротация непременно состоится.

Между тем Брюссель вчера опроверг требование, объявленное послом. В ЕС планируют провести саммит без привязки к решению проблемы с заключением бывших членов правительства. “Мы ждем проведения выборов 28 октября и формирования нового правительства (підкреслено ТК), чтобы начать подготовку к очередному саммиту Украина–ЕС. В результате, скорее всего, саммит состоится в начале 2013 года… Это – единая официальная позиция Европейского совета (совета глав государств – членов ЕС. – “Ъ”) и Еврокомиссии”, – заявил “Ъ” официальный представитель Еврокомиссии (ЕК) Петер Стано. “Эту позицию разделяет также Европейская служба внешних действий”, – дополнила его Майя Кочьянчич, спикер высокого представителя ЕС по вопросам внешней политики и политики безопасности Кэтрин Эштон.

Информированный источник в европейских структурах заверил “Ъ”, что уточненная формулировка является окончательной, и в случае проведения честных выборов перспектива проведения саммита не будет поставлена под вопрос. Другой представитель ЕК предположил, что Ян Томбинский процитировал устаревшую позицию – ранее Брюссель действительно допускал связку между уголовными делами представителей оппозиции и возможностью встречи на высоком уровне».

Експертів ТК здивувала різка зміна в позиції ЄС щодо України і фактичне дезавуювання свого ж представника в Україні, який тільки розпочав свою дипломатичну місію. Після проведення невеликого розслідування виявилося, що журналісти «Комерсанта» або дуже довільно переклали слова євробюрократів, або просто приписали їм слова, яких ті взагалі не казали, з метою актуалізувати тему зміни уряду після виборів.

Отже, по порядку. Спочатку ТК з’ясувала, що Петер Стано, чиї слова слугують для журналістів «Комерсанта» головним і переважним контраргументом на противагу слів Посла ЄС Яна Томбінського, не є офіційним представником Єврокоміії, а всього-на-всього прес-секретарем Єврокомісара з питань розширення Стефана Фюле.

Як виявилося, Петер Стано доволі оперативно відповідає на запити з України. В листі-відповіді (лист є в розпорядженні редакції) на наше прохання підтвердити, чи правда, що він називав зміну уряду як підставу для проведення саміту Україна – ЄС, Петер Стано відповів так:

«Ні, те, на чому спекулюють деякі українські ЗМІ, не є правдою. Жодне з питань, на які ви вказували, не відповідає жодним заявам, які робив я чи мої колеги. З боку ЄС не було жодних нових заяв про проведення саміту Україна – ЄС, окрім тих, які вже було озвучено.

Інформуємо вас, що через свої контакти в українських ЗМІ ми сьогодні (17.10) поширили спростування повідомлення про нові умови, такі як формування нового уряду».

Таке офіційне повідомлення справді було поширено 17 жовтня, після того як таку вимогу висунув МЗС України та посол України в ЄС Костянтин Єлісєєв. Причому цю інформацію спростували як одна з фігуранток статті Майя Кочьянчич, так і прес-служба представництва ЄС в Україні:

«ЕС не выдвигал Украине никаких новых условий для проведения саммита

Брюссель категорически отвергает информацию о каких-либо новых условиях, выдвинутых Киеву для проведения саммита.

“Не взирая на высказанные предположения, для саммита Украина-ЕС нет никаких новых условий”, – заявила агентству “Интерфакс-Украина” пресс-секретарь Верховного представителя ЕС по вопросам внешней политики и политики безопасности, вице-президента Европейской комиссии Кэтрин Эштон Майа Кочьянчич.

Она напомнила, что саммит Украина – ЕС проходит на регулярной основе. “Мы ждем проведения выборов, чтобы начать подготовку следующего саммита. Скорее всего, саммит состоится в начале 2013 года”, – подчеркнула она.

Ранее издание “Коммерсант-Украина” распространило информацию о том, что якобы руководство ЕС готово встретиться с президентом Виктором Януковичем в начале 2013 года, после выборов и переформатирования правительства, а саммит Украина — ЕС может пройти в конце января — начале февраля 2013 года, после отставки украинского правительства».

Проте цих спростувань «Комерсант-Україна» чомусь вирішив не друкувати в наступних числах, хоча вже 17 жовтня було відомо, що це звичайнісінька «качка».

Цікавий бекґраунд такої інформаційної гри в пресі дає повідомлення «РБК-Україна»:

«ЕС: Для проведения саммита Украина – ЕС нет никаких новых условий

Европейский союз отрицает необходимость ротаций в Кабинете министров Украины для проведения саммита Украина — ЕС. “Саммит Украина–ЕС происходит на регулярной основе. Мы всего лишь ждем то, чтобы парламентские выборы 28 октября 2012 г. состоялись, после чего начнем подготовку к следующему саммиту. При таком подходе, саммит состоится, скорее всего, в начале 2013 г.”, – говорится в сообщении пресс-секретаря делегации ЕС в Украине.

Ранее сообщалось, что саммит Украина — ЕС может состояться после отставки украинского правительства. А накануне посол Евросоюза Ян Томбинськи заявил, что саммит Украина — ЕС состоится лишь в случае решения проблемы политически мотивированного правосудия в отношении экс-премьера Юлии Тимошенко и членов ее правительства. Однако к вечеру в Брюсселе опровергли информацию о таком условии проведения саммита.

В то же время, по мнению первого вице-премьер-министра Украины Валерия Хорошковского, Президент Украины Виктор Янукович не посещает страны Европейского союза из-за избирательного правосудия в Украине. В частности, отвечая на вопрос, почему Янукович уже более года не был ни в одной из стран Европейского союза, Хорошковский отметил: “Я не отвечаю за внешнеполитический вектор, поэтому мне достаточно сложно говорить о причинах. Думаю, что здесь есть определенные вопросы, связанные с теми претензиями и проблемами, которые звучат на каждой из наших встреч. Это, в частности, вопросы, связанные с нашим избирательным правосудием, о которых я и сегодня слышал от своих немецких коллег”.

Как сообщалось, 27 сентября с.г. представительство ЕС в Украине сообщило, что дата проведения следующего саммита Украина-ЕС связана с ожиданиями результатов предстоящих парламентских выборов в Украине, поэтому вероятнее всего он состоится в начале 2013 г. “Мы ожидаем результатов выборов и формирования нового правительства, чтобы начать подготовку следующего саммита Украина-ЕС. В связи с этим вероятнее всего саммит будет проведен в начале 2013 года”, – заявили в Европейской комиссии.

Напомним, 17 сентября с.г. еврокомиссар по вопросам расширения и европейской политики соседства Штефан Фюле заявил, что решение о проведении саммита Украина – ЕС будет принято на высшем уровне.

В свою очередь министр иностранных дел Украины Константин Грищенко в кулуарах 9-й ежегодной Ялтинской встречи YES, сообщил, что саммит Украина-ЕС запланировано провести до конца 2012 года.

Ранее бывший глава представительства ЕС в Украине Жозе Мануэль Пинту Тейшейра выразил сомнение, что запланированный саммит Украина-ЕС состоится осенью с.г.

Последний саммит Украина-ЕС состоялся в Киеве 19 декабря прошлого года. На мероприятии планировалось парафирование Соглашения об ассоциации между Украиной и Евросоюзом. Однако соглашение было парафировано 30 марта – подписана была только политическая часть договора. Для вступления документа в силу необходимо подписание и ратификация Верховной Радой, Европарламентом и парламентами стран-членов ЕС.

Парламентские выборы в Украине пройдут 28 октября 2012 г. Впервые с 2002 г. они будут проведены по смешанной системе – 225 депутатов изберут по партийным спискам и столько же по мажоритарной системе в одномандатных округах. Участие в выборах будут принимать только политические партии – участие блоков, состоящих из партий, не предусмотрено. Официальная избирательная кампания началась 30 июля 2012 г. В борьбе за депутатские кресла участвуют более 5 тыс. кандидатов. Для прохождения в Верховную Раду партии должны преодолеть 5% бартер».

Отже, стаття в «Комерсанті» з’явилася, з одного боку, як реакція на заяву Яна Томбінського про необхідність ухвалення рішення щодо долі Тимошенко й Луценка, якщо офіційний Київ хоче отримати Угоду про асоціацію з ЄС. За день до виступу Томбінського схожу заяву зробив перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський, визнавши існування проблем у стосунках між Україною та ЄС через застосування «вибіркового правосуддя».

В тексті «Комерсанта» також є посилання на те, що «високопосадовий представник України» узгодив такі вимоги, як зміни в уряді, з ЄС:

«Уточненная позиция ЕС, предполагающая обязательную ротацию Кабмина, не согласовывается с украинской Конституцией, которая не предусматривает смены правительства после парламентских выборов. Источник “Ъ” уточнил, что это не является односторонним требованием ЕС – ход событий, итогом которых станет саммит, якобы согласован Евросоюзом на переговорах с высокопоставленным представителем правительства».

Отже, можемо припустити, що такий текст вигідний Хорошковському, який прагне надати додаткової ваги своїм переговорам із європейцями. Йому також може бути вигідним розпочати кампанію з поширення меседжа про необхідність зміни уряду після виборів задля нормалізації відносин із ЄС. Хоча всю правду можуть знати лише журналісти, які або використали прийоми констатації факту та вилучення з контексту слів представників ЄС, або просто оприлюднили матеріал, наданий зацікавленою стороною. Редакція ТК готова надати свої шпальти журналістам «Комерсанта» або іншим зацікавленим особам для висловлення їхньої позиції.

Іншим прикладом статті, спрямованої одним угрупованням правлячої верхівки проти іншого, ми вважаємо публікацію в «Кореспонденті» від 19 жовтня, присвячену діяльності Національного банку України «Сорвали банк. Как НБУ тратит госбюджет на нужды своих сотрудников». Автор статті прямо вказує на того, з ким пов’язані все більші витрати на дозвілля – Голову НБУ Сергія Арбузова.

«Один из самых щедрых госорганов Украины – так можно переименовать Нацбанк, если оценить размер расходов на нужды его сотрудников. За последние несколько лет, по подсчетам Корреспондента, НБУ только на развитие собственных баз отдыха и своего телеканала потратил свыше 225 млн грн.

Даже по меркам самой элитной украинской госструктуры – Госуправделами, обеспечивающей быт высших чиновников, – это много: на поддержание всех своих 17 санаторно-курортных учреждений Госуправделами получило из бюджета в 2012 году меньшую сумму – 125,2 млн грн.

Нацбанк не экономит по мелочам. На деньги главной финструктуры страны достраивают элитную базу отдыха в Яремче. Для приюта банкиров, служащих государству, заказали итальянскую мебель ручной работы, джакузи. В четырехэтажном корпусе есть панорамный лифт, а на территории планируют создать аэрарий – место для принятия воздушных ванн. Строить базу начали еще при прошлом главе НБУ, Владимире Стельмахе, но при нынешнем руководителе – Сергее Арбузове – темп работ вырос».

Проблема в тому, що «Кореспондент» друкує інформацію, яка вже була оприлюднена – в газеті «Сегодня» від 5 жовтня під назвою «Вип-база Нацбанка за 60 млн», про яку ми писали в попередньому огляді.

По-перше, «Кореспондент» не дає жодного вагомого інформприводу, який міг би спонукати їх зацікавитися темою витрат НБУ. Вона ніби виникає сама собою, з огляду на суми витрат.

Далі журналіст «Кореспондента» практично переказує розповідь про дорогі італійські меблі та будівництво розкішної бази VIP-відпочинку:

«Сегодня», 5.10.2012

«ПРАЙС ПО-БОГАТОМУ. Смету строительства можно найти в открытых источниках, в частности, в «Вестнике госзакупок». Только проект стоил Нацбанку более 6 млн грн, а первоочередные работы — свыше 30 млн грн. В августе этого года на дополнительные работы выделили еще 23 млн. За эти деньги, в частности, строят газовую котельную в спальном корпусе, украшают нержавейкой ограды балконов, террас и перила лестничных клеток, стеклят шахту панорамного лифта. Кроме того, ставят витражи, джакузи, камины и барбекю. Еще подключат инженерные сети (электрика, кондиционеры, вентиляция) и цифровое телевидение. Отдельно оплатят ремонт дамбы — новостройка надежно защищена от строптивого горного потока высокими стенами (габионами), которыми замурованы ее берега. Из них торчат трубы канализационных стоков — они, по-видимому, будут впадать в Жонку немного ниже банкирской базы. Зато с другой стороны комплекса радует глаз искусственный водопад, который вливается мимо тех самых укрепительных габионов в реку. База отдыха состоит из нескольких корпусов. Но, судя по планированию, она не рассчитана на одновременное присутствие слишком большого количества гостей. Вероятно, лить только состоятельные люди. Не зря на закупку мягкой мебели для базы потратили почти миллион гривен. Как видно из «Вестника госзакупок», в банкирской «хатынке» будут стоять полумягкие итальянские стулья Cavio с тканевой обивкой — от 9 тыс. грн за штуку, кресла этой же фирмы по 30 тыс. грн, угловой итальянский диван Keoma Royal за 84 тыс. грн (весь прайс-лист — см. в инфографике)».

«Кореспондент», 19.10.2012

«Vip-стройка

Главный банк страны печется об отдыхе сотрудников. Поэтому несколько лет назад затеял строительство новой элитной базы в Яремче для своих топов.

База, расположенная на берегу горной реки, пока не спрятана от посторонних глаз – почти готовое к эксплуатации здание ограждено временным сетчатым забором. За ним видна невысокая постройка – три этажа и мансарда – с панорамным лифтом.

Проект этого гнездышка разрабатывала иванофранковская архитектурно-строительная компания Гражда. На сайте фирмы, представители которой подтвердили Корреспонденту участие в проекте, до сих пор есть описание благ, которые будут доступны расслабляющимся госбанкирам.

Все номера отвечают международному классификатору пятизвездочных отелей и, по данным сайта Гражды, предназначены для проживания руководства центрального аппарата НБУ.

Первая очередь базы по проекту Гражды включает в себя спальный комплекс на пять двухуровневых семейных люкс-номеров, а также один шикарный “апартамент-президент”. Все номера отвечают международному классификатору пятизвездочных отелей и, по данным сайта Гражды, предназначены для проживания руководства центрального аппарата НБУ.

Корреспондент, побывав на стройплощадке, убедился, что внешне здание выглядит почти готовым и работы близятся к завершению.

Внутри действительно будет комфорт высшего уровня. Для базы местное управление банка заказало мебели и спальных принадлежностей на 1,3 млн грн. Заказ включает в себя комплекты белья по 52,8 тыс. грн. каждый и предметы обстановки итальянского происхождения. Например, раскладной стол фирмы Cavio за 43,5 тыс. грн. или двуспальные кровати той же фирмы по 36 тыс. грн. за штуку.

Цены соответствуют содержанию: на сайте Сavio указано, что мебель компании великолепно подходит для оформления дорогих и престижных отелей. Сделаны в Италии и заказанный для базы письменный стол фирмы Malerba (54 тыс. грн.) и тумбакомод (48 тыс. грн.).

В НБУ вопросы издания о базе отдыха проигнорировали».

На відміну від «Сегодня», «Кореспондент» дає нові подробиці витрат НБУ і прямо підводить до думки, користуючись цитатами експертів та депутатів-опозиціонерів, про неприйнятність таких витрат.

Однак є в цій публікації одне слабке місце, яке для фахівця є свідченням можливої небезсторонністі матеріалу. Ось воно:

«Банковская тайна

Рассказывать об отелях, базах, зарплатах и прочих благах в Нацбанке отказываются. А ведь все расходы учреждения – это по сути трата денег, которые могли бы пополнить госказну.

Никаких противозаконных операций банк не проводит – всего его расходы благословляет специальный совет, состоящий из некоторых депутатов, министров и вице-премьеров, а также представителей Администрации Президента. Но то, что решения этого органа засекречиваются, удивляет экспертов, в частности Владимира Ланового, президента Центра рыночных реформ и бывшего вице-премьера. По его мнению, госучреждение должно быть открытым в подобных вопросах.

Через пелену банковской тайны прорываются лишь самые общие данные. Например, на этот год совет НБУ утвердил банку прогнозный показатель по доходам – 14,4 млрд грн. и расходы в размере почти 10 млрд. На что конкретно потратят последнюю сумму – неизвестно.

Закрытость информации позволяет руководству финучреждения управлять деньгами без контроля со стороны общественности. “Социальная деятельность банка направлена исключительно на обеспечение своего руководства и сотрудников”, – уверяет Розенко.

Бютовец Сергей Терехин, первый замглавы парламентского комитета по вопросам финансов, банковской деятельности, налоговой и таможенной политики, считает, что смета НБУ должна утверждаться не на заседаниях закрытого совета, а в парламенте. Тогда можно будет избежать трат на роскошь и базы отдыха, которые Розенко в нынешней ситуации считает непозволительными».

Справа в тому, що один зі співвласників «Кореспондента» – міністр економіки Петро Порошенко, входив до складу Ради НБУ з 1999-го по 2004-й, а потім із 2007-го й понині, очолюючи її практично до переходу на роботу в уряд Азарова. Окрім того, до складу Ради входить багато політиків, які могли б дати хоча якийсь коментар на цю тему. Дивно, що журналіст «Кореспондента» не звернувся до жодного з них, зокрема до Порошенка, з проханням прокоментувати цю інформацію.

Отже, на нашу думку, поява таких двох публікацій із дискредитації голови НБУ Арбузова може свідчити про початок конкуренції різних угруповань усередині орбіт Януковича за посаду прем’єр-міністра. І першою мішенню в цій боротьбі став голова НБУ. А проливає світло на цю боротьбу якраз публікація Юрія Сколотяного в «Дзеркалі тижня» (12.10.2012): вступ до інтерв’ю міністра фінансів та людини, близької до Арбузова – Юрія Колобова:

«Министр финансов Юрий Колобов замахнулся, но ударить пока не смог: законопроект, предполагающий ликвидацию ряда налоговых ям и способов оптимизации налогов, а также усложняющий вывод значительных средств из Украины за рубеж, Верховная Рада должна была принять на прошлой неделе, но перенесла рассмотрение на 16 октября.

По данным ZN.UA, одним из тех, кто в парламенте затормозил инициативу министра финансов, главы налоговой и главы Нацбанка, с тяжелым сердцем утвержденную Кабмином, был человек Ахметова — Юрий Воропаев. Впрочем, от законопроекта поморщился не только самый богатый гражданин Украины — практически весь олигархат шепотом высказался против инициативы: мол, многое, конечно, верно, но не в кризисное время, когда мировые цены падают, а себестоимость растет, потрошительством заниматься. 16 октября в Верховной Раде впервые неподковерно будут меряться силами крупный бизнес и младореформаторы, а иными словами — олигархат и Семья… И кто кого?».

Схоже на те, що останнє питання буде актуальним, у тому числі для маніпуляцій у ЗМІ, й після виборів.

Відверто небезсторонніми матеріалами протягом другої декади жовтня грішила «Україна молода».

Зокрема, в статті від 11 жовтня «Люди на повідку» спочатку розповідається про роль депутатів-перебіжчиків («тушок») у зміцненні режиму Януковича та засобах, які використовує влада для контролю таких політиків. Після цього автор прямо вказує на те, що таким контрольованим депутатом буде кандидат від об’єднаної опозиції Володимир Ар’єв – відомий тележурналіст. Свої звинувачення автор підкріплює анонімними документами, наданими невідомо ким у розпорядження, які вказують на вчинення Ар’євим правопорушення на території Польщі. Водночас автор не показує зв’язку між тим інцидентом і санкціями українських правоохоронних органів, вдаючись тільки до констатації факту:

«Партія регіонів не проминула цю тему і підчепить пана Ар’єва на гачок так, що він і за пожиттєвий строк для Луценка проголосує. І Ар’єв це чудово розуміє: якщо він знову не сховається у Верховній Раді, він має відповідати перед законом за статтею 305 Кримінального кодексу (контрабанда наркотичних засобів).

Розуміючи це чи ні, але через необдумані експерименти він сам посадив себе на прив’язь до провладної партії. Питання тепер уже не до пана Ар’єва, а до ВО “Батьківщина”. Невже гіркий досвід на прикладі пані Королевської та ще понад 30 “тушок” у теперішньому парламенті їх нічому не навчив? БЮТівці стали не Всеукраїнським об’єднанням (ВО), а виробничим об’єднанням (в.о.) з продукування «тушок» до столу Партії регіонів. До речі, приклад пана Ар’єва — далеко не поодинокий.

Логіку влади можна зрозуміти. Партія регіонів збирає під свої стяги армію покірних штиків. А до покори їх можна примусити, тільки смикаючи за потрібні ниточки. А от логіку об’єднаної опозиції, яка веде до парламенту “людей на гачку”, зрозуміти важко.

Тож тепер — рішення за виборцями. Не обманіться! Розпізнайте “тушок” і відправте їх на утилізацію.

Іван Витівський».

17 жовтня «Україна молода» друкує матеріал «Бойовий дух не реформувати за гроші», в якому мішенню дискредитаційної атаки стає один із лідерів об’єднаної опозиції Анатолій Гриценко. При цьому газета просто переказує всі відомості від імені однієї заангажованої особи – колишнього підлеглого, військового журналіста Центральної телерадіостудії Міністерства оборони Ігоря Рудича, який отримав стягнення від екс-міністра за неповну службову відповідність. Загалом Рудич переказує переважно подробиці тих подій, свідком яких він не був (зокрема, вересня 2005-го під час «корупційного скандалу», звільнення Гриценком військових будівельників тощо).

За відсутності альтернативної точки зору чи відповіді самого Гриценка такий матеріал набуває вигляду непрофесійної односторонньої статті.

На додаток УМ все частіше почала використовувати такий жанр, як «листи в редакцію» (протягом 11–20 жовтня експерти ТК нарахували шість таких текстів). Проте практично у всіх таких публікаціях ідетьсяя про досягнення й чесноти Ющенка та прорахунки й вади його опонентів. Можна припустити, що або в даному випадку йдеться про внутрішню цензуру газети, або просто про підготовку статей, які підписуються неіснуючими дописувачами.

Окрім того, 19 жовтня УМ розмістила піарний матеріал «України – Вперед» Наталії Корлевської «Зарплата 1000 євро: це можливо, але не з Азаровим». А 11 жовтня в статті «Будь здоровий, електорате!» практично переказали текст іміджевого тексту Партії регіонів, який вийшов друком в «Сегодня» 12 жовтня «Приоритет государства – доступные недорогие и качественные отечественные лекарства».

З наближенням дня голосування таблоїди практично відмовилися від незалежного журналістського погляду на виборчу кампанію. Розділи політики (не рахуючи новинних стрічок) заповнюються інспірованими матеріалами різного формату. Для прикладу, «Газета по-українськи» в роботі з мажоритарними кандидатами, зазвичай, практикує формат так би мовити «комфортного» інтерв’ю – це коли персонаж отримує можливість викласти фрагменти своєї передвиборчої програми саме так, як передбачили його політтехнологи.

Адекватність змісту законодавчим реаліям не має значення. Не йдеться про жодну критичну оцінку щодо викладених кандидатом думок. Про інформаційний привід появи маловідомої персони на шпальтах загальноукраїнського видання годі й говорити. Це, звісно, не претензія, швидше констатація. Будь-хто, маючи достатню кількість грошових знаків, може опублікувати в найбільш відомих друкованих ЗМІ текст із будь-якою інформацією про себе і використати залишковий авторитет видання для впливу на виборців якого-небудь віддаленого мажоритарного округу. Причому впливу саме маніпулятивного, позбавленого контексту, критичного аналізу експертів, альтернативних точок зору.

Ось текст «Територіальна громада повинна мати пріоритет над чинними радами», весь зміст якого в тому, щоб довести: кандидат іде на вибори не просто так, а з «ідеєю». Причому значущість цієї ідеї підтверджується фактом публікації в загальнонаціональному виданні, на яке потім напевно будуть посилатися і листівки, і місцева преса.

Ось тексти, що транслюють звичні меседжі партії Наталі Королевської: «Зарплата в тисячу євро — реальність» і «Від нас залежить, якою буде країна».

А ось один із класичних прикладів презентації благодійних проектів кандидатів – мажоритарників – «Два медичні проекти реалізують на Черкащині».

У тексті навіть не згадується про те, що доктор медичних наук Віктор Корж вирішив провести профілактичні огляди черкаських селян саме в тих районах, які входять до виборчого округу №197 – де пан Корж, власне, і балотується в народні депутати.

Особливі симпатії «Газети по-українськи» до екс-президента Віктора Ющенка, про яку ми вже колись згадували, часом виявляється в тому, що для матеріалів на його користь журналісти повертаються до специфічної стилістики своєї газети, яка приємно вирізняється на тлі штабних прес-релізів. Можна ознайомитися з типовим прикладом ось тут.

Іноді газети примудряються в одній публікації спрацювати на користь кількох замовників, наприклад, розмістивши інформацію про результати соціологічних опитувань Всеукраїнської соціологічної служби, яка згодом була пом’янута «незлим тихим словом» в ході відомого соціологічного скандалу. На кого саме працює ця публікація – цілком очевидно з тексту:

«Газета по-українськи» №1497 за 11.10.2012. Рубрика «Політика»

«П’ятивідсотковий бар’єр мають шанси подолати сім партій

За останній місяць похитнулася монополія чотирьох фаворитів виборчої кампанії — Партії регіонів, Об’єднаної опозиції “Батьківщина”, УДАРу та Компартії. Одразу кілька соціологічних опитувань зафіксували зростання рейтингів патріотичних сил, зокрема “Нашої України” та “Свободи”. Вони наблизилися до прохідного бар’єру.

5-відсотковий бар’єр мають шанси подолати сім партій. Такі дані оприлюднила Всеукраїнська соціологічна служба. Опитування проводили з 28 по 30 вересня, серед 2,5 тис. респондентів. Можлива похибка — 2,2%.

У Партії регіонів — 20,3%, у “Батьківщини” — 16,6%, УДАРу — 14,2%, КПУ – 10%. І ще троє мають шанси потрапити до Верховної Ради: “Україна — Вперед!” — 5,1%, “Свобода” — 4,7% і “Наша Україна” — 3,8%.

— Раніше ні одна із цих сил не претендувала перейти 5-процентний рубіж, — коментує зміни у ставленні виборця до останніх трьох учасників виборчих перегонів директор із досліджень Всеукраїнської соціологічної служби Борис Сагалаков.

Подібні тенденції зазначають Агентство політичного консалтингу “Перспектива” та Інститут соціологічних і маркетингових досліджень. Спиралися на результатами опитувань, проведених відповідно 11—23 вересня та 16—26 вересня по всій території України (опитано відповідно 2 тис. Та 1,2 тис. осіб, похибка — відповідно 3% та 2,3%). Лідирує Партія регіонів, за нею “Батьківщина”, УДАР та КПУ, а серед “наздоганяючих” — “Свобода” 4,9% (4,3%), “Україна — Вперед!” 3,5%, “Наша Україна” 3,7% (3,8%).

На минулих президентських виборах Ющенка підтримали 5,45%. Протягом останнього місяця він розгорнув доволі активну кампанію.

Аналіз зустрічей Ющенка з виборцями та проведених ефірів, як-от резонансна бесіда з Савіком Шустером на Першому національному каналі, вказує на те, що сьогодні, після двох років мовчання, він готовий визнавати свої помилки в кадровій політиці. А також уперше відкрити завісу над епізодами, що досі лишалися таємницею. Наприклад, про перенесені ним під час президентства 26 операцій, деякі з яких тривали по 4-5 годин під глибоким наркозом. Або про врегулювання з Володимиром Путіним питання Юлії Тимошенко, яка на час призначення прем’ром була невиїзною через порушену в Росії кримінальну справу.

— Зростання рейтингу “Нашої України” можна пов’язати з погіршенням бізнесового клімату та згортанням демократичних процесів у країні, — вважає політичний експерт Леонард Левицький. — Ці явища змушують людей повернутися до часів президентства Ющенка та переосмислити його роль.

Тобто виборець просто повертається до Ющенка і “Нашої України”. Борис Сагалаков зазначає, що “більше 40% голосують “за залишковим принципом” — не тому, що вони є палкими прихильниками тієї чи іншої політсили, а тому, що кращого вибору на сьогоднішній день для них немає”.

Аналітики вважають: ситуація свідчить про активізацію патріотичного електорату, який досі не поспішав визначатися зі своїми уподобаннями. Це люди, які надають перевагу не новим проектам і обличчям, а партіям і політикам із визначеними цінностями.

Що ближче до дня виборів, то менше громадян, які не визначилися зі своїми симпатіями, наголошує заступник директора агентства політичного консалтингу “Перспектива” Назіп Хамітов:

— Якщо ще два місяці тому третина виборців точно не знали, за кого голосувати, то за даними останнього опитування ця цифра зменшилася до 20 відсотків. В останні тижні, імовірно, тенденція збережеться.

Для патріотичних виборців неприйнятною є невизначеність “Батьківщини” та УДАРу щодо “мовної проблеми”, питань УПА, або, наприклад, голосування фракції УДАРу в столичній міськраді за перейменування столичної вулиці Івана Мазепи на Лаврську, що відбулося на прохання Московського патріарха Кирила. Чи спільні голосування 2008 року представників нинішньої Об’єднаної опозиції з Партією регіонів. А поміркована патріотична частина електорату часом не сприймає занадто радикальної позиції “Свободи”.

Спрогнозуємо можливі зміни рейтингів партій.

— У великих політичних сил кардинальних зрушень за цей місяць уже не буде, — вважає Борис Сагалаков. — Чому так? Причина в тому, що стратегія компаній Партії регіонів та “Батьківщини” побудовані на деструктиві, а тому рейтинги цих політичних сил не зростають.

Натомість, додає експерт, вирішуватиметься доля партій “зони ризику”. Слід зазначити, що вже сьогодні, за результатами згаданих досліджень, серед тих, хто має намір прийти на виборчі дільниці, “Свободу” готові підтримати 4,7 — 5,4% виборців, “Нашу Україну” — 4,1— 4,5%.

Нині українці потребують ґрунтовних змін, проте багатьох лякає перспектива політичної війни, свідчать результати досліджень. Через це прагматичні політичні сили можуть сподіватися на хороший результат. У “Нашої України”, вважають експерти, на відміну від інших партій, є ще не задіяний значний електоральний резерв. Тоді як більшість політсил уже досягли свого електорального максимуму.

Гнат Тарківський».

За традиційним поняттям «якісна журналістика» в Україні часто приховується наша національна специфіка, яка може означати, що необхідну замовнику інформацію буде подано в об’єктивістській «обгортці», через що вартість замовлення значно зросте. Передвиборчі публікації в таких виданнях – швидше данина уявленням вітчизняних політиків про статус, аніж ефективний агітаційний механізм чи, тим більше, якісна інформація до роздумів референтної аудиторії.

Журнал «Фокус» опублікував у своїх останніх номерах матеріали про «один день виборчої кампанії» віце-прем’єра Сергія Тігіпка та одного з лідерів об’єднаної опозиції Арсенія Яценюка. Це той випадок, коли претензій до журналістів менше, ніж до їхніх персонажів. Обидва політика балансували в рамках звичних для себе технологічних установок, і якщо для Сергія Тігіпко, як представника влади, поміркованість у висловлюваннях природна, то опозиційний лідер, можливо, мав би скористатися доступом до читачів дещо активніше. Хоча про це ми вже писали не раз…

Варто також звернути увагу на доволі змістовний матеріал «Фокуса» про особливості соціологічної складової українських виборів. Цей текст із розряду тих, що розширюють поінформованість читача про особливості виборчого процесу, тобто виконують ключову функцію журналістики. Дрібниця, а зустрічається зовсім нечасто.

Повертаючись до теми використання таблоїдів, згадаємо і газету «Факти». Як ми вже писали, в цій густо набитій «жовтою» інформацією газеті політичні повідомлення частенько просто губляться. І все ж матеріали з ознаками замовності на користь різних політичних сил, як і рапорти про успіхи уряду, з’являються доволі регулярно – мабуть, в якості такого собі «фонового» впливу на специфічну аудиторію. Переказувати детально зміст таких публікацій – справа невдячна. Звернемо увагу на два матеріали. Один із них присвячено суперечностям в опозиційному таборі і, судячи з чужої для видання стилістики, підготовлено технологами зацікавлених опонентів:

«Факти,» 16.10.2012

«Разборки союзников: “Батькивщина” и УДАР вступили в словесную войну

Инф. “ФАКТОВ”

16.10.2012

Объединенная оппозиция и партия УДАР, которые еще недавно декларировали общие цели по недопущению победы на выборах нынешней власти, оказались на грани скандала.

Все началось с того, что УДАР снял с выборов 26 кандидатов-мажиритарщиков в пользу Объединенной оппозиции. При этом они составили список оппозиционеров, которые должны были отказаться от выборов в пользу УДАРа.

“Такое решение принято ради победы, формирования демократического большинства в парламенте нового созыва и отстранения от власти Партии регионов. Мы рассчитываем на то, что ВО „Батькивщина“, исходя из тех же соображений, отзовет своих кандидатов с 22 округов”, — заявляли в партии.

При этом «кличковцы» попросили снять с выборов таких известных личностей, как Сергей Терехин, Ксения Ляпина, Юрий Ганущак, Дмитрий Андриевский.

Объединенная оппозиция 15 октября на своем съезде приняла решение об отзыве в пользу УДАРа 26 кандидатов-мажиритарщиков.

“Съезд во время дискуссии принял ответственное решение, а именно — мы сняли в пользу партии „УДАР“ 26 кандидатов в народные депутаты, причем среди них есть и действующие народные депутаты Украины. Это трудно, но это решение принято”, — сообщил первый заместитель партии “Батькивщина” Александр Турчинов.

Правда, как оказалось, от выборов отстранили совсем не тех кандидатов, о которых просили в УДАРе.

“В двух третях округов, которые определили УДАР и „Батькивщина“, наши коллеги по оппозиции своих кандидатов не сняли. Мы же свои обязательства выполнили — там, где кандидаты от „Батькивщины“ имеют больше шансов победить, мы своих выдвиженцев с гонки сняли. „Батькивщина“ же сняла лишь 8 кандидатов из 22 округов, которые были определены по результатам совместного социологического исследования и оценки перспектив кандидатов”, — заявили в партии УДАР.

При этом заместитель главы избирательного штаба УДАРа Владимир Куренной отметил, что партнеры не выполнили своих обязательств.

“Договоренности, которые были достигнуты в ходе переговоров, они, на самом деле выполнены сегодняшним съездом „Батькивщины“ на 30%. Это как мы садимся играть в шахматы, играем в шахматы, но посреди игры нам говорят: а мы играем в преферанс. Де-факто, произошло именно так”, — сказал он.

В свою очередь руководитель Центрального избирательного штаба УДАР Виталий Ковальчук и вовсе заявил, что такие действия оппозиции могут привести к победе на выборах провластной партии.

“К сожалению, в „Батькивщине“ взяли верх амбиции и узкопартийные соображения, а не стремление общей победы демократических сил. Такими действиями „Батькивщина“ взяла на себя ответственность за повышение шансов на победу кандидатов от власти в немалом количестве мажоритарных округов”, — отметил он.

В Объединенной оппозиции объясняют свою позицию тем, что социология от УДАРа не была правдивой, поэтому в партии ориентировались на свои исследования.

“Противоречия очень большие, и различия в наших подсчетах достигали от 1 до 18 процентов. Сейчас вопрос не в социологии, вопрос сейчас в принципе, на сегодняшний день является, как минимум, 10 кандидатов от нашей Объединенной оппозиции, и от УДАР не меньше кандидатов, которые теперь имеют реальный шанс соревноваться на избирательных округах против представителя власти”, — заявил представитель Объединенной оппозиции Сергей Соболев.

При этом в “Батькивщине” считают, что возмущения «кличковцев» не справедливы и они сами виноваты в срыве переговоров.

“Если партнеры по переговорам „исчезают с радаров“ в самый ответственный момент, если партнеры по переговорам не выходят на связь, когда до полного согласия остается не так много несогласованных деталей, когда партнеры по переговорам, наконец, принимают единоличные решения и до второй стороны доносят их не тет-а-тет, а, пряча глаза, через интернет — то здесь, очевидно, есть проблема. Но не с арифметикой, а с этикой, и не у „Батькивщины“, а у кого-то другого”, — отметили в партии.

В результате данного конфликта оказалось под угрозой подписание декларации о сотрудничестве оппозиционных сил в будущем парламенте. Так, “Батькивщина” настаивает, что данный документ должен быть подписан еще до выборов.

“Мы обращаемся к партии УДАР дать четкий ответ, готовы ли они защищать Украину и формировать демократическое большинство в новом парламенте? Объединяться надо до выборов, а не после. А то после выборов будет ситуация, которой инфицирована сегодня Верховная рада — снова будут торговать карточками, как кредитками”, — сказал один из лидеров Объединенной оппозиции Арсений Яценюк.

Однако в УДАРе заявляют, что в будущем парламенте они точно не будут сотрудничать с Партией регионов, правда, и подписывать каких-либо документов до выборов не намерены».  

Цікаво, що в газеті «Коментарі» від 19.10.2012 вийшла стаття редактора відділу політики Олега Поліщука, яка практично вже в заголовку намагається зруйнувати вигідний владі сюжет про розкол в опозиції, а надалі детально аргументує цю тезу, наводячи позитивні зміни в передвиборчих мажоритарних розкладах, які стали наслідком досягнутих між партнерами домовленостей. Наведемо кілька фрагментів:

«Драки Кличко с оппозицией не будет

Слухи о том, что “Батькивщина” и УДАР теперь враги, явно преувеличены. Ближайшие год-полтора эти силы обречены находиться в одной лодке

ПАРТИЯ Виталия Кличко согласовывала с объединенной оппозицией единых кандидатов без малого девять месяцев. Все это время УДАР в переговорах с “Батькивщиной» придерживался ультимативной тактики. Например, перед стартом официальной избирательной кампании Кличко в очередной раз высказался за необходимость выдвижения от всей оппозиции единых мажоритарных кандидатов, и тут же были объявлены кандидатуры претендентов­ударовцев почти во всех округах страны. Аналогично УДАР поступил и на финише переговорного процесса, за две недели до дня голосования, — вместо того чтобы вместе с лидерами “Батькивщины» объявить о достигнутых договоренностях, партия Кличко единолично огласила весь список собственных жертв и запросов, зажав партнеров по оппозиции в угол. Те ответили симметрично и достаточно грамотно, удовлетворив требования УДАРа лишь частично, зато довесив ударовцам в ряде регионов некоторые бонусы. Да, Кличко и “Батькивщина” не смогли согласовать восемь столичных округов, однако из полусотни согласованных минимум в 35 открылось окно возможностей для победы оппозиционера над кандидатом от власти. Чего не было вплоть до 15 октября, потому что там наблюдался “обуховский синдром” (досрочные выборы мэра Обухова, на которых победил регионал, поскольку УДАР и “Батькивщина“ не объединились).

РАВНОЦЕННЫЙ ОБМЕН

УДАР и “Батькивщина” сняли в пользу друг друга каждый по 26 мажоритарщиков. И хотя “кличковцы” выражают недовольство такой арифметикой (их публичные претензии на 22 округа были удовлетворены лишь в восьми случаях), видимо, изначально они действовали по принципу “проси больше, и тогда что­нибудь получишь”. Больше всего взаимных снятий в Харьковской области: УДАР снял в пользу “Батькивщины” пятерых, а та в ответ — четверых. Оппозиционеры вряд ли возьмут все девять согласованных на Харьковщине округов, но шансы везде выросли в разы. Например, представителям объединенной оппозиции в Харькове Игорю Балуте и Александру Киршу теперь легче бороться с регионалами Валерием Писаренко и Ириной Бережной, а у Алексея Подгорного открылось второе дыхание в противостоянии со строительным биз­несменом Анатолием Денисенко, тем более что на этой неделе тот получил еще один неприятный сюрприз — о поддержке в округе №173 не Денисенко, а экс­главы Харьковского облсовета Василия Салыгина заявил самый богатый харьковчанин Александр Ярославский. В области решение последнего съезда УДАРа подарило надежду кандидатам от “Батькивщины” Анатолию Дмитриеву и Андрею Ровчаку, а решение съезда объединенной оппозиции — кличковцам Виталию Климко и Михаилу Ярмолюку. Снятием своих кандидатов “Батькивщина” расчистила «ударовцам» поле для битвы и в самом Харькове: Валерия Малюги — с нардепом от ПР Ириной Гориной, а Виталия Прилипко — с регионалом Владимиром Мысиком».

«ПР решила удушить «талантливого спортсмена» в объятиях

Под конец предвыборной гонки регионалы почувствовали угрозу со стороны не только “создателей разрухи”, но и “хорошего боксера”, который к этим ненавистным “папередникам” обязательно присоединится. Как говорит герой одного из предвыборных роликов, “я люблю бокс, но голосовать буду за Партию регионов”.

Телеперсонажу фактически вторит премьер и по совместительству лидер ПР. “Кличко — очень талантливый спортсмен. У меня к нему есть предложение как к спортсмену. Но какой с него государственный деятель? Нужно попробовать на более простых вещах. Я всегда говорю: вот кто-то претендует на роль мэра Киева. А почему сразу Киева? А может… Есть такой населенный пункт Боярка. Давайте попробуем дать ему руководить этим городом”, — заявил перед чередой партийных съездов УДАРа и “Батькивщины” Николай Азаров с явной издевкой.

После съездов, на которых были объявлены единые мажоритарные кандидаты от оппозиции, тон регионалов стал более серьезным. “Мы готовы сотрудничать со всеми теми, кто разделяет нашу программу. Я уверен, что и УДАР с нами разделяет много позиций, сегодня в избирательном процессе их программа во многом совпадает с нашей, и я уверен, что коммунисты нас поддержат”, — заявил о коалиционных планах родной партии нардеп Григорий Смитюх (№49 предвыборного списка ПР). Наверное, Смитюх просто забыл напомнить, что и флаги КПУ и УДАРа одного цвета — красного.

УДАР пошел навстречу “Батькивщине” на Житомирщине, упрочив в областном центре позиции “фронтовика” Геннадия Зубко в битве с губернатором Сергеем Рыжуком, а в Коростене — Андрея Озерчука в противостоянии с коммунистом и начальником Житомирской таможни Николаем Тимошенко и креатурой аграрного министра Николая Присяжнюка регионалом Владимиром Пеховым. А объединенная оппозиция сняла в пользу кличковцев своих кандидатов в трех округах Полтавщины: теперь в Лубнах экс­замглавы Полтавского облсовета Петр Ворона имеет все шансы победить нардепа­«тушку» Владимира Пилипенко, в Полтаве ударовец Сергей Каплин — ближайшего соратника мэра Мамая Александра Залужного, а в Лохвице Тарас Кутовой — регионала Михаила Кривошея. В Херсоне “Батькивщина” сняла своего кандидата в пользу кличковца Андрея Путилова (он главный соперник регионала с Херсонского судостроительного завода Василия Федина), в буковинском Хотине — в интересах представителя УДАРа Богдана Баласиновича (теперь победа племянника губернатора Папиева Артема Семенюка в этом округе становится задачей архисложной), а в закарпатском Хусте сыграла на руку ударовцу Василию Лазоришинцу (в условиях жесткого противостояния между регионалом Степаном Деркачом и младшим братом главы МЧС Павлом Балогой вместо заведомой бронзы теперь ему стало светить золото).

Кличко в свою очередь уважил кандидатов от объединенной оппозиции в трех сумских округах и по два на Ровенщине, Черкасчине и Черниговщине. В пользу “Батькивщины” был решен “обуховский синдром” в самом Обухове — единым оппозиционным кандидатом стал Виктор Романюк. В столичной области УДАР снял в пользу партнеров еще двоих — в Узине и Мироновке. “Батькивщина” ответила снятием своих претендентов в Броварах и Яготине. УДАР хотел получить еще два округа Киевщины, но удовольствовался паритетным разменом.

ТРИ МИФА «БЕЛО­ГОЛУБОГО» АГИТПРОПА

Пытаясь всеми способами столкнуть лбами УДАР и “Батькивщину”, провластные политтехнологи активно тиражируют несколько мифологем. Во­первых, что объединенная оппозиция обязательно посыплется в первые же дни после 28 октября из­за внутренних конфликтов. Но на самом деле “Батькивщина” достигла максимальной консолидации, что показал не только сам ход предвыборной кампании, но и вышеописанное нахождение решения в вопросе согласования с УДАРом единых кандидатов в мажоритарных округах. Более того, уже сейчас видно, что после выборов будет особо подвержена внутренним конфликтам не оппозиция, а Партия регионов. Во­вторых, муссируется миф о неприсоединении к оппозиции партии Кличко. Да, УДАР в определенных ситуациях может сыграть свою игру, но в принципиальных украиноцентричных вопросах будет действовать с “Батькивщиной” и “Свободой” совместно априори. В противном случае Кличко очень быстро повторит судьбу Сергея Тигипко, что Виталий Владимирович, исходя хотя бы из своих политических амбиций, вряд ли допустит. Да и как можно представить Марию Матиос, Валентина Наливайченко, Виктора Пинзеника, Ирину Геращенко и иже с ними голосующими по взмаху руки Чечетова? В­третьих, несмотря на продолжающиеся спекуляции на тему непременного создания в новой Верховной Раде пропрезидентского конституционного большинства, в реальности все обстоит несколько иначе. Для будущего парламента крайне вероятен паритет сил: условно 200 мандатов будет иметь ПР и КПУ, 200 — “Батькивщина”, УДАР и “Свобода”, а оставшиеся 50 — самовыдвиженцы­мажоритарщики. Пока власть небезосновательно надеется склонить их на свою сторону, но при определенных обстоятельствах среди этих пятидесяти быстро начнется движение в другую сторону.

И последнее. Вся вышеперечисленная мифология власти сводится к главному контрпропагандистскому посылу украинскому обществу — “оранжевые папередники” (с УДАРом включительно) не способны действовать сообща, а их победа приведет исключительно к внутренним дрязгам, то есть к нестабильности. Но, как показывает практика, этот месседж является мобилизующим фактором только для трети украинцев — электората ПР и КПУ. “Посторанжевый” пояс занят своим внутренним перетеканием голосов. Более того, вытянув этот “козырь” из нафталина, власть может добиться только того, что часть колеблющегося “оранжевого” электората проголосует не за УДАР или “Батькивщину”, а за “Свободу” Олега Тягнибока.

19.10.2012

Олег Полищук».

Власне, якщо говорити про друковані ЗМІ, то їхня маніпулятивна роль виявляється саме у джинсовому підході до висвітлення виборчої кампанії. Абеткові істини: якби такого роду публікації з’явились у спеціально відведеному розділі «Реклама та оголошення» – їхній уплив на читачів був би принципово іншим, співмірним із листівкою на паркані. Від преси принаймні частина аудиторії все ще очікує більш серйозної розмови, більш виваженої та об’єктивної інформації – такі собі рудиментарні очікування з часів «колективного пропагандиста та організатора» або багатомільйонних тиражів перебудовної епохи.

Саме цей «залишковий» авторитет виставляють на продаж редактори й журналісти в надії на легкі політичні заробітки. Звісно, як ми вже не раз згадували, трапляються й журналістські матеріали об’єктивістського характеру, які дають глибшу картину політичного протистояння. Але для більшості друкованих видань (у першу чергу – таблоїдного формату), очевидно, легше розмістити тексти, отримані прямо із кандидатських штабів і партійних прес-служб, ніж перейматися здобуванням правдивої інформації – прибутки більші, а видатки наближаються до нуля…

«Телекритика» готова надати можливість висловити власну позицію представникам усіх згаданих у публікації видань.

З попередніми моніторингами преси можна ознайомитися за посиланнями –  1-10 жовтня, 20-30 вересня, 10-20 вересня, 3-9 вересня.

Фото – inieuws.com