Кандидати у нардепи цензурують телевізійні сюжети у Рівному
Керівництво телерадіокампанії “Рівне 1” зняло зі свого офіційного сайту сюжет про кандидатів-мажоритарників через те, що одному з його героїв здалося, що він представлений у матеріалі недостатньо позитивно.
Про це на своїй сторінці на Facebook розказала авторка сюжету Тетяна Коваль: «Його зняли із сайту телеканалу, бо матеріал не сподобався “рецензенту”». Також журналістка повідомила, що за добу після цього випадку однопартійці «рецензента» стали їй погрожувати.
Ось сюжет, який не сподобався одному з кандидатів.
Коваль почала працювати над збором інформації про можливих та зареєстрованих кандидатів по Рівненщині з початком виборчої кампанії. І вже встигла підготувати серію тематичних сюжетів.
«Я хотіла показати кандидатів такими, якими вони є у житті: хтось актор, хтось не розбирається у живописі, але видає себе за великого знавця, хтось намагається виглядати інтелектуалом. Виборці не знайомі із цими людьми. А зі стартом офіційної агітації, ці кандидати будуть розповідати народу, які вони щирі, розумні, мудрі, безкорисні й знову обіцятимуть, що коли стануть народним депутатом, то дбатимуть про народ. Моя мета була показати виборцям, що якщо вони про щось і дбатимуть, то тільки про своє збагачення. Я розповіла про те, якими ці люди є насправді…», – пояснила Коваль.
Медіаюрист Олександр Бурмагін вважає цей випадок містить ознаки цензури і його можна оскаржувати в органах прокуратури. З приводу тиску та погроз, на його думку, необхідно письмово скаржитися до міліції. Таких зловісних «привітів» журналістам від незадоволених політиків та можновладців, за його словами, стає все більше, і замовчувати їх небезпечно.
Джерело – Українська Гельсінська спілка з прав людини
Фото – vepicentre.com
Оце-то так! Коли три місяці тому Коваль впливовий орган не дозволив транслювати сюжет, то вона навіть не “писнула” зі страху. Мабуть, орган був занадто авторитетний. У цьому ж тенденційному сюжеті неозброєним оком видно, кого журналістка піарить, а кого принижує. Це не цензура – це, вірогідно, проплачений “чорний” піар. Дивно, що Телекритика в сюжеті не помітила непрофесійності Коваль і тенденційності її матеріалу. А медіа-юрист, мабуть, полінувався детально проаналізувати сюжет. Потрібно було довірити цю справу Людмилі Панкратовій. Вона вміє відділити котлети від мух. Знаю з особистого досвіду.
Сюжет Коваль – це пряме порушення журналістської етики. Дивно, що на Телекритиці цього не помітили.
Законом можна не користуватися, можна порушувати його, однак у всіх випадках Закон треба знати – http://makcmediaukraina.blogspot.com/2012/08/1.html
http://depozitarij.blogspot.com/2012/08/blog-post_22.html
“ЖУРНАЛІСТИКА – ЦЕ ДРУК ЧОГОСЬ, ЩО ХТОСЬ ІНШИЙ НЕ ХОЧЕ, ЩОБ БУЛО НАДРУКОВАНО. ВСЕ ІНШЕ ЦЕ ЛИШЕ ЗВ”ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ…”
ДЖОРДЖ ОРУЕЛЛ http://say.tv/54318
Журналист
– человек, обладающий даром ежедневно заполнять пустоту. Клянусь
писать правду и только правду. Клянусь не искажать события, которые я
описываю. Клянусь не писать лжи. Клянусь не оскорблять читателей.
Клянусь быть справедливым. Клянусь не сквернословить. Клянусь быть
честным. Клянусь излагать факты, и только факты. Клянусь быть
журналистом.
————————————————————–
Journalist
– a man who has the gift every day to fill the void. By writing the
truth and only truth. I swear not to distort the events that I describe.
I swear not to write lies. I swear not to offend readers. I swear to be
true. I swear to not use foul language. I swear to be honest. I swear
to present the facts and only facts. I swear to be a journalist.
Dame Rebecca West
Якщо невдоволений “цензор” заплатив гроші разом з іншими “позитивами”, то безумовно по людськи він має право на обурення, і до речі, зовсім не зобовязаний знати тонкощів/основ законодавства в сфері ТРМ.
приклад з редакційного статуту:
4.12. Чисті руки
Журналіст не має права отримувати винагороду (хабара) за оприлюднення
або замовчування певної інформації. Також він має уникати подарунків,
які можуть вплинути на його оцінки чи судження.
Хабаром вважається грошова винагорода, безоплатне надання товарів та
послуг, невиправдані знижки їх оплати, обіцянки посприяти у вирішенні
певних питань, зокрема пов’язаних з виконанням журналістом службових
обов’язків; а також будь-які інші дії, які можуть трактуватися як
немотивована винагорода.
Хабарами не вважаються недорогі подарунки та дрібні послуги, відмова
від яких може трактуватися як вияв неввічливості, участь у фуршетах, які
влаштовують організатори заходів для всіх учасників, не вимагаючи за це
особливого ставлення.http://novashkola.ua/news/?sid=112
не той тепер Миргород, Хорол річка не та…РІВНЕ 1 – золотий період 1996-2002 роки…
куди може звернутися журналіст, якщо порушення його прав під час виборів таки відбулося.
1. Адміністративний суд. Напередодні виборів всі справи, які стосуються виборчого процесу, мають розглядатися щонайбільше протягом двох днів. В день виборів – протягом двох годин. Звернення до суду є ефективним засобом захисту прав напередодні виборів і менш ефективним – в день їх проведення. Насамперед, через те, що журналісти далеко не завжди знають, як правильно підготувати всі необхідні документи, які слід подати до суду – заяву, додатки, докази. Їх всі потрібно належним чином заповнити, а у непрофесіоналів це займає достатньо багато часу. Крім того, члени виборчої комісії не завжди реагують на постанову адміністративного суду. Мотивують це тим, що вони не є представниками органів державної виконавчої влади, тому й не зобов’язані виконувати судове рішення.
2. Вищі виборчі комісії – окружна та центральна. Потрібно мати з собою номери телефонів гарячих ліній вищих комісії. Про факт порушення прав можна повідомити навіть усно. Невдовзі на дільницю має приїхати чергова група окружної комісії і вирішити ситуацію на місці. В день виборів такий варіант вирішення конфліктної ситуації – найбільш оперативний.
3. Правоохоронні органи. Представники міліції завжди є на виборчій дільниці, до них можна і треба звертатися. Вони можуть зафіксувати факт порушення ваших прав, скласти відповідний протокол і в разі, якщо дії комісії не підкріплені відповідними статтями закону, міліція може дозволити вам продовжувати роботу на дільниці. Тож, в день виборів в разі спорів ліпше звертатися до них, адже є шанс оперативно вирішити ситуацію. Якщо ж сама міліція порушує ваші права, то треба, знов-таки, фіксувати це порушення і звертатися на гарчу лінію правоохоронних органів з вимогою розібратися в проблемі.
4. Органи прокуратури. Є сенс звертатися до них в день виборів лиш якщо до журналіста застосувати фізичну силу або пошкодили його майно чи майно редакції.
1.1. Цей Редакційний статут Телерадіоорганізації – Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія Рівне 1” (надалі – Телерадіоорганізація) встановлює вимоги до створення та поширення журналістами інформації, а також регламентує діяльність Редакційної ради. Статут розроблений відповідно до вимог статті 56 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, він базується на вимогах чинного законодавства та професійних стандартах журналістики.
1.2. Телерадіоорганізація веде інформаційне мовлення у межах ефірного часу згідно з ліцензією на мовлення, виданою у встановленому Законом України „Про телебачення і радіомовлення” порядку, створюючи і поширюючи інформацію шляхом виробництва і розповсюдження програм і передач та у інші способи, що не суперечать законодавству України, самостійно визначаючи зміст поширюваної інформації.
1.3. Інформаційна діяльність Телерадіоорганізації базується на положеннях статті 34 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, і кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір; а здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Інформаційна діяльність Телерадіоорганізації також базується на положеннях статті 10 Європейської конвенції з прав людини і основних свобод, інших нормах інформаційного законодавства України.
1.4. Метою розповсюдження Телерадіоорганізацією новин та іншої інформації є забезпечення права громадян бути поінформованими про важливі для суспільства події, а основними функціями членів творчого колективу Телерадіоорганізації є: утвердження принципів журналістики, відповідальної перед власною аудиторією та професійним співтовариством, шляхом достовірного і об’єктивного інформування про діяльність та рішення органів державної влади, приватних структур, посадових та інших публічних осіб, – для забезпечення формування громадянами власної думки; надання можливості громадянам та інститутам громадянського суспільства оприлюднювати інформацію та ідеї; піддавання постійному критичному аналізу дій державних чи уповноважених державою органів і осіб.
1.5. Журналістам Телерадіоорганізації гарантується: дотримання конституційного принципу про заборону цензури, створення умов для вільної продуктивної творчої журналістської діяльності та невтручання у професійну діяльність журналіста з боку державних органів, посадових осіб, власників та менеджерів Телерадіоорганізації: забезпечуються можливості безсторонньо висловлювати позиції щодо усіх суспільно-політичних подій, які висвітлюються Телерадіоорганізацією, та надається правовий і соціальних захист у зв’язку з виконанням професійних обов’язків, передбачений законодавством України, цим статутом і внутрішніми документами Телерадіоорганізації. Власники Телерадіоорганізації не мають права втручатися у творчу діяльність Телерадіоорганізації в інший спосіб, ніж через внесення змін до Редакційного статуту.
прийнятий на Х з’їздіНаціональної спілки
журналістів України(квітень 2002 року)
Свобода слова в діяльності засобів масової інформації є одним з найважливіших інститутів демократії. Керуючись Загальною декларацією прав людини, Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Декларацією принципів поведінки журналіста МФЖ, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов’язків з тим, щоб його діяльність всіляко сприяла якнайкращому і найефективнішому виявленню власних творчих можливостей в ім’я утвердження добра і справедливості.
Головний обов’язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов’язує його у своїй діяльності завжди бути об’єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.
При виконанні професійних обов’язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин мають сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабаря) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел.
Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов’язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву інформацію, в якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов’язаний у тому ж самому засобі масової інформації визнати свою провину через вибачення і виправлення помилок.
Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов’язаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. Особливу чуйність і тактовність журналіст має виявляти щодо дітей та неповнолітніх. Водночас журналіст зобов’язаний сприяти зміцненню моральних та етичних засад суспільства, збереженню національних, культурних традицій, протистояти впливу культу насильства, жорстокості, порнографії.
Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.
Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.
Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи поширення ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упередженість, необгрунтовані звинувачення, – неприпустимі. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.
Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав’язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, самореклами, у кар’єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.
Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.
Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він повинен бути уособленням скромності, наполегливості і працелюбності. Його моральний обов’язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів на шляху до творчого визнання, виявляти професійну солідарність з колегами по інформаційній діяльності як в Україні, так і за її межами.
Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ.
Етичний кодекс українського журналіста
Свобода слова та висловлювань є невід’ємною складовою діяльності журналіста.
Служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста.
Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини.
Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.
Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України.
Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста.
Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.
Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікуватизміст.
Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.
Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежнихекспертів.
Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату.
Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.
Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правову полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації.
Плагіат несумісний із званням журналіста.
Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати навідповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу.
Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам.
Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста.
Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обгрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.
http://narodna.pravda.com.ua/rus/fun/502b7d7c96b28/
Ах, какая была держава!
Ах, какие в ней люди были!
Как торжественно-величаво
Звуки гимна над миром плыли!
Ах, как были открыты лица,
Как наполнены светом взгляды!
Как красива была столица!
Как величественны парады!
Проходя триумфальным маршем,
Безупречно красивым строем,
Молодежь присягала старшим,
Закаленным в боях героям –
Не деляги и прохиндеи
Попадали у нас в кумиры…
Ибо в людях жила – идея!
Жажда быть в авангарде мира!
Что же было такого злого
В том, что мы понимали твердо,
Что “товарищ” – не просто слово,
И звучит это слово гордо?
В том, что были одним народом,
Крепко спаянным общей верой,
Что достоинства – не доходом,
А иной измеряли мерой?
В том, что пошлости на потребу
Не топили в грязи искусство?
Что мальчишек манило небо?
Что у девушек были чувства?
Ах, насколько все нынче гаже,
Хуже, ниже и даже реже:
Пусть мелодия гимна – та же,
Но порыв и идея – где же?
И всего нестерпимей горе
В невозможности примирений
Не с утратою территорий,
Но с потерею поколений!
Как ни пыжатся эти рожи,
Разве место при них надежде?
Ах, как все это непохоже
На страну, что мы знали прежде!
Что была молода, крылата,
Силы множила год за годом,
Где народ уважал солдата
И гордился солдат народом.
Ту, где светлыми были дали,
Ту, где были чисты просторы…
А какое кино снимали
Наши лучшие режиссеры!
А какие звенели песни!
Как от них расправлялись плечи!
Как под них мы шагали вместе
Ранним утром заре навстречу!
Эти песни – о главном в жизни:
О свободе, мечте, полете,
О любви к дорогой отчизне,
О труде, что всегда в почете,
И о девушках, что цветами
Расцветают под солнцем мая,
И о ждущей нас дома маме,
И о с детства знакомом крае,
И о чести, и об отваге,
И о верном, надежном друге…
И алели над нами флаги
С черной свастикой в белом круге.
(Юрій Нестеренко)
старий старий анекдот http://depozitarij.blogspot.com/