Хвороба «кривого дзеркала»

З наближенням виборів у газетах та журналах все більше напівправди, замовчування інформації, незбалансованості подачі різних точок зору. Моніторинг друкованих ЗМІ за 10–20 вересня 2012 р.

Запас довіри до деяких газет і журналів, що практикують побудову «паралельної реальності» всупереч наочній дійсності, може виявитися ще меншим, ніж запас міцності української економіки. З наближенням виборів у газетах та журналах все більше напівправди, замовчування інформації, незбалансованості подачі різних точок зору. Моніторинг друкованих ЗМІ за 10–20 вересня 2012 р.

Політичну джинсу можна досить легко визначити за певними ознаками. Наприклад, коли той чи інший виборчий сюжет спливає на шпальтах видання абсолютно несподівано, позбавлений будь-якого бекґраунду, за змістом явно грає на користь одного з персонажів виборчих перегонів, а на додачу ще й наводиться з посиланням на той чи інший інтернет-ресурс. Певна річ, наразі в нас немає достатніх і переконливих доказів зацікавленості видання в розміщенні певної публікації. Та зважаючи на досвід численних попередніх виборчих кампаній, можна очікувати повторення типових маніпулятивних прийомів та поширення прихованої реклами, що дозволить аргументовано вказати на найбільших порушників професійних стандартів.

А поки що зупинімося на найбільш промовистих прикладах.

Розгляньмо таку публікацію:

«Газета по-українськи» №1474 за 31.08.2012

«КВУ прогнозує перемогу у Соснівському окрузі Петру Душейку

Олександр Черненко: “Опозиція програла виборчу кампанію наперед”

Упізнаваним і фінансово спроможним називає голова Комітету виборців України Олександр Черненко кандидата в народні депутати по одномандатному виборчому округу №195 Петра Душейка. На думку експерта, він буде одним із головних претендентів на мандат. Також значні шанси має Олексій Головко, заступник голови ОДА Сергія Тулуба.

— Останні двоє, скоріше за все, і розіграють між собою путівку під купол Верховної Ради, — коментує ситуацію Олександр Черненко, 36 років.

За оцінкою фахівця, вибори в одномандатних округах можуть добре проілюструвати всю виборчу кампанію 2012 року.

— Одним із головних висновків цього аналізу є те, що опозиція програла виборчу кампанію наперед і зробила це не один раз, — вважає він. — Перш за все тоді, коли підтримала законопроект, який запроваджував змішану виборчу систему. Шанси на проходження кандидатів від опозиції в адміністративно керованих регіонах уже тоді виглядали примарними. Але можливості переломити ситуацію були. Такі технології, як праймеріз, висування єдиних кандидатів на їх основі, похід найрейтинговіших опозиціонерів на округи могли б додати плюсів “Батьківщині”. Із семи округів Черкащини опозиція могла б розраховувати мінімум на чотири.

За словами Олександра Черненка, на 195-му окрузі, до складу якого входить Чорнобаївський район, міг би висунутися Микола Томенко, а на 199-му — Анатолій Гриценко, якому рідні Звенигородський район і місто Ватутіне.

— Коли черкаські опозиційні керманичі оголосили склад своєї мажоритарної дрім тім, їх опоненти, скоріш за все, радісно потирали руки і відкоркували шампанське. Тоді вже можна було вдруге констатувати програш єдиних опозиціонерів з огляду на список їх кандидатів, — вважає Олександр Черненко.

На думку експерта, Черкащина підтримає загальні тенденції цих виборів.

— У багатьох регіонах оглядачі дивуються на підбір кандидатів Об’єднаною опозицією, нарікають на відсутність домовленостей в опозиційному таборі, відмічають успішні кампанії самовисуванців. Отже, черкаcці — у тренді. І це єдине, що тішить на цих виборах, — підсумовує Олександр Черненко.

За матеріалами інтернет-видання “Главком”».

Чому досить відомий і незаангажований експерт раптом вирішив чітко означити лідерів виборчих перегонів у провінційному мажоритарному окрузі – загадка. Не виключаємо, що цей фрагмент вирвано з більш об’ємного виступу, в якому, можливо, йшлося про широкий огляд передвиборчих тенденцій, скажімо, на Черкащині. У викладі ГПУ ефект вийшов достатньо маніпулятивним – без посилань на результати соціологічних опитувань, зате з посиланням на авторитет (голову Комітету виборців України) одного з кандидатів проголошено майбутнім переможцем. Можна, звісно, сказати, що маленька публікація навряд чи суттєво вплине на думку виборців. Але не варто поспішати з такими висновками. Майже немає сумнівів, що ця маленька публікація в столичній газеті, з посиланням на експерта, якого люди нерідко бачать у своїх телевізорах, тиражована, скажімо, на листівках згаданого кандидата, здатна справити відповідне враження на виборців. Загалом це дуже схоже на класичну схему використання авторитету експертів та друкованих видань у передвиборчій агітації та намагання приховати комерційний інтерес видання.

Втім, виборча тематика ГПУ не вичерпується такого роду матеріалами. Зокрема, думку керівника Комітету виборців Олександра Черненка можна дізнатися і з більш важливих для всього виборчого процесу та електорату питань. Наприклад, та ж проблема формування складу виборчих комісій, що розглядалась у матеріалі під промовистим заголовком «Печатки 49 партій із 87, які подають людей у комісії, знаходяться в одному офісі – КВУ» та ще в одній публікації.

Серйозний аналітичний матеріал про те, як новий виборчий закон грає проти опозиційних сил опублікував в останньому номері журнал «Фокус». У ньому також ідеться про специфіку нарізки мажоритарних округів, які наперед забезпечують перевагу кандидатам від влади. Ну а нечувана кількість нікому не відомих політичних партій і технічних кандидатів, які фактично забезпечують нинішній владі тотальну перевагу в дільничних комісіях, уже перетворилася на тренд цьогорічних виборів – на кшталт сумнозвісних «електоральних туристів» із відкріпними талонами зразка 2004 року. Хоч і цю давню технологію теж не забуто провладними кандидатами.

Достатньо об’єктивістським вийшло в «Газети по-українськи» інтерв’ю з відомим соціологом Іриною Бекешкіною. Це той випадок, коли людина з великим досвідом виборчих кампаній у доволі доступній формі дає читачам можливість звільнитися від нав’язливих агітаційних штампів і неупереджено оцінити передвиборчу ситуацію.

Привертають увагу своєрідні замальовки з натури про реалії мажоритарних виборів, як-от матеріал із Вінничини в «Газеті…» від 14.09.2012. Губернатор, який перед виборами на всю потужність вмикає можливості державного та місцевого бюджету, видаючи за персональні подарунки те, що мав би забезпечувати упродовж всього періоду свого керівництва, місцевий владика, що займається політичною агітацією під час релігійних відправ – картинки дуже типові для всіх регіонів України. Для багатьох українців вибори – це лише можливість випросити у влади хоч щось із того, що мало б і так належати їм.

Патерналістські настрої вкупі з політичною пасивністю – це те, до чого довели співгромадян десятиліття соціальних подачок разом із безсоромною крадіжкою. І те, що друковані видання піднімають цю тему, можна розцінювати як один із головних позитивних моментів у роботі ЗМІ в цій передвиборчій кампанії. З цими особливостями соціальної психології наших виборців стикнувся й учасник журналістського експерименту журналу «Фокус» Ігор Тупікін при спробі провести самодіяльне опитування мешканців свого округу в Харкові.

Ілюстрацією того, як разюче зростає переконливість матеріалу, коли журналісти включають власні симпатії й антипатії і прагнуть вийти за межі виборчого замовного матеріалу в пошуку справді життєвих деталей, може послужити матеріал «Газети по-українськи» під доволі нестандартною назвою «Проголосую за вас, як пообіщаєте дати Чечетову в морду».

В газеті «Коментарі» (№ 35 від 14.09.2012) з’явилося інтерв’ю з Олесем Довгим, екс-секретарем Київради, котрий нині воює за голоси київських виборців. Нічого сенсаційного читачі не дізналися. Це було типове передвиборче інтерв’ю, коли політик намагається засвітитися в виданні, яке навряд чи читає більшість його нинішнього електорату – однак може прислужитися як авторитетне джерело для масової агітаційної продукції.

Головний редактор «Коментарів» Вадим Денисенко неодноразово відзначався гострими запитаннями в ефірах телевізійних ток-шоу. Начебто не зрадив він собі і під час інтерв’ю з Олесем Довгим, відповідні запитання щодо участі в оборудках «молодої команди» Леоніда Черновецького було поставлено. Ось тільки наполягати на відвертих відповідях журналіст не став – та й який політик погодився б спілкуватися на некомфортних для себе умовах. А так усі отримали своє. Кандидат отримав можливість спростовувати на свій розсуд негативи щодо власної персони, а показна гострота запитань начебто підтвердила принциповість позиції видання. Хто точно не отримав нічого змістовного – то це читач. Чому це інтерв’ю вийшло під заголовком «Про ідеологію» (?) – залишилось загадкою.

Принаймні, на фоні двох цілком змістовних матеріалів цього номера «Коментарів», присвячених особливостям проросійської політики нинішньої влади та виборчим перспективам проросійських кандидатів на наступних виборах – інтерв’ю Довгого виглядало явно «теплою ванною». І це лише підтверджує той факт, що друкованим ЗМІ в ході виборчої кампанії доводиться поєднувати журналістську місію пошуку правдивої інформації з комерційним інтересом.

Для таблоїдних «Фактів» комерційний інтерес, як ми зазначали й раніше, домінує. Тому на шпальтах цієї газети можуть знайти собі місце матеріали з ознаками замовності й від опозиційних партій і політиків, розлогі інтерв’ю з кандидатами-мажоритарниками.

Невідомо, чи існує якась внутрішня установка на персональне обмеження для тих чи інших політиків, для когось бар’єром може стати й цінова політика видання. Також невідомо, на яких умовах, фінансових чи лояльних, а може й під певним тиском, «Факти» перетворилися на рупор Кабінету Міністрів, а також особисто Миколи Азарова і Сергія Тігіпка. Однак їхні оптимістичні рапорти про досягнення та обіцянки «всього найкращого» є регулярною стравою редакційного меню.

Також регулярно публікуються широкий виклад, або окремі цитати з виступів президента у відверто паркетній інтерпретації. Що не заважає виданню подавати в якості редакційної інформації негативно інтерпретовану новину про прийняття закону про наклеп, і коментар до цього закону опозиційного політика.

Схожа картина спостерігається в інтелігентській «Україні молодій», яка намагалася протягом липня-серпня витримувати баланс подачі інформації про «Нашу Україну» Віктора Ющенка та інших представників націонал-демократичного табору. У вересні УМ перейшла на практику друку переказів прес-конференцій та монологів із виборцями екс-президента.

Зокрема, 11 вересня вийшло аж два матеріали: у статті «Юля i зацiкавленi сторони» «Україна молода» переказала зміст прес-конференції Ющенка в Житомирі, акцентувавши увагу на тому, що ув’язнення Тимошенко однаково вигідне Партії регіонів та об’єднаній опозиції, а звільнити її може лише «третя сила — національно думаюча сила». У статті «Газ проти гривнi» йдеться про реверс Ющенко в його катастрофічних прогнозах щодо майбутнього дефолту та всеохопної кризи. Якщо в інтерв’ю тій же УМ від 23 серпня Ющенко прямо казав про переддефолтний стан економіки та нездатність чинного уряду давати відповідь на цю загрозу, то в матеріалі 11 вересня екс-президент каже: «Я бачу погану тенденцію фундаментальних факторів, але — не фатальну».

Втім, порівняйте самі, як знизився градус економічної критики Ющенка менш ніж за місяць.

УМ, 23.08.2012, «Віктор Ющенко: Є проект національної гідності»

«— Як фінансист, як ви оцінюєте економічну ситуацію в державі?

— Частина економічних характеристик досить негативна. Колосальними темпами зменшився притік іноземних інвестицій, ми втрачаємо валютні резерви країни, маємо тотальний дефіцит бюджету, торговельного і платіжного балансів. Світ починає характеризувати Україну, як одну з проблемних економік, яка перебуває у переддефолтному стані. Отже, перед Україною піднято жовту картку. Зауважу, що успішність економічної політики так само, як і засади економічної деградації, завжди пов’язані з траєкторією політичного курсу…

— Влада мотивована виборами. Чи є ­загрози для гривні після цих перегонів?

— Дам обережну оцінку: сьогодні по відношенню до гривні є три–чотири точки великого тиску. Це треба визнати. Багато залежить від того, як уряд дасть відповідь на обслуговування своїх зовнішніх боргів, включаючи тему платежів за газ. Я розумію, що частина проблем зав’язана на поверненні кредитів — більше 5 млрд доларів. І якщо влада не знайде ресурси на міжнародному фондовому ринку, якщо деякі зовнішні партнери не відгукнуться, на нас чекають великі проблеми. Думаю, найскладнішою темою буде обслуговування тих боргів, які сформувала Україна ще за попереднього уряду, коли під 27—28% були запозичені кошти під розміщення державних цінних паперів. Саме тоді була сформована колосальна загроза для стабільності державних фінансів. Додайте сюди проблеми сьогоднішнього урядування: починаючи від дефіциту, незбалансованих соціальних витрат та завершуючи негативним платіжним балансом, серйозними диспропорціями у торговій політиці.

Важливо, якою буде кон’юнктура світових ринків, особливо по експортній позиції. Зараз, дякувати Богу, змінюється кон’юнктура ринку металу і диспропорції, характерні ще три–чотири місяці тому, зменшуються. Чи вдасться у 2012 році вийти з невисоким рівнем торговельного дефіциту — це теж запитання до уряду. Наскільки його зовнішня і внутрішня політика стимулює експортні залежні галузі і наскільки ці галузі дадуть поповнення в іноземній валюті. І або знімуть тиск, або посилять його на національні гроші. Знайде уряд інструментарії заохочення іноземних інвестицій, як у фондовій портфельній, так і у прямій частині — значить, є третина відповіді щодо курсу гривні.

Те, що за останні 11 місяців валютні резерви НБУ вперше дійшли до рівня меншого, ніж сумарний об’єм державних боргів і боргів центробанку — це симптом серйозний. Наші резерви за 11 місяців скоротилися з 37 до 29 млрд дол. А сумарний борг держави і банку є більшим за цю суму. Так можна дуже швидко дійти до психологічного рівня, коли від гривні будуть позбавлятися. Це вже питання довіри суспільства до національного курсу через гроші.

Я не хочу вправлятися у песимістичних варіантах, адже влада має розуміти, що вона живе не лише до 28 жовтня, що вона має провести демонтаж тих проблем, які породжені її політичним курсом, провалами бюджетної та економічної політики. Треба дивитися у корінь, і не варто через маніпуляції, через колосальні зовнішні запозичення гасити окремі соціальні проблеми».

УНІАН, 28.08.2012

«Ви хочете, щоб я зробив прогноз. Та він весь у знаках оклику. Ці процеси уже некеровані, бо я не чую серйозних відповідей на ці виклики. Міжнародні експерти виставляють Україні четверте місце в світі по переддефолтному стану. Це абсолютно правильна реакція, бо такими є причинні фактори. Я не хочу бути тією людиною, яка приносить погані новини. Я хочу бути конструктивним по відношенню до стабільності і до грошей. Але думаю, що запасів міцності залишилося не так багато», – застерігає В.Ющенко».

УМ, 11.09.2012

«Одним iз ключових запитань було «що станеться з гривнею?» Адже чим ближче до виборів, тим частіше лунають заяви про кризу, та й долар неспокійний. На думку Віктора Ющенка, головною загрозою для стабільності гривні є популістські заяви наших політиків.

“Коли я прийшов у кабінет Президента, в нас було від шести до восьми мільярдів валютних резервів, — відповів Віктор Андрійович. — Коли пішов iз посади, то було 37 мільярдів доларів валютного резерву. На сьогодні у нас — 29 мільярдів доларів резерву. Тож iз точки зору арифметики ризики фундаментальні покривати є чим. Але, на мій погляд, цього можна і не коментувати, бо найбільш некерований сьогодні фактор і найскладніший, який прогнозується, це — ситуативний фактор, психологічний, фактор новинного блоку. Коли у мене є можливість і я слухаю деякі ділові коментарі, а особливо на тему української гривні, то, кажу чесно, якщо я ще разів десять почую такі коментарі, то точно піду і заберу свої вклади з банку. Тому що ті коментарі — непрофесійні, політизовані і нечесні по відношенню до нашого національного пріоритету, гривні. При такому тлі, коли всі кабінети мовчать, а політики коментують гривню. Саме це — найбільша ахіллесова п’ята в нашій ситуації. Я боюсь, що психологічно вони можуть так розхитати це явище, що воно набере такого розвороту, який не зупинять і фундаментальні втручання”.

Крім того, Віктор Андрійович зазначив, що економічну полiтику країни слід змінювати: “Я бачу погану тенденцію фундаментальних факторів, але — не фатальну. Її, звичайно, треба виправляти. Якби мене спитали, що треба робити, я б відповів — нову торговельну політику, бо, тримаючись на теперішній, ми не в стані покривати торговельні розриви. Нам треба переходити від політики імпорту до політики підтримання національного експорту. Треба приймати або малодефіцитний або бездефіцитний бюджет. Найбільший виклик у нас, коли йдеться і про торговельний баланс, і про бюджет країни, полягає в одному: приходить четвертий квартал, платіжні перенавантаження цього кварталу більші, ніж три квартали, разом узяті. І в основі їх — розрахунки за газ iз Росією за угодами 2009 року…”»

Показово, що зазвичай прискіпливі журналісти УМ «не помітили» такої раптової та принципової зміни позиції Ющенка. Тоді як їхні колеги зі львівського «Експреса» одразу вказали на цей факт.

Натомість на шпальтах УМ з’являлися матеріали, покликані підкріпити тези Віктора Ющенка. Зокрема, в числі за 13 вересня в статті «Обирайте не нове обличчя, а новий курс» сам Ющенко каже про себе як про шанс для «третини українців», які «не мають відповідей на свої запитання. То, може, ці люди чекають моєї відповіді?». Наступного дня, 14 вересня, публікується інтерв’ю народного артиста України Анатолія Паламаренка про те, що «Ющенко — добра душа, бо він християнин, демократ. А народ не звик до цього, він звик до царя, до жорстких методів керівництва. Саме такий стиль у сучасного керманича держави. Видно, в України така доля. Мусить, як ото дитина, пережити всі дитячі хвороби, поки подорослішає» та спогади про агітаційні поїздки в 2004 році і порівняння Ющенка з шевченківським пророком із поеми «Царі».

Тож непослідовність Ющенка в економічній аргументації УМ намагалася приховати під тезами про його досягнення у справі захисту українських цінностей та однаковість Партії регіонів та об’єднаної опозиції з точки зору обслуговування інтересів олігархів та Кремля. Про це все у викладі Ющенка читачі УМ могли прочитати в числах газети за 18 та 19 вересня.

Окрім неприхованої прихильності до Ющенка, «Україна молода» вдавалася до поширення напівправди та замовчування важливої інформації.

В матеріалі від 13 вересня «Білбордоманія. Що „навіюють” українцям голови з рекламних щитів, аналiзує психолог» газета подає витяги з інтерв’ю політичного психолога, кандидата психологічних наук, викладача Тернопільського національного технічного університету Наталі Гаєвської. В цілому коментарі психолога зважені та аргументовані. Однак у самій статті не знайшлося місця для аналізу зовнішньої реклами «Нашої України», «Свободи» та комуністів.

Натомість до реклами партій чомусь зарахували кампанію «Українського вибору» Віктора Медведчука. Причому ініціативу Медведчука ставлять на один щабель із намірами таких розкручених політиків, як Королівська чи Кличко, до того ж коментар із приводу його реклами чи не найбільш позитивний. Проте, як на нашу думку, це лише додасть негативного враження для кола читачів УМ, для яких Медведчук – уособлення «руки Москви», а вдала технологія з його боку – це лише черговий доказ його підступності.

В іншій статті «Програма “розвитку” руїни?», критикуючи нереалістичність показників державного бюджету на 2013 рік та обіцянок влади, журналісти забули вказати на політичну заангажованість експерта Центру Разумкова – Павла Розетка, який на той момент уже був №10 виборчого списку УДАРу. Окрім того, газета 19 вересня розмістила явно рекламний текст об’єднаної опозиції «Вибiр на користь Європи. Об’єднана опозиція: Україна повинна подолати кризу у вiдносинах з Євросоюзом». А от ефект від такої реклами цілком усвідомлено могли знівелювати, опублікувавши поряд матеріал зі словами того ж Ющенка про те, що «влада обзиває опозицію злодіями, опозиція владу — бандитами, які крадуть і грабують країну. Але в жодної з цих двох сил немає плану, як облаштувати в майбутньому Україну».

Протягом 10–20 вересня не зрадила своїй маніпулятивній манері подачі інформації «Сегодня». Зокрема протягом тижня 10–17 вересня газета тричі друкувала результати одного й того ж соціологічного опитування Research & Branding Group. В усіх випадках підкреслювалася електоральна перевага Партії регіонів та втрата голосів об’єднаною опозицією на користь УДАРу. Тож це є прикладом одного з найпростіших, але одного з найефективніших прийомів – повторювання інформації, що межує з навіюванням.

«Сегодня», 10.09.2012

«Опрос: власть оторвалась от оппозиции

Партия регионов обходит “Батькивщину” почти на 7% — таков основной результат соцопроса, проведенного компанией Research & Branding в конце августа и начале сентября. По данным R&B, на выборы точно или скорее всего пойдут 71% украинцев, а еще 14% до сих пор размышляют над тем, что делать 28 октября. И среди всех этих граждан за Партию регионов собирается голосовать 27%, в то время как за “Батькивщину” — 20,4%. Кроме них, в парламент проходят УДАР Виталия Кличко с 13,4% и КПУ с 10,9%. Если эти пропорции сохранятся, из 225 мест в парламенте, распределяющихся по партийным спискам, регионалы получат 85, “Батькивщина” – 64, УДАР – 42, КПУ – 34. 

Немного не дотягивают до 5%-ного барьера, выше которого начинается раздача мандатов, две партии — “Свобода” (4,5%) и “Украина — Вперед!” (3,7%). Остальные партии все вместе набирают лишь 3,1%. Но среди тех, кто может пойти на выборы, 17% еще не определились, какую же партию в бюллетене им обозначить галочкой. Напомним, что графы “Против всех” там не будет.

За последний месяц это уже второй опрос R&B. Предыдущий проходил в первой половине августа и показывал более скромное отставание объединенной оппозиции от региона-лов: тогда ПР брала 25,5%, а “Батькивщина” — 24,6%, то есть первые набрали за месяц 1,5%, а вторые потеряли 4,2%. Среди набравших за этот месяц – УДАР (+0,9%), среди потерявших — “Украина — Вперед!” (—1,2%), КПУ (-0,5%), “Свобода” (—0,1%). Августовские данные других кампаний были похожи на данные предыдущего опроса R&B, потому тоже существенно отличаются от результатов нынешнего опроса.

“Я пока бы не спешил делать выводы. Нужно дождаться сентябрьских данных других компаний, все-таки изменения весьма существенные, — говорит политолог Владимир Фесенко. — Но если они подтвердятся, то тогда придется констатировать серьезные проблемы у “Батькивщины”, которые во многом создаются ростом популярности УДАРа”. Что касается прохождения в парламент “Свободы” и партии Королевской, шансы на это по-прежнему неплохие, но уже очевидно, что обе попали в период стагнации рейтинга, причем немного не дотягивая до 5%; и им нужно серьезно задуматься над тем, за счет чего можно совершить финишный рывок» (Дмитрий Kоротков).

«Сегодня», 11.09.2012

«Партия регионов возглавила рейтинг лидирующих партий избирательной кампании-2012

В субботу, 8 сентября, компания маркетинговых и социологических исследований Research & Branding Group обнародовала результаты очередного исследования предвыборных электоральных предпочтений. На сегодняшний день в целом 71 % украинцев точно и скорее готовы принять участие в голосовании на выборах ВР Украины, 14% еще не решили, будут ли они голосовать, и в целом 15% опрошенных сказали, что скорее и точно не пойдут голосовать.

Остается неизменной четверка лидеров, которая преодолела бы 5% барьер, если бы выборы состоялись в ближайшее время. За Партию регионов готовы проголосовать 21% всех опрошенных и 27% тех, кто точно или скорее примет участие в выборах.

За ВО “Батькивщину” — 15,4% всех опрошенных и 20,4% тех, кто точно или скорее всего примет участие в выборах.

За Партию В. Кличко “УДАР” соответственно — 11,4% и 13,4%.

За КПУ —8,6% и 10,9%.

За ВО “Свобода” — 3,4% и 4,5.

За партию Н. Королевской “Украина — вперед” — 3% опрошенных и 3,7% тех, кто точно или скорее примет участие в выборах.

Если сравнивать эти данные с результатами предыдущего исследования того же агентства (в период с 3 по 13 августа 2012), процент желающих проголосовать за Партию регионов увеличился на 0,8 %, при том, что Объединенная оппозиция за тот же период потеряла 3,2 % своего электората, Партия “УДАР” приобрела 1,5%, а Коммунистическая партия — 0,3 % приверженцев.

На сегодняшний день остается бесспорным тот факт, что результаты выборов во многом будут зависеть от явки избирателей.

• Исследование общественного мнения относительно электоральных предпочтений населения Украины проводилось в период с 23 августа по 5 сентября 2012 года компанией Research & Branding Group. Сбор информации проводился методом личного интервью в 24 областях Украины и АР Крым. Респонденты отбирались по квотной выборке, репрезентирующей взрослое население страны по месту проживания (область), полу и возрасту. Объем выборочной совокупности составил 3116 респондентов. Ожидаемая средняя ошибка выборки составляет+-2%».

«Сегодня», 14.09.2012

«Рейтинг: власть обогнала оппозицию на 4%

Последние соцопросы показывают, что Партия Регионов по-прежнему лидирует среди других политсил. Кроме того, по сравнению с августом, разрыв в рейтинге между ПР и “Батькивщиной” увеличивается: если в августе он не превышал 1—2%, то теперь составляет почти 4%.

По результатам исследования социологической группы “Рейтинг” (было опрошено 1200 человек, исследование проводилось с 1 по 11 сентября), если бы выборы в Верховную Раду прошли в начале сентября, победу одержали бы именно регионалы — за них готовы проголосовать 26,3% тех опрошенных, которые намереваются участвовать в выборах. На втором месте — “Батькивщина” — 22,6%, еще 12% опрошенных поддерживают партию УДАР Виталия Кличко, 10,8% – КПУ, 4,1% – “Свободу”, 3,7% — партию Наталии Королевской “Украина — Вперед!”. По-прежнему позади всех “Наша Украина” — за нее готовы проголосовать только 1% избирателей и Радикальная партия Олега Ляшко (всего 0,6%). Не определились со своим выбором 16,6%.

А не так давно появился опрос Research & Branding Group с похожими данными: за Партию Регионов проголосуют 27%, “Батькивщину” — 20,4%, УДАР – 13,4%, КПУ – 10,9%, “Свободу” — 4,5%, за “Украина — Вперед!” — 3,7% тех, кто придет на выборы.

По мнению политологов, то, что у провластной партии наивысший рейтинг — логично. “Батькивщина” ведь ничего не делает, — заявил “Сегодня” политолог Кость Бондаренко.

— У них нет конструктивных предложений, они не выдвигают понятных лозунгов. Вот у них лозунг: “Ми їх зупинимо”. Хорошо, остановят, а что дальше?» (Александра Захарова).

На додаток 13 вересня з’явився текст псевдосоціологічного характеру, де на основі результатів місцевих довиборів робляться висновки про популярність Партії регіонів у національному масштабі.

«Сегодня», 13.09.2012

«Представители партии регионов одержали убедительную победу на внеочередных выборах сельских, поселковых и городских голов

По информации народного депутата, первого заместителя председателя Партии регионов Владимира Рыбака, 9 сентября 2012 года на территории 86 сел, поселков, городов 23 регионов Украины состоялись внеочередные выборы, на которых избирали 78 сельских, 5 поселковых и 3 городских голов. Все выборы состоялись.

Среди новоизбранных 86 сельских, поселковых, городских голов победу одержали 76 представителей Партии регионов, что составляет 88%.

Также победу на выборах одержали 4 члена ВО “Батькивщина” и 6 беспартийных.

Среди избранных 37 женщин.

Так, Алупкинским городским головой (Ар Крым)

избран Карнаух Дмитрий Сергеевич, член Партии регионов, секретарь Алупкинского городского совета. За него отдали свои голоса 61,65% избирателей.

Южноукраинским городским головой (Николаевская область) избран Квасьневский Евгений Анатольевич, беспартийный, выдвинутый Партией регионов, секретарь Южноукраинского городского совета. За него отдали свои голоса 57,51% избирателей.

Богодуховским городским головой (Харьковская область) избрана Олексенко Наталия Ивановна, член Партии регионов, секретарь Богодуховского городского совета. За нее отдали свои голоса 59,52% избирателей.

Ни одного нарушения законодательства во время проведения внеочередных выборов зафиксировано не было» (Ольга Лебедева).

Поряд із такою напівприхованою пропагандою на користь Партії регіонів «Сегодня» не забувала і про союзників-комуністів та мажоритарників: як самовисуванців, так і регіоналів. Зокрема, явно піарні матеріали комуністів під виглядом критичних статей публікувалися 11 вересня «Тарифы ЖКХ – под контроль государства!» і 13 вересня «Компартия Украины: „Земельный банк обанкротит народ!”». 14 вересня закамуфльована реклама регіонала Григорія Калетника публікувалася у вигляді статті про вирішення проблем селян «Пользователи земли должны помочь сельским громадам», 17 вересня – розміщувалася стаття з посиланням на соціологічні дані місячної давнини «В Ирпене и Киево-Святошинском районе лидером предвыборной гонки стал Петр Мельник».

На цьому тлі знову прикро вразив «Коммерсант-Украина». Хоча протягом 10–20 вересня видання уважно відстежувало та інформувало читачів про проблеми в реальній економіці, кілька публікацій викликають застереження.

Зокрема, 13 вересня вийшла замітка «Украинские вузы попали в рейтинг лучших университетов мира». Яким же було наше здивування, коли в газеті «Сегодня» за 13 вересня ми побачили схожий матеріал «Наши вузы в списке самых лучших в мире».

Додамо, що рейтинг побачив світ 11 вересня, про що наступного дня повідомили, зокрема, британські ЗМІ і відгукнувся портал «Корреспондент.нет». У повідомленні «Корреспондента» впадає в око коментар джерела в КНУ, яке вказує на помилкове повідомлення міністра освіти Дмитра Табачника, що українські виші потрапили в рейтинг, який робиться на замовлення Times. Ця інформація була спростована «Українською правдою» з посиланням на Times.

Чому дві такі різні газети з різними аудиторіями повідомили одну новину, але так само однаково приховали інформацію про помилку чи свідоме перекручування інформації міністром освіти? Тут можна припустити одне з двох: або журналісти обох видань припустилися однакової помилки, або обидва видання було використано в інформаційній операції з відбілювання іміджу Дмитра Табачника. Для «Сегодня» це було б цілком очікувано, однак для «Коммерсанта» – це серйозне порушення стандартів.

«Телекритика»

Фото – prostir.ck.ua