За які гроші «джинсує» уряд України?

Офіційно до старту виборчої кампанії лишається декілька тижнів. Проте, насправді вибори вже активно відбуваються: це видно як з масованого підкупу виборців різними подарунками та «соціальними ініціативами», так і активної реклманої кампанії, за яку невідомо хто платить і невідомо з яких коштів.

На активний старт кампанії вказує і інша річ – різке зростання кількості «джинси», або замовних матеріалів в ЗМІ. Вже останній рік «джинсове» поле активно «засіває» Наталя Королевська з претензією на «нову політичну силу» за старими корупційними схемами підкупу ЗМІ. Не так давно до лідерів «джинси» додалися головні «борці з олігархами» – комуністи.

Але найбільшою несподіванкою моніторингу замовних матеріалів в ЗМІ стала «джинса» від … українського уряду.

Аналіз цих матеріалів свідчить про те, що основну ставку на вибори регіонали робитимуть на рекламування «соціальної політики уряду» та соціальний популізм. Ключові речники «джинсових матеріалів» – міністри уряду Азарова. І беззаперечний «джинсовий» лідер серед них – віце-прем»єр з соціальної політики Сергій Тігіпко.

У червні рівень політичної джинси в друкованих виданнях зріс втричі у порівнянні з травнем.

«Найджинсованішим» всеукраїнським друкованим виданням за останній місяць була «Комсомольская правда в Украине»: 9% від загальної кількості її матеріалів становить джинса.

Зі шпальт газети Сергій Тігіпко регулярно повідомляє, що «социальные выплаты в Украине вырастут», Микола Азаров «обещает стабильный курс гривны», а Юрій Бойко розповідає, як «Украина осуществляет системные шаги для достижения энергетической независимости». Натомість критичні до влади публікації у виданні практично відсутні.

Не пасуть задніх і щоденні газети «Факты» та «Сегодня». Перечитавши заголовки газет олігархів Пінчука та Ахметова, складається враження, що в цій країні все прекрасно: Раїса Богатирьова старається зі всіх сил, щоб «приближать медицинскую помощь к людям», Тігіпко без зупину розказує «о ходе выполнения социнициатив президента», а Борис Колесніков не втомлюється повторювати про чудесні «Хюндаї» і аеропорти.

Іноді вдається придумати щось нове й оригінальне. Наприклад, прем’єр-міністр Микола Азаров поїхав у Дніпропетровськ на відкриття нового перинатального закладу та дитячого центру соціальної реабілітації. Та інформаційний привід для джинси в газеті прес-служба прем’єра придумала більш інтригуючий та електорально затребуваний: «Наш план – построить метро в Днепропетровске».

Та не всім судилося бути оригінальними. Міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова пішла по старій добрій схемі – спустилась, так сказати, в народ. Пані міністр відвідала районну лікарню у Вінницькій області і там – не повірите – натрапила на випадкового хворого. «Вам лучше?» – питає Раїса Василівна. «Да. Надеюсь на добрые руки врачей», – відповідає чоловік. «Я вижу по глазам, что сила воли у вас есть, выздоравливайте!» – на позитивній ноті завершує розмову політик. І куди ж без фото усміхненого міністра, що безтурботно крокує коридорами лікарні.

Не відзначився оригінальністю і міністр інфраструктури Борис Колесніков. На численні негативні відгуки про свою ініціативу – поїзди «Хюндаї» – Колесніков відповів доволі традиційно – «заказухами» в українській пресі.

Лише з найкращої сторони «Хюндаї» побачила «Комсомольська правда». Коментарі у статті вражають своїм позитивом: «Может, это звучит пафосно, но я просто счастлив и горд, что теперь в моей стране есть такие поезда», – ділиться враженнями з журналістом «мужчина средних лет». А італійці Мажені вже не терпиться розказати про наші «Хюндаї» в себе на батьківщині: «По возвращении домой обязательно расскажу друзьям, что кроме замечательной еды и архитектуры у вас есть и хороший железнодорожный транспорт».

В іншій публікації «Комсомольська правда» вихваляє й інші заслуги «едва ли не спасателя Евро-2012» Бориса Колесникова. І, звичайно, що за «джинса» без красивого фото головного героя на фоні його головної «заслуги».

Проте такі «заказухи» – це ще квіточки, порівняно з прихованою рекламою Сергій Тігіпка. На сьогодні він є однозначним лідером серед урядовців-самопіарників. Джинса Тігіпка – просто класика жанру: на шпальтах газет Тігіпко і сім’ям з дітьми допомагає …

… і слідкує, як працюють робочі на заводі в Криму («Сегодня» №139 від 25 червня 2012 р.) …

…і від дітей-інвалідів квіти приймає …

 …і пенсіонерам «каждую заработанную копейку» на пенсії обіцяє …

 …і за чашкою чаю слухає «о бедах и радостях одиноких полтавчан».

За кількістю «заказух» Тігіпко переплюнув всіх інших міністрів, що не цураються джинси, разом взятих – Азарова, Колеснікова, Бойка та Богатирьову. Тож питання про головну «фішку» кампанії регіоналів відпадає автоматично: це «підкуп» обіцянками про «покращення» найбільш вразливих, але і масових верств населення – пенсіонерів, бюджетників, інвалідів.

Але якщо в контенті йдеться про «підкуп» популістський, то цікаво, як здійснюється реальний підкуп ЗМІ, які публікують ці відверто рекламні матеріали з ідеальними «людськими» фото політиків – без жодної позначки «реклама»? Відкритим залишається питання, чи ці публікації розміщуються за гроші, чи через симпатію власників до провладних політиків чи через домовленості з ними.

Якщо за гроші, то за чиї? Чи міністри оплачують свою рекламу з власної кишені (яка, нагадаємо, наповнюється в тому числі з грошей платників податків), чи для цього прописуються спеціальні пункти в бюджеті міністерств, як це часто «ховається» у статтях про видатки на інформування.

Якщо ж провладна прихована реклама розміщується через лояльність власників до влади, то які преференції вони отримують навзаєм?

Як би там не було, очевидно одне – за всі ці красиві фото усміхнених міністрів та заголовки-гасла, зрештою, платимо ми, платників податків. А вибори 2012 з кожним місяцем все більше віддаляються від того, що називається «демократичним стандартом» та змаганням ідеологічним платформ. Змагання стають банальними торгами з підкупу: підкупу яскравими обіцянками та гречкою з велосипедами.

Ірина Чулівська, Вікторія Сюмар, ІМІ, «Українська правда»