Ольга Герасим’юк: Вирішення проблеми джинси лежить у площині саморегуляції

Перший заступник голови Нацради — про характерні порушення позачергової парламентської кампанії та що вдалося зробити новому складу Нацради для їх попередження

Відповідно до закону «Про вибори народних депутатів України», Національна рада з питань телебачення і радіомовлення контролює дотримання мовниками вимог закону в частині участі ЗМІ в інформаційному забезпеченні виборів і проведенні передвиборчої агітації та інформує про виявлені порушення Центральну виборчу комісію. При цьому закон дає Нацраді право застосовувати якісь санкції лише в одному випадку — припиняти трансляцію в Україні іноземних каналів, на яких порушується норма про заборону агітації іноземцями.

Про характерні порушення позачергової парламентської кампанії, що вдалося зробити новому складу Нацради для попередження порушень та яких повноважень не вистачає регуляторному органу для плідної роботи — говоримо з першим заступником голови Нацради Ольгою Герасим’юк.

— Пані Ольго, яким чином Нацрада стежила за тим, чи дотримуються телерадіокомпанії законодавства у передвиборчий період?

— Ми працювали під час виборної кампанії дуже активно — без жодних відтермінувань проводили щотижня засідання, на яких розглядали всі звернення та заяви про порушення. Чим відрізнялася робота цієї групи від попередньої? Ми вперше, на відміну від практики попередніх років, зробили її роботу публічною (наскільки я знаю, раніше це була закрита робоча група, за двері якої не виносилися жодні висновки чи інформація — навпаки, моніторингом користувалися зацікавлені політичні сили за сприяння того складу Нацради). Ми відкрили цю роботу для медіа та запросили стати членами групи представників медіагромадськості — до її складу ввійшли медіаюрист Ігор Розкладай від Інституту медіа права, юрист ІТК Ігор Коваль, Ольга Большакова — представниця НАМ. Ми долучали до власних моніторингів і результати аналізу від громадських організацій: «Телекритики», громадської організації Олександра Чекмишева. Всі засідання відвідували спостерігачі з місії ОБСЄ.

Наша робота ще раз висвітлила всі проблеми, досі законодавчо невирішені, — з тим, як ми всі разом можемо впливати на порушників процесу, як ефективно протидіяти такому ганебному явищу, наприклад, як джинса, що особливо буйним цвітом розквітла саме в цій короткій кампанії.

Як відомо, джинса є питанням етики журналістської праці — на сьогодні ні Нацрада, ні Комісія з журналістської етики не мають юридичного механізму впливу на це явище. Вирішення проблеми лежить у площині саморегуляції, й маємо намір всіляко наполягати на тому, щоби цей процес не обмежувався лише констатацією й обговоренням. Бо, як констатували всі учасники моніторингового процесу, вперше ЗМІ отримали таке велике падіння довіри в суспільстві, і це тривожний сигнал для професії.

Зараз ми готуємо фінальний звіт. У ньому буде окремий розділ, що окреслить стан справ у цьому відношенні — для тих законодавців і експертів, які продовжать боротьбу за зміни  в законах про радіо й телебачення, про вибори й про Національну раду. Наш висновок — конче необхідно визначити той основний відповідальний орган, що буде наділений інструментом санкцій і покарань за маніпуляції в ЗМІ під час виборів.

— Під час попередніх виборчих кампаній при Нацраді створювався дорадчий орган — Експертна група з медіаекспертів та медіаюристів. До неї ЗМІ могли звертатися по роз’яснення, чи немає ознак агітації у конкретних фільмах чи роликах. Чому такої групи не було створено цього року?

— Насправді такий орган існував не лише на час виборів — при Нацраді обиралися Громадська рада й Експертна рада, остання мала складатися з моральних авторитетів, які би освячували ті чи інші підходи й шляхи роботи.

В нинішньому складі Нацрада, порадившись із громадськістю, вирішила не множити структури, а обрати дієву, професійну Громадську раду — і з експертів, і зі знаних людей, які би просто працювали ефективно. До нового складу Громадської ради ввійшли представники медійної галузі, юристи, журналісти, люди, активні й авторитетні для медіасередовища й бізнесу. Багатьох колег ми бачимо вперше в такому органі — раніше двері сюди для них були закриті.

Сьогодні ми намагаємося, щоби було публічно обговорено всі питання, які регулятор контролює, працює над їхнім очищенням від корупційної складової, над виведенням з-під монопольного «даху», над виробленням нових законодавчих механізмів. Ми віримо, що нова Громадська рада налагодить роботу так, що суспільство братиме активну участь не лише в контролі й критиці, а й активно працюватиме над пропозицією змін до рішень.

Робота громадської ради теж відкрита, на сайті Нацради є її сторінка, яка ведеться самою Громадською радою —  адже вона незалежна від регулятора, крім того, можна прийти на її засідання, внести пропозицію до порядку денного або отримати в її членів консультацію.

— Якщо медіа хотіло б запитати, чи цей ролик, відео або фільм не містить агітації, до кого можна було звертатися?

— Я і член Нацради Владислав Севрюков куруємо питання соціальної реклами. Всі ролики, які організації хочуть розмістити в ефірі, направляють до нас. Ми з нашою службою робимо експертизу на відповідність. У нас на сайті є окрема рубрика «Соціальні ролики», під якою ми їх виставляємо і рекомендуємо ЗМІ для розміщення.

Щодо конкретно вмісту агітації в продуктах — наша юридична служба готова відповісти на всі питання. І в ході роботи під час виборів ми щосереди демонстрували на засіданнях ролики, в яких фіксували порушення.

— Які характерні риси цієї передвиборчої кампанії?

— Основні порушення — оприлюднення соціологічних досліджень щодо виборів, де не подавалася супровідна інформація, передбачена законом. Наприклад, на останньому тижні передвиборчої кампанії НТКУ — 6 разів подавало таку інформацію, «Хіт ФМ» — 6, «Гала-радіо» — 7, радіо «Ера» — 9, Super Radio — 11, «Мелодія» — 21, «Русское радио» — 23. По «Інтеру» ціла низка порушень.

На цьому ж, останньому, тижні ми зафіксували таке явище, як «чорна агітація». Це заклик голосувати проти певних кандидатів. Це фіксувалося, ми говорили з представниками каналів, але, на жаль, канали користалися тим, що немає можливості їх безпосередньо й відчутно покарати за такі речі. Такі брутальні порушення, як оприлюднення соціології без жодних ознак, використання нібито соціологічних даних у сюжетах, використання політичної агітації в новинах — це було хітом цього сезону. Що найприкріше — це відбулося в українському ефірі після Революції гідності. Журналістське середовище, власники ЗМІ, ньюзруми — називайте кого завгодно — але в цьому були задіяні всі. Ми будемо про це наполегливо публічно говорити і будемо докладати всіх зусиль, щоб цю ситуацію змінити законодавчо.

— Що реально загрожує, приміром, «Інтеру» за порушення?

— У Нацради немає повноважень їх карати за порушення у висвітленні передвиборчої кампанії, хоч як вони цього заслужили. Ми передали всі свої висновки до ЦВК. Ми напишемо про це у звіті, це публічно буде сказано, думаю, що це напишуть у звіті місії ОБСЄ. Це може бути предметом обговорення в тій сфері, яка не була задіяна, — наприклад, Комісії з журналістської етики. Це викликає велике питання до самих журналістів, як я вже казала.

Але не будемо виділяти лише «Інтер», хоч він і лідирує. Так само треба говорити про всіх учасників ринку, хто відзначився порушеннями. Легше назвати тих, хто цього не робив, — їх практично немає. Ми говорили з колегами — треба знайти й нагородити того героя, хто зміг дотриматися ідеалу… Шукаємо його.

— Тобто порушникам може все зійти з рук?

— На підставі порушення виборчого законодавства закон, що описує повноваження Нацради, не дає нам юридичних підстав оголосити попередження, а потім забрати ліцензію… Ми маємо знаходити «творчі» підходи до того, як із ними говорити суворіше. Тому ми працюємо над новим законодавством про радіо і телебачення, про Нацраду та ін. Щойно створять новий склад парламенту — будемо лобіювати, разом із громадськими організаціями цю справу.

Звичайно, це ще й питання до власників, які в нинішній час продовжують використовувати інформаційний простір країни з метою зведення рахунків між собою, для захисту свого бізнесу, для політичної боротьби. Переконана — інформаційний простір країни є державним і становить сферу національної безпеки.

Ми повинні покінчити з непрозорістю власності — а сьогодні багато нових кампаній приходить по ліцензію й знову «не знає», хто власник… А з огляду на те, що проти нас ведеться кривава інформаційна війна, бачимо своїм головним завданням стояти на захисті інфопростору, припинити доступ до нього ворожих сил.

— Які повноваження потрібні Нацраді, щоб ефективно контролювати медіа в період передвиборчої агітації?

— Знаєте, ще під питанням, чи це має бути Національна рада, чи інший орган. А також, коли ми говоримо про джинсу — то це проблема взагалі етична, адже жодного юридично обґрунтованого її визначення немає — принаймні, в тому вигляді, що давав би, наприклад, можливість захистити в суді позов до джинсувальника…

В країнах сталої демократії саме на етичному рівні ця проблема знята.

— Але якщо все-таки це буде Нацрада?

— Якщо Нацрада, то ми повинні отримати повне технічне забезпечення, щоби могли охопити весь медіапростір своїми силами. Крім того, що ми фіксуємо факти, передаємо листи, нам тоді би мали надати право передавати це до судів (зараз таке право звернутися до адміністративного суду ніби й є, та при цьому закон не надає нам жодного механізму), накладати відчутні штрафи.

Ми зараз розробляємо взагалі положення про штрафи, воно перебуває на громадському обговоренні. Однак є багато незацікавлених сторін, зокрема й у громадськості.

Поки що ця система в розробці.

— Які санкції ви вважаєте за доцільне запровадити?

— Як я вже сказала, це можуть бути штрафи, можуть бути вироблені механізми, які дозволятимуть впливати на отримання ліцензії.

Та, все ж, можуть бути різні думки про те — хто має опікуватися цим процесом. Треба визначитися.

Діана Поладова, «Вибори та ЗМІ»

фото – day.kiev.ua